Каталог джерел

Львівський архієпископ Владислав Лубенський дякує владі міста Львова за вияви доброзичливості, скеровані до нього як до пастиря. Він передає пастирське благословення та побажання щедрих ласк від новонародженого Христа для магістрату і всього міста.

Львівський архієпископ і номінант на примаса Владислав Лубенський дякує владі Львова за привітання з нагоди підвищення та великодні побажання, шкодуючи про неможливість особистого прощання. Він також повідомляє про створення комісії для врегулювання й поміркованого зниження міських церковних чиншів відповідно до розпорядження з Рима.

Примас Владислав Лубенський прощається з магістратом Львова у зв'язку зі вступом на посаду примаса, запевняючи у своїй незмінній прихильності до міста. Він повідомляє про передачу управління архідієцезією кафедральним прелатам, призначення комісарів у справах зруйнованих кам'яниць та про молитву за гідного наступника на митрополичій кафедрі.

Примас Владислав Александер Лубенський дякує владі міста Львова за надіслані новорічні привітання. Він висловлює взаємні побажання благополуччя та Божого благословення для райців та всіх жителів міста.

Примас Владислав Александр Лубенський дякує магістрату та жителям Львова за надіслані віншування з нагоди Нового року. Він висловлює взаємні побажання добробуту та запевняє у своїй незмінній прихильності.

Примас Владислав Александер Лубенський дякує владі міста Львова за надіслані вітання з нагоди Воскресіння Господнього. Натомість він обіцяє молитися за процвітання міста, здоров'я райців та уділяє їм архіпастирське благословення.

Примас Владислав Александер Лубенський дякує владі міста Львова за надіслані новорічні привітання. У відповідь він висловлює взаємні побажання благополуччя та щедрих Божих благословень.

Примас Владислав Александер Лубенський відмовляє владі Львова у заступництві в Римі в їхній суперечці з львівським архієпископом, зазначаючи, що не має наміру втручатися у справи чужої дієцезії. Він докоряє райцям за спротив розпорядженням місцевого пастиря та відсилає їх до належних церковних інстанцій.

Примас Владислав Александер Лубенський підтверджує отримання листа від 17 червня 1762 року. Він дякує адресатові за надіслані разом із ним документи у вигляді пактів та реманіфесту міста Львова.

Примас Владислав Александр Лубенський просить львівський магістрат підписати презенту на львівське пробство для канцлера отця Жевуського після підвищення тамтешнього суфрагана. Він вказує при цьому на заслуги кандидата, а також на зв'язки з впливовими родичами: польним гетьманом коронним і подільським воєводою.

Примас Владислав Олександр Лубенський дякує владі міста Львова за надіслані віншування з нагоди Нового року. Натомість зичить здоров’я, щастя та всіляких гараздів у прийдешньому часі.

Примас Владислав Лубенський дякує магістрату Львова за скорботу після смерті короля Августа III та закликає зі смиренням прийняти волю Божу. Водночас він запевняє місто у своєму заступництві та турботі про збереження його прав і вольностей у період безкоролів'я.

Примас Владислав Александер Лубенський дякує владі міста Львова за надіслані новорічні привітання. Він відповідає взаємними побажаннями добробуту й міцного здоров'я та запевняє адресатів у своїй незмінній прихильності.

Примас Владислав Лубенський дякує магістрату міста Львова за надіслані вітання з нагоди свят Різдва Христового. У відповідь він надсилає міській владі побажання всілякого благополуччя та щастя в новому році.

Примас Владислав Лубенський дякує магістратові міста Львова за надіслані новорічні привітання. У відповідь він висловлює свою вдячність, а також бажає місту процвітання та незмінного успіху на прийдешні роки.

Примас Владислав Лубенський дякує владі міста Львова за надіслані новорічні привітання. У відповідь він висловлює магістрату побажання щедрого Божого благословення та успіхів у новому році.

Примас Мацей Лубенський, реагуючи на скаргу львівських райців, звертається до каптурових суддів Львівського повіту із закликом припинити накладання високих штрафів на львівських міщан. Він наголошує, що з огляду на триваюче повстання Хмельницького Львів є головним прихистком для шляхти, а подальший утиск міст накличе на Річ Посполиту черговий гнів Божий.

Ректор Краківської академії Ян Лукіні висловлює жаль через свавільне залишення академічної колонії в Хелмні попереднім директором Студницьким і обіцяє наступного місяця надіслати нового, гідного професора, звертаючись до хелмінського магістрату з проханням про прихильний прийом та відшкодування дорожніх витрат.

Особистий аркуш для нотаток священнослужителя, що містить перелік відправлених месальних інтенцій, дрібні фінансові розрахунки (зокрема з дружиною органіста), а також нагадування щодо майнових справ.

Ректор Ян Лукіні сповіщає владу Львова про обіймання посади ректора та готовність призначити належного кандидата на посаду директора тамтешньої академічної школи, просячи забезпечити йому постійну платню та відшкодувати дорожні витрати.

Ректор Ян Лукіні представляє та рекомендує магістрату Львова нового директора львівської академічної колонії, кс. Вавжинця Опейдовича, просячи про опіку над ним та про відшкодування витрат на його подорож, виділених з університетської скарбниці.

Краківський райця Францішек Лупач нагадує львівському магістрату про непогашений борг, щодо повернення якого він мав неодноразові обіцянки, та попереджає, що в разі подальшого зволікання буде змушений вдатись до інших правових засобів для повернення коштів.

Господар Василь Лупул запевняє Яноша Кемені та Дєрдя II Ракоці у незмінній дружбі, пояснюючи давні претензії щодо неналежного поводження з молдавським послом на похороні Жигмонда Ракоці. До листа додає новини про похід калги-султана й посольство хана до Хмельницького по допомогу проти калмиків і донських козаків, а також про кривавий бунт у Корсуні під час скорочення козацького реєстру та страту його ватажка Мозирі.

Іштван Середі інформує Яноша Кеменя про поточну військову та дипломатичну ситуацію в Молдові, відносини з кримським ханом і питання скарбу колишнього господаря Василя Лупула. Він також повідомляє про розташування татарських військ відносно польського табору.

Архівна нотатка Івана Петрицького, що містить виписку з листа молдавського господаря Василя Лупула до Яноша Кеменя 1653 року щодо грошей для татарського хана та дій козацького гетьмана Федоровича. На другій сторінці міститься примітка Петрицького 1898 року про те, що текст є перекладом автографів.

Молдавський господар Ґеорґе Штефан надсилає Яношу Кеменю звістки з-під Жванця про втечі козаків, татарсько-польські відносини та копії воєнного листування. Він також торкається питань угорських військ, фінансових розрахунків і поточних справ.

Владислав Любовецький застерігає львівських райців від свавільно передрукованих та спотворених сеймових конституцій, що шкодять міщанському стану. Він запевняє у вжитих правових заходах і закликає визнавати виключно автентичний текст, скріплений його підписом.

Любомирська з прикрістю пояснює Яну Яблоновському, що його прохання надійшло на день пізніше, через що презентації вже були віддані. Водночас вона запевняє адресата у своїй прихильності та готовності зробити послугу в майбутньому.

Людвіка Любомирська повідомляє львівський магістрат про незаконну угоду відчуження палацу та маєтку (дворка), укладену між її чоловіком і герцогом Курляндським без її відома та згоди. Вона просить міську владу не вносити цей юридично нікчемний акт до радницьких книг та анулювати інтромісію (введення у володіння).

Підскарбій великий коронний Єронім Любомирський повторює прохання до воєводи волинського про клопотання перед каштеляном краківським щодо асигнації на зимові квартири для своєї аркебузирської корогви. Він пояснює це нагальною потребою завербувати й обмундирувати вояків до настання зими, а також необхідністю якнайшвидше спорядити ротмістра.

Гетьман Єронім Любомирський заступається перед владою міста Львова за свого підданого Гребінку Файфра. Він просить дозволити йому й надалі утримувати шинок принаймні до часу оголошеної комісії та приїзду гетьмана до Львова.

Гетьман Єронім Любомирський висловлює обурення тим, що львівський магістрат проігнорував його попередні прохання призупинити судові дії проти його слуги Шимона Гребенка. Він застерігає міську владу, що в разі відхилення цього останнього прохання використає свій вплив для захисту підлеглого й відплатить за виявлену неприязнь.

Гетьман Ієронім Любомирський дякує владі Львова за виділення кватири в кам'яниці Барзого на час майбутньої комісії та згадує про порозуміння в цій справі з коронною стражниковою. Він також сповіщає про прибуття генерального становничого з проханням про допомогу в належному розміщенні гетьманського двору.

Великий гетьман коронний Єронім Любомирський відкидає виправдання львівської влади щодо браку коштів і наказує негайно виплатити належні йому гроші асигнатарію. Він також зазначає, що белзький воєвода зобов'язав сплатити податок і львівських євреїв, які досі посилалися на звільнення від сплати.

Гетьман Геронім Любомирський дякує владі Львова за передачу частини асигнованої суми на утримання угорської піхоти. З огляду на скрутне становище міста він погоджується на відтермінування і просить надіслати решту половини належних коштів через чотири тижні.

Тинецький абат Станіслав Юзеф Любомирський скаржиться руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському на сваволю та спустошення, заподіяні в монастирських маєтках полком великого коронного підскарбія. Він просить адресата про заступництво та сприяння виведенню війська з абатства, посилаючись на заборону апостольської нунціатури й уже сплачену гіберну.

Єжи Домінік Любомирський просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про заступництво у справі зарахування волоської корогви до компуту та виділення їй леж. При цьому він запевняє у своїй вірності та покликається на давню приязнь між їхніми родами.

Єжи Домінік Любомирський просить Яна Станіслава Яблоновського про заступництво у справі звільнення його маєтностей від державних повинностей та субвенцій. Він також торкається поточних правових і майнових питань, зокрема протестації та справи старости.

Великий коронний маршалок Станіслав Іраклій Любомирський закликає владу Львова виконати вирок маршалківського суду на користь пана Толкача. Він наказує повернути постраждалому награбоване майно та подбати про відшкодування збитків з боку купців.

Руський воєвода Станіслав Любомирський висловлює жаль із приводу кровопролиття, а також зневаги Львова та парафіяльної школи людьми, які вважають себе вищими за закон. Він запевняє міську владу у своїй підтримці та обіцяє розповісти про заподіяну їм кривду шляхті, що зібралася на прошовицькому сеймику.

Руський воєвода Станіслав Любомирський квапить львівську владу передати матеріали слідства під юрисдикцію підвоєводського уряду та негайно звільнити з-під арешту постраждалу жінку, щоб вона могла висунути обвинувачення проти кривдника. Він застерігає радників: якщо вони й далі блокуватимуть процес за відсутності формального позивача, він буде змушений відпустити на волю в'язня, якого утримують уже двадцять тижнів.

Руський воєвода Станіслав Любомирський повідомляє владу Львова про розмову з міським писарем та надсилає універсал і лист до старости. Наказує райцям ретельно підготуватися та підтримувати повну готовність.

Руський воєвода Станіслав Любомирський виряджає до бурмистра та райців Львова брацлавського підчашого Зелінського з метою обговорення питань, пов'язаних із підготовкою оборони міста в небезпечний час. Він зобов'язує міську владу порозумітися з посланцем і виконати його рекомендації задля спільної безпеки.

Руський воєвода Станіслав Любомирський радить владі Львова утриматися від поспішного спорудження блокгаузів до прибуття залоги, зазначаючи, що укріплення будуть зведені блискавично разом із приходом його піхоти. Натомість він наказує райцям зосередитися на накопиченні запасів продовольства, пороху, куль та шанцевого інструменту.

Руський воєвода Станіслав Любомирський надсилає бурмистрові та раді міста Львова запитуваний відкритий лист до передміщан. Водночас він сповіщає про свій швидкий приїзд до Львова з метою особистого наведення належного ладу.

Великий коронний маршалок Станіслав Любомирський дякує владі Львова за надіслані вітання та запевняє у своїй незмінній прихильності до міста. Він висловлює адресатам взаємні побажання здоров'я та всілякого благополуччя в новому році.

Великий коронний маршалок Станіслав Любомирський дякує львівському магістрату за надіслані віншування з нагоди минулих великодніх свят. Відповідаючи взаємністю, він висловлює міській владі побажання щастя й успішного поступу.

Великий маршалок коронний Станіслав Любомирський дякує магістрату міста Львова за надіслані привітання з нагоди прийдешнього Нового року. У відповідь він висловлює львівським райцям взаємні побажання добробуту та здійснення задумів.

Великий коронний маршалок Станіслав Любомирський дякує владі Львова за надіслані новорічні поздоровлення. У відповідь він висловлює магістрату й мешканцям взаємні побажання добробуту та незмінного щастя.

Теодор Любомирський перепрошує краківського каштеляна за те, що не зміг особисто попрощатися перед від’їздом з Варшави, і передає вияви поваги через гінця. Він звертається з покірним проханням про подальшу ласку та опіку над ним і його хоругвою, заявляючи про готовність стати у пригоді.