Каталог джерел

Щенсний Потоцький просить руського воєводу Станіслава Яна Яблоновського взяти під опіку та порекомендувати судовим урядовцям у Львові свого колишнього пазументника, єврея Якуба, який після крадіжки у Кракові зазнає там труднощів.

Фелікс Казимир Потоцький повідомляє Станіслава Яна Яблоновського про підготовку позову та пояснює, що з процедурних причин справа відбудеться лише після Великодня за участю повноважного представника. Автор листа також бідкається через теперішні звичаї шляхти, яка виявляє зневагу до сенаторського стану.

Фелікс Казимир Потоцький повідомляє Станіслава Яна Яблоновського про внесення до белзьких гродських книг справи проти Станіслава Стадницького, старости радомицького. Однак це не дало результату через неявку обвинувачів до суду, але Потоцький висловлює готовність знову вжити юридичних заходів.

Якуб Потоцький, хмільницький староста, просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про протекцію перед королем щодо надання однієї з вакантних хоругов, пояснюючи свою відсутність весіллям, яке триває в домі його матері. Лист доповнює приписка Александра Коссаковського, який повторює прохання про прихильність до клопотань старости.

Якуб Потоцький, хмільницький староста, повідомляє львівських райців про своє майбутнє весілля з донькою львівського підкоморія, призначене на 13 січня 1704 року. Він запрошує їх узяти участь в урочистості, обіцяючи свою прихильність і вдячність.

Великий коронний канцлер Миколай Пражмовський повторює своє прохання до влади Львова не чинити перешкод панові Потоцькому в отриманні чотирьох тисяч злотих із коронного скарбу. Запевняє у своїй прихильності до міста та додає, що доручив цю справу підскарбію коронному з метою виплати належної суми на найближчій комісії.

Великий коронний канцлер Миколай Пражмовський повідомляє владу Львова про запланований швидкий приїзд короля і наказує зробити всі необхідні приготування до цього візиту. Він також звертається з проханням про прихильність до приватних справ, які від його імені владнає метрикант Кушевич.

Канцлер Миколай Пражмовський відповідає на лист львівської міської влади щодо вимог, висунутих військовими зі Свяченого союзу, пояснюючи, що вирішення цієї справи належить виключно до компетенції короля. Водночас він заспокоює райців, висловлюючи переконання, що вояки не вдаватимуться до насильства чи дій на шкоду Речі Посполитій.

Великий коронний канцлер Миколай Пражмовський закликає владу та поспільство Львова терміново ухвалити податки на сплату міських боргів і заборгованих видеркафів перед духовенством та шпиталями. У разі опору громади він уповноважує магістрат самостійно накласти та стягнути збори, наказуючи водночас зберігати внутрішню згоду в місті.

Луцький єпископ і великий коронний канцлер Миколай Пражмовський гостро картає міську владу Львова за бездіяльність під час кривавого нападу на єврейський квартал. Він наказує ув'язнити винуватців, дозволити поховання жертв і захистити вцілілих, застерігаючи від поширення хвилі насильства на християн.

Канцлер Миколай Пражмовський наказує старості Яну Вольфу справедливо розподілити тягар забезпечення львівського гарнізону між усіма мешканцями незалежно від віросповідання та юрисдикції. Він звертає увагу на необхідність видавати пайки відповідно до фактичної кількості вояків і пильнувати військову дисципліну, щоб запобігти утискам убогих.

Мальборкський воєвода Ян Єжи Пшебендовський дякує львівським комісарам за попередні пільги та просить про повторне звільнення від гіберни знищеного пожежею містечка Кішпорк і двох затоплених сіл.

Ян Єжи Пшебендовський запевняє руського воєводу в регулярному відповіданні на листи та повідомляє про передачу грошей краківському каштеляну й заплановану сплату ґданських векселів. Він також порушує питання труднощів, пов'язаних із розташуванням військ та надмірним стягненням гіберни в Пруссії.

Підскарбій коронний Ян Єжи Пшебендовський сповіщає про прибуття до Львова скарбового контрреєстратора Левінгстона для узгодження питань, пов'язаних із публічними доходами. Він просить магістрат якнайшвидше надати аудієнцію посланцеві та ухвалити сприятливе й остаточне рішення.

Владислав Пшиємський пояснює волинському воєводі, що через бурхливий і складний перебіг сеймика в Сьроді не зміг порушити його справу. Він запевняє у своїй незмінній прихильності та радить надіслати листа до всієї майбутньої комісії, щоб успішно вирішити це питання там.

Геронім Радзейовський висловлює жаль з приводу образи його честі владою Львова та повідомляє про прибуття до Любліна для врегулювання фінансових справ. Він звертається до райців із проханням негайно вислати повноважних представників із відповідними дорученнями для проведення переговорів.

Київський єпископ Богуслав Радошевський повідомляє владу Львова про свої клопотання перед королем щодо заміщення вакантного місця у братській церкві унійним священнослужителем. З цією метою він виряджає архімандрита Касіяна Саковича, закликаючи райців підтримати кандидатуру, сприятливу для церковної унії.

Войцех Раковський дякує владі Львова за пам'ять і висловлює готовність допомагати в її справах. Він також повідомляє, що про позицію канцлера щодо продовження роботи комісії магістрат дізнається з окремого листа, і водночас висловлює сподівання на швидке та успішне врегулювання всіх суперечок за зразком ґданської угоди.

Войцех Раковський відповідає взаємністю на привітання владі Львова та повідомляє про відхилення єврейських домагань у Конських завдяки прихильній до міста позиції коронного підчашого та його дружини. Водночас він запевняє магістрат у своїй повсякчасній готовності підтримувати львівські справи.

Войцех Раковський запевняє львівську владу, що Коронна канцелярія не видасть жодних документів, які суперечили б справедливим вирокам коронного підчашого. Він також підтверджує отримання документів, необхідних для успішного спростування маніфесту, поданого євреями.

Князь Юрій Ракоці II обговорює поточні політичні та військові відносини з господарем Молдавії, татарську загрозу, а також питання посольств і придворних справ. Він також торкається теми моровиці, що лютує в Молдавії, та пересування військ у регіоні.

Себастьян Рибчинський просить президента і магістрат Львова задовольнити фінансові претензії пана Гребенки за його участь у посольстві до Варшави. Він повідомляє, що відмовив його від судового позову, і закликає до мирового врегулювання витрат, щоб запобігти зайвим судовим видаткам.

Джон Рітчі повідомляє Артуру Форбсу про розмову з паном Гордоном, який заявив, що сплатить борг лише на ярмарку в Сокалі. Відправник передає вітання та сповіщає про свою швидку поїздку до Великої Польщі.

Ян Ружицький заступається перед львівським райцею Мацеєм Гейде за осиротілих братів Хшановичів, просячи про сприятливе вирішення їхньої справи. Він також запевняє адресата у своїй вдячності та готовності зробити йому послугу.

Михайло Рожицький скаржиться волинському воєводі на мостиського підстаросту та його дружину, закидаючи їм відмову у видачі дров, нищення будівель та переслідування його дружини. Він просить адресата про письмове дисциплінарне втручання щодо урядовця.

Флоріан Розвадовський повідомляє магістрат Львова про те, що переконав доктора Копінського призупинити розсилання офіційних повідомлень щодо комісії у справі Малехова. Він радить міській владі владнати суперечку шляхом приватного порозуміння, щоб уникнути збитків для міста та у гідний спосіб усунути першого комісара.

Росновський просить Станіслава Яна Яблоновського прискорити видачу з канцелярії офіційного привілею на посаду перемишльського підвоєводи, на яку його вже було оголошено. Він також заступається за перемишльських євреїв, просячи для них захисту, та доручає опіці воєводи справу свого сина Миколая.

Войцех Росновський висловлює волинському воєводі Яну Станіславу Яблоновському готовність служити напередодні сеймика в Судовій Вишні. Крім того, він повідомляє про нарікання сяноцького хорунжого, який бідкається через утрату прихильності адресата.

Войцех Росновський підтверджує отримання письмового наказу від руського воєводи Яна Станіслава Яблоновського. Він запевняє у своїй покорі та повідомляє про особисте прибуття до Монастириськ наступної неділі.

В. Росновський звітує про продаж меду пану Маєрановському та труднощі, що виникли під час наповнення й доливання бочок. Повідомляє, що після отримання коштів і завершення угоди негайно прибуде на службу до воєводи.

Роберт Росс просить Артура Форбса про заступництво та стримання ворожих дій і погроз із боку Біррелла, якого підбурюють недоброзичливці. Він заявляє про готовність сплатити всі зобов'язання, щойно минуть його нинішні фінансові труднощі, які унеможливлюють негайне погашення боргу.

Анджей Станіслав Рудзький повідомляє воєводу Яна Яблоновського про підготовку заїзду та кватир у Судовій Вишні перед сеймиком, а також про можливість винайняти маєточок каштеляна Фредра. Доповідає також про відправлення вина до Підкаменя та про труднощі з доставкою риби.

Анджей Станіслав Рудзький подає Яну Яблоновському детальний звіт про об'їзд пасік, збір зернових, ярмаркові ціни, а також про стан худоби й запасів вина в Мостиському старостві. До листа додається реєстр придаткових війтів (солтисів), які тримають вулики, разом із переліком очкового податку (десятини).

Ян Сапега запевняє владу Львова у своїй відданості справі завершення міських фортифікацій та повідомляє про лист до короля з проханням надіслати інженера й виплатити кошти через підскарбія. Він звертається до райців із проханням якнайшвидше передати монархові доданий лист.

Великий гетьман литовський Казимир Ян Сапега дякує руському воєводі за дотеперішню прихильність і б'є на сполох через трагічне становище та спустошення Литви внутрішніми міжусобицями. Він звертається по подальшу допомогу й порятунок з огляду на наближення варшавського сейму, а також переказує уклони руській воєводиній.

Михайло Сапега висловлює радість з приводу щасливого одужання руського воєводи Яна Станіслава Яблоновського та його дружини, надсилаючи вітання й уклін каштеляну/воєводі краківському. Він також згадує про власні фінансові труднощі та підірване здоров'я.

Михайло Сапега пише з Варшави до руського воєводи Яна Станіслава Яблоновського з проханням вплинути на краківського каштеляна. При цьому він звертає увагу на драматичне становище Речі Посполитої, яка опинилася на межі загибелі.

Марія Кристина Сапежина висловлює радість з приводу щасливих пологів сестри й дякує Янові Станіславу Яблоновському за прихильність та співчуття щодо переслідувань, яких зазнає дім Сапегів. Вона також звертається з проханням передати надіслану для неї королевою посилку.

Сарді повідомляє руського воєводу про звістку, передану королю, згідно з якою Людовик XIV відмовився від втручання в польські справи та відкликав принца де Конті. Автор висловлює сподівання, що ця новина дозволить зміцнити мир у Речі Посполитій.

Сарді повідомляє Яна Станіслава Яблоновського про передачу кореспонденції та про папську аудієнцію старости, яка закріпила визнання короля в Римі. Він також згадує про клопотання щодо коштів для посла та про від'їзд королеви до Гури та Козеніц.

Сарді виправдовується перед Яном Станіславом Яблоновським за затримку з надсиланням газет, пояснюючи, що вони не надійшли поштою до Ґданська. Він також обіцяє передати листа жидачівському старості за найближчої нагоди.

Сарді повідомляє Яна Станіслава Яблоновського про особисте вручення його листа Флеммінгу та про відправлення кореспонденції до Рима. Він також сповіщає про відсутність згоди в Ловичі, де прибічники зловживають добротою короля.

Сарді повідомляє Яну Станіславу Яблоновському про надсилання газет, а також про прийняття англійського мирного посередництва імператором, царем і Венецією, щодо якого Польща досі не визначилася. Він також сповіщає про скоре прибуття британського посла Джорджа Степні та зазначає відсутність домовленостей щодо місця й часу проведення конгресу.

Реляція зі Щецина, яка інформує про від'їзд абата де Шатонефа до Парижа та про очікуване вигнання абата де Поліньяка за наказом короля Франції. Людовик XIV повністю полишив польські справи, натомість суперечку з Гданськом щодо відшкодування для Поліньяка має розв'язати король Данії.

Адресний аркуш листа Сарді, адресованого руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському у Львові.

Ксьондз Адам Сарновський заспокоює президента Львова, що король Ян III Собеський відправив настирливого прохача і готовий справедливо вислухати доводи міської влади. Він також запевняє, що надав монарху надіслані магістратом пояснення на захист міста.

Коронний референдар Станіслав Сарновський підтверджує отримання сьомої частини позики для короля та надсилає львівським райцям королівську асекурацію на повну суму семи тисяч злотих. Водночас запевняє у вдячності монарха та у власній готовності заступатися за місто.

Станіслав Сарновський дякує владі Львова за готовність підтримати королівську скарбницю позикою та повідомляє про призначення скарбового писаря для узгодження з орендарями мит умов її погашення. При цьому він наголошує на умові, щоб поточні доходи та королівські виплати не вираховувалися із забезпеченої суми.

Ян Бенедикт Каччоліні оплакує несподівану смерть пані Вольфовичової та дякує Мацею Гайдеру за опіку над хворим челядником у Львові. Він також повідомляє про своє щасливе повернення до Кракова, весілля пана Петки, справи пана Клеменса та переказує вітання від родини.

Ян Бенедикт Каччоліні виправдовує перед Мацеєм Гайдером перерву в листуванні хворобою та численними роз'їздами й обіцяє незабаром виплатити 300 злотих боргу під час перебування у Львові. Він також повідомляє про призупинення виплати залишку належних коштів матері покійного челядника Яна Шміда доти, доки не будуть перевірені пйотрковські торговельні книги.