Каталог джерел

Подільський воєвода Миколай Мелецький відповідає на лист львівських райців щодо розгляду спору з паном Семпом, схвалюючи намір владнати справу в присутності старости. Водночас він зазначає, що призначений термін до середи є надто коротким через інші обов'язки старости та його власні, і радить райцям зайняти поступливу позицію.

Подільський воєвода Миколай Мелецький звертається до влади Львова з проханням надати ласкаву опіку та захист дружині свого слуги, сурмача Іштвана, яка мешкає в місті, у разі будь-яких життєвих потреб. При цьому він запевняє у своїй вдячності та готовності відповісти взаємними послугами.

Подільський воєвода Миколай Мелецький звертається до влади Львова на захист підданих із села Козельники, яке тримає його слуга Маньковський. Він просить припинити утиски, напади в лісі та зберігати добросусідські взаємини згідно з давніми угодами.

Подільський воєвода Миколай Мелецький пише до львівських райців у справі арешту волоських боргів, накладеного митником Костянтином Корняктом, поручителем якого він був. Радить владі Львова, як відповісти новому волоському господарю, і рекомендує діяти згідно з королівським мандатом.

Миколай Мелецький повідомляє львівських райців про розмову з львівським підстолієм Семпом, який звинувачує міську владу в нападі на його маєтності, розоренні підданих і заявляє про намір шукати інших шляхів для відновлення справедливості. Подільський воєвода зазначає, що не знає подробиць суперечки, і засвідчує адресатам свою приязнь.

Подільський воєвода Миколай Мелецький закликає райців міста Львова укласти угоду та призначити мирний строк у суперечці з паном Семпом. Він просить міську владу надати письмову відповідь, чи готова вона вжити таких заходів без шкоди для міста.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує конвенту домініканців у Львові давніший привілей Сигізмунда III Вази щодо придбання ґрунту, званого Сикстівським, у доктора медицини Еразма Сикста. На документі збереглися підписи видавця і нотаріуса, а також пізніша позначка про внесення до львівських міських книг від 1790 року.

Якуб Мєшковський повідомляє львівського бурмистра та райців про наїзд людей панів Дідушицьких на Зубру, пограбування худоби та побиття підданих. Він просить негайно направити постраждалих до ґроду для огляду та фіксації ран, а також з'ясувати, чи не подала протилежна сторона протестації в замку.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує всі права, привілеї та вольності, надані місту Львову його попередниками. Зокрема затверджує коронаційний диплом Яна Казимира 1649 року та привілей, що зрівнює Львів у правах із Краковом і Вільнюсом.

Костакіс Миколайович закликає адресата, який перебуває в Семигороді, повернути борг, розрахуватися згідно з реєстром, складеним племінником Димитрашком, а також передати майно та готівку. Відправник також згадує про утиски та загрозу з боку турків.

Автор сповіщає адресатів про відправлення грошової суми та череди худоби на Волощину, призначеної для бойні. Він також згадує про торговельні розрахунки та участь у ярмарку в Рашкові.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує Янові Феліціану Куліковському та його правонаступникам права, привілеї, декрети й кордони щодо маєтностей села Скнилівок під Львовом, трансумуючи давніші надання польських монархів.

Миколай Михалевич повідомляє Яна Акніфа про відправлення тисячі талерів і просить їх отримати. Він також обіцяє остаточний розрахунок за рештою суми під час майбутнього ярмарку в Ярославі.

Папа Климент X повідомляє вірних міста та Львівської дієцезії про переведення кам'янецького єпископа Альберта на посаду львівського архієпископа, вакантну після смерті архієпископа Яна. Він наказує вірним прийняти нового пастиря з належною пошаною та бути слухняними його розпорядженням.

Адміністратор Львівської архідієцезії о. Стефан Мікульський звертається до львівського магістрату з проханням надати належні приміщення для новохрещених євреїв, які масово помирають у тісноті та крайніх злиднях. Він застерігає міську владу від загрози спалаху моровиці та Божого гніву, водночас обіцяючи щотижневу фінансову допомогу для недужих із церковних коштів.

Документ короля Михайла Корибута Вишневецького врегульовує суперечки та заворушення між християнськими мешканцями та єврейською громадою обох синагог у Львові. Зокрема, встановлює формулу очисної присяги, яку складають перед призначеними королівськими комісарами у зв'язку з нещодавніми бунтами та втечею в'язнів.

Мартин Мілевський виправдовує свою відсутність нагальними справами своєї пані та надає львівським райцям процесуальну пораду в спорі про маєтності з Гинками з Ратища. Він радить викликати до суду пана Іваницького як спільника сторони відповідача на той самий термін, що дозволить успішно виконати судове рішення.

Марцін Мілевський повідомляє львівським райцям про перебіг справ у Коронному трибуналі в Любліні, зокрема про спір із Рахвалом та позов щодо звільнення Кіндфляйша. Він радить заявити про непідсудність земського суду щодо міської юрисдикції та інформує про наближення завершення трибунальської каденції.

Львівський архієпископ Войцех Корицинський затверджує перенесення зруйнованого внаслідок нападів конвенту августинців із Галицького передмістя на Краківське передмістя у Львові. На підставі документа костел святої Анни разом із землями інкорпорується до ордену з дозволом на будівництво монастиря, зі збереженням прав місцевої парафії.

Кшиштоф Мінасович повідомляє Артура Форбса про відправлення через племінника належної тисячі злотих, а також боргу Давида Краузе на ярмарок у Торуні. Перепрошує за недотримання терміну виплати в Гданську через брак безпечної нагоди й дякує за терпіння.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує ординацію колегії лавничого суду міста Львова, ухвалену спочатку в 1618 році та затверджену Яном Казимиром у 1658 році. Цей акт санкціонує внутрішні статути, літургійні обов'язки та звичаї львівських лавників магдебурзького права.

Мацей Міровський звертається до воєводи Яна Станіслава Яблоновського з благанням про фінансову підтримку та виплату заборгованих грошей за багаторічну службу й витрати на садівника. Він також сповіщає про проблеми з паном Тетілі та заступається за робітника, що обслуговує карети, який уже тривалий час не отримує платні.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує і трансумує привілей Яна Казимира 1650 року та Владислава IV 1633 року, якими затверджено цеховий вількір, наданий 1627 року радою міста Львова об'єднаним ремеслам солодовників, броварів і медоварів.

Томаш Місевський повідомляє владу Львова про спадкові права своєї дружини Анни з Боргоні на майно покійної Анни Шумерової. Він просить призупинити передачу спадщини Вацлаву Словіковському чи іншим особам доти, доки він не надасть власні докази походження по прямій лінії.

Томаш зі Смілової Волі Місєвський вимагає від львівського магістрату відповіді у справі спадщини по покійній тітці своєї дружини, пані Шомеровій. Він наголошує на першочерговому законному праві дружини на це майно і попереджає міську владу про наслідки подальшого ігнорування його листів.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує львівській катедральній капітулі право на отримання чотирьох возів солі з дрогобицьких жуп, первісно надане Владиславом Ягайлом і підтверджене королем Александром.

Атаназій Мйончинський заступається перед проконсулом і консулами Львова за пана Лавришовича, посилаючись на його заслуги та королівські рескрипти. Він просить не порушувати його прав на житло принаймні до часу найближчого сейму.

Луцький староста Атанасій Мйончинський звертається до бурмистра та райців Львова щодо затяжного судового процесу вдови по Злоторовичу, на що скаржився королю її брат. Він вимагає пояснити причини зволікання, а також швидко й справедливо завершити справу без потреби залучати монарха.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує сольтису Петру Пилевичу та іншим вибранцям із села Губичі довічне володіння вибранецьким ланом і двома ділянками поля. При цьому він звільняє їх від подимного та інших повинностей, надаючи право користуватися ґрунтами та виготовляти напої для власних потреб.

Луцький староста Атаназій Мйончинський звертається до волинського воєводи Яна Яблоновського як до свого головного покровителя з покірним проханням про заступництво перед краківським можновладцем. Він пояснює своє занепокоєння фінансовими справами, після чого відсилає за подробицями до усної розповіді вирядженого чашника.

Анастасій Мйончинський повідомляє волинському воєводі Яну Яблоновському, що докладний звіт про перебіг сеймика йому особисто перекаже подавець цього листа. Він також запевняє адресата у своїй довічній вірності та просить про подальшу прихильність.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує статут та артикули цеху шевців у Львові, трансумуючи давніші королівські привілеї. Регуляції стосуються, зокрема, правил ремесла, спільної цехової скарбниці, а також прав польських і руських ремісників.

Волинський воєвода Анастасій Мьончинський запевняє Яна Яськевича у заходах, вжитих перед підскарбієм та луцьким бурграфом задля захисту його посади суперінтенданта від зазіхань пана Загоровського. Він також звертається з проханням надіслати розрахунки щодо мит та належних повернень.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує містечку Підгороддя трансумований локаційний привілей короля Сигізмунда Августа на магдебурзькому праві. Він гарантує міщанам непорушність їхніх давніх прав і звичаїв, зокрема права варити та шинкувати пиво, захищаючи їх від утисків юрисдикції рогатинського старости.

Каєтан Млодецький висловлює вдячність львівському магістрату за підтримку його кандидатури на посаду препозита львівської катедри на випадок вакансії. Просить райців про офіційний запис прихильних до нього голосів до радницьких книг.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує грамоту короля Яна Казимира, що схвалює дарування фільварку на львівському Підзамчі, здійснене міщанином Семеном Онуфрієвичем. Цей запис призначався на зведення церкви й монастиря св. Івана Євангеліста східного обряду разом із друкарнею.

Підканцлер коронний Анджей Млодзейовський запевняє магістрат Львова у своїй постійній готовності захищати міські права та інтереси з нагоди обійняття нового уряду. Він також висловлює міській владі побажання щастя й добробуту з нагоди Нового року.

Підканцлер коронний Анджей Станіслав Млодзейовський надсилає львівському магістрату скаргу купця П'єра Ґотьє, якому міська влада заборонила торгувати через наймання підмайстра-протестанта. Він наказує урядовцям скасувати несприятливе рішення та заохочувати іноземців селитися, замість того щоб відлякувати їх від торговельної діяльності.

Підканцлер коронний Анджей Станіслав Млодзейовський дякує владі міста Львова за надіслані святкові та новорічні привітання. У відповідь висловлює магістрату та всім мешканцям взаємні побажання благополуччя в Новому році.

Єпископ Анджей Станіслав Млодзейовський заступається перед владою Львова за ректора місцевого Collegium Nobilium, ксьондза Солтика. Він просить магістрат виявити до нього прихильність і надати допомогу відповідно до можливостей міста, обіцяючи за це свою вдячність.

Підканцлер Анджей Станіслав Млодзейовський відповідає владі Львова на прохання про заступництво у процесі з домініканцями перед нунціатурою, обіцяючи підтримку після завершення судових вакацій. Він також запитує про особу провінціала домініканців, пропонуючи спробувати залагодити спір мировим шляхом через пряме листування.

Познанський єпископ і великий коронний канцлер Анджей Млодзейовський звертається до влади Львова з проханням про якнайшвидший і справедливий розгляд справи добжинського чесника Лаговського з отцями-василіанами. Лист є офіційним заступництвом та підтримкою судових клопотань шляхтича.

Єпископ познанський і великий коронний канцлер Анджей Станіслав Млодзейовський рекомендує львівському магістрату Францішека Девільє з Варшави. Він просить надати йому дозвіл на утримання трактиру та організацію редут під час майбутніх контрактів у Львові за справедливу плату до міської скарбниці.

Єпископ і канцлер Анджей Станіслав Млодзейовський докоряє владі Львова за обтяжливий судовий процес проти іноземця Камери, що відлякує чужоземних купців від оселення в місті. Він закликає поставитися до прохача поблажливо та владнати справу мирним шляхом, повідомляючи про його готовність відкликати апеляцію.

Єпископ Анджей Млодзейовський відповідає магістрату Львова щодо військових повинностей, торгівлі з Ґданськом і сесій Коронного трибуналу. Він також радить дозволити іноземцю Де Вільєру утримувати редути й трактир, наголошуючи на перевагах конкуренції.

Єпископ Анджей Млодзейовський надсилає магістрату Львова копію листа львівського старости. Він закликає міську владу виявляти повагу до старости та діяти з ним у злагоді в межових суперечках між містом і замковою юрисдикцією.

Перемишльський єпископ і коронний підканцлер Анджей Млодзейовський наказує львівському магістрату виконати декрет асесорських судів і відновити володіння Зофії Маєвської часткою маєтку Филиповича. Він підкреслює, що усунення її на користь кредиторів, які не мають правочинно доведених вимог, підриває авторитет королівського вироку.

Єпископ Анджей Млодзейовський просить львівський магістрат про швидке та справедливе вирішення спору щодо Шаліновської кам'яниці між генерал-майором Венявським і міщанином Купінським. У постскриптумі він рекомендує міській владі прагнути до мирного владнання конфлікту, аби уможливити початок будівельних робіт.

Підканцлер коронний Анджей Млодзейовський звертається до львівського магістрату на прохання тамтешніх ремісників, які скаржаться на зволікання судового процесу з конфратернією броварів щодо сичення меду. Він наказує міській владі якнайшвидше і справедливо розсудити суперечку, аби ремісники не зазнавали подальших майнових збитків.

Єпископ і підканцлер коронний Анджей Млодзейовський відсилає справу шляхетного Купінського до суду першої інстанції, рекомендуючи усунути зі складу суду Чечериша та Франкі. Він також просить про швидкий розгляд у лавничому суді справи Купінського з генералом Венявським про виселення.