Каталог джерел

Прокіп із Гвіздця, галицький підчаший, фундує та забезпечує маєтностями костел Благовіщення Пресвятої Діви Марії, св. Івана Хрестителя і Знайдення Святого Хреста в містечку Остапківці. Він записує святині та її плебану землю, луки, ліси, право риболовлі й вирубування лісу, а також десятини та збори від жителів Остапківців і Гвіздця.

Львівський земський суддя Ґунтер із Сеняви та підсудок Ян із Вишні засвідчують, що Ян Коцежинський із дружиною Магдаленою заставили свою спадкову частку в селі Сороки Янові Ланці за суму п'ятдесят гривень. Акт визначає умови володіння маєтком, проживання в садибі, а також правила й терміни викупу заставленого майна.

Папа Сікст IV доручає перемишльському архідияконові та каноніку Миколаю Билині розслідувати й остаточно вирішити майнову суперечку між львівською капітулою та Єлизаветою з Гологір щодо захоплення села Віцинь. Попри сплив строку апеляції, він наказує суддям вислухати сторони та примусити свідків під загрозою церковних кар без права подальшого оскарження.

Суддя Ґюнтер із Сеняви та підсудок Ян із Вишні засвідчують, що Ян із Зимної Води визнав борг перед Єжи, сином покійного Фридерика, і записав йому під заставу половину села Зимна Вода разом із млином і корчмою терміном на шість років. Документ визначає умови користування маєтком, термін і правила повернення грошової суми та обов'язок захисту прав кредитора на заставлені маєтності.

Руський воєвода Ян Одровонж на генеральному з'їзді у Львові, розглядаючи скаргу львівських міщан і купців, забороняє безправне затримання та захоплення на дорогах Русі й Поділля худоби, купленої на щорічних ярмарках і позначеної їхніми клеймами. Документ наказує урядовцям і жителям міст неухильно дотримуватися заборони затримувати переганяні стада під загрозою суворих королівських кар.

Сандомирський воєвода і львівський староста Спитко з Ярослава, діючи за мандатом короля Казимира Ягеллончика, розглядає судову справу між Ельжбетою та львівським архієпископом Яном щодо маєтку Витень.

Лавники міста Львова посвідчують, що Григорій разом із родиною продав Янові Вайсганнесу, львівському міщанинові та лавникові, спадкове солтиство в підміському селі Ґольдберґ. Продаж відбувся за згодою міської ради з повною відмовою відчужувачів від своїх прав.

Король Казимир IV Ягеллончик звільняє мешканців Львова на шість років від усіх податків, контрибуцій та зборів на знак визнання зусиль і витрат, понесених на зведення міських мурів та оборонних ровів. Водночас він наказує збирачам податків безумовно поважати наданий імунітет.

Львівський земський суддя Ґунтер із Сеняви та підсудок Ян із Високого посвідчують здійснення вічного поділу маєтностей, зокрема в Сихові та Жирівці, між рідними сестрами Катериною та Софією, дідичками із Зубри. Угода врегульовує поділ ланів, кметів, млинів, ставів і корчем.

Львівський земський суддя Ґунтер із Сеняви та підсудок Ян із Вишебиць засвідчують, що Софія, донька Яна Зубрського та дружина Яна Кната, продала свою спадкову частку в Зубрі та половину села Сихів Янові, війту із Сокільників, за суму 250 гривень. Продавчиня відмовилася від усіх прав на ці маєтності, допустила покупця до введення у володіння і зобов'язалася юридично захищати правочин.

Львівський архієпископ Ян Вонтрубка зі Стрільців затверджує зобов’язання катедральної капітули у Львові відправляти вічні меси та богослужіння у кожні Сухі дні за душу Павла Юрковського з Чорторії. Це зобов’язання було взяте в обмін на 150 гривень, виплачених виконавцем заповіту, каштеляном і сандомирським старостою Рафалом із Ярослава.

Документ львівського суду засвідчує, що Прокіп Карава визнав борг у розмірі 90 гривень перед Миколаєм зі Жмиґроду, перемишльським старостою. Для забезпечення виплати Карава заставив і відступив кредиторові половину свого села Малехів разом із приналежностями.

Львівський земський суддя Ґунтер із Сеняви та підсудок Юдихим із Високого засвідчують запис 1473 року, за яким Ельжбета з Гологір заставила львівському архієпископу Григорію із Сянока своє село Віцинь за суму 600 гривень. Заставодавиця зобов'язалася захищати архієпископа від будь-яких правових претензій та відшкодувати можливі збитки.

Львівські земські суддя та підсудок посвідчують здійснений у 1473 році заставний запис села Віцин, яке Ельжбета з Гологорів віддала львівському архієпископу Григорію із Сянока в рахунок боргу розміром 600 гривень.

Король Казимир IV Ягеллончик дозволяє львівським бурмистрові та райцям стягувати цизу з мешканців міста на покриття будівельних робіт біля міських ровів і передмур'їв. Він наказує поборці Яну Кровницькому допустити міську владу до цих надходжень, водночас квитуючи їх щодо стягненого податку.

Краківський офіціал Станіслав зі Свідниці дозволяє Бернарду, синові Якуба зі Львова, обрати сповідника, здатного уділити йому розгрішення та повний відпуст у межах хрестового походу проти турків і татар. До документа додано текст формули розгрішення, що застосовувалася за життя та перед обличчям смерті.

Львівський суддя Ґунтер із Сеняви та підсудок Ян із Високої засвідчують перебіг процесу в земському суді між позивачем Стахном із Плетенич та Філіпом Посудовським із Подусова. Виписка містить перелік чергових судових строків (рочків), призначених сторонам суперечки.

Папа Іннокентій VIII повідомляє мешканців міста та Львівської дієцезії про заміщення Львівського архієпископства обраним Анджеєм після смерті архієпископа Яна. Закликає вірних визнати нового пастиря, шанувати його та виявляти йому послух.

Документ засвідчує, що Ян Кунат із Дзєнґлова продав і зрезиґнував на користь Яна, званого Янушем, із Малечковичів своє дідичне село Жидатичі у Львівському повіті за суму 250 гривень польської монети.

Король Ян Ольбрахт звільняє львівських погорільців на 15 років, а решту жителів на 10 років від нововстановленого міського податку та будь-яких інших зборів. Пільга має на меті допомогти оговтатися від збитків після пожежі та відбудувати будинки, вежі й оборонні укріплення міста.

Львівський архієпископ Анджей Боришевський затверджує фундацію та забезпечення вівтаря Різдва Пресвятої Діви Марії і святого Станіслава у Львівській катедрі сумою 20 гривень річного чиншу, забезпеченою Анною з Бучача на маєтностях Литвинів та прилеглостях. Документ визначає право патронату Бучацьких і покладає на алтариста обов'язок відправляти три меси на тиждень.

Львівські райці засвідчують, що Станіслав Мальдзик разом із дружиною Малґожатою передали її рідному братові Петру Ниманту права на Зінджиховський фільварок на передмісті Львова. Правочин містить клаузулу про взаємне пережиття, яка визначає повернення майна дарувальникам або його вічний перехід у власність обдарованого.

Король Ян Ольбрахт дозволяє колегії вічних вікаріїв Львівської катедри придбати будинок із парцелою у Львові для їхнього спільного осідку. Водночас вилучає цю нерухомість та її мешканців з-під міської юрисдикції та від усяких податків і повинностей, переводячи її під церковну юрисдикцію та імунітет.

Король Ян Ольбрахт віддає в оренду райцям міста Львова львівське мито строком на один рік за суму триста сорок гривень. Документ також надає їм право конфіскації контрабандних товарів і наказує королівським урядовцям усіляко допомагати райцям.

Якуб, званий Завіша, разом із рідною сестрою Катажиною, спадкоємці покійного Мартина Важного, продають Мартину Тлустому та його дружині Маргариті спадковий млин перед Галицькою брамою у Львові за суму триста гривень. Угоду та умови виплати частинами затверджує і вносить до актів генеральний руський староста Петро Мишковський.

Король Ян Ольбрахт віддає в оренду львівським райцям мито у Львові терміном на один рік за суму 350 гривень польської монети. Документ також надає їм повне право конфісковувати контрабандні товари й залишати собі половину з них.

Барбара Мітульчина заявляє перед львівським ґродським судом, що квитує отримання 90 гривень і відступає королівський млин перед Галицькою брамою у Львові на користь Мартина Тлустого та його дружини Малґожати під вадієм 300 гривень. Правочин посвідчує генеральний староста руський і подільський Станіслав із Ходча разом зі свідками.

Станіслав із Ходча, каштелян львівський і староста генеральний руський, засвідчує продаж та зречення прав на королівський млин перед Галицькою брамою у Львові Якубом Завішею та Анною Важною на користь Мартина Тлустого та його дружини Малгожати за суму триста гривень. Продавці передають млин разом із давнім привілеєм та зобов'язуються захищати й звільняти покупців від будь-яких претензій третіх осіб.

Король Александр Ягеллончик наказує руським і подільським урядникам, зокрема львівському старості, надавати допомогу львівським міщанам у дотриманні права складу шляхом арешту купців, які оминають Львів, та конфіскації їхніх товарів на користь королівського скарбу.

Король Александр Ягеллончик звільняє підданих села Гонятичі, належного до львівської капітули, на 15 років від будь-яких повинностей і стацій на користь львівського замку через спустошення, завдані турками й татарами. Він наказує львівському старості Станіславу з Ходча та його наступникам неухильно дотримуватися цієї пільги.

Препозит шпиталю Святого Духа Ян Мишковський, а також бурмистр і райці львівські передають спір про управління шпиталем та його майном на вирішення львівських каноніків як арбітрів. Сторони добросовісно зобов’язуються підкоритися третейському рішенню під загрозою штрафу в розмірі 200 флоринів.

Документ є вироком третейського суду, ухваленим львівськими каноніками та деканом у суперечці між міською радою Львова та ректором Яном Мишковським. Арбітри визначили правила управління львівським шпиталем Святого Духа, а також питання розпорядження заповітними відписами.

Документ львівського земського суду засвідчує вічний і добровільний поділ дідичних та заставних маєтностей у Зимній Воді після покійного батька між рідними сестрами Барбарою та Малґожатою. Акт детально розмежовує кметівські лани, пустки, двір, стави, луки, що відійшли обом сестрам, а також визначає засади спільного користування лісами й пасовищами.

Король Александр Ягеллончик наказує, щоб протягом двох років приїжджі купці не купували у Львові товари в інших іногородніх торговців раніше за місцевих міщан. Порушення цієї заборони тягне за собою конфіскацію товарів, які мають бути спрямовані на будівництво та ремонт міських укріплень.

Документ підтверджує та інкорпорує запис львівського міщанина Петра Стрижка, який передав свій будинок на забезпечення польського проповідника при митрополичій кафедрі у Львові. Проповідник водночас був зобов'язаний відправляти дві щотижневі меси у фундованій жертводавцем каплиці над катедральною брамою.

Король Александр Ягеллончик надає кам'янецькому каноніку та королівському нотаріусу Северину Гербурту з Фельштина ділянку (дворище) в селі Нагірці Львівського повіту. Надання звільняється від замкових повинностей і переводиться на земське право.

Папа Юлій II сповіщає суфраганів львівської церкви про преконізацію Бернарда на посаду львівського архієпископа після переведення тогочасного митрополита Анджея на гнєзненську кафедру. Він наказує їм виявляти новому архієпископу належний послух і шану.

Король Александр Ягеллончик дозволяє львівській митрополичій капітулі викупити королівське село Черкаси з рук тогочасних тенутаріїв і передає його їй у власність з імунітетом. Крім того, король надає вільний берег у межах села Мшана для спорудження рибного ставу.

Король Александр Ягеллончик надає митрополичій капітулі у Львові третю міру доходів із королівського млина перед Галицькою брамою на львівському передмісті з правом її викупу. Надані прибутки мають послужити для забезпечення новозаснованих вічних вікаріїв при львівській катедрі.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек затверджує надання канонії та проповідницької пребенди магістру Станіславу з Кракова, а також долучає до її посагу 300 флоринів за записом міщанина Петра Стричка. Акт детально регламентує проповідницькі обов’язки, умови екзаменування й резиденції та забороняє обмін цього бенефіція на інший.

Король Сигізмунд I звільняє владу та міщан Львова на шість наступних років від будь-яких міських податків, контрибуцій та чопового з метою підтримки будівництва та завершення міських фортифікацій. Правитель наказує всім урядникам і поборцям беззастережно поважати надану податкову пільгу.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек еригує в митрополичій катедрі у Львові вівтар св. Варфоломія Апостола, фундований Ельжбетою, вдовою львівського каштеляна Юрія Струмила з Дмошина. Фундація забезпечується прибутками з вірменської лазні на підставі трансумованих привілеїв короля Яна Ольбрахта від 1494 та 1497 років.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек підтверджує заснування та забезпечення вівтаря у Львівській катедрі, здійснене деканом Яном Кровицьким. Забезпечення становить річний чинш у розмірі 22 флоринів, викуплений у влади Львова на маєтностях села Двориська, трансумований у тексті документа.

Третейські судді на чолі з подільським воєводою Павлом Колою та маршалком Станіславом із Ходча вирішують спір щодо насильства та поранень між шляхтичем Ієронімом Добростанським і райцями та міською громадою Львова.

Ян із Давидова, львівський підсудок і патрон парафіяльного костелу в Давидові, презентує львівському архієпископу Бернарду Вільчеку клірика Юрія зі Львова на вакантне після смерті Ґотарда настоятельство. Він просить надати йому канонічну інвеституру та довірити духовне й дочасне управління цією парафією.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек передає львівському цеху кушнірів вівтар Усіх Святих у митрополичій катедрі у Львові. Натомість кушнірське братство бере на себе обов'язок його постійного утримання, а також забезпечення священичого служіння та відправлення річних поминальних мес.

Король Сигізмунд I Старий надає Станіславу з Ходча, маршалку Королівства Польського, частки в селах Жидатичі та Малечковичі, конфісковані у львівських каноніків за невиконання обов’язку військового походу проти волоського господаря. Надання є нагородою за військові заслуги маршалка, виявлені у цьому поході.

Король Сигізмунд I Старий дозволяє митрополичій капітулі у Львові викупити третю частину млина перед Галицькою брамою з рук Маргарити, вдови мірошника Мартина Тлустого, та її дітей. Доходи з млина мають слугувати задоволенню потреб капітули та вікаріїв зі збереженням королівських прав.

Король Сигізмунд I дозволяє катедральній капітулі у Львові придбати на праві видеркафу річний чинш вартістю до чотирьохсот гривень із земських або міських маєтків для підтримки духовенства. Набуте в такий спосіб майно навічно звільняється від обов'язку будь-яких воєнних походів.

Король Сигізмунд I вирішує спір між міською радою Львова та старостою Станіславом із Ходча, забороняючи діяльність шинків на передмістях та обмежуючи дозволену кількість ремісників на Краківському передмісті двома кравцями, двома шевцями, двома ковалями, а також гарбарниками.