Каталог джерел

Ян із Тарнова, каштелян і староста львівський, вирішує спір між Димитрієм Вечерею з Ліснович та Яном, настоятелем костелу св. Івана на львівському передмісті. Він присуджує спірні борті, луки та чагарники в Ямному й над річкою Годовицею костелу св. Івана та селу Годовиця, накладаючи на Димитрія вічне мовчання.

Сигізмунд III наказує владі Львова передати Якубу Претвичу, старості теребовлянському, зібрані в ратуші кварцяні гроші на платню низовим козакам. Він вимагає посприяти у швидкому виправленні та надати коней для перевезення грошей до Теребовлі.

Папа Боніфацій IX на прохання галицького архієпископа підтверджує заповітний запис покійної Анни, званої Комісою, про передачу млина у Збоїщах парафіяльному костелу Пресвятої Діви Марії у Львові. Доходи від щорічної оренди млина, яким розпоряджаються львівські райці, мають призначатися на утримання та відбудову цієї святині.

Король Сигізмунд III Ваза дякує владі Львова за передачу кварцяних грошей теребовлянському старості Якубу Претвичу на платню (жолд) для низових козаків. Він також повідомляє про розпорядження скласти в королівській канцелярії асекураційний документ, що гарантує правову безпеку міста.

Королева Польщі Ядвіґа підтверджує та поновлює грамоту колишнього старости руського Яна від 1371 року про надання села Годовиця у Львівському дистрикті каплиці св. Івана та монастирю василіян на передмісті Львова. Це надання було здійснене за упокій душі покійного Петра, колишнього власника цього маєтку.

Король Сигізмунд III Ваза надсилає бурмистрові та райцям Львова вірчу грамоту для теребовлянського старости Якуба Претвича, вирядженого в невідкладних королівських і державних справах. Правитель наказує райцям виявити повну довіру до посланця та прихильно поставитися до викладених ним вимог.

Галицький архієпископ Якуб Стрепа трансумує буллу папи Боніфація IX і на її підставі викликає львівського плебана Івана Русина до єпископського суду у спорі з владою Львова. Предметом суперечки є права на призначення шкільного вчителя, захристияна, збирання данин, а також управління будівлею плебанії та млином у Збоїщах.

Король Сигізмунд III Ваза заступається перед владою Львова за місцевих євреїв, які просять про продовження чинного торговельного договору з містом, термін дії якого добігає кінця. Монарх радить продовжити угоду, зазначаючи, що вона не завдасть шкоди ані міським правам, ані прибуткам.

Король Владислав Ягайло вирішує майнові та правові суперечки між львівськими міщанами та плебаном парафіяльного костелу у Львові Яном. Документ регулює питання оплат мешного, утримання та призначення очільника школи й захристянина, участі духовенства при складанні заповітів, прав на чинші з будинків та власності на млин Пресвятої Діви Марії.

Король Сигізмунд III Ваза наказує бурмистрові та раді Львова призначити посередників з-поміж райців для досягнення мирової угоди у суперечці щодо контрактів та взаємних розрахунків між вірменськими міщанами: Яном і Аведиком Бернатовичами та Захарієм Івашковичем. Згода має запобігти майновому розоренню сторін, проте не повинна порушувати чинності попередніх королівських декретів.

Петро з Харбінович, галицький староста, засвідчує, що Агнешка, вдова галицького міщанина Павла Сікірки, передала галицькому архієпископу Якубу та його наступникам село Малий Більшів з усіма прибутками. Ці маєтності були назавжди включені до володінь Галицького архієпископства.

Повторне втручання проти осіб, які привласнили собі статус жовнірів і нападають на шляхетські та королівські маєтності. Король наказує адресатові взаємодіяти з Єжи Мнішеком; попередня вимога відшкодувати завдані кривди й розійтися не була виконана.

Лавники міста Львова засвідчують, що міщанин Ганько Гебамир разом із вдовою Родстока продали та законно поступилися галицькому архієпископу Якову та його наступникам міською ділянкою, що сусідить із його будинком, за суму одинадцять львівських гривень.

Наказ про взаємодію із сандомирським воєводою та львівським старостою проти озброєного угруповання, що здійснює набіги на шляхетські й королівські маєтки. Другий із двох збережених подібних примірників грамоти.

Наказ взаємодіяти із сандомирським воєводою та львівським старостою проти збройного угруповання, що нападає на шляхетські й королівські маєтності. Перший із двох збережених подібних примірників листа.

Галицький архієпископ Якуб затверджує львівському міщанинові Петру Штехеру зречення та передачу частки млина під Львовом разом із правом патронату й колації, здійснені Нарцизом із Клодна та Коженьова. Доходи з цієї частки млина мають призначатися на утримання та обслуговування заснованого вівтаря.

Король Сигізмунд III Ваза повідомляє владу Львова про призначення дати весілля з ерцгерцогинею Констанцією Австрійською на 30 жовтня 1605 року. Монарх закликає проконсула та райців надіслати міську делегацію на весільні урочистості до Кракова.

Король Владислав Ягайло дозволяє збудувати й облаштувати став і млин на річці Велика Липа між королівським селом Зборатичі та Дунаєвом на користь галицького архієпископа. Документ регулює право користування берегами річки та отримання прибутків із новозбудованих об'єктів.

Сигізмунд III звинувачує міську владу в перешкоджанні угоді єзуїтів із євреями. Власники ґрунтів, які євреї хочуть викупити для єзуїтів, за словами короля, готові поступитися ними за належну плату, проте спротив міста блокує порозуміння. Король укотре вимагає довести угоду до кінця.

Король Владислав Ягайло переводить села Годовиця та Жидатичі, що належать галицькому офіціалу та госпітальнику львівському Якубу, з польського права на магдебурзьке. Надає сольтисам повну судову юрисдикцію над мешканцями, звільняючи їх з-під влади королівських урядників.

Король Сигізмунд III Ваза закликає бурмистра та райців Львова невідкладно завершити обмін земельними ділянками між єзуїтами та львівськими євреями. Представлення детальних пропозицій, що мають полегшити вирішення цієї справи, монарх доручив львівському земському судді Петрові Ождзі.

Документ містить завірений трансумпт процесуальних актів щодо апеляції та приєднання (adhesio), поданої повноважними представниками райців і хліборобів міста Львова проти вироку Римської курії, що зобов’язував сплачувати десятини плебану Янові Русину. Архієпископ Якуб Стрепа засвідчує автентичність поданих інструментів і видає їхній відпис разом із клопотанням про надання апостолів.

Сигізмунд III нагадує, що влада Львова сама підтримувала заснування єзуїтського колегіуму. Далі він дорікає їй у перешкоджанні справі та підбурюванні поспільства. Король висилає делегатів, які мають усунути перепони й розпочати фундацію; закликає до співпраці під загрозою королівської неласки.

Галицький архієпископ Якуб трансумує та засвідчує буллу папи Григорія XI від 1374 року для братів Ордену Проповідників. Папський документ надає домініканцям, які вирушають на місії до невірних народів, та їхнім помічникам привілей обрання сповідника й отримання повного відпущення гріхів у годину смерті.

Король закликає владу Львова виконати рішення арбітрів щодо заснування колегіуму єзуїтів. Він нагадує про згоду представників міста та власне затвердження угоди, вимагає припинити зволікання й представляє фундацію як окрасу міста.

Краківський єпископ Пйотр Виш трансумує буллу папи Григорія XII, якою йому доручено вирішення спору між Іваном Русином, парохом церкви Пресвятої Діви Марії за мурами Львова, та львівськими райцями й міщанами щодо десятини і доходів шпиталю Святого Духа. У зв'язку з цим єпископ як суддя-делегат Апостольського Престолу відкриває судочинство та закликає визначених духовних осіб до здійснення процесуальних дій.

Король нагадує про попередній мандат, який наказував виконати декрет у справі міста з єзуїтами та справедливо оцінити будинки, потрібні їм для будівництва на славу Божу і для навчання молоді. Обурений зволіканням, він вимагає негайного виконання декрету й застерігає від подальших заходів проти влади Львова.

Миколай, перемишльський декан і суддя, субделегований за папським мандатом, викликає владу та жителів Львова до суду в Кракові у спорі з парохом Іваном Русином щодо церковних доходів. На звороті засвідчено вручення й оголошення позову у Львові в присутності галицького архієпископа Якова.

Король Сигізмунд III Ваза наказує владі та громаді Львова терміново укріпити місто, а також заготувати запаси амуніції та продовольства перед небезпекою, що насувається. Він наказує узгоджувати всі оборонні заходи з гетьманом і старостою з огляду на свій невдовзі очікуваний приїзд.

Король Владислав Ягайло надає Янові з Бирави та його законним спадкоємцям село Зубра у Львівській землі на праві вічного володіння. Натомість отримувач пожалування зобов'язується до військової служби з одним списом і двома лучниками, а піддані — до сплати звичних дотепер повинностей.

Король нагадує про привілей, який дозволяє його слузі Домініку Монтелюпі торгувати в усіх містах Корони і Великого князівства Литовського протягом цілого року. Влада Львова обмежує його на підставі власних прав і привілеїв. Король радить дійти згоди, не чекаючи на рішення королівського суду, і знову вимагає не забороняти Монтелюпі продавати як під час ярмарків, так і поза ними.

Арбітри Миколай, син Віґанда, та Миколай Пейсар мирно розв'язують суперечку щодо стягнення десятин, яка точилася між львівським плебаном Яном Русином та владою і громадою міста Львова. Документ склав і засвідчив публічний нотаріус Григорій з Лелова.

Король Сигізмунд III Ваза закликає владу та мешканців Львова підготуватися до оборони перед навислою загрозою з боку поганського війська. Водночас він повідомляє про доручення головного командування й керівництва обороною львівському старості, наказуючи магістрату тісно з ним співпрацювати.

Львівський староста Флоріан з Коритниці засвідчує продаж половини дідицтва Зубри Станіславом на користь Яна із Зубри за суму вісімдесят кіп грошів. Із володіння цими маєтностями випливає обов'язок виставляти пішого лучника у військові походи.

Король Сигізмунд III Ваза сповіщає магістрат Львова про невдалий замах на своє життя, вчинений Михайлом Пекарським, запевняючи, що зазнані поранення не загрожують його здоров'ю. Він наказує оголосити цю звістку мешканцям міста, щоб запобігти поширенню неправдивих чуток і можливим заворушенням.

Король Владислав Ягайло на прохання Івана із Зубри переводить його село Зубру з польського права на магдебурзьке. Документ вилучає жителів села з-під юрисдикції королівських урядників і надає повноту судової влади місцевому війтові (сольтису).

Король Сигізмунд III Ваза повідомляє про свій приїзд до Львова під час воєнного походу й наказує міській владі виділити супровід для королівського квартирмейстера. Водночас він забороняє міщанам приймати на постій і складувати припаси сановників без відома посланця монарха.

Флоріан із Коритниці, староста землі руської, засвідчує, що Ян Сиховський разом зі своєю дружиною Офанною продав село Сихів у Львівському окрузі Петрові з Харбіновиць за 50 кіп грошів. Покупець отримав повні права власності та розпорядження цим маєтком.

Після скарги членів міської громади та пояснень магістрату король наказує залагодити суперечки, дотримуватися привілеїв, декретів і третейських рішень. Доходи, надані місту нещодавнім привілеєм, мають служити спільному благу, а не приватній вигоді.

Волоський воєвода Мірча дозволяє купцям зі Львова, Польщі та Литви вільно торгувати у своїх володіннях після сплати належного мита. Дозвіл поширюється на обіг товарами із суворою забороною вивезення срібла.

Король Сигізмунд III Ваза відповідає на супліку львівських міщан, визнаючи їхні скарги достатньо роз'ясненими міським урядом. Він закликає владу міста та поспільство зберігати спокій і згідно дотримуватися чинних привілеїв, декретів і давніх звичаїв.

Флоріан із Коритниці, львівський староста і віслицький каштелян, засвідчує продаж села Освиця разом із дворищем Юрія, званим Креблово Жечиці, здійснений сандомирським підстолієм Петром Влодковичем із Харбіновиць на користь Яна з Зубри за суму 120 кіп руських грошів.

Король докоряє Львову за ненадіслання представників до сеймової комісії з встановлення цін. Аргументи, викладені в листі, належало представити через делегатів. Окремо запевняє про нагляд комісарів за поведінкою жовнірів і наказує владі дбати про безпеку міста.

Документ посвідчує продаж і вічну поступку (резигнацію) села Освиця разом із дворищем Креблово Станіславом Ламбертовичем на користь сандомирського підстолія Петра Влодковича з Харбиновичів за 120 кіп руських грошей. Львівський староста Флоріан із Коритниці затверджує правочин та взяте продавцем зобов'язання юридично захистити покупця від можливих претензій з боку родичів.

Король призначає майно померлого бездітним слюсаря на завершення будівництва ратушної вежі. Вимагає використати кошти для загального добра і скласти звіт перед комісарами.

Лавники міста Львова посвідчують, що коваль Якуб продав Янові Бреннеру частину своєї міської парцели за суму чотирнадцять кіп грошів. Документ гарантує покупцеві вічне й спокійне право на володіння, користування та вільне розпорядження придбаною землею.

Король Сигізмунд III Ваза закликає белзького каштеляна Станіслава Жоравінського врегулювати межову суперечку між його маєтностями та містом Львовом. Він наказує йому, згідно з трибунальським декретом, посприяти беззбитковому та справедливому розмежуванню спірних земель.

Ян з Обіхова, генеральний староста руський, посвідчує продаж спадкового села Сихів сандомирським підстолієм Петром із Харбіновиць на користь Яна із Зубри за суму 130 кіп білих грошів. Покупець отримує село з усіма приналежностями і правами у вічне володіння.

Король отримує часті скарги львівських міщан на старосту Станіслава Боніфація Мнішека. Перш ніж приступити до виконання сеймових і задвірних декретів, він просить єпископа Ахація Гроховського наставити старосту та схилити його до згоди з містом, зі збереженням і примноженням міських вольностей згідно зі щойно наданим привілеєм.

Гнєзненський архієпископ Миколай Тромба як третейський суддя розв'язує майнові та правові суперечки між плебаном львівського парафіяльного костелу Яном Русином і радою та громадою міста Львова. Угода регулює взаємні фінансові претензії, участь у зведенні міських мурів та обов'язки, пов'язані з утриманням костелу.