Каталог джерел

Кардинал Фердинандо Марія де Россі дозволяє місту Львову домагатися прав перед Конгрегацією Собору у справі спору щодо рескрипту від травня 1762 року. Одночасно наказує призупинити перенесення образу Матері Божої з каплиці Домагаличів та відкласти ліквідацію самої каплиці.

Папа Климент XIII уділяє на десять років повний відпуст вірним обох статей, які після сповіді та прийняття святого причастя відвідають кафедральний собор у Львові у три визначені ординарієм дні року й помоляться в інтенціях Церкви.

Папа Климент XIII надає повні та часткові відпусти членам Братства Пресвятої Діви Марії Ласкавої при митрополичій катедрі у Львові за вступ до конфратернії, у годину смерті, у визначені свята, а також за здійснення певних побожних справ і діл милосердя. Ці відпусти також можуть бути жертвувані за душі в чистилищі як заступництво.

Архієпископ митрополит львівський Вацлав Ієронім Сераковський засновує у Львівській катедрі Братство Пресвятої Діви Марії Ласкавої, призначаючи кожного діючого віцепрепозита катедри його приматором. Крім того, він визначає дні свят з відпустами та наказує урочисто відзначати престольне свято.

Папа Климент XIII надає на десятирічний термін привілей відпусту за душі померлих членів Братства Пресвятої Діви Марії Ласкавої біля братського вівтаря у Львівській катедрі. Архієпископ Вацлав Сєраковський затверджує папське бреве та призначає суботу постійним днем для відправлення привілейованих мес.

Папа Климент XIV надає на десятирічний період повний відпуст на свята Зачаття та Різдва Пресвятої Діви Марії, а також часткові відпусти на інші богородичні свята вірним, які відвідують парафіяльний костел св. Миколая в Лопатині. Документ застерігає про недійсність благодаті у разі стягнення будь-якої плати за її видання чи оголошення.

Львівський генеральний офіціал Криспін Цєшковський затверджує апостольський лист, що надає відпусти парафіяльному костелу в Лопатині на богородичні свята, і дозволяє його публічне оголошення.

Папа Пій VI надає на десятирічний термін повний відпуст вірним, які відвідують парафіяльний костел Пресвятої Трійці в Підгайцях у престольне свято та в неділі за звичайних умов. При цьому застерігається безоплатність видання бреве під загрозою втрати ним юридичної сили.

Марія Понінська просить президента Львова Юзефа Веніно представити магістрату справу щодо надання воскобійні на час прийдешніх контрактів. При цьому вона запевняє, що негайно виведе звідти коней і залишить після себе лад, щойно місто розпочне розбирання споруди.

Папа Пій VI уділяє повний відпуст вірним, які відвідують митрополичий костел у Львові у восьму неділю після Тіла Христового та в день, визначений ординарієм. Архієпископ Каєтан Кіцький промульгував папський документ, призначивши цей додатковий день відпусту на урочистість Святих Апостолів Петра і Павла.

Львівська архикатедральна капітула надає подружжю Янові та Маріанні Ґодовським за емфітевтичним правом на 40 років три занедбані після пожежі ділянки на юридиці Святоянщина на Жовківському передмісті у Львові з дозволом на будівництво кам'яниці. Документ визначає розмір вступної плати, щорічного чиншу, а також умови відчуження та державних повинностей, а 1805 року був внесений до львівських міських книг.

Документ є офіційним виписом із Метрики станів Галичини і Володимирії, що засвідчує декрет Шляхетського суду у Львові про доведене й безсумнівне шляхетство Григора, Петра, Василя та Івана Струтинських Ковалевичів. Підтверджує їхні шляхетські права та спадкове осідання у Станиславівському окрузі.

Папа Пій VII повідомляє митрополичу капітулу у Львові про призначення Анджея Алоїзія Анквича львівським архієпископом після смерті Каєтана Кіцького. Він наказує капітулі виявити новому пастиреві належний послух і підкоритися його розпорядженням.

Папа Пій IX призначає препозита львівської катедральної капітули Кароля Мессінга домашнім прелатом Його Святості, надаючи йому право носіння фіолетових шат і рокети та всі належні цьому уряду привілеї. Документ був підтверджений і надісланий адресатові львівським архієпископом Франциском Ксаверієм Вєжхлейським.

Імператор Йосиф II підносить радника Львівського трибуналу Анджея Северина з Долинян Долинянського разом із нащадками до стану вільних баронів Королівства Галичини та Володимирії. Документ затверджує привілеї, належні новому стану, титул «Вельможного», а також надає та описує розширений баронський герб.

Гетьман Станіслав Потоцький наказує підполковнику артилерії безжально придушувати заворушення у Львові, повідомляючи про швидке прибуття з військом для покарання бунтівників. Він також доручає підготувати спорядження боєприпасів до Тлумача та докласти зусиль для усунення нестачі в артилерійських упряжах.

Станіслав Потоцький, ловчий литовський, повідомляє магістрат і громаду Львова про запланований шлюб зі старшою дочкою волинського воєводи. Він звертається до адресатів із ґречним проханням ушанувати своєю присутністю вінчальну церемонію, призначену у Львові на 2 січня 1695 року.

Король Станіслав Август Понятовський затверджує та трансумує ординацію купецької конфратернії міста Львова, ухвалену львівським міським урядом, що охоплює 37 статей, які регулюють правила членства, торгівлю, організацію братської влади та захист прав львівських купців.

Щенсний Потоцький просить руського воєводу Станіслава Яна Яблоновського взяти під опіку та порекомендувати судовим урядовцям у Львові свого колишнього пазументника, єврея Якуба, який після крадіжки у Кракові зазнає там труднощів.

Фелікс Казимир Потоцький повідомляє Станіслава Яна Яблоновського про внесення до белзьких гродських книг справи проти Станіслава Стадницького, старости радомицького. Однак це не дало результату через неявку обвинувачів до суду, але Потоцький висловлює готовність знову вжити юридичних заходів.

Маріанна Рожицька повідомляє чоловікові про перенесену тяжку хворобу, дошкульний холод, нестачу дров та відмову видати полотно. Описує також жалюгідний, зруйнований стан садиби і благає чоловіка про якнайшвидше повернення додому.

Марія Кристина Сапежина висловлює радість з приводу щасливих пологів сестри й дякує Янові Станіславу Яблоновському за прихильність та співчуття щодо переслідувань, яких зазнає дім Сапегів. Вона також звертається з проханням передати надіслану для неї королевою посилку.

Сарді повідомляє Яна Станіслава Яблоновського про передачу кореспонденції та про папську аудієнцію старости, яка закріпила визнання короля в Римі. Він також згадує про клопотання щодо коштів для посла та про від'їзд королеви до Гури та Козеніц.

Ельжбета Сенявська, яка представляє маєтності королеви-вдови Марії Казимири, подає магістрату Львова декларацію на дванадцять тисяч «полензовських заслуг», уступлену паном Брандтом як відшкодування за збитки в Калуському старостві. Авторка закликає якнайшвидше виплатити належні кошти, зобов'язуючись надати відповідну квитанцію.

Ельжбета Сенявська, яка завідує маєтностями королеви-вдови в Польщі, подає львівському магістрату декларацію на дванадцять тисяч поленсовських заслуг, призначених на відшкодування збитків у Калуському старостві. Вона звертається з проханням про якнайшвидше погашення заборгованості, гарантуючи видачу належних розписок.

Миколай Єронім Сенявський доручає львівському райці Янові Зиверту розподілити 500 польських злотих, наданих із ласки королеви на викуп ув'язненої за борги Кшиштофової Бочковської. Половину суми належить виплатити військовому стражникові, а другу половину передати самій боржниці.

Юзеф Скорупка Падлевський повідомляє львівський магістрат про готовність прибути до Львова на призначене белзьким воєводою відновлення засідань комісії. Він також підтверджує повернення підписаного повідомлення.

Замойський магістрат за дорученням єпископа-ординарія звертається до влади Львова з проханням з'ясувати долю Альберта Вітковського, який сім років тому покинув дружину Маріанну Глінкевичівну. Влада Замостя просить провести опитування серед львівських ремісників і повідомити, чи розшукуваний живий і чи перебуває в місті.

Катажина Фелькерзамб сповіщає свого брата, Яна Яблоновського, про передачу його листа королеві Марії Казимирі та про отримання її заступництва перед кам'янецькою пані. Через ослаблене здоров'я монархиня не змогла особисто відповісти, однак передала воєводі щирі вітання.

Ельжбета з Радзивіллів Фірлей оплакує смерть свого чоловіка, називаючи цю втрату ударом не лише для неї, а й для всього суспільства. Вона звертається до руського воєводи Яна Станіслава Яблоновського та його дружини з проханням прибути на похоронні урочистості до Любліна.

Анна Маріанна Форбес вітає Артура Форбеса з Різдвом Христовим та Новим роком. Вона також дякує йому за надану допомогу і запевняє у сплаті боргу згідно зі своїм зобов'язанням.

Людвіка з Цетнерів Потоцька звертається до президента Львова Яна Еліяшевича у справі міщанина Коха, якого козаки силоміць вивезли до Маріямполя, та закликає міську владу вжити правових заходів перед Скарбовою комісією. Авторка критикує бездіяльність магістрату, застерігає про загрозу безпеці всіх львів'ян і попереджає, що сповістить короля про недбалість очільників міста.

Ксьондз Станіслав Щука за дорученням королеви закликає бурмистра Львова вжити службових заходів задля припинення недавніх кривавих сутичок між християнами та євреями і запобігання новим заворушенням. Він також повідомляє про швидке надходження з цього приводу окремих відомостей від короля.

Йоанна Яблоновська запевняє чоловіка у великій любові й тузі, розповідаючи про зустрічі з батьком та успіхи синочка Стася. Вона також описує неприємні світські сутички зі старостиною чернігівською та старостою богуславським, палко благаючи чоловіка про якнайшвидше повернення.

Йоанна Яблоновська запевняє чоловіка у своїй тузі та слухняності його розпорядженням, а також описує візит до Порицька і стан здоров'я сина. Вона також сповіщає про пожежу в маєтку ловчого та нічні залицяння пана хорунжого.

Настоятелька львівських сакраменток Марія Бенедикта просить президента міста втрутитися та дати дозвіл на спуск води до монастирського млина. Вона також скаржиться на зволікання міських урядовців, через що монастир зазнає збитків унаслідок простою найнятих робітників.

Княгиня Анна Яблоновська та настоятелька львівського монастиря Марія Схоластика Яблоновська звертаються до магістрату й президента Львова з проханням дозволити видобуток глини з міської гори для потреб будівництва монастиря сакраменток. Натомість авторки запевняють міську владу у своїй вдячності та повсякчасних молитвах згромадження.

Марія Яблонська повідомляє бургомістра Львова Валеріана Чечевича, що на прохання отців тринітаріїв прощає завдані образи гайдамаці Голоду Курнику. Вона звертається з проханням звільнити в'язня, радячи, однак, щоби перед виходом з-під арешту бургомістр особисто повчально напоумив його.

Руський воєвода Ян Станіслав Яблоновський інструктує Хвалковського щодо підготовки до поділу маєтку, з'ясування настроїв панни обозної та залагодження сварки з пані Понятовською. Він також доручає організувати квартиру у Львові, закупити сіно та зібрати відомості про долю ротмістра після сутички зі шведами.

Миколай Яблоновський сповіщає руського воєводу про відкладення львівської комісії, прибуття достойників, зокрема краківського воєводи та номіната хелмінського, а також про очікування на посланця від князя Радзивілла. Згадує також про термін судового розгляду справи пані Красносельської та проведену нараду в краківського воєводи.

Олександр Ян Яблоновський виправдовується перед Яном Яблоновським за затримку з листуванням великою зайнятістю під час візиту белзького воєводи до Львова. Він розповідає про зустрічі з коханою Маріанною, нічні візити до неї з дозволу воєводи, а також про перебіг конфіденційних примирливих розмов і родинних суперечок.

Гетьман Станіслав Ян Яблоновський сповіщає Францішека Замойського про розпач дружини після смерті Гальрусі та запланований приїзд до Львова. Просить підготувати для неї помешкання з комином у місті, пропонуючи столову кімнату в пані Рубертової.

Францішек Ястшембський повідомляє воєводі Яну Яблоновському про лист від королеви стосовно донативи й просить вказівок, чиє прізвище в ньому вписати. Він також доносить про судовий процес кам'янко-струмилівського старости Цетнера, який зазіхнув на честь воєводи, проте зрештою програв справу в суді.

Францішек Ястшембський дякує руському воєводі за доручення вести справи королеви, зазначаючи, що розпочне діяти після зустрічі з жидачівським ловчим Крогулецьким. Він також надає правничі поради щодо виконання кондемнати в процесі із сондецьким старостою та стосовно надсилання документів.

Яцентій просить воєводу Яна Станіслава Яблоновського виплатити сто талерів своєму вчителеві за минуле навчання та як завдаток на наступний рік, а також виділити кошти на власне харчування та одяг. Крім того, він повідомляє про нагоду вигідно придбати креслярські прилади й просить дозволу та коштів на їх купівлю.

Автори сповіщають із Варшави владу Львова про складний перебіг міських судових процесів перед королем, особливо суперечки з Монтелупі та справи Калуського, згадуючи про прихильність литовського канцлера та референдаря. Вони також звертають увагу на поранення львівського міського писаря, небезпеку на дорогах і необхідність пильнувати правові інтереси міста.

Львівські делегати у Варшаві повідомляють Магістрату про заходи щодо міських торговельних привілеїв, пропінації та зусилля для виплати належних сум зі Скарбової комісії. Вони також інформують про продовження засідань сейму, новий офіційний курс монет і правила виплати давніх боргів.

Гетьман Станіслав Ян Яблоновський докоряє синові Яну Станіславу за публічну образу коронного референдаря Станіслава Щуки та погрози заблокувати йому індигенат у Пруссії. Батько додає сповнену жалю скаргу скривдженого й наказує синові вгамувати мстивість, зберігати обачність та якнайшвидше примиритися з референдарем у Варшаві.