Каталог джерел

Львівський архієпископ Бернардин Вільчек засвідчує уділення Станіславові, синові львівського райці Станіслава Вільчека, послідовних ступенів священства. Документ підтверджує отримання ним аколітату, субдияконату, дияконату та висвячення на пресвітера у Велику суботу 1529 року.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек підтверджує і трансумує документ львівського земського суду щодо продажу подільським воєводою Мартином Каменецьким та його дружиною Ядвігою річного чиншу з мит і рибальства в Залізцях та Олеську. Архієпископ призначає та фундує цей дохід на утримання вічної лампади перед Пресвятими Дарами у Львівській катедрі, святі меси та забезпечення церковної служби.

Суддя та підсудок краківської землі засвідчують декрет короля Сигізмунда I, що вирішує спір митників із купцями щодо шляхів перегону худоби та перевезення товарів із Русі, Поділля, Волині та Молдавії (Волощини). Згідно з вироком, волів і товари з Русі, Поділля та Молдавії слід направляти через Львів, Городок і Перемишль до Сандомира, натомість із Волині — через Люблін і Радом, під загрозою конфіскації.

Король Сигізмунд I Старий на прохання міської влади Львова переносить щорічний ярмарок зі свята Святої Трійці на свято св. Маргарити, звільняючи прибулих купців від сплати мита. Водночас підтверджує проведення ярмарку на свято св. Агнеси зі збереженням чинного обов'язку сплати мита.

Генеральний офіціал львівський Станіслав Менда за поданням міської ради Львова надає Станіславові Вільчеку вівтар у Струмилівській каплиці у Львівській катедрі, що став вакантним після смерті Яна Дрогобича. Укладач наказує вічним вікаріям ввести нового вівтарника у володіння бенефіцієм та належними йому прибутками.

Король Сигізмунд I затверджує декрет бурмистра і львівських райців 1528 року, яким спірні луки, що утворилися на осушених ставах у Замарстинові, присуджено Мартину Шенґреґеру, опікуну вдови й дітей покійного Бернарда Тички. Жителям села Замарстинів наказано дотримуватися вічного мовчання в цій справі.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує на прохання львівської катедральної капітули документ королівських комісарів від 1463 року про розмежування капітульного села Вербіж та королівських сіл Рожана і Речичани. Підтвердження закріплює за капітулою спірні землі, ліси, чагарники та доходи згідно з насипаними межовими курганами-копцями.

Король Сигізмунд I Старий об'єднує давніші боргові записи на королівське село Гонятичі в одну суму 220 гривень і записує її митрополичій капітулі у Львові. Капітула має утримувати село та користуватися ним у заставі аж до моменту повної сплати боргу монархом або його наступниками.

Король Сигізмунд I переводить село Жидатичі, що належить до митрополичої капітули у Львові, із земського права на церковне. Водночас він звільняє цей маєток від обов'язку військових походів, податкових поборів та всіх інших повинностей світського права.

Король Сигізмунд I підтверджує купівлю ділянки у Львові, здійснену львівською митрополичою капітулою у священника Антонія Клопота. Монарх надає придбаній нерухомості церковний імунітет і звільняє її від усіх податків та світських повинностей.

Король Сигізмунд I підтверджує привілей короля Казимира IV Ягеллончика від 1456 року, який забезпечує щоквартальні виплати для архієпископа та львівської капітули з львівського й городоцького мит, а також із дрогобицьких солеварень. Він наказує митникам і солеварам своєчасно сплачувати ці суми під загрозою покарання та примусу з боку львівського старости.

Король Сигізмунд I дозволяє львівському підсудкові Янові Дідушицькому та його наступникам стягувати визначене мостове мито на сімнадцятьох переправах у маєтностях Дідушиці та Млиниці. В обмін на привілей збирання мита власники зобов'язуються постійно утримувати й ремонтувати дороги та мости.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек призначає бакалавра мистецтв Мацея зі Срема парохом парафіяльного костелу в Яворові, вакантного після смерті плебана Томаша. Він наказує ректорові з Брухналя та іншим священнослужителям урочисто ввести нового душпастиря у фактичне володіння бенефіцієм і передати йому всі належні доходи.

Король Сигізмунд I Старий надає владі та міщанам Львова право стягувати нове мостове мито в розмірі двох денаріїв з кожного вола, якого женуть на продаж, звільняючи від цієї сплати львівських міщан. Отримані доходи мають призначатися на постійне утримання та ремонт мостів довкола міста задля забезпечення безпечного проїзду купців і подорожніх.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує на прохання львівських міщан вирок короля Олександра Ягеллончика від 1506 року. Він підтверджує звільнення львів'ян від сплати люблінського мита і забороняє люблінським митникам його стягувати.

Король Сигізмунд I розв'язує суперечку між орендарем мит Анджеєм із Тенчина та львівськими міщанами, дозволяючи львівським купцям їздити через Краків і Сандомир до Любліна й далі в обхід митниць у Белзі, Холмі та Грубешеві, але наказуючи повертатися цією дорогою в разі відмови від подальшого маршруту. Водночас він призупиняє митне звільнення Львова в цих трьох митницях виключно на час дії застави маєтностей Тенчинським, підтверджуючи загальний митний привілей короля Александра.

Король Сигізмунд I Старий затверджує забезпечення посагу та віна в розмірі 200 флоринів, здійснене покійним Йовом Сокольницьким на користь своєї дружини Анни з Чернина на половині власних і королівських маєтностей. Документ гарантує вдові та її нащадкам спокійне володіння згаданими королівськими маєтностями аж до повної виплати забезпечених сум.

Король Сигізмунд I Старий наново засновує цех кравців у Львові, забороняючи займатися цим ремеслом у місті та на передмістях ремісникам з-поза братства. З-під цехового обов'язку вилучено лише двох замкових кравців, призначуваних львівським старостою.

Король Сигізмунд I постановляє, що добровільна сплата коломийського мита львівськими міщанами на користь воєводи Оттона з Ходча має тимчасовий характер і не порушує їхнього попереднього звільнення від цього збору. Після смерті Оттона або його відмови від оренди Коломиї жоден наступний орендар (тенутарій) не матиме права вимагати від львів'ян зазначеного мита.

Королівські комісари вирішують майновий спір між удовою та доньками покійного райці Яна Коснара та львівським підкоморієм Миколаєм Одновським. Справа стосується повернення 350 флоринів заставного боргу та повернення кам'яниці, розташованої на львівському Ринку.

Канонік Станіслав зі Львова, діючи за повноваженням графа Латеранського палацу Павла де Бланка, призначає клірика Яна, сина Юрія зі Львова, публічним нотаріусом і звичайним суддею. Після прийняття присяги на вірність документ надає призначеному повні повноваження укладати автентичні правові акти.

Софія, вдова по Станіславові Гинку, підкоморію ленчицькому, дарує своєму двоюрідному братові Миколаєві Голомбку, підсудкові львівському, усю свою спадкову частку в селі Зимна Вода, за винятком частини, належної її синам. Документ засвідчує здійснення інтромісії та зобов'язання дарувальниці надати правовий захист обдарованому від будь-яких претензій.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек дозволяє звести нову амвону в наві катедри для польського проповідника на час вакантності посади німецького проповідника, з огляду на великий наплив вірян після пожежі храму. Документ застерігає повернення до первісного порядку виголошення казань у хорі та каплиці, щойно міська рада призначить німецького проповідника.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує грамоту королівських комісарів від 1533 року, яка встановлює детальний розподіл меж між селом Вербіж, належним львівській капітулі, та королівськими маєтностями Демня, Дроговиж і Устя, що перебували в оренді Павла Тарла. Документ описує проходження кордону, позначеного 32 курганами-копцями та зарубками на деревах, а також закріплює за капітулою права на води річок Зубра, Щирець і Дністер.

Король Сигізмунд I Старий наказує міській владі Львова, щоб матеріали апеляційних справ не видавалися сторонам, а доставлялися до королівського суду виключно спеціальним судовим гінцем. Витрати на відправлення актів має покривати сторона, яка апелює, згідно з давнім звичаєм магдебурзького права.

Король Сигізмунд I розв’язує суперечку про підсудність між міською радою Львова та старостою Станіславом Одровонжем, підтверджуючи юрисдикцію магдебурзького права над усіма приїжджими та купцями, які перебувають у місті, на передмістях та під Високим замком. Судову компетенцію старости обмежено виключно справами про вбивства та напади на житло, скоєні в межах замкової юрисдикції.

Король Сигізмунд I Старий наказує коронним і міським урядникам надавати допомогу львівським міщанам у затриманні купців, які оминають львівський склад товарів. Він забороняє незаконне перевезення волів, воску та інших товарів із Русі та Поділля в обхід Львова й належних мит під загрозою майнових покарань.

Король Сигізмунд I відкладає остаточне вирішення суперечки між містами Львовом і Любліном щодо проїзду купців зі Сходу. До ретельного вивчення привілеїв обох сторін монарх наказує зберегти львівське право складу та затримувати турецьких, татарських і волоських купців.

Король Сигізмунд I відкладає на шість років вирішення спору між Краковом і Львовом щодо прав складу та затверджує тимчасову угоду, яка регулює правила торгівлі купців обох міст. Документ зобов'язує львів'ян проїжджати через Краків і обмежує вивезення волів, а краків'янам забороняє оминати Львів та скуповувати худобу далі ніж до Глинян.

Король Сигізмунд I Старий розглядає та вирішує суперечки між львівським старостою Миколаєм Одновським і радою міста Львова, врегульовуючи питання торгових зборів, мита і мостового збору, випасу перегону худоби, чисельності підзамкових ремісників, а також помелу на млинах і вирубки лісів. Декрет підтверджує давні привілеї львівських міщан і забороняє замковому уряду накладати на них неправомірні повинності.

Король Сигізмунд I Старий надає навічно канонікам митрополичого костелу у Львові третю мірку з королівського млина біля Галицької брами. Документ одночасно визначає обов'язки капітули та старости щодо покриття витрат на ремонт та утримання млина.

Король Сигізмунд I підтверджує, що площа за костелом францисканців, надана для розташування королівських військових гармат, є міською, а не замковою власністю. Монарх зобов'язується повернути цю ділянку львівським райцям одразу після облаштування іншого місця для артилерії.

Король Сигізмунд I вирішує суперечку між львівським старостою Миколаєм Одновським та владою Львова, присуджуючи спірний будинок на Краківському передмісті у власність міста. Документ підтверджує розташування будівлі на міській землі та передає її назавжди під міську юрисдикцію.

Король Сигізмунд I Старий звільняє львівських міщан і купців від обов'язку сплачувати мито в Коломиї, яке безпідставно стягувалося в період оренди тамтешніх королівських маєтностей Оттоном із Ходча. Привілей назавжди звільняє всі перевезені товари, зокрема рибу та збіжжя, дорогою туди й назад.

Король Сигізмунд I надає львівським міщанам вічне право шинкувати палене вино (горілку) в межах міста та на передмістях, а також стягувати з цього збори на міські потреби. Усім іншим станам і жителям забороняється продаж горілки без дозволу міської ради під загрозою конфіскації напою.

Львівська митрополичка капітула надає каноніку Миколаю Понятовському в довічне користування мурований будинок на вулиці Шкільній у Львові, зведений його власним коштом на капітульній землі. Натомість за понесені ним витрати капітула зобов'язується після його смерті щорічно відправляти заупокійні служби та меси за упокій його душі.

Король Сигізмунд I Старий вирішує суперечку між львівським старостою Миколаєм Одновським та львівською міською радою щодо процедури обрання райців. Документ встановлює, що першого райцю від імені монарха призначає староста з-поміж шести урядників, які мали засідати в раді на поточний рік, другого обирає рада, а третього — міське поспільство.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек підтверджує привілей митрополичої капітули, який надає каноніку Миколаю Понятовському довічне володіння будинком у Львові, зведеним ним власним коштом. Натомість капітула зобов'язалася щорічно після його смерті відправляти заупокійні богослужіння та меси за упокій його душі.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек переводить зі світського права під церковну юрисдикцію та імунітет села Гонятичі й Черкаси, млин перед Галицькою брамою та кам'яницю на вулиці Шкільній у Львові, які становили посаг львівської митрополичої капітули, наданий їй королем Сигізмундом I.

Львівські земські суддя та підсудок засвідчують запис із гродських книг 1510 року щодо викупу львівською митрополичою капітулою прав на королівське село Черкаси у Дмитра та Онишка за суму 200 гривень. Акт також підтверджує відмову від претензій попередніми володарями та законну інтромісію капітули у володіння цими маєтностями, здійснену возним.

Король Сигізмунд I Старий вирішує суперечку між Дмитром Тиравою та львівською катедральною капітулою, присуджуючи капітулі вічну власність на село Черкаси на підставі давнішого королівського дарування та факту викупу давньої застави. З огляду на доведення виплати заставної суми та відсутність інших правових титулів у претендента, король наказує Дмитру та його нащадкам вічно мовчати.

Король Сигізмунд I Старий на вальному сеймі в Кракові навічно надає місту Львову право стягувати торговий збір із кожного воза з товарами, наданий колись тимчасово королем Яном Ольбрахтом. Отримані в такий спосіб прибутки призначаються на відновлення та утримання міських укріплень.

Львівський підкоморій Войцех Старжеховський засвідчує насипання межових копців і правове встановлення меж між маєтностями львівської капітули (Жидатичі), Михайла Хоментовського (Дубляни) та Софії Гинкової (Сороки). За порушення недоторканності визначених меж сторони встановили вадій у розмірі ста гривень.

Король Сигізмунд I Старий, зваживши на розташування Львова на загроженому прикордонні та заслуги тамтешніх ремісників в обороні міських мурів, вилучає львівські цехи із загального наказу про касацію братств у Короні й урочисто підтверджує всі їхні дотеперішні права, статути та привілеї.

Король Сигізмунд I вирішує справу щодо спроби викупу Пекарського млина на передмісті Львова хірургом Яном Фрією. Монарх постановляє, що брат і сестра Михайло та Анна, діти покійного майстра Михайла, зберігають довічне право на володіння та оренду цього млина.

Король Сигізмунд I Старий після розгляду спору з коломийським старостою Миколаєм Сенявським підтверджує належне львівським міщанам і купцям звільнення від сплати митних зборів у Коломиї при перевезенні власних товарів. Водночас він застерігає під загрозою стягнення мита про заборону перевозити під приводом цього привілею товари, що належать чужим особам.

Король Сигізмунд I Старий дозволяє владі Львова спорудити білильню на міських землях із застереженням, що доходи з неї призначатимуться виключно на зміцнення та ремонт міських фортифікацій. Монарх гарантує місту виняткове право на ведення такого підприємства в околиці, забороняючи спорудження конкуруючих білилень.

Папа Павло III повідомляє катедральну капітулу у Львові про заміщення вакантної після смерті архієпископа Бернардина архієпископської кафедри та призначення на цю посаду Петра. Він наказує капітулі виявити новому ординарію послух і пошану під загрозою церковних кар.

Король Сигізмунд I Старий забороняє владі Львова відчиняти міські брами в нічний час на прохання шляхти та можновладців через воєнні загрози на прикордонні, допускаючи виняток лише у випадках нагальної та найвищої державної потреби. Водночас він забороняє будь-кому чинити тиск на райців під загрозою суворих королівських кар.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує бурмистрові та райцям міста Львова виключне право обирати й призначати міських посередників і перекладачів (званих мейлярами і тлумачами) згідно з давнім звичаєм. Монарх забороняє королівським урядовцям втручатися в цю міську прерогативу під будь-яким приводом.