Каталог джерел

Миколай Остророг критикує владу Львова за подання зухвалих протестацій проти сеймику, податкових поборів і каптурового суду, що викликало обурення шляхти. Він радить райцям прагнути владнати суперечку, порозумітися з каптуровими суддями та скористатися посередництвом коронного канцлера.

Львівські райці після затвердження звітів з управління шпиталем Святого Духа, поданих покійним райцею Яном Меконі, та на знак визнання вкладених ним значних власних коштів установлюють два вічні річні богослужіння за упокій його душі, зобов'язуючи провізорів шпиталю до їх постійного відправлення.

Король Август III затверджує Стрілецькому братству міста Львова давні привілеї та імунітети, надані й підтверджені його попередниками: Сигізмундом Августом, Генріхом Валуа, Сигізмундом III, Яном Казимиром, Михайлом Корибутом, Яном III Собеським та Августом II. Підтвердження охоплює, зокрема, збір мита, званого шпасне, частку в митних доходах, привілеї та податкові звільнення для куркового короля, порядок стрілецьких вправ, а також повернення зайнятого стрільбища (цельштату).

О. Бартоломей Павловський звертається до воєводи Яна Яблоновського із закликом зупинити наплив іновірців до Свеця, які з мовчазної згоди міської влади скуповують будинки та витісняють католиків. Він застерігає адресата від відповідальності на Божому суді та закликає стати на захист Церкви перед поширенням згубної зарази єресі.

Король Август III затверджує статут інтролігаторської конфратернії у Львові, ухвалений міською радою 1740 року, який регулює організацію цеху, обов'язки майстрів і підмайстрів та захищає ремесло від конкуренції партачів.

Галицький купець Симон Пайк сповіщає Артура Форбса про своє розорення внаслідок татарського набігу та просить про терпіння щодо повернення боргу. Він запевняє, що попри постійні грабунки орди докладе всіх зусиль, аби якнайшвидше сплатити свій борг.

Холмська ігуменя Юстина Партейнівна звертається до руського воєводи Яна Станіслава Яблоновського з покірним проханням звільнити монастир від податкових тягарів і військових попасів. Вона нагадує про давні обіцянки опіки над обителлю та просить про втручання, зважаючи на те, що черниці вже знесилені.

Папа Бенедикт XIV надає на десятирічний термін повний відпуст вірним, які відвідують парафіяльний костел у Рихтичах на свято Віднайдення або Воздвиження Чесного Хреста. Документ містить також затвердження та дозвіл на оприлюднення, видані єпископом-суфраганом перемишльським Анджеєм Пруським.

Король Август III підтверджує та відновлює сукупність міських прав, торговельних свобод, імунітетів і привілеїв міста Кам'янка-Струмилова, трансумуючи та схвалюючи попередні надання польських королів від Сигізмунда I до Яна III Собеського.

Король Август III підтверджує статут цеху майстрів з виготовлення пацьорок у Кракові. Документ також містить трансумпт десяти статей, спрямованих проти діяльності партачів.

О. Томаш Перкович повідомляє воєводі про розчарування о. Мрозовицького через втрату бенефіцію та радить, як схилити його суперника відмовитися від посади. Він також переказує добрі новини про міцне здоров'я воєводини, її діяльний нагляд за маєтком та про одужання білоцерківського старостича.

Львівський архієпископ Вацлав Ієронім Сєраковський зберігає за каноніками право вибору капітульних маєтностей, наказуючи відраховувати одну третину, а з маєтків Унятичі, Пікуловичі та Жидатичі — половину доходів до спільної маси капітули. Водночас він звільняє від цього обов’язку бідніші посади та прощає капітулі всі накопичені дотепер заборгованості.

Король Станіслав Август Понятовський затверджує сукупність давніх прав, свобод і привілеїв, наданих місту Кам'янка-Струмилова його попередниками. Він також підтверджує давнє розмежування міських земель із сусідніми селами Горпин і Монастир на підставі запису з Коронної метрики.

Документ короля Станіслава Августа Понятовського затверджує відокремлення львівських годинникарів від цеху слюсарів і надає їм статус окремого цеху. Трансумований міський статут у сімнадцяти статтях регулює питання учнівства, мандрів підмайстрів, виготовлення шедеврів (майстерштиків), братських внесків та боротьби з партачами.

Король Станіслав Август Понятовський підтверджує привілей Сигізмунда III Вази від 1602 року, який схвалює статут, наданий львівському цеху мулярів і каменярів міською радою в 1582 році, разом зі статтями, що регулюють організацію підмайстрів та прийняття ремісників.

Король Станіслав Август Понятовський підтверджує права, привілеї та ординації цеху пекарів міста Львова на прохання цехових старшин. Документ містить трансумпт ранішого конфірмаційного привілею Яна III Собеського 1690 року разом із включеними до нього актами давніших королів і міськими декретами.

Станіслав Подчаський сповіщає Яна Яблоновського про нічний напад волоських вояків на замок в Острозі та важке поранення пана Шмоневського. Він також звітує про поточне управління маєтком, визначення продовольчих пайків і платні, а також про збитки, завдані людьми сандецького старости.

Станіслав Подчаський сповіщає воєводі Яну Яблоновському про припинення свавілля військових, укладення вигідного орендного договору та потребу зміни управителя білоцерківських маєтностей. Повідомляє також про розташування драгунів, відправлення хутра, пожежу в селі та питання транспортування купленого жита.

Купець Карл Лоренц Вевер із Баборува засвідчує, що Йоганн Ніколаус Бозевіц пройшов у нього п'ятирічне навчання торгівлі прянощами та колоніальними товарами, і звільняє його від учнівства. Видавець підтверджує старанність, вірність і розважливість навченого підмайстра.

Коронний підкоморій Казимир Понятовський дякує владі Львова за надіслані новорічні привітання. Він висловлює взаємні побажання процвітання всьому магістрату та всім жителям міста, засвідчуючи свою прихильність.

Станіслав Понятовський наказує комендантові гарнізону втрутитися, звернувшись до ректора єзуїтів та магістрату у зв'язку з нападами студентів на львівських євреїв. Він доручає привести цехи в стан готовності й у разі ескалації заворушень стріляти бойовими набоями.

Анна Потоцька повідомляє волинського воєводу Яна Яблоновського, що не має претензій до шкіпера за взяття його речей на свої судна. Вона додає, що, бажаючи зробити йому послугу, наказала перевезти цей вантаж власними кіньми безпосередньо до Львова.

Ігуменя Елеонора Потоцька просить президента Львова Кароля Шмелінга захистити Стефана Ласковського від судових претензій лівського стольника Росновського щодо придбаної у монастиря кам'яниці. Вона наголошує, що Ласковський придбав нерухомість цілком законно та сплатив усі належні кошти, а тому не повинен зазнавати жодних судових вироків.

Констанція Потоцька повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського, що через його відсутність у Львові передала свою справу через сина. Вона звертається з покірним проханням про прихильність та передає вітання воєводині й родині.

Констанція Потоцька сповіщає про приїзд чоловіка, який має особисто розповісти про скрутне становище, та бідкається через нещастя, що спіткали родину. Вона закликає зберігати взаємну єдність у роді перед лицем Божої волі й переказує вітання воєводиній.

Александр Ян Потоцький просить гетьмана Станіслава Яна Яблоновського про заступництво перед королем, аби в його брата не відбирали корогву. Він нагадує про значні фінансові витрати та відданість брата з часів Віденського походу, закликаючи стати на захист його шляхетської честі.

Львівський староста Потоцький звертається до магістрату Львова у зв'язку зі скаргою кагалу щодо спроб виселити євреїв із Руської вулиці всупереч королівському декрету. Він закликає міську владу не порушувати чинних прав і утриматися від суперечок до винесення остаточного комісарського рішення.

Юзеф Потоцький запрошує руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського на свята до Станиславова, щоб обговорити державні справи та запланований похід проти козаків. Він також повідомляє, що очікує на розвідувальні дані щодо пересування буджацької орди, і висловлює побоювання через обтяжливі військові контрибуції.

Львівський каштелян Юзеф Потоцький рекомендує магістрату Львова утриматися від оприлюднення універсалу коронного підскарбія щодо монети та радить вислати делегата на генеральний сеймик до Судової Вишні для узгодження спільної позиції. При цьому він вважає неправомірними заяви скарбового писаря Красносельського про намір самостійно оголосити ці універсали.

Документ королівських комісарів, призначених Сигізмундом I для вирішення межових суперечок між королівськими маєтностями (Сарни, Моранці, Любині), орендованими Пйотром Кмітою, та володіннями братів Фредрів (Краковець, Гнійниця, Передвір). Містить трансумповані монарші мандати, а також звіт про проведення розмежувальних дій на місцевості біля річки Шкло.

Ядвіга з Тарлів Сенявська надає міщанам містечка Гієронімів орні землі та луки у визначених межах, продовжуючи слободу ще на шість років. Вона також надає їм право гурального промислу (викурювання горілки), проведення щотижневого торгу щочетверга, збуту пива до навколишніх сільських корчем та вільний випас худоби.

Король Владислав III Варненчик записує Петрові Дзику з Воєводзин суму 50 гривень у заставу на королівському селі Зушиці в Городоцькому повіті. Заставодержатель отримує село з усіма прибутками до часу виплати боргу, за умови охорони королівських мисливських угідь та особистого проживання в маєтку.

Король Михайло Корибут Вишневецький затверджує два документи короля Яна Казимира, які захищають цех кравців у Львові від неправомірної конкуренції. Підтверджується заборона шити одяг і сукняні шапки та торгувати ними євреям, вірменам, кушнірам та особам з-поза цеху.

Гетьман Станіслав Потоцький наказує ротмістрові Францішку Шеліговському нещадно придушувати бунти й сваволю у Львові, не зважаючи на жодні докори сумління. Він також повідомляє про дислокацію військ, наказує забезпечити фураж для підрозділу пана Альбарта та підготувати відправлення транспорту з амуніцією до Тлумача.

Гетьман Станіслав Потоцький наказує підполковнику артилерії безжально придушувати заворушення у Львові, повідомляючи про швидке прибуття з військом для покарання бунтівників. Він також доручає підготувати спорядження боєприпасів до Тлумача та докласти зусиль для усунення нестачі в артилерійських упряжах.

Гетьман Станіслав Потоцький наказує військовим депутатам, які стягують гіберну в Руському воєводстві, припинити побори з підльвівських сіл, котрі мають правові імунітети та не підлягають юрисдикції королівщин. Будь-які спроби обкласти ці маєтності гетьман обіцяє розцінювати як особисту образу.

Король Август II підтверджує права та статути цеху сідлярів міста Львова, трансумуючи диплом короля Михайла Корибута Вишневецького від 1671 року. Водночас монарх розширює цехові привілеї, надаючи львівським ремісникам виняткове право оббивати коляски та карети.

Король Станіслав Август Понятовський затверджує та трансумує ординацію купецької конфратернії міста Львова, ухвалену львівським міським урядом, що охоплює 37 статей, які регулюють правила членства, торгівлю, організацію братської влади та захист прав львівських купців.

Ксьондз Теодор Потоцький засвідчує коротку повагу Яну Станіславу Яблоновському, покликаючись на раніше викладені відомості. Водночас він перепрошує за стислість листа через цілковитий брак часу.

Ксьондз Теодор Потоцький запевняє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського у своїй повазі та готовності до послуг, згадуючи про листування та внесення записів до поборових книг. Лист завершується вітаннями та формулами ввічливості, датованими з Варшави.

Єпископ Теодор Потоцький переконливо просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про втручання та підтримку у справі Хелмінського єпископства, скаржачись на брак засобів до існування. Він застерігає, що без допомоги адресата зазнає остаточного краху.

Ксьондз Теодор Потоцький скаржиться Янові Станіславу Яблоновському на труднощі в захисті честі свого походження від звинувачень у Римі, а також на пов'язані з цим величезні витрати й борги. Він також згадує про весілля, організоване белзьким воєводою, та про відсутність запрошення на нього.

Ксьондз Теодор Потоцький повідомляє руському воєводі про державні негаразди, зокрема про здачу Ельблонга та небезпеку під Торунем. Він наполегливо закликає адресата прибути й зарадити лихам Речі Посполитої та питанням юрисдикції.

Ксьондз Теодор Потоцький надсилає Яну Станіславу Яблоновському привітання з нагоди свята Різдва Христового та побажання процвітання родові. Він також сповіщає про подружні чвари белзької воєводини, обіцяючи незабаром приїхати до Львова й особисто розповісти про справи.

Теодор Потоцький виправдовується перед руським воєводою Яном Станіславом Яблоновським через неможливість негайного виїзду з причини наказу матері щодо спільного святкування руського Святвечора та справ, пов'язаних з унією. Він обіцяє вирушити негайно після богослужіння й надолужити цю затримку цілоденною службою.

Теодор Потоцький повідомляє про труднощі з виїздом до Варшави та затримки у залагодженні справ, доручених йому руським воєводою. Обіцяє надіслати детальні відомості наступною поштою та не радить адресатові приїздити.

Теодор Потоцький звітує руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському про суперечки й відносини з паном генералом, а також про заходи жидачівського старости. Він також повідомляє про поступ у справі отримання консенсу та дотримання формальностей, пов'язаних із цесією Мостиського староства.

Єпископ Теодор Потоцький повідомляє руському воєводі поточні вісті з Варшави, згадуючи про настрої при дворі, нещасний випадок із паном генералом та військові справи, пов'язані з евакуацією Кам'янця-Подільського. Сповіщає також про очікування рішень з Апостольської столиці та про світські плітки й заплановані шлюби.

Теодор Потоцький виправдовує неможливість зустрічі з генералом поганим станом свого здоров'я, викликаним невдачами у справах, через що йому довелося пустити кров. Він також згадує про неправдиві чутки та брак достовірних відомостей про останні події.

Хелмінський єпископ Теодор Потоцький вітає руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського зі щасливим поверненням із подорожі та надсилає йому обіцяних поморських коней для подолання дорожніх труднощів. При цьому він запевняє у своїй готовності до подальших послуг на кожен заклик адресата.