Каталог джерел

Валентій Урбановський сповіщає гетьману про наймання зі Сілезії флейтиста (файфра), ціни на інструменти й сукно в Лешні, а також про неприємності з батьком, який перехопив панський лист. Дописані на берегах інструкції Яблоновського наказують утриматися від купівлі інструментів і категорично відмовитися від сукна від познанського воєводи.

Валентій Урбановський повідомляє воєводі про труднощі зі стягненням коштів від пана Вольського та про умови позики, висунуті паном Бартолді. Очікуючи в Торуні на пошту, він просить вказівок щодо отриманих грошей і подальших дій.

Валентій Урбановський повідомляє руському воєводі про марне очікування в Торуні на поручника для отримання асигнати та врегулювання фінансових справ. Він також інформує про домовленості, досягнуті з паном Бартольді та паном Вінарським щодо виплати й погашення суми частинами в Ґданську.

Валентій Урбановський повідомляє про повернення з Торуня до Свеця й заявляє про готовність перевезти гроші власними кіньми. Він також інформує, що кошти від пана Бартолді очікують на перерахунок у Гданську, де пан Вінарський чекає на подальші розпорядження.

Войцех Урбановський повідомляє руського воєводу про справи, пов'язані з неврученим листом до мечника, та про заплановану його братом закупівлю сукна під Лешном. Він також сповіщає про згасання місцевих заворушень і відступ прибічників принца де Конті після вступу на посаду нового каліського воєводи.

Войцех Урбановський виправдовується перед руським воєводою за нерегулярне листування, спричинене подорожжю, і переказує почуті чутки про нібито бунт краківського каштеляна проти короля. Він також пояснює стан виконання доручених йому справ, зокрема закупівлі кробського сукна, та сповіщає про свій швидкий приїзд.

Войцех Урбановський виправдовує хворобою відсутність листа від спільного покровителя, дякує адресатові за надіслані сірку й залізо та обговорює кравецькі справи. Також передає низький уклін від дам, які перебувають у Підкамені, зокрема від панни Чаплічанки.

Стефан Урбановський повідомляє Яну Яблоновському про настрої навколо прийдешнього сеймику та засідань Радомської комісії. Він також сповіщає про клопоти з норовистим братом Валентієм, який після сварки з батьком знайшов у нього прихисток, і просить у разі потреби видати нову довіреність.

Стефан Урбановський звітує руському воєводі Яну Яблоновському про скарбові справи та бурхливий перебіг сеймику в Познані. Повідомляє про протестації рокошан, блокування зачитування листів магнатів та відвернений шабельний напад на познанського воєводу.

Стефан Урбановський повідомляє воєводі Яну Яблоновському про фінансові питання, отримання асигнацій та про від'їзд свого брата. Він розповідає про підготовку до сеймику, пересування військ, політичні настрої та суперечки з протестантами, які домагаються нових конституцій.

Замойський магістрат за дорученням єпископа-ординарія звертається до влади Львова з проханням з'ясувати долю Альберта Вітковського, який сім років тому покинув дружину Маріанну Глінкевичівну. Влада Замостя просить провести опитування серед львівських ремісників і повідомити, чи розшукуваний живий і чи перебуває в місті.

Станіслав Усман звертається до бурмистра Львова з проханням з'ясувати справу срібла жовківського костелу, забраного зі львівського архіву під час турецької облоги. Він повідомляє про особисту зацікавленість короля Яна III Собеського у поверненні коштовностей і просить зібрати відомості від львівських райців.

Мацей Юзеф Устрицький повідомляє Яна Яблоновського про невдачу своїх клопотань при королівському дворі у Кракові та дякує за опіку, яку той надавав досі. Він просить воєводу виявити терпіння й утриматися від раптового відібрання оренди в Лашках, обіцяючи зустрітися особисто під час з'їзду у Львові.

Мацей Юзеф Устрицький просить Яна Яблоновського не віддавати оренду маєтку іншій особі до оголошеної комісії, зазначаючи, що раптове відібрання оренди завдасть йому відчутних збитків. Він заявляє про готовність особисто порозумітися і надалі тримати оренду на повне задоволення воєводи.

Мацей Юзеф Устрицький пояснює руському воєводі, що через свою відсутність не знав про спробу розквартирування війська в Ляшках за гетьманською асигнацією. Він запевняє, що негайно віддав розпорядження не чинити перешкод діям офіціала воєводи.

Мацей Юзеф Устрицький повідомляє руського воєводу Яна Яблоновського про прибуття до Ляшок солдатів по гіберну та на постій, що є надто великим тягарем для місцевої громади. Скаржачись на брак прибутків через селянські бунти, автор просить про виплату обіцяної компенсації за озимину.

Купецький рахунок Артура Форбса від квітня 1687 року у Львові, що підсумовує його дебіторську та кредиторську заборгованість від торгівлі вином, шафраном, продовольством, а також за позиками і транспортними витратами. Запис містить баланс боргу та витяг із попередніх транзакцій, зареєстрованих у Перемишлі та Львові в 1686 році.

Катажина Фелькерзамб сповіщає свого брата, Яна Яблоновського, про передачу його листа королеві Марії Казимирі та про отримання її заступництва перед кам'янецькою пані. Через ослаблене здоров'я монархиня не змогла особисто відповісти, однак передала воєводі щирі вітання.

Ян Теодорович просить Артура Форбса терміново надіслати до Клужа засвідчене львівським магістратом та грецькими купцями свідоцтво про борг убитого Мартона Ліпія. Вдова покійного відмовляється визнати зобов'язання через відсутність збереженого боргового розписку (скрипту).

Ректор Краківської академії Станіслав Філіпович повідомляє владу Львова про дисциплінарний вирок, винесений ксьондзу Малецькому за непослух, запевняючи у непорушності міських прерогатив. Він також заявляє, що доручив тимчасове управління ксьондзу Опейдовичу, і висловлює готовність прислати іншу особу замість неприйнятого пана Янкевича.

Ельжбета з Радзивіллів Фірлей оплакує смерть свого чоловіка, називаючи цю втрату ударом не лише для неї, а й для всього суспільства. Вона звертається до руського воєводи Яна Станіслава Яблоновського та його дружини з проханням прибути на похоронні урочистості до Любліна.

Александр Фялковський звітує Яну Яблоновському про свої зусилля щодо схиляння та втримання перемишльського підкоморія на боці інтересів роду Яблоновських, обіцяючи йому, зокрема, коня від краківського воєводи. Також згадує про посольські справи та фінансову асигнацію для Чарнецького.

Юзеф Флосерович вітає владу Львова з Новим роком та радить щодо рескрипту про призначення додаткових брукових комісарів. Він також повідомляє про відкладення подання двох позовів до асесорського суду через перерву в засіданнях, викликану роботою Трактатної комісії.

Юзеф Флосерович доводить, що Францішек Макарович як син, народжений після зміни обряду батьком, повинен вважатися поляком, а не вірменином. Він радить адресатам офіційно звернутися до великого коронного канцлера, що дозволить уникнути судового спору з вірменською нацією.

Янош Фоґараші сповіщає Яноша Кеменя про обмін заручниками та початок польсько-татарських переговорів під Жванцем, а також про голод, що панує у коронному таборі. Він також застерігає перед татарами, які повертаються через Молдову, та можливим викраденням дружини господаря Василя Лупу.

Артур Форбс звітує про фінансові операції, виплати контрагентам і труднощі, пов'язані з пересиланням готівки під час пересування військ. Він також повідомляє про відправлення сукна та нюрнберзьких товарів, анонсуючи швидку торговельну зустріч у Кракові.

Вільям Форбс надсилає із Замостя до Львова новорічні привітання Артуру Форбсу та просить його придбати і передати поштою один камінь доброї солоної риби. Водночас він запевняє, що поверне витрачені кошти зазначеному посередникові.

Львівський каштелян Єжи Богуслав Фредро звертається до краківського каштеляна Фелікса Потоцького з проханням про допомогу в затриманні Марціна Васньовського, свого колишнього вихованця, засудженого Коронним трибуналом за замах на його життя. Фредро пропонує, щоб Потоцький написав приватного листа до свого родича, князя Януша Вишневецького, з метою відіслати злочинця, який служить у литовському війську, під якимось приводом до Львова, де його наздожене правосуддя.

Якуб Максиміліан Фредро просить Войцеха Зімницького провести розрахунок заборгованості із золотарем Ґрюнвальдом на підставі контракту, що залишився після покійного брата, баківського єпископа. Він також передає лист до львівського архієпископа з проханням простити борг у сто злотих, узятий покійним.

Ув'язнений Ян Фридель звертається до президента Зєнкевича та всього львівського магістрату з покірним проханням про підтримку та прощення за його необачну втечу. Він благає про пораду й руку допомоги, які дозволили б йому безпечно повернутися до давнього уряду та реабілітуватися перед міською владою.

Президент Нового Самбора Ян Функ звертається до магістрату Львова з проханням позичити міського ката для виконання смертного вироку щодо шляхтича, засудженого за вбивство, через відсутність екзекутора в Перемишлі. Натомість він відправляє посланця зі звичною оплатою в розмірі восьми польських злотих і засвідчує вдячність та готовність до взаємної допомоги.

Якуб Калепінський повідомляє райцю Томаша Гордона про крадіжку коштовних оправ дзеркал та наповнення матраца, яку вчинив кравець, найнятий доглядачем його львівської кам'яниці. Просить вистежити винуватця, перевірити ремісників, котрі скуповують крадене срібло й кінський волос, а також звільнити з-під арешту дружину крадія.

В. Хвалковський коротко пише синові Францішку, товаришеві панцерної корогви, докоряючи йому за відсутність листів, а також повідомляючи про зустріч із родичами та тяжку хворобу пані Карчевської. Він також передає вітання від домашніх та інформацію про поточні поштові справи.

Францішек Хвалковський звертається до панцерного товариша Вольського з ґречним проханням узяти під опіку висланого пахолка й захистити його від кривди до прибуття до хоругви пана Семенського. Натомість за виявлену підтримку автор обіцяє пам'ять, вдячність і готовність віддячити послугою.

Францішек Хвалковський бідкається, що не має змоги особисто служити венденському хорунжому, тому виряджає до нього свого почтового з проханням про ласкавий прийом. Він запевняє в готовності приймати будь-які зауваження й напучення та висловлює бажання підтримувати постійне листування.

Францішек Хвалковський повідомляє руського воєводу про те, що пан Стаміровський очікує на зустріч, про вісті із сеймику, пересування шведських військ та дипломатичні листи з Торуня. Також сповіщає про стан здоров’я львівського старости та фінансові питання, пов'язані з королевичами.

Князь Іван Хованський відмовляється припинити наступ московських військ без виразного царського наказу, однак гарантує королівським комісарам безпечний проїзд на переговори. Він також пояснює причини попереднього затримання польського посланця під час боїв за Берестейську фортецю.

Марцін Хоментовський заступається перед руським воєводою Яном Яблоновським за свою сестру, подільську підкоморину, чиє Барицьке староство було зруйноване переходами та постоями військових хоругов. Він звертається з проханням узяти її під опіку та прихильно вислухати вирядженого до Яблоновського посланця.

Марцін Хоментовський заявляє про готовність поспішити на відновлення перемовин зі сконфедерованим військом після залагодження місцевих труднощів. Він пояснює питання підпорядкування ординансу на гіберну з добжинських маєтків і запевняє адресата у своїй відданості.

Станіслав Хоментовський сповіщає руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про своє майбутнє вінчання з підканцлерянкою в Несвіжі. Він звертається з покірним проханням до адресата та його дружини вшанувати весільні урочистості своєю присутністю, запевняючи у незмінній вірності та готовності служити.

Станіслав Хоментовський просить владу Львова виділити належні квартири офіцерам і воякам свого регіменту, який має стати гарнізоном у місті. Натомість воєвода висловлює вдячність і готовність надавати магістрату свою опіку та послуги.

О. Томаш повідомляє руського воєводу про своє прибуття до Замостя, знесилення після прийому ліків та оборонні заходи, вжиті в маєтках через загальне занепокоєння. Він також згадує про труднощі з військом і запевняє адресата в повсякчасній молитовній пам'яті.

О. Томаш ТІ повідомляє руського воєводу про проблеми зі сплавом суден із майном, а також про затримку власної подорожі через негоду та поранення коней. Він сповіщає про швидкий виїзд із Замостя до Львова одразу після урочистостей на честь святого Станіслава Костки.

Автор передає руському воєводі супліку пані підскарбини від імені її брата референдаря, який скаржиться на руйнівний постій війська та просить про заступництво перед краківським каштеляном. Він також повідомляє про проїзд трибунальських депутатів через Замостя та про своє очікування на поліпшення стану доріг і заспокоєння настроїв перед виїздом до Львова.

Новий львівський староста Ян Цетнер повідомляє райців і мешканців Львова про заплановане на 1 червня 1676 року урочисте обіймання посади. Він звертається до них із проханням ушанувати урочистість в'їзду своєю присутністю, сподіваючись на їхню традиційну прихильність.

Александр Цетнер заступається перед владою Львова за свого брата, просячи про мирне врегулювання суперечки та виплату належних продовольчих стацій. Він наголошує, що через важкі часи вояки потерпають від голоду і без забезпечення не можуть вирушити до табору.

Людвіка з Цетнерів Потоцька звертається до президента Львова Яна Еліяшевича у справі міщанина Коха, якого козаки силоміць вивезли до Маріямполя, та закликає міську владу вжити правових заходів перед Скарбовою комісією. Авторка критикує бездіяльність магістрату, застерігає про загрозу безпеці всіх львів'ян і попереджає, що сповістить короля про недбалість очільників міста.

Францішек Цетнер дякує Яну Яблоновському за візит, що приніс розраду в жалобі, і просить його взяти участь у похоронних урочистостях, призначених на 30 березня у львівських реформатів. Про таку ж ласку присутності він звертається і до дружини адресата.

Войцех Ценський вітає Яна Яблоновського з прийняттям командування над військом і бажає йому польної булави. Він також заявляє про готовність прибути на виклик до табору, пояснюючи можливе запізнення необхідністю зібрати провіант.

Войцех Ценський повідомляє Яна Яблоновського про отримані накази щодо концентрації хоругов під Щирцем та про труднощі з виступом у похід через невиплату воякам гіберни. Він просить запевнити у швидкій виплаті належних коштів і радить, щоб підстолина Яблоновська на час кампанії переїхала до Львова.