Каталог джерел

Підскарбій великий коронний Єронім Любомирський повторює прохання до воєводи волинського про клопотання перед каштеляном краківським щодо асигнації на зимові квартири для своєї аркебузирської корогви. Він пояснює це нагальною потребою завербувати й обмундирувати вояків до настання зими, а також необхідністю якнайшвидше спорядити ротмістра.

Папа Урбан VIII доручає канторові та кустошу перемиському забезпечити виконання остаточного судового рішення другої інстанції, яким львівській катедральній капітулі надано управління та права на шпиталь св. Лазаря у Львові в суперечці з львівськими домініканцями. Він наказує призначити протилежній стороні остаточний строк для доведення можливої апеляції, а в разі її відсутності — здійснити виконання рішення та визначити розмір судових витрат.

Гетьман Єронім Любомирський заступається перед владою міста Львова за свого підданого Гребінку Файфра. Він просить дозволити йому й надалі утримувати шинок принаймні до часу оголошеної комісії та приїзду гетьмана до Львова.

Гетьман Єронім Любомирський висловлює обурення тим, що львівський магістрат проігнорував його попередні прохання призупинити судові дії проти його слуги Шимона Гребенка. Він застерігає міську владу, що в разі відхилення цього останнього прохання використає свій вплив для захисту підлеглого й відплатить за виявлену неприязнь.

Гетьман Ієронім Любомирський дякує владі Львова за виділення кватири в кам'яниці Барзого на час майбутньої комісії та згадує про порозуміння в цій справі з коронною стражниковою. Він також сповіщає про прибуття генерального становничого з проханням про допомогу в належному розміщенні гетьманського двору.

Великий гетьман коронний Єронім Любомирський відкидає виправдання львівської влади щодо браку коштів і наказує негайно виплатити належні йому гроші асигнатарію. Він також зазначає, що белзький воєвода зобов'язав сплатити податок і львівських євреїв, які досі посилалися на звільнення від сплати.

Гетьман Геронім Любомирський дякує владі Львова за передачу частини асигнованої суми на утримання угорської піхоти. З огляду на скрутне становище міста він погоджується на відтермінування і просить надіслати решту половини належних коштів через чотири тижні.

Аудитор Апостольського палацу Кшиштоф Відман видає декрет у спорі між львівською катедральною капітулою та орденом домініканців щодо управління майном шпиталю св. Лазаря у Львові. Акт формально сповіщає сторонам ухвалу про скасування чинної інгибіції на основі апеляційної процедури.

Тинецький абат Станіслав Юзеф Любомирський скаржиться руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському на сваволю та спустошення, заподіяні в монастирських маєтках полком великого коронного підскарбія. Він просить адресата про заступництво та сприяння виведенню війська з абатства, посилаючись на заборону апостольської нунціатури й уже сплачену гіберну.

Документ зобов'язує львівських домініканців та інші чернечі ордени суворо дотримуватися конституції папи Григорія XV від 1621 року щодо обрання суддів-консерваторів. Через нездійснення належного вибору консерваторів підтверджується повна юрисдикція львівського архієпископа та його офіціала над ченцями із забороною ухилятися від суду ординарія під загрозою церковних і фінансових кар.

Єжи Домінік Любомирський просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про заступництво у справі зарахування волоської корогви до компуту та виділення їй леж. При цьому він запевняє у своїй вірності та покликається на давню приязнь між їхніми родами.

Єжи Домінік Любомирський просить Яна Станіслава Яблоновського про заступництво у справі звільнення його маєтностей від державних повинностей та субвенцій. Він також торкається поточних правових і майнових питань, зокрема протестації та справи старости.

Папа Інокентій X звільняє венденського єпископа Миколая Кросновського від можливих церковних кар і цензур у зв'язку з його переведенням на архієпископську кафедру у Львові. Акт гарантує повну канонічну чинність призначення та пов'язаних із ним апостольських послань.

Великий коронний маршалок Станіслав Іраклій Любомирський закликає владу Львова виконати вирок маршалківського суду на користь пана Толкача. Він наказує повернути постраждалому награбоване майно та подбати про відшкодування збитків з боку купців.

Папа Інокентій X сповіщає короля Владислава IV про переведення венденського єпископа Миколая на Львівське архієпископство, овдовіле після смерті архієпископа Станіслава. Він закликає монарха огорнути нового митрополита та довірену йому Львівську церкву королівською прихильністю й опікою.

Руський воєвода Станіслав Любомирський висловлює жаль із приводу кровопролиття, а також зневаги Львова та парафіяльної школи людьми, які вважають себе вищими за закон. Він запевняє міську владу у своїй підтримці та обіцяє розповісти про заподіяну їм кривду шляхті, що зібралася на прошовицькому сеймику.

Руський воєвода Станіслав Любомирський квапить львівську владу передати матеріали слідства під юрисдикцію підвоєводського уряду та негайно звільнити з-під арешту постраждалу жінку, щоб вона могла висунути обвинувачення проти кривдника. Він застерігає радників: якщо вони й далі блокуватимуть процес за відсутності формального позивача, він буде змушений відпустити на волю в'язня, якого утримують уже двадцять тижнів.

Руський воєвода Станіслав Любомирський повідомляє владу Львова про розмову з міським писарем та надсилає універсал і лист до старости. Наказує райцям ретельно підготуватися та підтримувати повну готовність.

Руський воєвода Станіслав Любомирський виряджає до бурмистра та райців Львова брацлавського підчашого Зелінського з метою обговорення питань, пов'язаних із підготовкою оборони міста в небезпечний час. Він зобов'язує міську владу порозумітися з посланцем і виконати його рекомендації задля спільної безпеки.

Руський воєвода Станіслав Любомирський радить владі Львова утриматися від поспішного спорудження блокгаузів до прибуття залоги, зазначаючи, що укріплення будуть зведені блискавично разом із приходом його піхоти. Натомість він наказує райцям зосередитися на накопиченні запасів продовольства, пороху, куль та шанцевого інструменту.

Руський воєвода Станіслав Любомирський надсилає бурмистрові та раді міста Львова запитуваний відкритий лист до передміщан. Водночас він сповіщає про свій швидкий приїзд до Львова з метою особистого наведення належного ладу.

Папа Іннокентій X надсилає новопризначеному львівському архієпископу Миколаю Кросновському митрополичий палій. Він зобов'язує єпископів познанського та кам'янецького урочисто вручити інсигнію та прийняти від архієпископа присягу на вірність Апостольському Престолу.

Великий коронний маршалок Станіслав Любомирський дякує владі Львова за надіслані вітання та запевняє у своїй незмінній прихильності до міста. Він висловлює адресатам взаємні побажання здоров'я та всілякого благополуччя в новому році.

Великий коронний маршалок Станіслав Любомирський дякує львівському магістрату за надіслані віншування з нагоди минулих великодніх свят. Відповідаючи взаємністю, він висловлює міській владі побажання щастя й успішного поступу.

Великий маршалок коронний Станіслав Любомирський дякує магістрату міста Львова за надіслані привітання з нагоди прийдешнього Нового року. У відповідь він висловлює львівським райцям взаємні побажання добробуту та здійснення задумів.

Великий коронний маршалок Станіслав Любомирський дякує владі Львова за надіслані новорічні поздоровлення. У відповідь він висловлює магістрату й мешканцям взаємні побажання добробуту та незмінного щастя.

Папа Інокентій X доручає єпископам познанському та кам'янецькому передати палій новому львівському архієпископу Миколаю Кросновському. Він також наказує прийняти від митрополита присягу на вірність Апостольському Престолу та надіслати її текст до Рима.

Теодор Любомирський перепрошує краківського каштеляна за те, що не зміг особисто попрощатися перед від’їздом з Варшави, і передає вияви поваги через гінця. Він звертається з покірним проханням про подальшу ласку та опіку над ним і його хоругвою, заявляючи про готовність стати у пригоді.

Документ містить текст присяги на вірність львівського архієпископа Миколая Кросновського папі Інокентію X та Апостольському Престолу. Вона зобов'язує ієрарха захищати права Римської Церкви, здійснювати візити ad limina, а також забороняє відчужувати майно архієпископства без згоди папи.

Францішек Лупіс повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про зусилля, докладені в Парижі задля отримання картин від художника де Труа. Він пояснює, що через затягування роботи майстром і свіжість полотен не зміг особисто їх забрати, але сподівається, що їх надішлють з наступним транспортом.

Райці міста Львова затверджують угоду й ординацію, укладену за посередництвом делегатів міської ради між майстрами і товаришами львівського цеху теслярів, яка регулює, зокрема, оплату праці, умови роботи, спільні сходини та опіку над вівтарем у парафіяльному костелі.

Ян Лампрехт підтверджує Яну Станіславу Яблоновському передачу кореспонденції королевича Якуба Собеського та відправлення листів каштеляна краківського до Рима. Він також пояснює причини попередньої затримки листування, викликаної відправленням львівської пошти.

Ян Лампрехт повідомляє воєводу Яна Станіслава Яблоновського про відправлення його листа до Олави та обіцяє якнайшвидше передати відповідь. Він також сповіщає про відкладення наради в кардинала Михайла Радзієвського та радить звернутися за докладнішими новинами до черкаського старости.

Документ установлює вількер кравецького цеху у Львові, докладно врегульовуючи правила функціонування господи, сплати внесків, робочого часу та гігієни праці, дисципліни, а також допоміжної каси для підмайстрів і челядників. Підтверджує первинні статті 1491/1501 років та їхнє офіційне поновлення цеховими старшинами у 1646 році.

Лянцкоронський повідомляє руського воєводу Яна Яблоновського про незгоду шляхти зі шведською війною та ухвалення інструкції, яка наказує вислати послів до короля Швеції з вимогою залишити Курляндію. У листі він також коротко згадує про поточні кадрові справи та смерть Йоанни.

Львівська міська рада надає своєму колезі, райці Анджею Вахловичу, на п'ятнадцять років спустошену пасіку в міському селі Зубра разом із правом викупу заставлених селянських ґрунтів. Документ звільняє отримувача на шість років від платежів в обмін на відбудову господарства, зобов'язуючи після завершення цього терміну сплачувати щорічний чинш у розмірі шести злотих.

Гетьман Станіслав Лянцкоронський повідомляє львівським радникам про догану панові Яницькому та накладення арешту на його платню через кривди, завдані передміщанам. Він також закликає міську владу заготувати взимку матеріали, необхідні для весняного будівництва фортифікацій замку та Львова.

Станіслав Лянцкоронський повідомляє владу Львова про королівський наказ асигнувати десять тисяч злотих із чопового на міські фортифікації. Він сповіщає про свій швидкий приїзд, нараду з урядовцями та розпорядження орендареві невідкладно виплатити цю суму магістрату.

Гетьман Станіслав Лянцкоронський сповіщає про свій приїзд до Львова для наради щодо нагального будівництва міських оборонних укріплень. Він наказує райцям підготувати матеріали, відшукати затверджені королем плани та найняти інженера Делакву.

Райці міста Львова підтверджують перекладений з німецької мови на польську статут підмайстрів кравецького цеху 1491 року, який регулює їхній устрій, регулярні сходини та внески до спільної скарбнички.

Кшиштоф Лянцкоронський просить чернігівського підсудка піти назустріч місту і відмовитися від залишку боргу в розмірі 70 злотих з тамтешніх євреїв. Своє прохання він пояснює надзвичайним зубожінням та утиском міщан через обтяжливі табірні повинності (обозщизну).

Король Владислав IV підтверджує привілей короля Казимира Ягеллончика від 1476 року, що надає монастирю Тіла Господнього отців-домініканців у Львові право збору мита з купецьких возів у селі Костеїв у Львівській землі.

Олександр Мадалінський дякує волинському воєводі за дотеперішнє заступництво і просить довести до кінця справу проти пана Ніклевича, чиї наклепи його глибоко вражають. Він знімає звинувачення в підбурюванні з пана Прибиславського та висловлює каяття через власну запальну поведінку, продиктовану почуттям честі.

Александр Мадалінський сповіщає волинського воєводу про тяжку хворобу, перенесену в дорозі, та про лікування, розпочате в Ґданську. Запевняючи у вічній вдячності, він шукає опіки адресата і просить його про батьківську протекцію.

Король Ян Казимир на коронаційному сеймі підтверджує конвенту домініканців при костелі Божого Тіла у Львові привілей короля Владислава IV, що містить трансумпти давніших надань Сигізмунда I, Казимира Ягеллончика, Владислава Ягайла та князя Владислава Опольчика щодо земельних маєтностей, монастирської площі, юрисдикції та мит.

Тереза Мадалінська, велюнська хорунжина, сповіщає руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про несподівану смерть свого чоловіка. Вона просить адресата та його дружину взяти її під опіку й пам’ятати про неї в її сирітстві та горі.

Король Ян Казимир підтверджує сукупність прав, вольностей, імунітетів і надань міста Львова, трансумуючи генеральний привілей короля Владислава IV від 1633 року. Укладач документа винагороджує в такий спосіб вірність і самопожертву міщан, виявлені під час нещодавнього козацького бунту та татарського набігу під міські мури.

Священник Й. Манастерський виступає проти незаконного надсилання міської екзекуції та стягнення чиншу з кам'яниці покійної генералової Бекерської. Він закликає президента Львова припинити узурпувати юрисдикцію над його правомірно набутим майном.

Львівський канонік кс. Й. Манастерський звертається до радників міста Львова з проханням не стягувати з убогого орендаря чинш за належний священнику підвал. Посилаючись на давню прихильність магістрату до духовенства, він натомість декларує вдячність і готовність до послуг.

Король Ян Казимир підтверджує привілей свого брата Владислава IV, що містить трансумпт статуту, наданого 1621 року міською владою Львова цеху солодовників, пивоварів і медоварів. Документ регулює організацію братства, правила ремесла, дисциплінарні покарання, оборонні повинності щодо міста та релігійні обов'язки членів цеху.