Каталог джерел

Райці міста Львова засвідчують, що Ян зі Снятина поручився за свого пасинка Міхеліна щодо щорічної сплати чиншу Янові Зубрському з двох з половиною ланів у селі Зубра. Натомість власник села звільнив ці землі від будь-яких повинностей і панщини, за винятком королівських податків.

Львівські суддя та підсудок посвідчують, що шляхетна Ядвіга отримала від свого батька Яна Зубрицького належне матеріальне задоволення з батьківських і материнських маєтностей та зреклася щодо них будь-яких прав.

Король Владислав III наказує урядникам руських земель привселюдно оголосити про заборону купцям оминати Львів, а також заборонити шляхті незаконно стягувати нові митні збори. Непокірних належить карати конфіскацією майна, що перевозиться, та арештом.

Документ підтверджує, що панна Катерина, донька Яна Зубрицького, добровільно зреклася перед львівським земським судом своїх прав на батьківські та материнські маєтності в селі Зубра на користь батька й рідного брата. Вона вчинила це на таких самих засадах, на яких раніше від своїх часток майна відмовилися її заміжні сестри.

Фридерик Гербуртович із Фельштина підтверджує купівлю будинку на вулиці Єврейській у Львові у Маргарити, вдови пана Миндельбея, зобов'язуючись сплачувати з нього всі податки та відбувати повинності нарівні з львівськими міщанами. Крім того, він заявляє, що в разі наміру продати цю нерухомість, її можна буде відчужити виключно на користь львівського міщанина.

Петро, кустош і адміністратор sede vacante Львівської архідієцезії, транссумує лист собору в Базелі та наказує духовенству дієцезії оголошувати зазначені в ньому відпусти, а також збирати кошти на унію з греками.

Вінцентій із Шамотул, каштелян мендзижецький і генеральний староста руський, засвідчує угоду, укладену між рідними братами Яном Зубрським і Павлом Гавронкою з Бєрави щодо поділу теперішнього й майбутнього майна та спадщини. За умовами домовленості Ян Зубрський зобов’язується виплатити братові Павлу тридцять гривень обігової монети.

Львівські суддя та підсудок засвідчують, що Пашко з Бірави здійснив поділ батьківщини з братом Яном Зубрицьким і зрікся на його користь прав на село Зубра. Пашко зобов'язався не турбувати брата у володінні маєтком, на який Ян отримує повне й вічне право розпоряджання.

Рада міста Львова засвідчує добровільний поділ майна після Яна Зоммерштайна та його матері Ядвіги, здійснений третейськими суддями між Миколаєм Солтисом старшим і його дружиною Ядвігою з одного боку та Миколаєм Солтисом молодшим і його дружиною Анною з іншого. Угода визначає поділ кам'яниць на львівській площі Ринок, фільварку біля млина Качеля, селянських чиншів, ставів, городів та рухомого майна.

Михайло на прізвисько Зинко Сочевич, солтис у Чишках, за згодою дідича Яна Димитровського продає і надає кметю Янові на прізвисько Гарма Ланґетер солтиську корчму разом із пляцом, городом і лукою на магдебурзькому праві в обмін на щорічний чинш та визначені оплатні зобов'язання і повинності. Корчма звільняється від обов'язку військової виправи, яку бере на себе солтиство.

Король Владислав III Варненчик на вальному сеймі в Пйотркуві урочисто підтверджує, відновлює та затверджує всі дотеперішні права, вольності, імунітети та привілеї жителів Королівства Польського духовного і світського станів. Правитель зобов'язується непорушно дотримуватися прав, наданих його попередниками, та ефективно їх оберігати.

Михайло з Бучача, староста снятинський і коломийський, забезпечує заснований ним парафіяльний костел у Михальчому наданням села Репужинці в Коропецькому повіті разом із млином на Дністрі, ланом землі та сноповою десятиною. Ці доходи він передає на користь плебана та його наступників в обмін на вічні молитви за душі фундатора, його дружини та нащадків.

Волоський воєвода Влад II дозволяє купцям зі Львова та інших міст руських, польських і молдавських земель безпечно й вільно торгувати у своїх володіннях після сплати встановленого мита. З кожного купецького воза встановлено плату розміром у два угорські флорини.

Король Владислав III Варненчик передає львівським райцям половину доходів від королівського мита, що стягується між Краковом і Львовом, для погашення монарших боргів. Документ встановлює порядок збирання оплат у захищеній скрині та наказує митникам безперешкодно пропускати львівських купців без стягнення додаткових зборів.

Львівський архієпископ Ян Одровонж підтверджує отримання 337,5 польської гривні із заповітного легату купця Миколая Гехта, переданого львівськими райцями. Цю суму він призначає на будівельні роботи при львівській катедрі та на забезпечення каноніків в обмін на відправлення двох щотижневих святих мес.

Король Владислав III записує своєму управителю і тенутарію Ланьці суму в сто гривень на селі Зубра у Щирецькому повіті. Заставодержатель та його нащадки мають користуватися селом з усіма прибутками та приналежностями до часу повного повернення боргу монархом або його наступниками.

Король Владислав Варненчик надає Янові із Сєнна, підкоморію перемишльському та старості сандомирському, кам'яницю у Львові на вулиці Жидівській біля синагоги, що колись належала митнику єврею Волчку. Це надання здійснюється з повним правом власності навічно на знак визнання вірних заслуг і воєнних трудів у справах Угорського королівства.

Король Владислав III звільняє міщан і жителів Львова від сплати мита за всі ввезені товари, а особливо за рибу, аж до часу свого прибуття до міста. Правитель наказує львівському воєводі й старості Петрові Одровонжу зі Спрови та митникам неухильно дотримуватися наданого привілею.

Король Владислав III дозволяє львівським райцям будувати та розширювати дрібні крамнички й ятки, передаючи на потреби міста всі чинші та доходи з них. Крім того, він підтверджує місту право вільного вибору тлумачів, допускаючи проведення виборів навіть у разі відмови з боку старости надати на це згоду.

Базельський собор поширює на львівського архієпископа Яна Одровонжа привілеї та духовні благодаті, надані раніше учасникам собору в 1438 році. Документ дозволяє йому обрати сповідника з повноваженням уділяти розгрішення від гріхів і цензур, застережених за Апостольським Престолом, замінювати обітниці та диспенсувати від канонічних перешкод (нерегулярностей).

Провізори будівництва кафедрального костелу у Львові засвідчують повний розрахунок львівських райців за сумою, призначеною в заповіті Миколая Гехта на будівництво храму. Сплата була здійснена готівкою та будівельними матеріалами, такими як цегла і вапно.

Петро Волчко із Клодна, підкоморій львівський, засвідчує здійснення вічного розмежування маєтностей львівського архієпископа (Дунаїв) та Миколая Гологірського (Віцинь). Документ встановлює й описує розташування межових курганів уздовж річки Дунаєць та прилеглих пагорбів.

Базельський собор ухвалює конституцію, що закріплює права своїх членів на церковні гідності та бенефіції, забороняючи їхнє незаконне здобуття іншими особами. Документ спрямований проти зловживань під час заміщення духовних посад під загрозою церковних кар та позбавлення прав.

Каноніки катедральної капітули у Львові підтверджують отримання від львівських райців суми 121 гривні, що походить із заповіту покійного Миколая Гехта, та звільняють їх від будь-якого боргу. Передані кошти призначено на потреби капітули, а саме на викуп солтиства в селі Вербіж.

Петро Одровонж зі Спрови, воєвода львівський, посвідчує, що шляхтич Ян Зубрський сплатив міщанинові з Городка Стефану суму 50 гривень за солтиство в селі Зубра. Обидві сторони склали узгоджені заяви перед львівським земським судом.

Ян із Чижова, намісник Королівства Польського, посвідчує, що Ян із Зубри призначив Миколая з Гологір опікуном своїх малолітніх синів та управителем усього маєтку аж до досягнення ними повноліття.

Руський воєвода і генеральний староста Петро Одровонж разом з арбітрами вирішує спір про материнські маєтності в Зубрі між Яном Зубрським та його донькою Малґожатою Ґоломбковою і її синами. Після задоволення спадкових вимог Яном Зубрським на позивачів накладено вічне мовчання під закладом у тисячу гривень.

Документ лавників міста Львова засвідчує взаємні майнові розпорядження колишнього війта Миколая та його дружини Ядвіги на випадок смерті одного з подружжя. Запис охоплює, зокрема, половину будинку у Львові, рухоме й нерухоме майно, а також довічне володіння ставом у Замарстинові.

Базельський собор затверджує надання та інкорпорацію катедральної парафії у Львові разом із водяним млином і ланом землі під Високим замком на користь львівського катедрального капітулу, здійснені раніше архієпископом Яном Жешовським. Документ підтверджує права капітулу перед обличчям суперечки, спричиненої незаконним відібранням цих маєтностей наступним архієпископом Яном Одровонжем.

Документ скасовує новозапроваджене, безправне мито в Коломиї для львівських міщан та інших купців, а водночас регулює й підтверджує традиційні митні ставки, що стягуються у Снятині. Ян із Чижова наказує коломийському та снятинському старості Михайлові Мишлі неухильно дотримуватися цих постанов.

Король Владислав III Варненчик записує шляхтичеві Іванку Русину суму 60 гривень на королівському селі Залужжя в Галицькому повіті як винагороду за вірність та участь у поході проти турків. Одержувач отримує село в користування до моменту повернення боргу, а також звільняється від королівських стацій до повернення монарха до Польщі.

Король Владислав Варненчик підпорядковує іноземних та іногородніх купців у Львові виключно юрисдикції міського суду та підтверджує обов'язкове право складу товарів. Він також встановлює правила дійсності заповітів, складених львівськими міщанами, та вимогу продажу відписаного нерухомого майна протягом одного року.

Король Владислав Варненчик дозволяє міській владі та поспільству міста Львова звести нову школу в межах міських мурів при шпиталі костелу Святого Духа. Крім того, надає райцям виключне право призначати та усувати вчителів, а також здійснювати управління школою.

Король Владислав III Варненчик підтверджує львівському міщанинові Миколаю Шмітфельду право власності на дві луки у Львівському повіті, зокрема луку Дубок, на підставі пред'явлених давніших документів латинською та руською мовами. Документ гарантує Миколаю та його спадкоємцям повні спадкові права, володіння та вільне розпорядження цими маєтностями.

Король Владислав III забороняє королівським урядникам втручатися у вироки львівського лавничого суду та встановлює Львів вищою судовою інстанцією для всіх міст і сіл Руської землі. Він також надає місту право переслідувати, схоплювати, судити й карати злочинців на всій території Руської землі.

Король Владислав III Варненчик наказує шляхті, зем'янам та особам духовного стану продати нерухомість, успадковану в межах міського права Львова, упродовж одного року під загрозою штрафу в розмірі 20 гривень. Ця постанова покликана запобігти руйнуванню міського майнового фонду та зменшенню повинностей, закріплених за міськими ділянками.

Король Владислав III Варненчик дозволяє райцям і поспільству міста Львова пред'являти міські права, імунітети та привілеї виключно перед своєю королівською величністю. Тим самим він звільняє місто від обов'язку показувати ці документи воєводам, каштелянам, старостам чи іншим урядникам Королівства Польського аж до часу свого особистого прибуття до Львова.

Король Владислав III надає шляхтичу Яромові Федьку з Молодовичів королівське село Кугаївці в Руській землі у дожиттєве й спадкове володіння як винагороду за заслуги і вірну службу в Угорщині. Ці маєтності мають залишатися в руках одержувача та його наступників з усіма прибутками аж до моменту можливого викупу запису монархом або його наступниками.

Король Владислав Варненчик тимчасово дозволяє львівським міщанам осадити поселенців і отримувати доходи із шістнадцяти понаднормових ланів (так званих обшарів) над річкою Брюховицею. Остаточне вирішення питання власності на ці землі король відкладає до свого повернення до Королівства Польського та проведення ревізії у Львові.

Провінціал кармелітів Ян Волін, прагнучи розвіяти побоювання райців та міщан Львова й довести до успішного заснування монастиря королем Владиславом, наказує братам львівського конвенту утриматися від будь-якого варіння та шинкування пива й інших напоїв. Документ видано під загрозою чернечого непослуху, аби присутність ченців не шкодила економічним інтересам міста Львова.

Львівський земський суддя Ян Ґоломбек та підсудок Сцибор із Бишини засвідчують, що Дорота, дружина Шимка з Бібрки, видала квитанцію своєму батькові Янові із Зубри про відсутність будь-яких претензій щодо батьківщини та посагу. Угода поклала край усім майновим суперечкам і була укладена за участі третейських суддів.

Земський суддя Ян Ґоломбек та підсудок Сцібор із Вишні посвідчують зізнання Дороти, дружини Шимка з Бібрки, яка засвідчила отримання від свого батька Яна із Зубри належної їй батьківщини та материзни. В обмін на отриману частку спадщини Дорота зреклася від власного імені та від імені своїх нащадків будь-яких подальших майнових претензій.

Львівський земський суддя Ян Ґоломбек із Зимної Води та підсудок Сьцібор із Вишні підтверджують, що Ян Кунат із Тулиголового записав своїй дружині Гелені 500 гривень посагу та віна на половині села Тулиголове, млині, дворі та корчмі. Ці маєтності мають залишатися в руках Гелени на випадок її овдовіння, з правом викупу в разі її можливого другого заміжжя.

Кардинал Доменіко Капраніка, діючи як суддя й апостольський комісар, призначений папою Євгенієм IV, оголошує відкриття провадження у суперечці між владою та громадою міста Львова, а також монастирями домініканців і францисканців з одного боку та львівським архієпископом Яном Одровонжем з іншого щодо майна із заповіту покійного міщанина Петра Чаншера.

Папа Євгеній IV доручає холмському єпископу після розгляду справи дозволити владі та міщанам Львова звести й утримувати школу для хлопчиків при костелі Святого Духа, а також призначати й звільняти її ректора, згідно з ранішим привілеєм короля Владислава. Документ підтверджує повноваження міста щодо міського освітнього закладу.

Петро Одровонж зі Спрови, воєвода і генеральний староста руський, свідчить перед львівським земським судом, що продав королівський млин під Львовом обачному Ганнусу за триста гривень. Львівський суддя та підсудок засвідчують здійснення правочину, отримання плати та зобов'язання продавця щодо юридичного захисту покупця.

Ігнацій з Кутищ, галицький земський суддя, разом із підсудком Сцибором з Унєньця посвідчують, що Клемент із Семиківців продав свої спадкові маєтності Семиківці панові Петрові з Добійова за суму сто гривень польських грошів.

Нотаріальний документ містить рішення третейських суддів у спорі між львівським архієпископом Яном Одровонжем і галицьким старостою Миколаєм Паравою. Угода врегульовує питання сплаву суден річкою Дністер та стягнення пов'язаних із цим мит.

Петро Одровонж зі Спрови, львівський воєвода і генеральний руський староста, дозволяє Федькові Ярому вступити у володіння маєтками в межах свого староства, наданими йому раніше в Угорщині королем Владиславом. При цьому видавець документа заявляє про відмову від будь-яких власних претензій і прав на ці маєтності.

Король Казимир Ягеллончик наказує урядникам руських земель заборонити купцям оминати Львів новими шляхами та стримати шляхту від свавільного стягнення мит. Порушників належить заарештовувати разом із перевезеним товаром, який має відійти львівським міщанам.