Каталог джерел

Казимир Оранський пише до президента Львова Скроховського у справі суперечки з Яном Лукашевичем, що триває вже шість років через неналежно виготовлену діамантову аграфу. Попри відіслання спірного документа автор листа вимагає, щоб ремісник склав офіційну присягу щодо вартості коштовності в присутності сторони.

Казимир Оранський заявляє, що залишає Яну Лукашевичу два документи, які гарантують виконання роботи та відмову від фінансових претензій через тривале розслідування. Водночас він зобов'язується повернути їх за наказом президента й анулює попередні донесення.

Кам'янський підстароста Станіслав Ординець звертається від імені пана краківського до бурмистра та райців Львова з проханням позичити на три дні килими й опони для з'їзду вельможних гостей, зокрема роду Тенчинських. Автор листа обіцяє повернути позичені тканини неушкодженими одразу після завершення урочистостей.

Кс. Томаш Ормінський просить президента львівського сенату Кіркора підтримати його кандидатуру на вакантний після смерті каноніка Крупінського львівський канонікат. Запевняє у своїй довічній вдячності та доручає себе також прихильності решти членів сенату.

Александр Ожеховський повідомляє комендантові Львова про втечу трьох небезпечних в'язнів, які, ймовірно, прямують до міста. Він просить привести в готовність ратушну варту та оголосити винагороду за їхнє затримання.

Александр Казимир Ожеховський пояснює Франциску Глоговському, що з огляду на обійману посаду та накази щодо оборони перед несподіваним татарським набігом не може відлучитися зі служби чи втрутитися в його справу. Він дякує за надісланий дружній лист і просить із розумінням поставитися до ситуації, яка не дозволяє йому залишити свій пост.

Єнджей Осецький роз'яснює Янові Тишковському питання фінансових претензій, висунутих товаришами корогви, та інструктує його щодо розподілу коштів з гіберни й розрахунку за асигнаціями. Документ доповнений пізнішими розписками про виплату належних сум на руки пану Шептицькому.

Єжи Анастазій Оссовський переказує львівському війтові волю короля щодо вирядження львівського ката до Жовкви для здійснення страти. Він запевняє, що кат швидко повернеться, а подробиці справи особисто розповість посланець, пан Клер.

Єжи Анастазій Оссовський втручається перед владою Львова на захист зятів покійного кравця Засецького, яких утискають цехмістри через виготовлення королівських прапорців. Він повідомляє, що справу вже остаточно вирішила королівська скарбниця, а прохачі перебувають під особливою опікою монарха.

Великий коронний канцлер Єжи Оссолінський заступається перед владою Львова за королівського поштмейстера Роберта Бандінеллі у майновій справі, що триває. Він закликає до миролюбного і справедливого залагодження спору з містом без залучення обтяжливих судових процедур.

Островський звертається до президента Львова Веніна з проханням звільнити з-під арешту пана Меретина, який дійшов згоди зі своєю процесуальною опоненткою. Він зазначає, що відбутий арешт є достатнім покаранням, а подальше ув'язнення руйнує справи Меретина.

Островський клопоче перед президентом Львова Веніном від імені канівського старости щодо незаконного тримання у в'язниці сина архітектора Меретина. Він вимагає його звільнення, наголошуючи, що той уже відбув призначене покарання, а подальше ув'язнення через несплачені штрафи є безправним.

Анджей Остророг дякує владі Львова за пам'ять про свого батька та заявляє про готовність захищати права міста. Він просить надіслати копії ухвал (лауд) вишенського сеймику та львівського зібрання із зазначенням пунктів, що порушують інтереси міщан.

Миколай Остророг критикує владу Львова за подання зухвалих протестацій проти сеймику, податкових поборів і каптурового суду, що викликало обурення шляхти. Він радить райцям прагнути владнати суперечку, порозумітися з каптуровими суддями та скористатися посередництвом коронного канцлера.

Автор повідомляє про перебіг робіт із вимірювання та класифікації ґрунтів у Гнильчу, а також сповіщає про діяльність інженерів у Носові. Крім того, він скаржиться на Яблоновського, який перешкоджав йому у зв'язку з мандатарієм, і просить ухвалити рішення стосовно суперечливого виділення земель для двадцяти халуп.

Анджей Павловський повідомляє львівському писареві Войцеху Зімницькому про перемовини зі слугами та ремісниками, зокрема про спроби схилити Шимона повернутися на службу. Він також сповіщає про придбані паном Лукашем хутра та просить подбати про матір на випадок непередбачених обставин.

О. Бартоломей Павловський звертається до воєводи Яна Яблоновського із закликом зупинити наплив іновірців до Свеця, які з мовчазної згоди міської влади скуповують будинки та витісняють католиків. Він застерігає адресата від відповідальності на Божому суді та закликає стати на захист Церкви перед поширенням згубної зарази єресі.

Галицький купець Симон Пайк сповіщає Артура Форбса про своє розорення внаслідок татарського набігу та просить про терпіння щодо повернення боргу. Він запевняє, що попри постійні грабунки орди докладе всіх зусиль, аби якнайшвидше сплатити свій борг.

Автор домагається звісток та належних 700 злотих, відкидає підозру в зраді, обговорює строк та третейський суд (арбітраж). Запитує про чутку щодо намагань адресата вступити на службу до росіян; приписка повідомляє про пошуки справи в Красноставі та Городлі.

Палуський звітує про судовий процес із Деболіною та накладення арешту на 6000 у Поромові. Повідомляє про її шлюб із Дидинським і справу щодо половини Лопенника. Передає вітання дружині графа, з якою особисто не знайомий. Лист від 16 червня 1782 року.

Автор вимагає належно оформленої довіреності. Він повідомляє про позов проти Деболіни щодо боргу та отримання кондемнати (заочного вироку); Деболіна оскаржила вимогу й наклала арешт на суму в адресата. Просить надіслати відповідь до Красностава.

Холмська ігуменя Юстина Партейнівна звертається до руського воєводи Яна Станіслава Яблоновського з покірним проханням звільнити монастир від податкових тягарів і військових попасів. Вона нагадує про давні обіцянки опіки над обителлю та просить про втручання, зважаючи на те, що черниці вже знесилені.

Маркіанопольський архієпископ Петар Парчевич просить магістрат і райців Львова надати йому фінансову підтримку або виплатити асигновані кошти на покриття нагальних потреб. Духовна особа описує крайнє зубожіння та злигодні, яких вона зазнала під час восьмимісячної мирної місії до Богдана Хмельницького, здійсненої за дорученням імператора Фердинанда III на користь Речі Посполитої.

Й. Певереллі, перебуваючи у варшавському шпиталі боніфратрів, скеровує до влади Львова листа зі скаргами на зазнані образи, майнові збитки та спроби отруєння з боку львівських міщан. У хаотичному викладі він згадує про пережите насильство та просить про допомогу й заступництво перед львівським єпископом.

Львівський війт Войцех Педіанус дякує міському писареві Анджею Мондровичу за новорічні побажання та коментує політичні неспокої й поточні міські справи. Він також доручає його опіці доставку кореспонденції отцю Антонію та контакт зі снятинським старостою Миколаєм Язловецьким.

Францішек Пежицький скаржиться поручнику Вольському на обтяжливі постої та надмірне стягнення вівса і напоїв, що призводять маєтності до розорення. Від імені київського ловчого він просить припинити нищення маєтку дислокованими хоругвами.

Чарльз Пайп повідомляє Артура Форбса про труднощі зі стягненням боргу з єврейських боржників у Львові та про підготовку й передачу для нього суми у 2500 розмінних монет через посланця. Він також сповіщає про відрахування витрат і звіщає про свій швидкий від'їзд до Ґданська.

Чарльз Пайп просить Артура Форбса обговорити з паном Мейтлендом справу сфальшованого пергаменту та схилити його до накладення секвестру. Він також очікує звістки про їхню спільну думку з цього приводу.

Александер Пейт повідомляє львівського купця Артура Форбса про відправлення за вказівкою Джеймса Кармайкла двох грошових переказів на загальну суму 963 флорини. Він також звертається до адресата з проханням виконати подальші інструкції Кармайкла після отримання відправлень.

О. Томаш Перкович повідомляє воєводі про розчарування о. Мрозовицького через втрату бенефіцію та радить, як схилити його суперника відмовитися від посади. Він також переказує добрі новини про міцне здоров'я воєводини, її діяльний нагляд за маєтком та про одужання білоцерківського старостича.

Львівський канонік Войцех Перліцький сповіщає замостського декана Миколая Кіслицького про стан фундації шпиталю та лазні для вбогих у Шклі, заснованих покійною пані підчашиною. Він описує майнові, правові та будівельні труднощі, пов’язані з об’єктом, і просить про допомогу в належному забезпеченні та формалізації цієї справи.

Джон Пейтон перепрошує львівського купця Артура Форбса за затримку з поверненням грошей, пояснюючи це браком якісної монети та відправленням наявних коштів до Торуня. Він просить про терпіння до найближчого ярмарку, обіцяючи розрахуватися за боргом і закликаючи адресата не звинувачувати в цій ситуації пана Мюррея.

А. Петрачинський повідомляє Артуру Форбсу про клопіт із ярославськими візниками, які звантажили шість фас австрійських кіс, відмовляються їхати далі та вимагають більшої плати. Просить адресата про рішення та вказівки щодо подальших дій із перевізниками.

Ксьондз Ян Піґловський висловлює радість із приводу добрих звісток про здоров'я Мацея Гайдера, які отримав під час зустрічі з пріором львівських кармелітів у архієпископа Гнєзненського. Він запевняє адресата у своїх невпинних молитвах, випрошує для нього Боже благословення та довіряє себе його подальшій прихильності.

Валеріан Подвєшенський закликає львівський магістрат терміново збудувати міст до монастиря святого Онуфрія до настання зими. Посилаючись на розпорядження коронного чесника та новий висновок архітектора, він наголошує на необхідності зведення міцної кам'яної споруди, щоб забезпечити ченців дровами та харчами.

Ректор Краківської академії Себастьян Піскорський дякує владі Львова за довірення краківському закладові освіти міської молоді та за прихильність до університету. З нагоди повернення до рідного міста він також доручає професора філософії Яна Мосціцького подальшій опіці львівських райців.

Ґжеґож Ян Пйотровський звертається до бурмистра та ради міста Львова з проханням взяти під захист ґрунт і хату на Богданівці. Він повідомляє, що попри попередній неповний продаж нерухомості жінці, права на неї заявляє родина, яка після виплати відшкодування покупчині має повернути маєтність собі.

Ректор Краківського університету Василь Плащевський повідомляє міську владу Львова про призначення Антонія Торчинського директором тамтешньої академічної колонії. Він пояснює, що відправлення кандидата затрималося через пошесть, яка лютувала у Львові, а також дякує за незмінну прихильність райців до краківського університету.

Шимон Плонський, суцептант ґродський теребовельський, засвідчує отримання та внесення до ґродських актів конституції генеральної Варшавської конфедерації, надісланої президентом Львова Яном Павлом Гордоном. Документ видано посланцю Анджею Куренковському.

Синдик Антоній Подгаєцький повідомляє про прибуття до Варшави, передачу документів меценатові Госевичу та аудієнцію у великого коронного канцлера у поточних судових процесах Львова. Він також нарікає на те, що йому доводиться самотужки вести численні справи, і просить про фінансову підтримку через столичну дорожнечу.

Антоній Подгаєцький повідомляє адресата, що через затягування міських справ змушений продовжити своє перебування у Варшаві. Він просить видати позов комендантові та надіслати додаткові документи щодо міських скарбових сум, зазначаючи, що подробиці виклав у листі до писаря Купінського.

Антоній Подгаєцький повідомляє міську владу Львова про перебіг справ у Скарбовій комісії та про декрет Військової комісії щодо розміщення вояків на постій у місті. Він також надає звіт про витрати під час свого перебування у Варшаві та просить збільшити фінансування на подальші видатки.

Антоній Подгаєцький повідомляє владу Львова про свої заходи в Скарбовій комісії у Варшаві стосовно скарг на офіціалістів та справи тамтешніх різників. Він викладає зміст ухваленого вироку, що регулює стягнення зборів із забою худоби, та сповіщає про своє швидке повернення до міста.

Антоній Подгаєцький повідомляє про перебіг засідань Скарбової комісії у Варшаві у справах львівських мит та скарги на іноземних купців, підтримуваних скарбовими урядовцями. Сповіщає про пред'явлення привілеїв, переговори про порозуміння з паном Скірмунтом і намір незабаром покинути столицю.

Антоній Подгаєцький повідомляє владу Львова про подання королю меморіалу та отримання монаршої протекції для міста, дякуючи водночас за надіслані до Варшави гроші. Він також висловлює сподівання на швидкий розгляд міських справ у Військовій комісії.

Львівський синдик Антоній Подгаєцький подає владі Львова детальний звіт про витрати, понесені під час службової поїздки до Варшави, які охоплюють канцелярські витрати, судові мита, транспорт та добові. Він зіставляє отримані міські кошти зі здійсненими видатками, показуючи незначний залишок.

Ректор академічної колонії у Львові дякує міській владі за дотеперішню опіку над школою та просить профінансувати ремонт кімнати на першому поверсі. Він зазначає, що через тісноту бракує місця для занять, а нова зала дозволить належно навчати й виховувати синів львівських міщан.

Примас Габріель Подоський дякує президентові та магістрату Львова за надіслані новорічні віншування. Він відповідає взаємними побажаннями щастя та засвідчує прихильність і готовність сприяти суспільному благу й процвітанню міста.

Примас Габріель Ян Подоський дякує бурмистрові та райцям Львова за надіслані новорічні привітання. Він висловлює взаємні побажання процвітання міській владі та мешканцям міста й заявляє про готовність підтримувати їхні справи.

Миколай Подоський висловлює задоволення належним управлінням маєтком, наказуючи позичити надлишки зерна біднішим селянам і захищати їх від кривд. Він також нагадує про необхідність терміново й ретельно підготувати вози, волів і провіант для потреб військового табору.