Каталог джерел

Король Владислав IV підтверджує документ міської влади Львова від 1425 року щодо викорчовування лісових земель, локації села Кульпарків та надання двох вільних ланів Павлу Ґольтберґу разом із визначенням вольниці та судової юрисдикції.

Король Владислав IV Ваза підтверджує та схвалює документ про заснування та надання права патронату над шпиталем св. Лазаря на львівському передмісті, виданий провізорами та старшими Братства Вервиці Пресвятої Діви Марії.

Король Владислав IV Ваза затверджує та підтверджує артикули й устрій цеху кравців міста Львова на прохання цехових майстрів.

Король Владислав IV підтверджує володарям ланів на львівському передмісті Клепарів їхні давні права, концесії та набуті ґрунти. Натомість покладає на них обов'язок сплачувати давні чинші на користь міської лонжерії, відбувати шарварок у розмірі одного дня на місяць, звозити матеріали для ремонту мурів та сплачувати жовнірщину.

Король Владислав IV підтверджує мешканцям підльвівських сіл і передмість Брюховичі, Голоско та Клепарів давні права, міські надання та декрет короля Сигізмунда Августа від 1559 року. Натомість покладає на них обов'язок сплачувати традиційні чинші до міської каси, відробляти шарварок, виконувати повинності на ремонт міських мурів та сплачувати жовнірщину.

Король Владислав IV підтверджує мешканцям підльвівської Білогорщі давні права, надання магістрату та декрет Сигізмунда Августа від 1559 року, що гарантує спокійне володіння ланами. Документ водночас визначає їхні постійні обов'язки на користь міста: сплату давніх чиншів до лонгерії, повинність одноденного шарварку на місяць та несення військових тягарів.

Документ засвідчує прийняття Миколая Байдуловича, вірменина родом із Сучави, до міського права Львова після складання присяги на вірність королю та місту. Міські райці звертаються до митників із проханням шанувати його міщанський статус та звільнити його разом із товарами від сплати будь-яких мит, зборів та оплат.

Король Владислав IV дозволяє мешканцям Галицького передмістя у Львові насипати вали та звести шанці за проєктом Яна Блетнера, а також визначає засади нагляду й фінансування робіт. На цю мету він призначає відумерлу спадщину (кадуки), дозволяє вільне варіння пива й меду та зобов'язує шляхту й духовенство, які володіють маєтностями на передмісті, брати участь у витратах на будівництво.

Князь Владислав Домінік на Острозі та Заславі затверджує статут і порядкові артикули спільного цеху шевців та чинбарів у Степані. Документ регулює функціонування ремісничого братства, грошові штрафи та цехові справи, що вирішуються в ратуші.

Король Владислав IV видає автентичний випис декрету 1634 року у суперечці між львівським магістратом і Колегією сорока мужів, яка представляє поспільство. Справа стосувалася неподання фінансових звітів про міські доходи й видатки, а також занедбання ремонту оборонних мурів.

Король Владислав IV Ваза підтверджує охоронні листи, видані гетьманом Станіславом Конєцпольським, канцлером Томашем Замойським та воєводою Янушем Тишкевичем для вірменського священника Криштофа Глушковича. Крім того, монарх зараховує його до королівських сервіторів, надаючи йому торговельні привілеї та вилучаючи з-під міської юрисдикції.

Антоній, син Миколая де Квандо, продає Якубові Глеріусу ділянку орної землі в Санто-Стефано на покриття 200 лір боргу. Угода передбачає шестирічний термін для викупу нерухомості за умови регулярної сплати щорічного чиншу.

Король Владислав IV підтверджує конвенту домініканців Божого Тіла у Львові привілей на стягнення мита в дідичному селі Костеїв, первісно наданий Казимиром Ягеллончиком взамін за відправлення богослужінь за польських королів. Документ також підвищує дотеперішню ставку мита на пів гроша.

Львівський архієпископ Станіслав Гроховський затверджує фундацію нової прелатури схоластика при митрополичій кафедрі у Львові, здійснену королівським секретарем Яном Каролем Чолганським і забезпечену маєтностями Чолгани, Белеїв, Велдіж та іншими в Жидачівському повіті. Акт визначає право патронату роду Чолганських герба Сас, утримання схоластика, месальні обов’язки, а також кошти на капітульного трибунальського депутата та річне поминальне богослужіння.

Король Владислав IV Ваза затверджує фундацію конвенту реформатів під посвятою св. Роха на передмісті Львова. Монарх звільняє належні ченцям ґрунти від усіх державних і міських повинностей, надаючи їм церковний імунітет на вічні часи.

Папа Урбан VIII звільняє краківського пресвітера Анджея Сшедзінського від будь-яких потенційних церковних цензур і покарань. Ця клаузула має гарантувати повну канонічну чинність його одночасного призначення на єпископа нікопольського.

Король Владислав IV Ваза затверджує акт фундації та забезпечення схоластерії при митрополичій кафедрі у Львові, здійсненої священником Яном Каролем Чолганським із маєтностей у Жидачівському повіті та підтвердженої архієпископом Станіславом Гроховським і львівською капітулою. Монарх навічно поширює на надані села церковний імунітет.

Король Владислав IV Ваза підтверджує магістрату міста Львова право на вічне стягнення споконвічного торгового збору, відомого як півміркове. Дохід від цього податку призначається на ремонт і будівництво оборонних мурів міста.

Король Владислав IV звільняє вірмен, які мешкають у межах міських мурів Львова, від усіх митних зборів на товари та гроші, що ввозяться до Королівства або вивозяться за його межі. Ця пільга має діяти за умови внесення перевезених товарів до митних реєстрів аж до остаточного вирішення справи вальним сеймом.

Документ засвідчує здійснення офіційного вимірювання та оцінки вартості саду в Падолі в Комеліко призначеними експертами для виконання судового рішення у справі між родинами Глеріо та де Мартіно (Квайото). Вартість земельної ділянки площею 112,5 кроків під присягою визначено у 106 лір і 17½ сольдо.

Король Владислав IV наказує львівським купцям сплачувати прикордонне мито з увізних товарів, скасовуючи вірменський паушальний збір у дванадцять кіп, водночас звільняючи міщан від дотеперішніх заборгованостей і підтверджуючи їхнє звільнення від внутрішніх мит.

Папа Урбан VIII доручає канторові та кустошу перемиському забезпечити виконання остаточного судового рішення другої інстанції, яким львівській катедральній капітулі надано управління та права на шпиталь св. Лазаря у Львові в суперечці з львівськими домініканцями. Він наказує призначити протилежній стороні остаточний строк для доведення можливої апеляції, а в разі її відсутності — здійснити виконання рішення та визначити розмір судових витрат.

Аудитор Апостольського палацу Кшиштоф Відман видає декрет у спорі між львівською катедральною капітулою та орденом домініканців щодо управління майном шпиталю св. Лазаря у Львові. Акт формально сповіщає сторонам ухвалу про скасування чинної інгибіції на основі апеляційної процедури.

Документ зобов'язує львівських домініканців та інші чернечі ордени суворо дотримуватися конституції папи Григорія XV від 1621 року щодо обрання суддів-консерваторів. Через нездійснення належного вибору консерваторів підтверджується повна юрисдикція львівського архієпископа та його офіціала над ченцями із забороною ухилятися від суду ординарія під загрозою церковних і фінансових кар.

Папа Інокентій X звільняє венденського єпископа Миколая Кросновського від можливих церковних кар і цензур у зв'язку з його переведенням на архієпископську кафедру у Львові. Акт гарантує повну канонічну чинність призначення та пов'язаних із ним апостольських послань.

Папа Інокентій X сповіщає короля Владислава IV про переведення венденського єпископа Миколая на Львівське архієпископство, овдовіле після смерті архієпископа Станіслава. Він закликає монарха огорнути нового митрополита та довірену йому Львівську церкву королівською прихильністю й опікою.

Папа Іннокентій X надсилає новопризначеному львівському архієпископу Миколаю Кросновському митрополичий палій. Він зобов'язує єпископів познанського та кам'янецького урочисто вручити інсигнію та прийняти від архієпископа присягу на вірність Апостольському Престолу.

Папа Інокентій X доручає єпископам познанському та кам'янецькому передати палій новому львівському архієпископу Миколаю Кросновському. Він також наказує прийняти від митрополита присягу на вірність Апостольському Престолу та надіслати її текст до Рима.

Документ містить текст присяги на вірність львівського архієпископа Миколая Кросновського папі Інокентію X та Апостольському Престолу. Вона зобов'язує ієрарха захищати права Римської Церкви, здійснювати візити ad limina, а також забороняє відчужувати майно архієпископства без згоди папи.

Райці міста Львова затверджують угоду й ординацію, укладену за посередництвом делегатів міської ради між майстрами і товаришами львівського цеху теслярів, яка регулює, зокрема, оплату праці, умови роботи, спільні сходини та опіку над вівтарем у парафіяльному костелі.

Документ установлює вількер кравецького цеху у Львові, докладно врегульовуючи правила функціонування господи, сплати внесків, робочого часу та гігієни праці, дисципліни, а також допоміжної каси для підмайстрів і челядників. Підтверджує первинні статті 1491/1501 років та їхнє офіційне поновлення цеховими старшинами у 1646 році.

Львівська міська рада надає своєму колезі, райці Анджею Вахловичу, на п'ятнадцять років спустошену пасіку в міському селі Зубра разом із правом викупу заставлених селянських ґрунтів. Документ звільняє отримувача на шість років від платежів в обмін на відбудову господарства, зобов'язуючи після завершення цього терміну сплачувати щорічний чинш у розмірі шести злотих.

Райці міста Львова підтверджують перекладений з німецької мови на польську статут підмайстрів кравецького цеху 1491 року, який регулює їхній устрій, регулярні сходини та внески до спільної скарбнички.

Король Владислав IV підтверджує привілей короля Казимира Ягеллончика від 1476 року, що надає монастирю Тіла Господнього отців-домініканців у Львові право збору мита з купецьких возів у селі Костеїв у Львівській землі.

Король Ян Казимир на коронаційному сеймі підтверджує конвенту домініканців при костелі Божого Тіла у Львові привілей короля Владислава IV, що містить трансумпти давніших надань Сигізмунда I, Казимира Ягеллончика, Владислава Ягайла та князя Владислава Опольчика щодо земельних маєтностей, монастирської площі, юрисдикції та мит.

Король Ян Казимир підтверджує сукупність прав, вольностей, імунітетів і надань міста Львова, трансумуючи генеральний привілей короля Владислава IV від 1633 року. Укладач документа винагороджує в такий спосіб вірність і самопожертву міщан, виявлені під час нещодавнього козацького бунту та татарського набігу під міські мури.

Король Ян Казимир підтверджує привілей свого брата Владислава IV, що містить трансумпт статуту, наданого 1621 року міською владою Львова цеху солодовників, пивоварів і медоварів. Документ регулює організацію братства, правила ремесла, дисциплінарні покарання, оборонні повинності щодо міста та релігійні обов'язки членів цеху.

Король Ян Казимир затверджує статті угоди, укладеної між майстрами та челядниками (товаришами) цеху теслів у Львові, внесеної до книг і засвідченої львівським міським магістратом. Документ регулює питання внутрішнього розпорядку, взаємних обов'язків, штрафів і трудової дисципліни в конфратернії.

Король Ян Казимир надає громаді львівських вірмен повну свободу вести торгівлю всілякими товарами, зокрема сукном і прянощами, а також право варити та шинкувати алкогольні напої нарівні з іншими жителями міста. Цей привілей є винагородою за вірність і жертви, понесені львівськими вірменами під час нещодавньої облоги Львова козацько-татарським військом.

Король Ян Казимир поширює дію права львівського куркового братства на стягнення пасовищного збору (пашного) з перегону худоби на відстань до дванадцяти миль від міста, а також надає братству право стягувати один гріш з кожних ста флоринів вартості купецьких товарів. Привілей є нагородою за заслуги членів братства у відбитті нещодавньої облоги Львова козацькими військами.

Король Ян Казимир підтверджує статут львівського цеху голкарів і ножовників, наданий і скріплений печаткою міською радою Львова у 1649 році. Привілей містить статті, які регулюють устрій братства, обрання цехмістрів, права майстрів, а також правила навчання підмайстрів та учнів.

Король Ян Казимир затверджує запис із радецьких книг міста Львова, що містить реформовані цехові артикули об'єднаного цеху токарів і поворозників, а також додаткові пункти, ухвалені міською радою, щодо ситарів і гребінників.

Король Ян Казимир підтверджує локаційні привілеї на магдебурзькому праві для містечка Підгороддя в Рогатинському старостві, трансумуючи грамоту короля Владислава IV від 1633 року.

Король Ян Казимир дозволяє місту Львову стягувати міські повинності або грошові збори з іноземних купців, які перебувають із товарами понад чотирнадцять днів. У разі спротиву на винних накладається штраф у розмірі ста угорських флоринів, що сплачується порівну на користь королівської скарбниці та міської каси.

Король Ян Казимир звільняє мешканців юридики св. Івана у Львові від усяких стацій, зимових леж, нічлігів, підвід та інших військових повинностей за їхню вірність і самопожертву під час оборони міста. За порушення заборони постою призначає суворі військові кари й наказ вираховувати відшкодування з платні.

Король Ян Казимир підтверджує грамоту Владислава IV від 1644 року для руських провізорів львівської церкви Благовіщення Пресвятої Діви Марії на Краківському передмісті. Акт ґарантує їм виключне право на управління церквою, школою, шпиталем та приналежною нерухомістю без накладання додаткових міських тягарів.

Король Ян Казимир підтверджує та затверджує статут і статті цеху кушнірів у Яворові. Документ містить попередні конфірмації королів Владислава IV, Сигізмунда III Вази та Стефана Баторія, а також первісний цеховий порядок, наданий у 1554 році старостою Лукашем Ґурницьким.

Папа Іннокентій X сповіщає духовенство та люд Львівської дієцезії про піднесення Яна Тарновського до сану архієпископа-митрополита після смерті його попередника. Він наказує вірним підкоритися його пастирській владі та виявляти йому синівську пошану й послух.

Провінціал домініканців Яцек Терраріус уповноважує пріора Яцека Жечковського заснувати розарійне братство та опікуватися ним при костелі в Зубрі у Львівській архідієцезії. Документ містить пізніші затвердження львівських архієпископів Костянтина Липського від 1687 року та Яна Скарбека від 1724 року.

Король Ян Казимир на знак визнання військових заслуг, зокрема під Збаражем та Іваногродом, підтверджує вибранецькі вольності солтисові Грицьку Поповичу із села Знесіння. Він також звільняє його від будь-яких повинностей, оплат і тягарів на користь короля та орендарів Львівського староства.