Каталог джерел

Пріор краківських кармелітів звертається до влади Львова з проханням припинити ворожі дії та ув'язнення ченців, які прагнуть оселитися в місті. Він пояснює затримку провінціала візитаційними обов'язками, покликається на давню прихильність предків райців та застерігає від церковних кар за перешкоджання монастирським фундаціям.

Львівський архієпископ Ян Тарновський затверджує фундацію галицького земського судді Станіслава з Гловна Гловінського, еригуючи прелатуру кантора та канонікат Гловінського при митрополичій кафедрі у Львові. Нові бенефіції забезпечуються маєтностями сіл Млинище та Заболотівці в Жидачівській землі з визначенням літургійних обов’язків і права патронату.

Ян Матейко дякує за почесну пропозицію зупинитися в греко-католицького митрополита під час візиту до Львова, однак через поганий стан здоров'я та необхідність догляду з боку дітей відмовляється від гостинності. Водночас він повідомляє про свій приїзд до міста наступного вівторка.

Король Ян Казимир підтверджує Петрові Пілевичу та трьом його синам право довічного володіння вибранецьким ланом у селі Губичі Дрогобицького староства, звільняючи їх від військових тягарів. Натомість володарі лану зобов'язані споряджати належно озброєного вибранецького піхотинця на кожен воєнний похід.

Марек Матчинський повідомляє владу Львова про скорий приїзд Яна III Собеського та заплановане перебування монарха в міському палаці. Рекомендує терміново прибрати нечистоти з Ринку, вулиць і тракту від Жовкви, щоб бруд не викликав огиди в монарха.

Марек Матчинський повідомляє львівський магістрат про подання королю справи щодо майна померлого без заповіту Теодора Бришаніца з покликанням на міські привілеї стосовно коштів на фортифікації. Водночас він запевняє у прихильності монарха та його прагненні шанувати чинне право.

Белзький воєвода Марек Матчинський заступається перед владою Львова за королівського слугу Томаша Гордона, просячи призначити його на уряд лавника. Він звертається з проханням зробити одноразовий виняток і прийняти кандидата в обхід обов'язкового членства в колегії сорока мужів.

Король Ян Казимир підтверджує давні привілеї цеху кравців у Львові та забороняє євреям, крамарям і кушнірам незаконно шити й продавати одяг та вовняні шапки під загрозою конфіскації товарів. Правитель наказує міській владі неухильно забезпечувати дотримання цехової монополії кравців.

Поручник Медзицький звітує воєводі про проведення таємного розслідування та про питання асигнації на рекрутів, яку мають видати на день святого Мартина. Він також інформує про передачу коштів комендантові та про прохання белзького каштеляна не виділяти грошей його офіцерам під час розподілу суми.

Поручник М. Медзицький повідомляє воєводу Яна Станіслава Яблоновського про заплановану зустріч із перемиським каштеляничем та про труднощі з постоєм вояків в Одинцях і Волі. Також доносить про зарахування двох нових рекрутів до піхотного полку та виплату їм платні.

М. Медзицький скаржиться Янові Станіславу Яблоновському на нападки супротивників, невиплату платні та образу з боку майора, відкидаючи звинувачення в підбурюванні бояр. Він запевняє в належному догляді за довіреними маєтками і просить звільнити його з посади після складання фінансового звіту.

Король Ян Казимир на знак визнання вірності та жертовності Львова під час воєн зрівнює місто та його громадян у правах, вольностях і шляхетських привілеях із Краковом і Вільном. Львівські міщани отримують право брати участь у королівських елекціях, бути присутніми на сеймах, а також вільно набувати у власність і посідати земельні маєтності.

Джон Мейтленд підтверджує отримання кореспонденції від Артура Форбса та повідомляє про відправлення діжки візником і про відсутність оплати від нездужаючого лікаря Кравза. Питання грошей до сплати в Ґданську автор відкладає до повідомлень із наступною поштою.

Ян Метлант підтверджує Роберту Форбсу отримання листа та надісланих годинників, дякуючи за можливість їх оглянути. Він заявляє про відшкодування всіх понесених витрат пану Туру і висловлює бажання продовжувати листування.

Джон Мейтленд повідомляє Артура Форбса про причини затримки свого виїзду з Ярослава та передає відповідь від пана Ворнера. Він також пропонує йому придбати коштовність за тисячу талерів із можливістю відстрочення платежу до першого квітня.

Перемишльський єпископ Антоній Винницький засновує та затверджує молодіжне (парубоцьке) братство при церкві св. Миколая у Старому Самборі. Документ наказує членам братства перебувати у християнській любові, побожності та послуху церковній владі під загрозою церковного прокляття.

Дж. Мейтленд повідомляє воєводу Яна Станіслава Яблоновського про наявність тканин, шпалер і коней напередодні майбутнього ярмарку в Ярославі, а також про з'їзд шляхти на сеймик. Він також сповіщає про вручення кореспонденції пану Гушу та передає вітання воєводині.

Король Ян Казимир затверджує акт львівського старости Яна Мнішека, що підтверджує тестаментовий запис міщанина Семена Онуфрійовича про пожертвування фільварку на Підзамчі у Львові для спорудження церкви, монастиря св. Івана Богослова та друкарні. Документ звільняє заплановану фундацію від податків і міської юрисдикції та передає управління нею василіянам під проводом отця Симеона Семеновича.

Король Ян Казимир затверджує за монастирем домініканців у Львові право на власний водогін, трансумуючи привілей Сигізмунда III від 1628 року та документ львівського магістрату від 1613 року. Монарх підкреслює заслуги ченців, які утримували водозабір і постачали воду містянам під час ворожих нападів.

К. Мейтленд просить Артура Форбса врегулювати її рахунки з паном Гладишовичем та вдруге пред'явити до акцепту вексель у Львові. Вона також надсилає новорічні вітання адресатові та панові Роберту.

Король Ян Казимир підтверджує жителям і двору села Малехів, що є маєтністю львівського шпиталю вбогих, привілей Сигізмунда III Вази 1590 року, який дозволяє заготівлю будівельного та паливного лісу в рокитнянських лісах. Вирубування має здійснюватися без спустошення лісу та з відома кожного чинного львівського старости.

Францішек Майноне звертається до львівського магістрату зі скаргою проти кураторів спадщини покійного Мацея Франкі, звинувачуючи їх в упередженості на користь доктора Франкі, а також у порушенні інтересів овдовілої доньки та кредиторів. Він вимагає передати майно своєму зятеві як законному опікунові та повернути комісійні товари, що належать дрезденському ювелірові Вейзеру.

Львівський архієпископ Ян Тарновський на прохання місцевого пароха засновує та затверджує Братство Пресвятого Тіла Христового при парафіяльному костелі в Комарні. Документ визначає папські відпусти, а також статути й обов’язки членів братства, укладені за зразком римських та львівських правил.

Кардинал Монтальто запевняє владу Львова у своїй прихильності та обіцяє заступництво перед Папою і Конгрегацією обрядів у клопотаннях про ухвалення рішення щодо культу Івана з Дуклі. Він також підкреслює важливість цієї справи для зміцнення благочестя серед місцевого люду.

Львівський архієпископ Ян Тарновський затверджує фундаційні записи братів Мартина та Матея Жеховських і урочисто еригує та забезпечує пребенду при костелі і шпиталі св. Варвари на передмісті Рогатина. Документ детально регулює літургійні обов'язки пребендаря, управління коштами вбогих, а також право патронату, що належить фундаторам, їхнім католицьким спадкоємцям у маєтку Кутче та рогатинському магістрату.

Львівський архієпископ Ян Тарновський здійснює ерекцію, наділення маєтностями та юридичне затвердження препозитури при каплиці Пресвятої Діви Марії (Домагаличівській) при львівській катедрі, об'єднуючи фундації та грошові легати на загальну суму 10 200 польських злотих. Документ визначає месальні обов'язки препозита і двох священників, розподіл прибутків від чиншів, а також установлює почергове право патронату між архієпископом і львівським магістратом.

Самуель нагадує волинському воєводі Яну Станіславу Яблоновському про усну згоду на кількатижневе перебування в його палаці у Варшаві. Він просить надати письмове розпорядження управителю резиденції, щоб той виділив йому відповідне приміщення.

Самуель Мецнер сповіщає Яна Станіслава Яблоновського, що під час подорожі до Франції з листами, зокрема до принца Конті, його заарештували на землях нового короля. Він просить волинського воєводу про заступництво перед монархом та отримання наказу про звільнення, який дозволив би йому повернутися до Польщі.

Львівський архієпископ Ян Тарновський підтверджує та схвалює фундацію Яна Собеського, забезпечену на маєтку Блудів, ерегуючи конвент і шпиталь боніфратрів при костелі св. Лаврентія у Львові. Документ інкорпорує костел до утримання ченців, а також врегульовує питання церковного імунітету та непорушності прав місцевої парафії.

Подільський воєвода Миколай Мелецький звертається до влади Львова у справі низових козаків, які в шинку зчинили бійку зі слугами турецького посла (чауша). Він просить поставитися до ув'язнених поблажливо з огляду на їхні заслуги та місію, доручену їм королем.

Подільський воєвода Миколай Мелецький відповідає на лист львівських райців щодо розгляду спору з паном Семпом, схвалюючи намір владнати справу в присутності старости. Водночас він зазначає, що призначений термін до середи є надто коротким через інші обов'язки старости та його власні, і радить райцям зайняти поступливу позицію.

Миколай Мелецький повідомляє львівських райців про розмову з львівським підстолієм Семпом, який звинувачує міську владу в нападі на його маєтності, розоренні підданих і заявляє про намір шукати інших шляхів для відновлення справедливості. Подільський воєвода зазначає, що не знає подробиць суперечки, і засвідчує адресатам свою приязнь.

Подільський воєвода Миколай Мелецький закликає райців міста Львова укласти угоду та призначити мирний строк у суперечці з паном Семпом. Він просить міську владу надати письмову відповідь, чи готова вона вжити таких заходів без шкоди для міста.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує конвенту домініканців у Львові давніший привілей Сигізмунда III Вази щодо придбання ґрунту, званого Сикстівським, у доктора медицини Еразма Сикста. На документі збереглися підписи видавця і нотаріуса, а також пізніша позначка про внесення до львівських міських книг від 1790 року.

Якуб Мєшковський повідомляє львівського бурмистра та райців про наїзд людей панів Дідушицьких на Зубру, пограбування худоби та побиття підданих. Він просить негайно направити постраждалих до ґроду для огляду та фіксації ран, а також з'ясувати, чи не подала протилежна сторона протестації в замку.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує всі права, привілеї та вольності, надані місту Львову його попередниками. Зокрема затверджує коронаційний диплом Яна Казимира 1649 року та привілей, що зрівнює Львів у правах із Краковом і Вільнюсом.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує Янові Феліціану Куліковському та його правонаступникам права, привілеї, декрети й кордони щодо маєтностей села Скнилівок під Львовом, трансумуючи давніші надання польських монархів.

Миколай Михалевич повідомляє Яна Акніфа про відправлення тисячі талерів і просить їх отримати. Він також обіцяє остаточний розрахунок за рештою суми під час майбутнього ярмарку в Ярославі.

Папа Климент X повідомляє вірних міста та Львівської дієцезії про переведення кам'янецького єпископа Альберта на посаду львівського архієпископа, вакантну після смерті архієпископа Яна. Він наказує вірним прийняти нового пастиря з належною пошаною та бути слухняними його розпорядженням.

Документ короля Михайла Корибута Вишневецького врегульовує суперечки та заворушення між християнськими мешканцями та єврейською громадою обох синагог у Львові. Зокрема, встановлює формулу очисної присяги, яку складають перед призначеними королівськими комісарами у зв'язку з нещодавніми бунтами та втечею в'язнів.

Кшиштоф Мінасович повідомляє Артура Форбса про відправлення через племінника належної тисячі злотих, а також боргу Давида Краузе на ярмарок у Торуні. Перепрошує за недотримання терміну виплати в Гданську через брак безпечної нагоди й дякує за терпіння.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує ординацію колегії лавничого суду міста Львова, ухвалену спочатку в 1618 році та затверджену Яном Казимиром у 1658 році. Цей акт санкціонує внутрішні статути, літургійні обов'язки та звичаї львівських лавників магдебурзького права.

Мацей Міровський звертається до воєводи Яна Станіслава Яблоновського з благанням про фінансову підтримку та виплату заборгованих грошей за багаторічну службу й витрати на садівника. Він також сповіщає про проблеми з паном Тетілі та заступається за робітника, що обслуговує карети, який уже тривалий час не отримує платні.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує і трансумує привілей Яна Казимира 1650 року та Владислава IV 1633 року, якими затверджено цеховий вількір, наданий 1627 року радою міста Львова об'єднаним ремеслам солодовників, броварів і медоварів.

Томаш зі Смілової Волі Місєвський вимагає від львівського магістрату відповіді у справі спадщини по покійній тітці своєї дружини, пані Шомеровій. Він наголошує на першочерговому законному праві дружини на це майно і попереджає міську владу про наслідки подальшого ігнорування його листів.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує львівській катедральній капітулі право на отримання чотирьох возів солі з дрогобицьких жуп, первісно надане Владиславом Ягайлом і підтверджене королем Александром.

Атаназій Мйончинський заступається перед проконсулом і консулами Львова за пана Лавришовича, посилаючись на його заслуги та королівські рескрипти. Він просить не порушувати його прав на житло принаймні до часу найближчого сейму.

Луцький староста Атанасій Мйончинський звертається до бурмистра та райців Львова щодо затяжного судового процесу вдови по Злоторовичу, на що скаржився королю її брат. Він вимагає пояснити причини зволікання, а також швидко й справедливо завершити справу без потреби залучати монарха.

Луцький староста Атаназій Мйончинський звертається до волинського воєводи Яна Яблоновського як до свого головного покровителя з покірним проханням про заступництво перед краківським можновладцем. Він пояснює своє занепокоєння фінансовими справами, після чого відсилає за подробицями до усної розповіді вирядженого чашника.

Анастасій Мйончинський повідомляє волинському воєводі Яну Яблоновському, що докладний звіт про перебіг сеймика йому особисто перекаже подавець цього листа. Він також запевняє адресата у своїй довічній вірності та просить про подальшу прихильність.