Каталог джерел

Король Сигізмунд I вирішує суперечку між орендарями снятинського мита та львівськими райцями, підтверджуючи документи Яна з Чижова та Михайла Мужила Бучацького від 1444 року, якими було скасовано незаконне мито в Коломиї та визначено справедливі ставки митних зборів у Снятині.

Король Сигізмунд I дозволяє магістрові Михайлу, львівському нотаріусу, викупити третину Пекарського млина на львівському передмісті за суму п'ятдесят гривень. Записує йому цю суму та право отримувати третину прибутків із млина із зобов'язанням покривати одну третину витрат на його ремонт.

Король Сигізмунд I вирішує спір між дідичем Збоїщ Петром Ходновським та владою Львова, дозволяючи збір гребельного виключно з купців за умови належного утримання греблі й дороги. Водночас звільняє від оплати порожні вози, а також селян, які перевозять сільськогосподарську продукцію та сировину для власних домашніх потреб.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує привілей короля Казимира IV Ягеллончика 1472 року, що встановлює у Львові два щорічні ярмарки на свята Пресвятої Трійці та святої Агнеси. Документ регулює детальні торговельні привілеї, право складу, митні збори, випас купецької худоби та судову юрисдикцію щодо купців.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує привілей короля Олександра Ягеллончика, який дозволяє катедральній капітулі у Львові викупити село Черкаси в орендарів. Підтверджені маєтності назавжди інкорпоруються до посагу львівської митрополичої капітули.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек посвідчує угоду між львівською катедральною капітулою та препозитом Станіславом Вільчеком щодо надання йому пожиттєво першого місця в церкві, капітулі та за столом як каноніку. Домовленість застерігає права майбутніх наступників на львівській препозитурі домагатися своїх повноважень.

Комісари короля Сигізмунда I розв'язують спір львівських різників зі шляхтою та міщанством, дозволяючи вільну торгівлю м'ясом у Львові щосуботи. Встановлено правила збору торгового мита, званого «сохачне», яке зберігається у скриньці з трьома ключами, частина якого призначена на допомогу різникам у сплаті королівського чиншу.

Король Сигізмунд I дозволяє Митрополичій капітулі у Львові викупити третю мірку з королівського млина перед Краківською брамою у Львові з рук райці Миколая Гарнегта та інших власників. Згоду було надано задля підтримки капітули після розорення її маєтностей татарським наїздом.

Архієпископ Бернард Вільчек підтверджує, що каноніки львівського капітулу продали на видеркаф кам'яниці фундації польського проповідника, призначивши отримані 300 флоринів на викуп села Черкаси. Натомість капітул зобов'язався виплачувати проповідникові щорічний чинш у розмірі 6 гривень в обмін на відправлення двох мес щотижня.

Лавники міста Львова під головуванням війта Яна Панашка засвідчують, що Станіслав Гричко та Юрій Войнар продали й навічно поступилися Львівській митрополичій капітулі садом, розташованим за Волоським мостом. Нерухомість призначено для потреб капітули та підведення води до її млина.

Королівські комісари під головуванням архієпископа Бернарда Вільчека вирішують багаторічні суперечки між митрополичою капітулою та владою міста Львова, врегульовуючи питання польського та німецького проповідників, кафедральної школи та посади захристиянина. Угода також унормовує управління майном і тестаментними записами, функціонування міського млина та забезпечення кафедри водою.

Документ є арбітражним вироком, що врегульовує багаторічні суперечки між львівською катедральною капітулою та магістратом міста Львова, зокрема щодо польськомовного та німецькомовного проповідників, управління катедральною школою, депозитів і заповітних записів, а також прав на Вільховий млин та міський водогін. Під загрозою штрафу у дві тисячі угорських флоринів він зобов'язує сторони вічно дотримуватися узгодженого порядку.

Король Сигізмунд I Старий звільняє львівського архієпископа Бернарда Вільчека від звинувачення в лихварстві та дарує йому всі дотеперішні прибутки із заставлених королівських маєтностей. Крім того, він надає йому право їх довічного і безперешкодного користування з метою підтримки розореного ворогами забезпечення архієпископства.

Король Сигізмунд І Старий призначає першу вакантну мансіонарію в костелі св. Катерини на Нижньому замку у Львові на утримання німецького проповідника, кандидатуру якого міські райці мають подавати королеві для представлення львівському архієпископу. Документ зобов'язує проповідника дотримуватися традиційного обов'язку відправлення хорової служби особисто або через заступника.

Королівські комісари Станіслав із Ходча та Миколай Лянцкоронський видають Яну Волечку трансумпт привілею короля Владислава III від 1440 року на локацію села Іздебник на магдебурзькому праві та надання війтівства Влодкові зі Свемич. Документ підтверджує солтиське забезпечення двома ланами землі, луками, млином і корчмою, а також обов'язок кінної військової служби з арбалетом.

Документ посвідчує здійснення перед львівським лавничим судом обміну нерухомості між Катажиною Бєчаркою та львівським райцею Станіславом Вільчеком і його дружиною Софією. За умовами угоди Бєчарка передає кам'яницю на львівському Ринку взамін за будинок подружжя Вільчеків, розташований на вулиці Пекарській.

Львівський архієпископ-митрополит Бернард Вільчек підтверджує отримання катедральними вікаріями суми у 200 флоринів від душоприказників покійного Станіслава Вітелліуса з Передборжа. В обмін на переданий легат вікарії зобов'язалися довічно відправляти щотижневі роковинні богослужіння та реквіємні меси за упокій душі покійного пароха.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек засвідчує отримання 100 гривень вікаріями львівського собору від душоприказників Миколая Вагленського на купівлю вічного чиншу. В обмін на отримані кошти вікарії зобов’язалися довічно відправляти щотижневу месу за померлого та щорічні поминальні богослужіння в річницю його поховання.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек засвідчує, що вікарії львівської катедри отримали 100 гривень від виконавців заповіту покійного Миколая Вагленського на купівлю чиншу. Натомість священнослужителі зобов'язалися відправляти щотижневу месу та щорічні вігілії зі співаною месою за упокій душі померлого та його дружини.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек засвідчує отримання вікаріями львівського кафедрального костелу суми 100 гривень від виконавців заповіту Миколая Вагленського, призначеної на придбання видеркафового чиншу. В обмін на легат духовенство зобов'язалося відправляти щотижневі меси та щорічні жалобні вігілії за душу заповідача та його дружини.

Влада міста Львова за згодою цехів і поспільства продає спільноті вічних вікаріїв Львівської катедри річний чинш у розмірі десяти флоринів, забезпечений на всіх міських прибутках, за суму двісті флоринів із правом викупу. Умовою викупу чиншу містом є попереднє повідомлення капітули та вікаріїв щонайменше за вісім місяців.

Король Сигізмунд I Старий на вальному сеймі в Пйотркові розв'язує суперечку між львівськими міщанами та євреями, запроваджуючи ординацію, яка обмежує торговельну діяльність львівських і передміських євреїв. Документ забороняє їм, зокрема, домашню та розносну торгівлю, продаж прянощів і шовку, а також суворо регулює обіг сукна, воску, шкір і волів.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує мирову ухвалу королівської комісії, що регулює розмір та правила стягнення мита, мостового, гребельного і ярмаркових зборів на шляху зі Львова до Волощини. Привілей захищає львівських міщан і купців від свавільних та обтяжливих зборів, визначаючи тарифи для окремих поселень Русі та Поділля.

Король Сигізмунд I Старий обмежує для львівських та чужоземних євреїв право торгівлі виключно щорічними ярмарками, а також операціями з волами, воском та сирими шкурами за готівку або сукно, міряне на лікті. Він забороняє їм вести розносну торгівлю по містечках і селах під загрозою конфіскації товарів на користь львівського замку.

Король Сигізмунд I забезпечує львівському райці магістрові Михайлу та його старшим дітям, Михайлові й Ганні, довічне та безперешкодне володіння львівським водяним млином, знаним як Пекарський. Правитель зобов'язується королівським словом від власного імені та наступників, що млин не буде викуплений ані підданими, ані на королівський стіл за життя будь-кого з цих трьох володарів.

Влада міста Риги засвідчує призначення ризьким міщанином Тілеманом Герсефортом повноважних представників для стягнення боргу з львів'янина Яна Броди. Водночас вони просять раду міста Львова про правову допомогу для кредитора, щоб уникнути необхідності накладення арешту на купецькі товари.

Король Сигізмунд I ратифікує та затверджує продаж річного чиншу з правом викупу, здійснений без попередньої королівської згоди львівським підстаростою Сигізмундом Бартошевським з третьої частини львівського млина на користь вікаріїв львівської кафедри за сто гривень. Цей чинш підпадає під юрисдикцію церковного суду зі збереженням непорушних прав монарха на млин.

Король Сигізмунда I вирішує спір між владою і поспільством міста Львова та дідичем села Збоїща Петром Одновським, забороняючи стягувати з селян гребельне мито за товари, що везуться на львівський торг. Власник Збоїщ натомість зберігає право стягувати гребельне мито з візників та інших подорожніх згідно з належними йому привілеями.

Король Сигізмунд I Старий врегульовує взаємні юрисдикційні відносини між судом міського права у Львові та судочинством вірменської громади, зокрема допустимість свідків різних віросповідань, підсудність справ про нерухомість і кримінальних злочинів, а також порядок арештів. В іншій частині монарх підтверджує чинні привілеї обох сторін.

Король Сигізмунд I Старий призначає чинним райцям міста Львова половину надходжень із чопового як компенсацію за нехтування приватними справами задля громадської служби. Інша половина доходу з цього податку має згідно з попередніми розпорядженнями призначатися на відбудову міста.

Райці міста Львова затверджують подані їм порядкові та статутні статті львівського цеху гончарів. Документ регулює питання ремісничих обов'язків, виготовлення та продажу товарів.

Король Сигізмунд I Старий обмежує заняття шевським ремеслом на передмістях Львова виключно двома замковими шевцями, а також забороняє купцям скуповувати шкіри в приїжджих за межами міста. Крім того, він наказує старості Станіславу з Ходча та міській владі неухильно дотримуватися цехових прав шевців.

Король Сигізмунд I переводить належні Львову села Зубру та Сихів із земського права на магдебурзьке право, підпорядковуючи їх владі бурмистра та міської ради. Звільняє мешканців і райців з-під юрисдикції земських і гродських урядників, а також від усіх повинностей і військових походів, зобов’язуючи їх винятково до сплати міського шосу разом зі Львовом.

Король Сигізмунд I дозволяє владі Львова стягувати плату в розмірі півгроша з кожного воза втікачів, які рятуються в місті від ворожих нападів. Отримані кошти мають покрити витрати на очищення міста від багна й нечистот та ремонт міських мурів, валів і ровів.

Львівські лавники під головуванням судового війта Анджея Стефана визнають права та введення у володіння (інтромісію) каноніка Миколая Блажейовського щодо фільварку на Глинській вулиці на Галицькому передмісті. У документі внесено до актових книг (облатовано) раніший райцівський акт 1520 року, який регулював майнові зобов'язання померлого лавника Станіслава Ламека та його дружини Аґнєшки.

Король Сигізмунд I вирішує суперечку між владою Львова та шляхтою, яка володіє будинками в місті, наказуючи, щоб їхні орендарі чи мешканці несли всі міські збори й повинності та підлягали магдебурзькій юрисдикції. У разі неплатоспроможності неосілих пожильців за зобов'язання та заподіяні збитки має відповідати сама шляхетська нерухомість.

Король Сигізмунд I дозволяє львівським райцям, опікунам шпиталю Святого Духа, продати село Малехів, яке зазнає утисків і конфліктів, та перевести його під дію земського права. Кошти від продажу мають бути спрямовані на купівлю іншого нерухомого майна або чиншів на користь убогих із поширенням на них церковного імунітету.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує та надає місту Львову його давній герб із зображенням брами з трьома вежами та стоячим левом. Крім того, монарх надає міській владі почесний привілей запечатувати всі документи й грамоти червоним воском.

Король Сигізмунд I Старий надає пожиттєво львівському райці Михайлу та його дітям, Михайлу й Анні, усі прибутки з питля, встановленого у львівському Пекарському млині. Раніше монарх забезпечив їм пожиттєве одержання доходів із третьої мірки цього ж млина.

Король Сигізмунд I встановлює правила щорічного звітування урядуючих львівських райців про міські доходи перед колишніми райцями, чотирма лавниками та шістьма представниками поспільства. Водночас він наказує всім учасникам ревізії зберігати отримані відомості в суворій таємниці під присягою на вірність королю.

Станіслав з Ходча посвідчує витяг із львівських гродських книг, у якому Маргарита Тлуста Міщинова разом із сином Еразмом квитують каноніків львівської катедри щодо сплати за млин перед Галицькою брамою. Документ звільняє капітулу від подальших фінансових і майнових претензій на цю нерухомість.

Король Сигізмунд I Старий гарантує прелатам і канонікам митрополичої капітули у Львові непорушне володіння третьою частиною королівського млина на Галицькому передмісті протягом 15 років. Правитель зобов'язується, що ані він, ані його наступники, ані будь-хто інший не здійснить протягом цього часу викупу цього млина.

Король Сигізмунд I Старий вирішує суперечку між львівськими міщанами та львівським старостою Станіславом із Ходча щодо стягнення мита і торгових зборів із солоної риби. Він установлює порядок складання присяги купцями та підтверджує право львівських міщан на безмитне придбання риби в Буську.

Генеральний офіціал львівський Ян Дрогобич здійснює трансумпт угоди 1499 року, укладеної між кустошем львівських францисканців Валентієм та плебаном Яном із Чишок, на прохання тодішнього плебана Бернарда Колачека. Ця угода врегульовувала питання заборгованих снопових десятин, участі у витратах на ремонт греблі та розподілу прибутків від вилову риби у ставі в Чишках.

Король Сигізмунд I Старий затверджує ухвалу міської влади Львова, прийняту після нещодавньої пожежі, яка забороняє зводити в місті будинки з підсіннями, та наказує всім власникам нерухомості дотримуватися нових будівельних правил.

Король Сигізмунд I Старий звільняє всіх християнських мешканців Львова на двадцять років від чиншів, шосу та інших зборів через руйнування, спричинені пожежею міста. Крім того, він звільняє міщан від чопового на термін сім років, наказуючи спрямувати ці надходження протягом наступних шести років на відбудову міських мурів та укріплень.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек затверджує дарування мурованого будиночка біля кафедрального цвинтаря, здійснене вівтаристом Матеєм Крогулича зі Стрижева на користь львівських бурмистра та райців як опікунів вівтаря св. Марії фундації Станіслава Малдрика. Натомість кожен наступний вівтарист зобов'язувався довічно правити меси за душу дарувальника, його батьків та друзів.

Бурмистр і райці міста Львова вирішують межово-майнову суперечку, присуджуючи спірні луки на осушених ставах у Замарстинові Мартину Шенґреґеру та спадкоємцям Бернарда Тички. Селянам із Замарстинова наказано вічне мовчання через відсутність документів, які б підтверджували їхні права на ці ґрунти.

Перед львівським земським судом Ядвіга з Олеська, дружина подільського воєводи Мартина Каменецького, записала львівському архієпископу Бернарду Вільчеку щорічний видеркафовий чинш у розмірі 10 гривень із суми 400 флоринів. Цей дохід, забезпечений митом і ставами в Залізцях та Олеську, призначався на утримання лампади перед вівтарем святого Юрія у львівській катедрі.

Львівські райці надають клірику Станіславу Вільчеку експектативу та презентацію на найближчий вакантний вівтар міської коляції у Львівській катедрі. Вони просять львівського архієпископа про його канонічну інституцію на це бенефіцій та уділення йому священницьких свячень.