Каталог джерел

Великий гетьман коронний Станіслав Яблоновський докоряє владі Львова за безправні утиски вояків зборівської фундації, які перебувають під його юрисдикцією. Він наказує припинити свавільне чинення самосуду й лагідніше ставитися до фундації, нагадуючи, що вона не підлягає міському праву.

Гетьман Станіслав Яблоновський повідомляє владу Львова про гнів короля, викликаний нехтуванням монарших рескриптів у справі кривд пана Скальського. Він застерігає райців і війта підкоритися волі монарха, щоб уникнути покарання.

Гетьман Станіслав Яблоновський звертається до влади Львова у справі претензій, що тяжіють після покійного львівського підсудка Готецького над міщанином Оброцьким. Він просить відкласти розв'язання цієї суперечки до свого повернення з воєнного походу.

Великий гетьман коронний Станіслав Яблоновський повторно звертається до влади Львова з проханням дозволити отцям домініканцям прокласти канал біля міського муру. Він запевняє магістрат у своїй вдячності та сподівається на успішне вирішення цієї нагальної для монастиря справи.

Гетьман Станіслав Яблоновський висловлює задоволення з приводу запланованого укладення мирової угоди між владою Львова та місцевим збором. Він закликає магістрат до мирного залагодження конфлікту, наголошуючи на марності й витратності подальших судових процесів.

Гетьман Станіслав Ян Яблоновський сповіщає Францішека Замойського про розпач дружини після смерті Гальрусі та запланований приїзд до Львова. Просить підготувати для неї помешкання з комином у місті, пропонуючи столову кімнату в пані Рубертової.

Президент Самбора Ян Яворський звертається до львівського магістрату з проханням надіслати ката для здійснення страти засуджених за саксонським правом. Він запевняє, що вишле підводу з охороною, сплатить звичну плату за меч, а також висловлює готовність до взаємних послуг.

О. Хризостом Янецький надсилає Войцеху Зімницькому запізнілі новорічні привітання разом із дарунком пива. Він просить його про посередництво в передачі листа та бочок пива архієпископу, офіціалу та о. Баранковському, а також сповіщає про свій швидкий візит до Львова.

Анджей Яноцький запевняє владу Львова у своїй вірності та повідомляє, що відкинув матеріальну вигоду й відмовився представляти інтереси міських русинів. Він наголошує на непорушності прав Львова й заявляє про подальшу готовність вірно служити місту при королівському дворі.

Анджей Яноцький звітує бурмистрові та райцям Львова про перебіг клопотань при дворі та в канцелярії підканцлера щодо складання й видання міського привілею. Він також повідомляє про понесені витрати, вручений подарунок і відкладення судової справи міста до 24 лютого.

Анджей Яноцький сповіщає владу Львова про успішне вручення дарунків королю, королеві та придворним сановникам, описуючи прихильну реакцію монарха та його подяку. Він також передає новини про відсутність деяких урядовців і про очікуване перенесення термінів Задушних судів.

Янсіні повідомляє львівського райцю Матіаса Гейдера про виплату панові Чарнолуському 170 флоринів на міські потреби й надсилає отриману розписку. Він також запевняє, що вніс цю суму в рахунок майбутнього розрахунку, та засвідчує свою готовність до подальших послуг.

Олександр Янушевич повідомляє про переможну сутичку з козаками під Костянтиновом та про готовність до подальшої оборони Волинського воєводства. Він також доповідає про труднощі зі стягненням гіберни із заставодержателів маєтків Яблоновського та просить інструкцій і виплати заборгованості для солдатів.

Ксьондз Єжи Янушович повідомляє владу Львова про прихильність підканцлера та задоволення прохань магістрату. Сам він також заявляє про готовність надалі прислуговуватися місту.

Ксьондз Єжи Янушович повідомляє владі Львова про свої заходи перед підканцлером і скарбовими урядовцями заради успішного вирішення справ міста в короля. Він висловлює переконання, що заслуги Львова зустрінуть прихильне ставлення та задовільну резолюцію монарха.

Ректор Краківського університету Казимир Ярмундович звертається до влади Львова з проханням докласти зусиль задля термінового ремонту занедбаної львівської Академічної школи в межах належного місту права патронату. Водночас він застерігає від негативних наслідків занедбання будівлі під час майбутньої церковної візитації для прав університету та магістрату.

Ян Ярошевич звертається до Артура Форбса з проханням справедливо скоригувати фінансовий розрахунок з огляду на збитки, понесені під час обміну золота й талерів, а також розпитує про коней та воза. У постскриптумі він наводить торговельні відомості про очікуваний аукціон Ост-Індійської компанії в Амстердамі та актуальні ціни на індиго.

Францішек Ястшембський повідомляє воєводі Яну Яблоновському про лист від королеви стосовно донативи й просить вказівок, чиє прізвище в ньому вписати. Він також доносить про судовий процес кам'янко-струмилівського старости Цетнера, який зазіхнув на честь воєводи, проте зрештою програв справу в суді.

Францішек Ястшембський дякує руському воєводі за доручення вести справи королеви, зазначаючи, що розпочне діяти після зустрічі з жидачівським ловчим Крогулецьким. Він також надає правничі поради щодо виконання кондемнати в процесі із сондецьким старостою та стосовно надсилання документів.

Францішек Ястшембський повідомляє руському воєводі Яну Яблоновському про призупинення справи ксьондза Рудецького в Люблінському трибуналі через інгібіційні листи львівського архієпископа. Він пояснює, що присутність підвоєводи більше не потрібна, а захист буде представлено, якщо справа перейде до судів воєводи.

Францішек Ястшембський повідомляє воєводі Яну Яблоновському про відмову священника Клосінського від судового процесу в Трибуналі через інтердикт львівського архієпископа та про відсутність загрози для справи на місці. Він радить продовжувати розгляд перед судом воєводи й обіцяє передати матеріали інквізиції через спеціального посланця від яворівських євреїв.

Яцентій просить воєводу Яна Станіслава Яблоновського виплатити сто талерів своєму вчителеві за минуле навчання та як завдаток на наступний рік, а також виділити кошти на власне харчування та одяг. Крім того, він повідомляє про нагоду вигідно придбати креслярські прилади й просить дозволу та коштів на їх купівлю.

Коронні ради, зібрані на варшавській конвокації, наказують владі Львова видати коштовності Речі Посполитої, що зберігаються в місті, — корону та єдинорога — люблінському воєводі Яну Тарлу в рахунок боргу. Водночас вони звільняють магістрат від попереднього зобов’язання, яке вимагало повернути коштовності виключно сондецькому старості Станіславу Менжику.

Королівські комісари звертаються до львівських райців із закликом припинити виселення під загрозою штрафів євреїв із Краківського передмістя, які орендують будинки в місті і чиї оселі було спалено задля оборони під час облоги. Вони нагадують про королівський привілей, заслуги євреїв в обороні Львова та застерігають щодо затримки в роботі комісії та збиранні податків у разі їх вигнання.

Ротмістри коронних військ, які стояли табором під Щирцем, закликають владу Львова негайно виплатити обіцяну винагороду без подальших зволікань і суперечок. Вони відкидають попередні безрезультатні запевнення магістрату, погрожуючи проведенням військових екзекуцій у львівських передмістях.

Львівські заручники, які перебувають у Кам'янці-Подільському, скаржаться міській владі на нестачу коштів на прожиток, необхідність утримувати османську залогу та затримки з виплатою взятих боргів. Вони закликають негайно надіслати належні суми та вжити дієвих заходів для їхнього якнайшвидшого звільнення.

Львівські заручники, які перебувають у Кам’янці-Подільському, драматично описують свої злидні, втрату кредиту та загрозу ворожої помсти через затримку виплати зобов’язань. Вони благають владу Львова надіслати гроші на поточне утримання, подбати про їхні родини та терміново докласти зусиль для їхнього викупу.

Лейпцизькі купці Фербер і Окер відповідають на претензії Артура Форбса щодо дефектів трьох поставлених сувоїв оксамиту. Вважаючи вимагану знижку надмірно завищеною, вони пропонують як компроміс знизити ціну на 20 рейхсталерів, щоб покласти край затяжній торговельній суперечці.

Франсуа Ґольденберґ та Крістіан Бем звертаються з проханням до львівського архієпископа Яна Скарбка врятувати від смертної кари ремісничого челядника, який у стані афекту вчинив ненавмисне вбивство шпагою. Заступники благають про пастирське милосердя та зупинення вироку суддів, наголошуючи, що обвинувачений перейшов із лютеранства в католицизм і шукає спасіння у вірі.

Спадкоємці покійного міського писаря Якуба Зачкевича просять львівський магістрат про підтримку й доведення до кінця справи належної їм спадщини. Вони також повідомляють про призначення Войцеха Голеновського своїм повіреним для отримання спадку.

Томаш Франкі та Францішек Ксаверій Сольський повідомляють про подорож до Любліна, а також про заплановані приїзди коронного гетьмана та архієпископа. Вони радять владі Львова терміново відремонтувати міські дороги та бруківку, щоб уникнути невдоволення вельмож.

Львівські делегати у Варшаві повідомляють Магістрату про заходи щодо міських торговельних привілеїв, пропінації та зусилля для виплати належних сум зі Скарбової комісії. Вони також інформують про продовження засідань сейму, новий офіційний курс монет і правила виплати давніх боргів.

Ян Дурбас та Ігнацій Вєжанський повідомляють львівський магістрат про відсутність рішення у міських справах через від'їзд канцлера з Варшави. Вони також надсилають знайдені паном Флосеровичем документи, що стосуються справи з отцем-суфраганом.

Львівські делегати Ян Дурбас та Іґнацій Вєжанський інформують магістрат про затягування свого перебування у Варшаві через очікування на рішення канцлера у справах, пов’язаних із російськими військами. Вони також повідомляють, що щодо коней, забраних із міського цейхгаузу полковником Коритовським, канцлер порадив виявити поблажливість з огляду на скрутні часи.

Ян Дурбас та Ігнацій Вєжанський повідомляють про свої заходи у Варшаві, що стосуються, зокрема, справи з паном Пясковським у Скарбовій комісії. Вони просять львівську владу надіслати резолюцію командування російських військ, розпорядження щодо підвід, а також відомості про розквартирування солдатів гарнізону.

Ян Дурбас та Ігнацій Вєжанський інформують магістрат Львова про звернення до великого коронного канцлера щодо постою російських військ, а також про поточні майнові та юридичні справи міста.

Офіцери гарнізону в Кам'янці-Подільському дякують семигородському генералу Яношу Кемені за запевнення в мирі та сусідській дружбі після повалення господаря Василя Лупула. Вони запевняють, що повідомлять про ці запевнення польського короля, а також гетьмана і подільського воєводу Станіслава Реверу Потоцького.

Олівський абат Міхал Антоній Гацький, нарікаючи на труднощі, пов'язані з подвійною елекцією та постоєм військ, надсилає руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському віншування з нагоди Різдва Христового та Нового року. Він бажає йому процвітання та жаданого заспокоєння ситуації в Речі Посполитій, доручаючи себе його ласці.

Семигородський дипломат сповіщає з Гданська Юрія I Ракоці про перевагу прихильників Яна Казимира та про надії залучитися підтримкою з боку протестантів. Він також повідомляє про свої приготування до негайної морської подорожі до Швеції з дипломатичною метою.

Автор скаржиться на волинського воєводу, який публічно зневажив його й погрожував перешкодити отриманню індигенату в Пруссії, попри незмінну відданість автора його родові. Він запевняє адресата у своїй непохитній вірності та просить розважливості, аби подібне ставлення не відштовхнуло інших прихильників.

Автор розповідає руському воєводі про рішення варшавської ради сенату, дії великого коронного маршалка, а також заходи примаса й цісарського посла щодо укладення миру. Він також надсилає різдвяні привітання, згадуючи про суперництво за посади та необхідність дотримуватися обережності в листуванні.

Архівіст зазначає факт збереження листа серед кореспонденції Яна Бонавентури Красінського, вказуючи на сумніви щодо авторства через інший почерк, титулатуру та місце датування. Попри ці розбіжності, він вирішує залишити документ у масиві листів Красінського.

Дописувач повідомляє про спокій під Кам'янцем, виїзд великого гетьмана коронного до табору під Вишнівчиком, а також про дії козацьких і московських військ проти татар в Україні. Він також сповіщає про непідтверджені чутки щодо сутички з ордою та про раптову смерть львівського архідиякона ксьондза Пяшковського.

Міські депутати, які перебувають у Варшаві, звітують львівським райцям про затримки в розгляді справи проти євреїв, спричинені зайнятістю канцлера та підканцлера іншими обов'язками. Вони також вказують на гостру нестачу ключових судових документів і пропонують подати протестацію проти численних зловживань та утисків з боку львівських євреїв.

Лист грецькою мовою, надісланий Яном невстановленому адресатові, датований 22 серпня 1686 року.

Рада міста Вроцлава видає краківському міщанину Гансу Шрайберу охоронну грамоту (глейт), що гарантує йому безпечне та вільне перебування й подорож до найближчої суботи. Райці залишають за собою право відкликати документ зі збереженням триденного захисного терміну, за умови що одержувач поводитиметься бездоганно.

Ян Залеський та Якуб Мілейовський повідомляють владу Львова про пошуки короля на шляху під Мальборк, а також надсилають документи та правову інструкцію у суперечці щодо млина з Гинками. Вони радять подати відповідні протестації до судів і виготовити додатковий випис із актів баніції.

Вольф Фромгольд фон Людінгаузен квапить бурмістрів і раду Львова з невідкладною виплатою ухваленої сеймом купецької донативи, асигнованої на платню королівській гвардії. Застерігає місто від наслідків подальшого затримання коштів для війська.

Полковник Вольфф Фромгольд фон Людінґгаузен повідомляє владу Львова про наказ заарештувати фельдшера Цельсварта за скоєні безчинства та фінансові зловживання в артилерії, сповіщаючи про особистий приїзд після завершення воєнних дій. Він також передає новини з табору під Чудновом про укладення угод із козаками та капітуляцію московського війська.

Ян Станіслав Концький повідомляє про відомості щодо концентрації шведських військ під Щецином та чутки, які ходять у Варшаві про їхні подальші наміри. Також сповіщає про скасування Олькеницьких постанов на литовських сеймиках і про триваючі засідання Сандомирського сеймика.