Каталог джерел

Станіслав Нущинський скликає колег на термінову й конфіденційну нараду до ратуші на восьму годину, щоб запобігти несприятливим ускладненням із боку супротивника. З міркувань таємності автор планує викласти подробиці справи лише особисто під час засідання.

Король Август II підтверджує привілей та цехові артикули, надані шевському цеху в Сокалі королем Яном Казимиром у 1662 році.

Самуель з Ободна Ободзінський звертається до львівського райці Мацея Гайдера з проханням про допомогу у справах, пов'язаних зі складанням рекогніції Теодором Мировицьким перед судом у Львові. Посилаючись на значну відстань між Білою Церквою та Львовом, він клопочеться про дотримання встановлених правових строків і прихильне вирішення справи.

Костянтин Мрозовицький, адміністратор sede vacante Львівської архідієцезії, затверджує дарування сіл Волосів та Цуцилів, здійснене Олександром і Казимиром Куропатвами на користь митрополичої капітули. На основі забезпечення цими маєтностями він засновує (еригує) новий канонікат фундації Куропатвів герба Яструбець, визначаючи месальні обов'язки каноніка та право патронату для родини фундаторів.

Францишек Оброцький застерігає президента Львова щодо запланованого розміщення кількох сотень піхотинців генерала Карнау в приміських селах, що загрожує їхньому повному розоренню. Він закликає до термінового дипломатичного втручання перед командуванням та скерування міського синдика для відвернення небезпеки.

Король Август II підтверджує статут львівської конфратернії броварів і шинкарів, що визначає правила виготовлення, контролю та продажу пива й горілки. Документ також забороняє ремісникам інших цехів та мешканцям передмість самовільно виробляти напої й утримувати броварні.

Великий канцлер литовський Марціан Корибут Огінський запрошує бурмистра, райців та магістрат міста Львова на урочистість свого весілля з панною канцлерівною коронною, призначену на 4 березня у Варшаві. Він запевняє гостей у належному прийомі та почестях, а також засвідчує свою прихильність і готовність робити послуги.

Король Август II підтверджує дарування та записи нерухомості, зокрема попаді Тетяни та Марини Славковської, на користь братства при церкві святої Параскеви на львівському Підзамчі. У документі згадано давніші фундаційні акти та правочини 1641 і 1645 років.

Підскарбій великий коронний Кароль Сєдльніцький звертається до влади Львова з проханням видати комісарові Дзьоловському групу євреїв, ув'язнених у міській ратуші за звинуваченням у карбуванні фальшивих тимфів в Олеську. Арештантів мають передати під конвой і перевезти до призначеного місця ув'язнення.

Король Август II затверджує статут кравецького цеху в Перемишлі, ухвалений у тридцяти одному артикулі й попередньо підтверджений міською владою. Документ визначає засади функціонування братства, права та обов’язки майстрів і учнів обох визнань — римо-католицького та грецького, а також захищає цех від сторонньої конкуренції.

Петро Ожґа нагадує львівським райцям про обов'язок збору чопового з напоїв за період від січня до червня 1649 року, а також про необхідність передачі реєстрів і коштів орендареві. Згадує також про податкові труднощі та збитки, спричинені тривалою війною.

Пйотр Ожга надсилає владі Львова проєкт протестації проти скликання сеймика в час татарської загрози разом із незапечатаними листами до канцлера й регента для ознайомлення. Він також повідомляє про свій виїзд на зустріч із гетьманом у Підгайцях і посилається на усні домовленості з паном Контським.

Петро Ожґа висловлює радість із приводу можливості захисту міських привілеїв і радить львівським райцям щодо вибору зручного терміну та процедури оголошення універсалу у львівському та жидачівському ґродських судах. Він також повідомляє про відправлення листів до львівського судді та підсудка для координації дій.

Король Август II Фрідріх (Сильний) підтверджує статути, права та давні привілеї, надані цеху львівських кравців магістратом Львова та наступними польськими монархами від Сигізмунда I до Яна III Собеського. Крім того, він зобов'язує ґродську та міську владу Львова неухильно їх дотримуватися та охороняти.

Перемишльський каштелян Самуель Ожеховський просить волинського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про посередництво та захист від звинувачень після трагічної загибелі пана Стшембьовського. Він запевняє у своїй цілковитій невинуватості, покликаючись на очевидців події, та домагається прихильності родичів покійного і гетьмана.

Міська влада Львова, духовенство та капітула укладають пам'ятний меморіал на згадку про воєнні лихоліття, пожежі, моровиці й буревії, що вражали місто в 1672–1708 роках. Документ засвідчує ґрунтовну реставрацію шпиля ратушної вежі та фігури лева, здійснену під орудою райці Томаша Ґордона, та містить перелік тогочасних урядовців і молитву за порятунок Львова.

Францішек Ожеховський просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського взяти під опіку перемишльську єврейську громаду. Він звертає увагу на несправедливі щодо неї повторні судові процеси та нові декрети, винесені у вже вирішених раніше справах.

Старшина цеху кравців у Кракові засвідчує, що Шимон Кубішовський із Жабна завершив чотирирічне навчання кравецтва у краківського майстра Томаша Рибальського та виконав усі цехові обов'язки. Укладачі рекомендують його іншим майстрам і цехам як навченого та чесного ремісника.

Підканцлер Анджей Ольшовський повідомляє львівський магістрат про кроки, вжиті королем для захисту міста, зокрема про направлення полковника Добчиця з частиною загонів для залоги. Він також радить найняти місцеві сили та сповіщає про прибуття монарха з посполитим рушенням.

Папа Климент XI повідомляє духовенство Львівської дієцезії про переведення єпископа Яна Скарбека на вакантну після смерті Миколая Поплавського архієпископську кафедру у Львові. Закликає клір до покори, пошани та послуху новому пастиреві.

Казимир Оранський пише до президента Львова Скроховського у справі суперечки з Яном Лукашевичем, що триває вже шість років через неналежно виготовлену діамантову аграфу. Попри відіслання спірного документа автор листа вимагає, щоб ремісник склав офіційну присягу щодо вартості коштовності в присутності сторони.

Казимир Оранський заявляє, що залишає Яну Лукашевичу два документи, які гарантують виконання роботи та відмову від фінансових претензій через тривале розслідування. Водночас він зобов'язується повернути їх за наказом президента й анулює попередні донесення.

Папа Климент XI надає на десять років повний відпуст усім вірним, які у свято св. Войцеха відвідають парафіяльний костел під його посвятою за мурами Львова, приступлять до таїнств і помоляться в інтенціях Церкви.

Кам'янський підстароста Станіслав Ординець звертається від імені пана краківського до бурмистра та райців Львова з проханням позичити на три дні килими й опони для з'їзду вельможних гостей, зокрема роду Тенчинських. Автор листа обіцяє повернути позичені тканини неушкодженими одразу після завершення урочистостей.

Король Август II на прохання старшини та цеху пекарів міста Львова підтверджує та ратифікує привілеї й цехові артикули, надані попередніми польськими королями (зокрема Михайлом Корибутом Вишневецьким, Яном III Собеським, Яном Казимиром, Владиславом IV, Сигізмундом III, Стефаном Баторієм, Сигізмундом Августом, Сигізмундом I і Казимиром Ягеллончиком), разом з ухвалами Львівської міської ради, які регулюють, зокрема, правила випікання, скупки зерна та виключне право на продаж хліба.

Кс. Томаш Ормінський просить президента львівського сенату Кіркора підтримати його кандидатуру на вакантний після смерті каноніка Крупінського львівський канонікат. Запевняє у своїй довічній вдячності та доручає себе також прихильності решти членів сенату.

Райці міста Львова затверджують і вносять до міських книг десять порядкових артикулів цеху різників, які регулюють, зокрема, скликання суходенних сесій, визволення учнів, дисципліну та звичаї челяді, а також месальні фундації. Документ закріплює за міською владою апеляційну юрисдикцію та виключне право вносити подальші зміни до цехового статуту.

Александр Ожеховський повідомляє комендантові Львова про втечу трьох небезпечних в'язнів, які, ймовірно, прямують до міста. Він просить привести в готовність ратушну варту та оголосити винагороду за їхнє затримання.

Король Август II підтверджує привілей короля Яна III Собеського 1690 року, що трансумує диплом Владислава IV про надання земель, вольностей і прав для василіянського монастиря в Домашівському Борі. Забезпечує ченцям володіння маєтком, а також право щорічного обрання ігумена та вільної торгівлі під час свят.

Александр Казимир Ожеховський пояснює Франциску Глоговському, що з огляду на обійману посаду та накази щодо оборони перед несподіваним татарським набігом не може відлучитися зі служби чи втрутитися в його справу. Він дякує за надісланий дружній лист і просить із розумінням поставитися до ситуації, яка не дозволяє йому залишити свій пост.

Папа Климент XII доручає краківському препозиту та канонікам Валеріану Сутковському й Яну Гуманському розглянути й остаточно вирішити майнову суперечку між о. Станіславом Дохкевичем та адвокатом Войцехом Бориславським. Справа стосується апеляції на вирок Апостольської нунціатури щодо неповерненої позики та повернення заставлених срібних виробів і коштовностей.

Єнджей Осецький роз'яснює Янові Тишковському питання фінансових претензій, висунутих товаришами корогви, та інструктує його щодо розподілу коштів з гіберни й розрахунку за асигнаціями. Документ доповнений пізнішими розписками про виплату належних сум на руки пану Шептицькому.

Архієпископ Ян Скарбек затверджує запис суми 6000 польських злотих на маєтності Милошовичі, здійснений чесником Станіславом Венявським на користь фундації кс. Антонія Гомолінського, та еригує новий надштатний канонікат при львівській катедрі. Крім того, він визначає права патронату для фундатора, а після його смерті — почергово для архієпископів і капітули, з перевагою для членів роду Гомолінських.

Єжи Анастазій Оссовський переказує львівському війтові волю короля щодо вирядження львівського ката до Жовкви для здійснення страти. Він запевняє, що кат швидко повернеться, а подробиці справи особисто розповість посланець, пан Клер.

Єжи Анастазій Оссовський втручається перед владою Львова на захист зятів покійного кравця Засецького, яких утискають цехмістри через виготовлення королівських прапорців. Він повідомляє, що справу вже остаточно вирішила королівська скарбниця, а прохачі перебувають під особливою опікою монарха.

Король Август II підтверджує Стрілецькому (Курковому) братству у Львові давні привілеї польських монархів, які регулюють доходи братства, податкові звільнення Куркового короля та організацію стрілецьких вправ. Він також наказує повернути зайняту коронною артилерією територію стрільбища (Цельштату) та встановлює щорічний порядок вправ із ручниць, гаківниць і гармат.

Великий коронний канцлер Єжи Оссолінський заступається перед владою Львова за королівського поштмейстера Роберта Бандінеллі у майновій справі, що триває. Він закликає до миролюбного і справедливого залагодження спору з містом без залучення обтяжливих судових процедур.

Король Август III затверджує та поновлює сукупність прав, імунітетів, привілеїв і звичаїв, наданих вірменській громаді у Львові давніми польськими королями. Документ містить ланцюговий транссумпт підтверджень, виданих послідовно Яном III Собеським, Михайлом Корибутом Вишневецьким, Яном Казимиром та Владиславом IV.

Островський звертається до президента Львова Веніна з проханням звільнити з-під арешту пана Меретина, який дійшов згоди зі своєю процесуальною опоненткою. Він зазначає, що відбутий арешт є достатнім покаранням, а подальше ув'язнення руйнує справи Меретина.

Островський клопоче перед президентом Львова Веніном від імені канівського старости щодо незаконного тримання у в'язниці сина архітектора Меретина. Він вимагає його звільнення, наголошуючи, що той уже відбув призначене покарання, а подальше ув'язнення через несплачені штрафи є безправним.

Папа Климент XII уділяє повний відпуст вірним Львівської дієцезії, які за звичайних умов візьмуть участь у перших понтифікальних месах, відправлених новим архієпископом Миколаєм Жераром Вижицьким, та приймуть його урочисте благословення.

Анджей Остророг дякує владі Львова за пам'ять про свого батька та заявляє про готовність захищати права міста. Він просить надіслати копії ухвал (лауд) вишенського сеймику та львівського зібрання із зазначенням пунктів, що порушують інтереси міщан.

Документ підтверджує надання польському шляхтичу Яну Стеткевичу ступеня доктора філософії та медицини великим канцлером Болонського університету Александром Формаліарі після успішного складання суворого іспиту та проголошення визнання віри. Надає промованту повні права на викладання, лікарську практику й уживання докторського титулу, а також описує урочистість вручення академічних інсигній.

Миколай Остророг критикує владу Львова за подання зухвалих протестацій проти сеймику, податкових поборів і каптурового суду, що викликало обурення шляхти. Він радить райцям прагнути владнати суперечку, порозумітися з каптуровими суддями та скористатися посередництвом коронного канцлера.

Львівські райці після затвердження звітів з управління шпиталем Святого Духа, поданих покійним райцею Яном Меконі, та на знак визнання вкладених ним значних власних коштів установлюють два вічні річні богослужіння за упокій його душі, зобов'язуючи провізорів шпиталю до їх постійного відправлення.

Автор повідомляє про перебіг робіт із вимірювання та класифікації ґрунтів у Гнильчу, а також сповіщає про діяльність інженерів у Носові. Крім того, він скаржиться на Яблоновського, який перешкоджав йому у зв'язку з мандатарієм, і просить ухвалити рішення стосовно суперечливого виділення земель для двадцяти халуп.

Король Август III затверджує Стрілецькому братству міста Львова давні привілеї та імунітети, надані й підтверджені його попередниками: Сигізмундом Августом, Генріхом Валуа, Сигізмундом III, Яном Казимиром, Михайлом Корибутом, Яном III Собеським та Августом II. Підтвердження охоплює, зокрема, збір мита, званого шпасне, частку в митних доходах, привілеї та податкові звільнення для куркового короля, порядок стрілецьких вправ, а також повернення зайнятого стрільбища (цельштату).

Анджей Павловський повідомляє львівському писареві Войцеху Зімницькому про перемовини зі слугами та ремісниками, зокрема про спроби схилити Шимона повернутися на службу. Він також сповіщає про придбані паном Лукашем хутра та просить подбати про матір на випадок непередбачених обставин.

Документ врегульовує суперечку між владою Львова та колегією вікаріїв львівського катедрального собору, встановлюючи правила та розмір щорічної сплати мешного зерном заміськими міськими селами та грішми із земель лонгерії, а також виплату заборгованості. Угода затверджена львівським архієпископом Миколаєм Ігнатієм Вижицьким.

О. Бартоломей Павловський звертається до воєводи Яна Яблоновського із закликом зупинити наплив іновірців до Свеця, які з мовчазної згоди міської влади скуповують будинки та витісняють католиків. Він застерігає адресата від відповідальності на Божому суді та закликає стати на захист Церкви перед поширенням згубної зарази єресі.