Каталог джерел

Казимир Чечевич звітує львівським райцям про свої клопотання перед коронним канцлером та іншими вельможами у міських справах і в суперечці з паном Хмелецьким. Повідомляє про необхідність залишити синдика у Варшаві й висловлює настійне прохання надіслати додаткові кошти та судові документи.

Ян Цєхович повідомляє Францішеку Глоговському про перебіг краківської коронації Августа II, роздачу урядів та опір прибічників примаса Радзейовського. Передає також вісті про розгром турецької армії під Петроварадином і Зентою та про місцеві сутички під Кам'янцем.

Холмський єпископ Фелікс Ян Шанявський підтримує кандидатуру свого родича, каноніка Тарковського, який претендує на вакантну канонію у Львові. При цьому він засвідчує власну вдячність міській владі за прихильний розгляд цього прохання.

Іван Шарко скаржиться дідичу на магерівського орендаря Абрама, який без відома двору несправедливо звинуватив у крадіжці, пограбував і закував у кайдани його сина-мельника перед самими святами. Підданий просить пана про заступництво, приборкання свавілля орендаря та встановлення справедливості.

Францішек Шеліговський повідомляє бурмистра Львова про ревізію передміського шпиталю фундації Пєньонжка та закликає припинити спроби відібрати броварню, що належить закладу. При цьому він застерігає, що порушення прав фундації може спричинити рішуче втручання гетьмана та війська.

Великий коронний канцлер Ян Шембек рекомендує владі Львова кандидатуру міщанина Ласковського на вакантну посаду лавника. Він зазначає, що надання йому цієї посади може посприяти завершенню багаторічного судового процесу, який триває в королівських судах.

Коронний канцлер Ян Шембек підтримує намагання ксьондза Єловицького, номінанта на львівського суфрагана, отримати вакантне катедральне пробоство у Львові. Він звертається з проханням до міської влади, якій належить право патронату та коляції цього бенефіцію, прихильно розглянути цю кандидатуру.

Коронний канцлер Ян Шембек після втручання апостольського нунція наказує владі Львова надати сатисфакцію за незаконне ув'язнення бурмистром Смелінгом людей, підпорядкованих юрисдикції Папських колегій. Він закликає райців поважати церковні імунітети та королівські привілеї, щоб справа не мусила доходити до монаршого суду.

Коронний канцлер Ян Шембек повідомляє владу Львова, що король ще нікому не надав львівського староства після померлого краківського каштеляна. Водночас він запевняє у своїй прихильності та обіцяє нагадати майбутньому старості про шанування міських прав і привілеїв.

Мельхіор Шеффлер від імені пана фон Дорна відповідає руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському, підтверджуючи відправлення голландських товарів із Ґданська до Варшави. Згідно з попереднім проханням адресата, він також надсилає найсвіжіші новини з Франції.

Мельхіор Шеффлер надсилає руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському французькі вісті, отримані голландською поштою. При цьому він запевняє адресата у своїй готовності до подальших послуг і віддається його ласці.

Шимон Шимонович підтверджує дарування ділянки на користь львівського шпиталю святого Станіслава, наполягаючи на поверненні незаконно зайнятих забудов та заснуванні щотижневої меси для вбогих. Він також хвалить міську владу за залучення професора Замойської академії до міської служби.

Полковник Шишков відповідає на прохання президента та влади Львова про звільнення міста від постачання провіанту. Він пояснює, що це рішення залежить не від нього, а від майора й оберпровіантмейстера Неклюдова, дислокованого в Станіславові, до якого він і радить звернутися.

Райця Анджей Шмід дякує реєстраторові Козельському за надісланий меморіал і сповіщає про візит президента Ярослава до Львова для обговорення поточних міських справ. Він також довідується про стан судового процесу щодо пропінації та про позицію Королівської скарбниці стосовно майна колишніх єзуїтів.

Я. В. Шпіловський сповіщає руського воєводу Яна Яблоновського про вступ шведського гарнізону до Варшави, настрої шляхти й війська та побоювання щодо укладення ганебного мирного договору. Повідомляє також про смерть Рафала Лещинського та останні призначення на державні посади.

Генерал-майор Магнус Стенбок видає офіційну розписку для Львова та місцевих юридиків про сплату частини військової контрибуції, зменшеної шведським королем за заступництвом Станіслава Лещинського. Водночас він забороняє шведському війську накладати подальші повинності, зазначаючи, що несплачений залишок суми, покладений на вірмен і греків, забезпечено заручниками.

Зофія Стерлінґова просить львівського райцю Мацея Гайдера заопікуватися залишеною у Львові торговельною яткою її покійного чоловіка, стягнути належні кошти та придбати провізію. Вона також висловлює готовність допомогти в пошуках зниклого годинника адресата.

Якуб Шульц інформує владу Львова про перебіг задвірних справ, зокрема конфлікту з русинами, проблеми з розшуком документів у Метриці та питання виклику до суду львівського бурґрафа. Він надсилає копії декретів, повідомляє поточні новини з Варшави і просить райців виявити прихильність та допомогти його родині під час його відсутності.

Єпископ Йосиф Шумлянський звертається з рішучим закликом до радників міста Львова щодо негайного звільнення з в'язниці замучених русинів. Він вказує на бездушність магістрату, недоречність такого суворого поводження з підданими в час свят і хвороб та посилається на християнське милосердя й королівський авторитет.

Єпископ Йосиф Шумлянський сповіщає гетьмана Станіслава Яна Яблоновського про жорстокий напад борецького старости Даниловича на церкву в Малих Дідушичах, побиття унійноґо священника та осквернення Пресвятих Дарів. Просить адресата про допомогу та правовий захист з огляду на відмову жидачівського уряду прийняти протестацію.

Ксьондз Станіслав Щука за дорученням королеви закликає бурмистра Львова вжити службових заходів задля припинення недавніх кривавих сутичок між християнами та євреями і запобігання новим заворушенням. Він також повідомляє про швидке надходження з цього приводу окремих відомостей від короля.

Коронний референдар Станіслав Щука заступається перед владою Львова за Томаша Гордона, просячи призначити його до міської лави в обхід вимоги попереднього членства в колегії сорока мужів. При цьому він посилається на заслуги кандидата перед монархом, а також на значні кошти, які той витратив на пишне оформлення дипломатичних в'їздів до Львова.

Станіслав Щука дякує владі Львова за задоволення його клопотання та прийняття заслуженого перед королем пана Ґордона до лавницької колегії в обхід Колегії сорока мужів. При цьому він запевняє райців і війта, що це рішення жодним чином не порушить міських прав і не матиме негативного впливу на майбутні вибори.

Станіслав Антоній Щука дякує руському воєводі за виявлену довіру та повідомляє про представлення доручених справ на приватній аудієнції. Він запевняє адресата в його незаплямованій репутації, утримуючись від викладення подробиць з огляду на необхідність збереження таємниці.

Станіслав Антоній Щука засвідчує руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському готовність заступитися за рекомендованих ним осіб. Водночас він зазначає, що сприйняв дотеперішнє прохання як попереднє, оскільки ще не отримав анонсованих листів.

Станіслав Антоній Щука повідомляє руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському про пересування військових загонів із Пруссії та Самбора. Він також інформує про фінансові розрахунки та суперечку щодо курсу тимфів.

Станіслав Антоній Щука зі збентеженням просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського звільнити його від дорученого завдання через зайнятість сеймовими справами та питанням королевича. Він пропонує довірити цю справу комусь іншому, водночас запевняючи у своїй цілковитій відданості.

Йоанна Яблоновська запевняє чоловіка у великій любові й тузі, розповідаючи про зустрічі з батьком та успіхи синочка Стася. Вона також описує неприємні світські сутички зі старостиною чернігівською та старостою богуславським, палко благаючи чоловіка про якнайшвидше повернення.

Йоанна Яблоновська пересилає чоловікові отримані листи від Моріца, бідкаючись через відсутність добрих звісток. Вона висловлює свою велику тугу, самотність у холодну ніч і нетерпіння в очікуванні швидкого повернення чоловіка.

Йоанна Яблоновська запевняє чоловіка у своїй тузі та слухняності його розпорядженням, а також описує візит до Порицька і стан здоров'я сина. Вона також сповіщає про пожежу в маєтку ловчого та нічні залицяння пана хорунжого.

Йоанна Яблоновська ніжно докоряє чоловікові за його тривалу відсутність і за те, що він віддає перевагу товариським бенкетам перед зустріччю з нею. Вона запевняє його у своєму незмінному коханні та просить пам'ятати про неї й берегти добрі почуття.

Йоанна Яблоновська зізнається чоловікові у тузі після його від'їзду до Пруссії та турбується про його здоров'я, застерігаючи від споживання сирих устриць і радячи пити чай. Вона також ділиться домашніми новинами, зокрема жартом із закоханого родича, плітками про знайомих та проханнями про закупи у Варшаві.

Йоанна Яблоновська пише чоловікові, висловлюючи тугу, турботу про труднощі його подорожі під час сильних морозів та бідкаючись через відсутність листа від нього. Вона також повідомляє про запланований від'їзд свого батька попри звістки про гарматні постріли в околицях.

Йоанна Яблоновська сповіщає чоловіка про скандал, вчинений уранці служницею, яка вимагала виплати належних їй грошей. Вона просить якнайшвидше сплатити борг і повідомляє про тимчасовий догляд за дитиною.

Йоанна Яблоновська звертається до Яна Станіслава Яблоновського з проханням про термінову допомогу через позови від кредиторів та про заступництво перед асистентом, додаючи подарунок. Друга сторінка містить господарські нотатки та перелік заборгованостей або маєтностей різних осіб.

Теофіла Яблоновська звертається до президента Львова у справі свого двірського конвісара Лампартовича, просячи про швидке вирішення його тривалої суперечки з конвісаром Валентієм щодо конфіскованих інструментів. В обмін на здійснення правосуддя над ремісником вона запевняє в подальшій прихильності та підтримці інтересів міста з боку свого чоловіка.

Анджей Яблоновський вітає скарбника з набуттям новотанецьких маєтностей і звертається з проханням погасити десятирічний борг у розмірі двадцяти червінців, узятий скарбниковичем під час купівлі коня та як позику. Каштелян зазначає, що має відповідний реверс, і пропонує вирахувати згадану суму з майнових розрахунків.

Львівський архідиякон просить воєводу Яна Яблоновського скористатися своїм впливом, аби ксьондз Ґолембовський відмовився на його користь від змагання за яворівський бенефіцій. Він зазначає, що конкурент уже обійняв інші прибуткові посади, а для нього самого Яворів є надзвичайно зручним з огляду на близькість до Львова.

Руський воєвода Ян Яблоновський просить белзького стольника Даніеля Вінарського врегулювати борг перед львівським купцем на підставі виданої асигнати. Виплата має бути здійснена управителем із коштів травневої рати.

Руський воєвода Ян Станіслав Яблоновський звертається до краківського каштеляна Ієроніма Августина Любомирського з проханням про тимчасовий відпуск дворянина Ольшинського. Він необхідний братам Яблоновським для здійснення поділу батьківської спадщини, оскільки обізнаний у розрахунках із кредиторами.

Руський воєвода Ян Станіслав Яблоновський інструктує Хвалковського щодо підготовки до поділу маєтку, з'ясування настроїв панни обозної та залагодження сварки з пані Понятовською. Він також доручає організувати квартиру у Львові, закупити сіно та зібрати відомості про долю ротмістра після сутички зі шведами.

Ян Станіслав Яблоновський надсилає пану Хвалковському листи з дорученням отримати на них відповіді, зокрема від пані Стравинської. Водночас він турбується про здоров'я адресата й наказує йому готувати призначені листи.

Ян Станіслав Яблоновський разом із дружиною Йоанною надсилають родичці сердечні вітання й запевняють у своїй незмінній любові та відданості, користуючись нагодою виправлення гінця. Руський воєвода при цьому зазначає, що в публічних справах не відбулося жодних нових подій.

Новогрудський воєвода Олександр Яблоновський висловлює обурення через ув'язнення міською владою Львова свого резидента Тауша. Він вимагає його звільнення, обіцяючи водночас справедливо покарати підлеглого після свого повернення до міста, якщо звинувачення виявляться правдивими.

Новогрудський воєвода Александр Яблоновський звертається до львівського магістрату з проханням про справедливе і швидке вирішення суперечки свого підданого Езри Якубовича з львівським передміщанином, який свідомо затягує судовий процес. Автор обіцяє вдячність і взаємну послугу за прихильний розгляд справи з огляду на його протекцію.

Миколай Яблоновський відповідає на докори адресата щодо нечастого надсилання листів, запевняючи у своєму постійному звітуванні. Він повідомляє про нічні наради щодо диспозиції війська та відсилає за подробицями до пана підстолія.

Миколай Яблоновський сповіщає руського воєводу про відкладення львівської комісії, прибуття достойників, зокрема краківського воєводи та номіната хелмінського, а також про очікування на посланця від князя Радзивілла. Згадує також про термін судового розгляду справи пані Красносельської та проведену нараду в краківського воєводи.

Миколай Яблоновський надсилає руському воєводі загублену раніше копію листа ксьондза Сомолінського та пояснює затримку у Львові Яцента, який копіює позичену картину святої Вероніки з Христом. Він також повідомляє про місцеві візити та про смерть більш ніж столітнього старезного виноградаря.

Миколай Яблоновський сповіщає руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського, що немає нових звісток про татар, окрім тих, які передав стражник. Він також переказує слова щодо можливого приїзду адресата, а також стосовно витрат і коней.

Миколай Яблоновський повідомляє руському воєводі про відсутність певних відомостей щодо пересування татарських військ, а також про підозрілі й, імовірно, неправдиві чутки, привезені посланцем. Він також сповіщає про відіслання кореспонденції від подільського воєводи та жидачівського старости і про передачу вакантної хоругви графу Тарновському.