Каталог джерел

Поручник Медзицький звітує воєводі про проведення таємного розслідування та про питання асигнації на рекрутів, яку мають видати на день святого Мартина. Він також інформує про передачу коштів комендантові та про прохання белзького каштеляна не виділяти грошей його офіцерам під час розподілу суми.

Поручник М. Медзицький повідомляє воєводу Яна Станіслава Яблоновського про заплановану зустріч із перемиським каштеляничем та про труднощі з постоєм вояків в Одинцях і Волі. Також доносить про зарахування двох нових рекрутів до піхотного полку та виплату їм платні.

М. Медзицький скаржиться Янові Станіславу Яблоновському на нападки супротивників, невиплату платні та образу з боку майора, відкидаючи звинувачення в підбурюванні бояр. Він запевняє в належному догляді за довіреними маєтками і просить звільнити його з посади після складання фінансового звіту.

Джон Мейтленд підтверджує отримання кореспонденції від Артура Форбса та повідомляє про відправлення діжки візником і про відсутність оплати від нездужаючого лікаря Кравза. Питання грошей до сплати в Ґданську автор відкладає до повідомлень із наступною поштою.

Джон Мейтленд дякує за пропозицію фінансової підтримки, проте з огляду на непевну кон'юнктуру, дорожнечу сплаву та високі мита вважає за краще утриматися від ризикованих інвестицій. Він пропонує прийняти запропоновані шкури до своєї кімнати в Ярославі та узгодити остаточні умови угоди під час особистої зустрічі.

Ян Метлант підтверджує Роберту Форбсу отримання листа та надісланих годинників, дякуючи за можливість їх оглянути. Він заявляє про відшкодування всіх понесених витрат пану Туру і висловлює бажання продовжувати листування.

Джон Мейтленд запитує Артура Форбса про найнижчу ціну за фасу кіс із піхвами для зацікавленого покупця та заявляє про готовність покрити витрати. Він також повідомляє про передачу доданого листа до Томашевського в Бонковичах під Перемишлем.

Джон Мейтленд повідомляє Артура Форбса про поточні ринкові ціни на коси. Він пропонує залишити собі одну бочку товару та розрахуватися за неї на ярмарку в Ярославі.

Джон Мейтленд повідомляє Артура Форбса про поточні справи перед ярославським ярмарком, зокрема про виготовлення скрині, оренду помешкань та поведінку шваґра Ярошовича щодо кредиторів. Він також переказує новини від фактора про передачу коштів на суму 1050 флоринів.

Джон Мейтленд надсилає Артуру Форбсу листи зі Станиславова, Львова та Ґданська, переказуючи вітання від родини та знайомих. У приписці він також просить від імені дружини придбати корчик краківської каші, обіцяючи відшкодувати витрачені кошти.

Джон Мейтленд повідомляє Артура Форбса про причини затримки свого виїзду з Ярослава та передає відповідь від пана Ворнера. Він також пропонує йому придбати коштовність за тисячу талерів із можливістю відстрочення платежу до першого квітня.

Джон Мейтленд повідомляє Артура Форбса про відправлення розпорядження щодо передачі кошиків у Мостиськах, а також про труднощі з поверненням коштів від візників. Він додає листа, що пояснює мету перевезення, і зазначає відсутність подальших гарантій щодо руху возів.

Дж. Мейтленд повідомляє воєводу Яна Станіслава Яблоновського про наявність тканин, шпалер і коней напередодні майбутнього ярмарку в Ярославі, а також про з'їзд шляхти на сеймик. Він також сповіщає про вручення кореспонденції пану Гушу та передає вітання воєводині.

Роберт Мейтленд повідомляє Артуру Форбсу про обіцянку єврея Ошера виплатити 150 талерів на день святого Якова, а також про поліпшення стану його здоров'я. Він також обіцяє провести переговори з іншим боржником, Мошком, щойно той повернеться з ярмарків.

Роберт Мейтленд повідомляє краківського купця Артура Форбса про перебіг стягнення коштів із боржників — Моська та хворого Ашера. Він обіцяє надіслати наступні відомості про виплати з найближчою поштою.

Роберт Мейтленд сповіщає Артура Форбса про народження сина, якого просив стати хрещеним батьком. Проте оскільки Форбс через ярмарок і торговельні справи не може прибути особисто, автор вирішує обрати замість нього когось іншого.

Роберт Мейтленд пише до Артура Форбса від імені ряшівського господаря із запитанням, чи той має намір винайняти крамницю та склад на час майбутнього ярмарку. Власник очікує на термінову відповідь, оскільки в разі відмови має інших охочих орендарів.

К. Мітландова надсилає Артурові Форбсу годинник, просячи про належний розрахунок за вино без кривди для жодної зі сторін. Вона також закликає до терпіння і просить не квапити надмірно.

К. Мейтленд просить Артура Форбса врегулювати її рахунки з паном Гладишовичем та вдруге пред'явити до акцепту вексель у Львові. Вона також надсилає новорічні вітання адресатові та панові Роберту.

Францішек Майноне звертається до львівського магістрату зі скаргою проти кураторів спадщини покійного Мацея Франкі, звинувачуючи їх в упередженості на користь доктора Франкі, а також у порушенні інтересів овдовілої доньки та кредиторів. Він вимагає передати майно своєму зятеві як законному опікунові та повернути комісійні товари, що належать дрезденському ювелірові Вейзеру.

Кардинал Монтальто запевняє владу Львова у своїй прихильності та обіцяє заступництво перед Папою і Конгрегацією обрядів у клопотаннях про ухвалення рішення щодо культу Івана з Дуклі. Він також підкреслює важливість цієї справи для зміцнення благочестя серед місцевого люду.

Александр Меншиков звільняє маєтності Львова від повинностей і зимових військових постоїв, обіцяючи надати охоронну варту та наказуючи офіцерам припинити зловживання. Водночас він зобов'язує міську владу проводити торги й наказує мешканцям беззастережно приймати російські копійки від царських солдатів.

Станіслав Метельський повідомляє владу Львова про виплату львівському синдику суми у 30 червоних золотих на громадські потреби міста. Він звертається з проханням про безвідсоткове повернення цієї суми Францішеку Сольському після пред'явлення відповідного реверсу.

Самуель нагадує волинському воєводі Яну Станіславу Яблоновському про усну згоду на кількатижневе перебування в його палаці у Варшаві. Він просить надати письмове розпорядження управителю резиденції, щоб той виділив йому відповідне приміщення.

Самуель Мецнер сповіщає Яна Станіслава Яблоновського, що під час подорожі до Франції з листами, зокрема до принца Конті, його заарештували на землях нового короля. Він просить волинського воєводу про заступництво перед монархом та отримання наказу про звільнення, який дозволив би йому повернутися до Польщі.

Миколай Мелецький закликає владу Львова зберігати спокій та уникати суперечок із львівським підстолієм Яном Семпом до офіційного розмежування маєтностей. Він радить мирно вирішити питання сіна зі спірних земель і виявити стриманість щодо прокопаного ставу.

Миколай Мелецький пересилає львівським райцям лист від чернівецького старости щодо затримання його слуг у Львові. Просить роз'яснити справу, щоб мати змогу дати відповідь, а також радить відпустити затриманих задля збереження добросусідських відносин.

Миколай Мелецький, подільський воєвода, надсилає львівським райцям листа, що свідчить про те, що певний писар та його пани не вели торгівлі зі згаданим євреєм. Він просить справедливо розсудити спір, аби ніхто не зазнав несправедливої шкоди, повідомляючи водночас про скерування листа до львівського старости.

Подільський воєвода Миколай Мелецький звертається до влади Львова щодо нібито оголошеної в Снятині заборони гнати волів на його коморне. Автор наголошує, що це порушувало б його давні привілеї та завдало б йому шкоди, і просить роз'яснити справу.

Подільський воєвода Миколай Мелецький звертається до влади Львова у справі низових козаків, які в шинку зчинили бійку зі слугами турецького посла (чауша). Він просить поставитися до ув'язнених поблажливо з огляду на їхні заслуги та місію, доручену їм королем.

Подільський воєвода Миколай Мелецький відповідає владі Львова на лист щодо їхнього конфлікту з паном Семпом, заявляючи про готовність до подальшого посередництва в мирному залагодженні справи. Водночас він застерігає райців від застосування силових дій, таких як нищення діброви чи перекриття води для млина.

Подільський воєвода Миколай Мелецький відповідає на лист львівських райців щодо розгляду спору з паном Семпом, схвалюючи намір владнати справу в присутності старости. Водночас він зазначає, що призначений термін до середи є надто коротким через інші обов'язки старости та його власні, і радить райцям зайняти поступливу позицію.

Подільський воєвода Миколай Мелецький звертається до влади Львова з проханням надати ласкаву опіку та захист дружині свого слуги, сурмача Іштвана, яка мешкає в місті, у разі будь-яких життєвих потреб. При цьому він запевняє у своїй вдячності та готовності відповісти взаємними послугами.

Подільський воєвода Миколай Мелецький звертається до влади Львова на захист підданих із села Козельники, яке тримає його слуга Маньковський. Він просить припинити утиски, напади в лісі та зберігати добросусідські взаємини згідно з давніми угодами.

Подільський воєвода Миколай Мелецький пише до львівських райців у справі арешту волоських боргів, накладеного митником Костянтином Корняктом, поручителем якого він був. Радить владі Львова, як відповісти новому волоському господарю, і рекомендує діяти згідно з королівським мандатом.

Миколай Мелецький повідомляє львівських райців про розмову з львівським підстолієм Семпом, який звинувачує міську владу в нападі на його маєтності, розоренні підданих і заявляє про намір шукати інших шляхів для відновлення справедливості. Подільський воєвода зазначає, що не знає подробиць суперечки, і засвідчує адресатам свою приязнь.

Подільський воєвода Миколай Мелецький закликає райців міста Львова укласти угоду та призначити мирний строк у суперечці з паном Семпом. Він просить міську владу надати письмову відповідь, чи готова вона вжити таких заходів без шкоди для міста.

Якуб Мєшковський повідомляє львівського бурмистра та райців про наїзд людей панів Дідушицьких на Зубру, пограбування худоби та побиття підданих. Він просить негайно направити постраждалих до ґроду для огляду та фіксації ран, а також з'ясувати, чи не подала протилежна сторона протестації в замку.

Костакіс Миколайович закликає адресата, який перебуває в Семигороді, повернути борг, розрахуватися згідно з реєстром, складеним племінником Димитрашком, а також передати майно та готівку. Відправник також згадує про утиски та загрозу з боку турків.

Автор сповіщає адресатів про відправлення грошової суми та череди худоби на Волощину, призначеної для бойні. Він також згадує про торговельні розрахунки та участь у ярмарку в Рашкові.

Миколай Михалевич повідомляє Яна Акніфа про відправлення тисячі талерів і просить їх отримати. Він також обіцяє остаточний розрахунок за рештою суми під час майбутнього ярмарку в Ярославі.

Адміністратор Львівської архідієцезії о. Стефан Мікульський звертається до львівського магістрату з проханням надати належні приміщення для новохрещених євреїв, які масово помирають у тісноті та крайніх злиднях. Він застерігає міську владу від загрози спалаху моровиці та Божого гніву, водночас обіцяючи щотижневу фінансову допомогу для недужих із церковних коштів.

Мартин Мілевський виправдовує свою відсутність нагальними справами своєї пані та надає львівським райцям процесуальну пораду в спорі про маєтності з Гинками з Ратища. Він радить викликати до суду пана Іваницького як спільника сторони відповідача на той самий термін, що дозволить успішно виконати судове рішення.

Марцін Мілевський повідомляє львівським райцям про перебіг справ у Коронному трибуналі в Любліні, зокрема про спір із Рахвалом та позов щодо звільнення Кіндфляйша. Він радить заявити про непідсудність земського суду щодо міської юрисдикції та інформує про наближення завершення трибунальської каденції.

Кшиштоф Мінасович повідомляє Артура Форбса про відправлення через племінника належної тисячі злотих, а також боргу Давида Краузе на ярмарок у Торуні. Перепрошує за недотримання терміну виплати в Гданську через брак безпечної нагоди й дякує за терпіння.

Мацей Міровський звертається до воєводи Яна Станіслава Яблоновського з благанням про фінансову підтримку та виплату заборгованих грошей за багаторічну службу й витрати на садівника. Він також сповіщає про проблеми з паном Тетілі та заступається за робітника, що обслуговує карети, який уже тривалий час не отримує платні.

Томаш Місевський повідомляє владу Львова про спадкові права своєї дружини Анни з Боргоні на майно покійної Анни Шумерової. Він просить призупинити передачу спадщини Вацлаву Словіковському чи іншим особам доти, доки він не надасть власні докази походження по прямій лінії.

Томаш зі Смілової Волі Місєвський вимагає від львівського магістрату відповіді у справі спадщини по покійній тітці своєї дружини, пані Шомеровій. Він наголошує на першочерговому законному праві дружини на це майно і попереджає міську владу про наслідки подальшого ігнорування його листів.

Атаназій Мйончинський заступається перед проконсулом і консулами Львова за пана Лавришовича, посилаючись на його заслуги та королівські рескрипти. Він просить не порушувати його прав на житло принаймні до часу найближчого сейму.

Луцький староста Атанасій Мйончинський звертається до бурмистра та райців Львова щодо затяжного судового процесу вдови по Злоторовичу, на що скаржився королю її брат. Він вимагає пояснити причини зволікання, а також швидко й справедливо завершити справу без потреби залучати монарха.