Каталог джерел

Документ засвідчує передачу генуезцем Барнабою де Неґроно права патронату, опіки та презенти над фундованим ним вівтарем у львівській катедрі на користь тогочасних і наступних райців міста Львова на випадок його смерті. Акт детально регламентує також обов'язки вівтариста щодо самостійного утримання фундації та ведення судових спорів без обтяження маєтку райців.

Король Казимир IV Ягеллончик записує шляхтичу Альберту Боровському суму 200 польських гривень на королівських селах Козлів, Кропивна, Городище, Вільшанка та Таурів у Теребовельському повіті як винагороду за заслуги та відвагу під час загрози татарського нападу. Ці маєтності мають залишатися у володінні Боровського та його нащадків до повного викупу суми монархом.

Король Казимир IV Ягеллончик записує своєму дворянину Войцеху з Боровська сто польських гривень на селах Козлів, Таврів, Кропивна, Красна, Вільшанка та Городище в Теребовельському повіті як винагороду за обтяжливу посольську місію до татар. Ця сума має залишатися забезпеченою на згаданих маєтках аж до її повного викупу монархом або його наступниками.

Львівські земські судді Петро з Брані та Ян із Височиць підтверджують вирок короля Казимира Ягеллончика, який забороняє міщанину Павлу Клюсу неправомірно стягувати мито в Кросні на шкоду Миколаю Бжималі з Берваців.

Львівський земський суд вирішує спір між Миколаєм Пшемирським, який діє від імені дітей покійного Святослава Пшемирського, та Яном Дзівукою з Поморян, котрий представляє Яна Свінку з Жабиня. Через відсутність королівських привілеїв суд накладає на Свінку вічне мовчання та абсолютну заборону стягувати мито в селах Жабинь і Ярославичі.

Петро з Браниць та Іван з Високого засвідчують вирок, ухвалений перед лицем короля Казимира Ягеллончика, який забороняє стягнення неправомірних митних зборів у селі Яричів із купців, що прямують на ярмарок. На винуватців незаконного мита накладено вічне мовчання.

Документ засвідчує вирок королівського суду, ухвалений у суперечці Миколая Бжимухи з Михайлом Язловецьким щодо неправомірного стягнення митних зборів. Суд визнав відсутність повноважень у Михайла Язловецького та наклав на нього довічну заборону збирати мито з купців і співземлян у Язловці.

Король Казимир IV Ягеллончик затверджує львівській митрополичій капітулі дві грамоти покійного воєводи і генерального старости руського Андрія Одровонжа зі Спрови за 1466 і 1467 роки. Ці документи стосувалися надання прав на луки, а також доходів і помолу в млинах на забезпечення капітульного столу.

Королівський суд під головуванням Казимира Ягеллончика внаслідок скарги королівського прокуратора Миколая Бжимухи забороняє дідичам Куликова Яну та Петру Куликовським безпідставно стягувати мито з купців. Укладачі документа, львівські земські судді, засвідчують законне накладення на відповідачів вічного мовчання у цій справі.

Львівський суддя Петро з Браниць та підсудок Ян із Вонсоша засвідчують королівський вирок, який забороняє неповнолітнім синам покійного Проця з Васючина стягувати мито у Васючині під загрозою сплати вадіуму в розмірі 16 гривень. Питання законності стягнення мита відкладено до досягнення дітьми повноліття внаслідок скарги Миколая Бжимухи.

Документ засвідчує вирок короля Казимира Ягеллончика, винесений під час його судового перебування у Львові, який забороняє Ельжбеті зі Жмиґрода стягувати незаконні мита з не обкладених зборами товарів та з худоби, що пасеться в королівських лісах. Суд визнав, що відповідачка не має жодних прав чи привілеїв, які б давали підстави для стягнення цих оплат.

Галицькі комісари засвідчують укладення угоди між львівським архієпископом Григорієм із Сянока та Миколаєм Карнковським із Медухи щодо спорудження, використання та ремонту греблі й рибних ставів між Библом і Медухою під заставою 600 гривень.

Земський суддя Петро з Браниць і підсудок Ян із Вишні засвідчують, що теребовлянський староста Ян Ходоровський з'явився до суду в справі викупу львівським архієпископом Григорієм із Сянока сіл Куропатники, Ценьов і Будилів із рук міщанина Миколая Чорнберга за суму 650 гривень.

Бурмистр і райці міста Львова підтверджують і скріплюють міською печаткою статут цеху кушнірів, що регулює обов'язки ремісників, питання підмайстрів, цехові кари та права русинів у братстві.

Представники львівського земського суду засвідчують здійснення правочину щодо частки та маєтності в селі Вовків на користь львівського архієпископа Григорія із Сянока. Запис стосується відчуження майна Миколаєм Вовківським.

Король Казимир IV Ягеллончик надає львівському архієпископу Григорію із Сянока та містечку Дунаїв право на проведення щорічного восьмиденного ярмарку та щотижневого торгу. Документ гарантує купцям, які прибуватимуть, вільне й безпечне пересування разом із товарами.

Король Казимир IV Ягеллончик записує своєму вірному Войцеху з Боровська суму 200 польських гривень на королівському селі Козлів з усіма приналежностями. Це надання має характер застави й чинне доти, доки зазначену суму не поверне володар або його законні наступники.

Львівський архієпископ Григорій із Сянока надає канонікам львівської кафедральної капітули архієпископські сперингові десятини з ланів міського права, розташованих за мурами Львова. Це утримання передано капітулі навічно в обмін на молитви за спасіння ієрарха.

Королівські комісари здійснюють вимірювання та насипання межових копців, що розділяють село львівської капітули Басівку від архієпископських, королівських та деканських маєтностей. Відміряні землі та межі присуджуються митрополичій капітулі у Львові.

Король Казимир IV Ягеллончик записує шляхтичу Войцеху Боровському суму 50 гривень, забезпечену на королівських маєтках Козлів і Таурів у Галицькій землі. Це надання має заставний характер за вірну службу та гарантує одержувачу спокійне володіння маєтками й отримання прибутків аж до повної виплати боргу монархом або його наступниками.

Львівські земські суддя та підсудок засвідчують зізнання Ельжбети з Гологір, яка записала львівському архієпископу Григорію із Сянока 200 гривень боргу на селі Віцинь. Цей запис збільшив попередню суму, що обтяжувала цей маєток, до загального розміру 800 гривень.

Прокіп із Гвіздця, галицький підчаший, фундує та забезпечує маєтностями костел Благовіщення Пресвятої Діви Марії, св. Івана Хрестителя і Знайдення Святого Хреста в містечку Остапківці. Він записує святині та її плебану землю, луки, ліси, право риболовлі й вирубування лісу, а також десятини та збори від жителів Остапківців і Гвіздця.

Король Казимир IV Ягеллончик звільняє Львів та його мешканців від усіх податків і поборів строком на вісім років. Заощаджені кошти місто зобов’язане спрямувати на лагодження та зміцнення мурів, валів і ровів з огляду на татарську й турецьку загрозу.

Львівський земський суддя Ґунтер із Сеняви та підсудок Ян із Вишні засвідчують, що Ян Коцежинський із дружиною Магдаленою заставили свою спадкову частку в селі Сороки Янові Ланці за суму п'ятдесят гривень. Акт визначає умови володіння маєтком, проживання в садибі, а також правила й терміни викупу заставленого майна.

Папа Сікст IV доручає перемишльському архідияконові та каноніку Миколаю Билині розслідувати й остаточно вирішити майнову суперечку між львівською капітулою та Єлизаветою з Гологір щодо захоплення села Віцинь. Попри сплив строку апеляції, він наказує суддям вислухати сторони та примусити свідків під загрозою церковних кар без права подальшого оскарження.

Суддя Ґюнтер із Сеняви та підсудок Ян із Вишні засвідчують, що Ян із Зимної Води визнав борг перед Єжи, сином покійного Фридерика, і записав йому під заставу половину села Зимна Вода разом із млином і корчмою терміном на шість років. Документ визначає умови користування маєтком, термін і правила повернення грошової суми та обов'язок захисту прав кредитора на заставлені маєтності.

Король Казимир IV Ягеллончик продовжує жителям Львова звільнення від королівських податків на додаткові два роки понад раніше надані вісім років. Цей привілей було надано на знак визнання тягарів і витрат, які місто несе на відновлення та зведення оборонних мурів, валів і ровів.

Король Казимир IV Ягеллончик дозволяє галицькому каштеляну Якубу з Бучача заснувати й забезпечити вівтар у митрополичій кафедрі у Львові чиншем із суми 800 гривень. Надання також передбачає вилучення майна пребенди з-під юрисдикції світських судів.

Львівські земські суддя та підсудок засвідчують, що львівський міщанин Миколай, син покійного Карнаша, поквитував теребовельського войського Яна Юру з Малехова та Острова з повної сплати боргів. Усі дотеперішні записи та претензії, що тяжіли над маєтностями Малехів та Острів, правомочно скасовано.

Руський воєвода Ян Одровонж на генеральному з'їзді у Львові, розглядаючи скаргу львівських міщан і купців, забороняє безправне затримання та захоплення на дорогах Русі й Поділля худоби, купленої на щорічних ярмарках і позначеної їхніми клеймами. Документ наказує урядовцям і жителям міст неухильно дотримуватися заборони затримувати переганяні стада під загрозою суворих королівських кар.

Сандомирський воєвода і львівський староста Спитко з Ярослава, діючи за мандатом короля Казимира Ягеллончика, розглядає судову справу між Ельжбетою та львівським архієпископом Яном щодо маєтку Витень.

Лавники міста Львова посвідчують, що Григорій разом із родиною продав Янові Вайсганнесу, львівському міщанинові та лавникові, спадкове солтиство в підміському селі Ґольдберґ. Продаж відбувся за згодою міської ради з повною відмовою відчужувачів від своїх прав.

Король Казимир IV Ягеллончик наказує урядовцям руських і подільських земель, а особливо львівському старості Станіславу з Ходча, заарештовувати купців та конфісковувати товари, що перевозяться в обхід примусу львівського права складу. Документ надає львівським міщанам повноваження затримувати винних задля захисту міських привілеїв і доходів королівської скарбниці.

Король Казимир IV Ягеллончик звільняє мешканців Львова на шість років від усіх податків, контрибуцій та зборів на знак визнання зусиль і витрат, понесених на зведення міських мурів та оборонних ровів. Водночас він наказує збирачам податків безумовно поважати наданий імунітет.

Львівський земський суддя Ґунтер із Сеняви та підсудок Ян із Високого посвідчують здійснення вічного поділу маєтностей, зокрема в Сихові та Жирівці, між рідними сестрами Катериною та Софією, дідичками із Зубри. Угода врегульовує поділ ланів, кметів, млинів, ставів і корчем.

Львівський земський суддя Ґунтер із Сеняви та підсудок Ян із Вишебиць засвідчують, що Софія, донька Яна Зубрського та дружина Яна Кната, продала свою спадкову частку в Зубрі та половину села Сихів Янові, війту із Сокільників, за суму 250 гривень. Продавчиня відмовилася від усіх прав на ці маєтності, допустила покупця до введення у володіння і зобов'язалася юридично захищати правочин.

Львівський архієпископ Ян Вонтрубка зі Стрільців затверджує зобов’язання катедральної капітули у Львові відправляти вічні меси та богослужіння у кожні Сухі дні за душу Павла Юрковського з Чорторії. Це зобов’язання було взяте в обмін на 150 гривень, виплачених виконавцем заповіту, каштеляном і сандомирським старостою Рафалом із Ярослава.

Львівський архієпископ Ян Вонтрубка підтверджує надання короля Казимира IV Ягеллончика щодо млина на річці Полтва на користь мансіонаріїв каплиці св. Катерини у Львові. Документ містить нотаріальну формулу, а також пізніші архівні та візитаційні примітки XVII та XVIII століть.

Документ львівського суду засвідчує, що Прокіп Карава визнав борг у розмірі 90 гривень перед Миколаєм зі Жмиґроду, перемишльським старостою. Для забезпечення виплати Карава заставив і відступив кредиторові половину свого села Малехів разом із приналежностями.

Львівський земський суддя Ґунтер із Сеняви та підсудок Юдихим із Високого засвідчують запис 1473 року, за яким Ельжбета з Гологір заставила львівському архієпископу Григорію із Сянока своє село Віцинь за суму 600 гривень. Заставодавиця зобов'язалася захищати архієпископа від будь-яких правових претензій та відшкодувати можливі збитки.

Львівські земські суддя та підсудок посвідчують здійснений у 1473 році заставний запис села Віцин, яке Ельжбета з Гологорів віддала львівському архієпископу Григорію із Сянока в рахунок боргу розміром 600 гривень.

Король Казимир IV Ягеллончик дозволяє львівським бурмистрові та райцям стягувати цизу з мешканців міста на покриття будівельних робіт біля міських ровів і передмур'їв. Він наказує поборці Яну Кровницькому допустити міську владу до цих надходжень, водночас квитуючи їх щодо стягненого податку.

Король Казимир IV Ягеллончик, компенсуючи Львову податки, стягнуті попри попереднє звільнення, передає місту два наступні шоси з призначенням на його відбудову. Правитель квитує міщан з цих оплат і наказує урядникам не перешкоджати їм у їх зборі.

Документ підтверджує сплату Ячком з Дідушиць боргу в розмірі шістдесяти трьох гривень, що тяжив на селі Лешнів, на користь Юрія Нагвазди зі Станькова. Після перевірки записів у жидачівських земських книгах та вироків королівських радників боржник сплатив належну суму й отримав повне квитування.

Краківський офіціал Станіслав зі Свідниці дозволяє Бернарду, синові Якуба зі Львова, обрати сповідника, здатного уділити йому розгрішення та повний відпуст у межах хрестового походу проти турків і татар. До документа додано текст формули розгрішення, що застосовувалася за життя та перед обличчям смерті.

Король Казимир IV Ягеллончик підтверджує давніші записи й надання львівських старост Яна з Тарнова та Яна Кміти з Вішнича щодо села Годовиця у Львівській землі на користь костелу св. Івана Хрестителя на передмісті Львова.

Львівський суддя Ґунтер із Сеняви та підсудок Ян із Високої засвідчують перебіг процесу в земському суді між позивачем Стахном із Плетенич та Філіпом Посудовським із Подусова. Виписка містить перелік чергових судових строків (рочків), призначених сторонам суперечки.

Папа Іннокентій VIII повідомляє мешканців міста та Львівської дієцезії про заміщення Львівського архієпископства обраним Анджеєм після смерті архієпископа Яна. Закликає вірних визнати нового пастиря, шанувати його та виявляти йому послух.

Король Казимир IV Ягеллончик дозволяє Єлизаветі з Подошиць, удові львівського каштеляна Юрія Струмила, придбати ренту й чинші в Королівстві з метою фундування та забезпечення вівтаря за спасіння душі її та її покійного чоловіка. Крім того, монарх звільняє це забезпечення від усяких юрисдикційних тягарів, ленних зборів і військової повинності.

Документ засвідчує, що Ян Кунат із Дзєнґлова продав і зрезиґнував на користь Яна, званого Янушем, із Малечковичів своє дідичне село Жидатичі у Львівському повіті за суму 250 гривень польської монети.