Каталог джерел

Антоній Подгаєцький повідомляє про перебіг засідань Скарбової комісії у Варшаві у справах львівських мит та скарги на іноземних купців, підтримуваних скарбовими урядовцями. Сповіщає про пред'явлення привілеїв, переговори про порозуміння з паном Скірмунтом і намір незабаром покинути столицю.

Антоній Подгаєцький повідомляє владу Львова про подання королю меморіалу та отримання монаршої протекції для міста, дякуючи водночас за надіслані до Варшави гроші. Він також висловлює сподівання на швидкий розгляд міських справ у Військовій комісії.

Львівський синдик Антоній Подгаєцький подає владі Львова детальний звіт про витрати, понесені під час службової поїздки до Варшави, які охоплюють канцелярські витрати, судові мита, транспорт та добові. Він зіставляє отримані міські кошти зі здійсненими видатками, показуючи незначний залишок.

Король Станіслав Август Понятовський підтверджує права, привілеї та ординації цеху пекарів міста Львова на прохання цехових старшин. Документ містить трансумпт ранішого конфірмаційного привілею Яна III Собеського 1690 року разом із включеними до нього актами давніших королів і міськими декретами.

Ректор академічної колонії у Львові дякує міській владі за дотеперішню опіку над школою та просить профінансувати ремонт кімнати на першому поверсі. Він зазначає, що через тісноту бракує місця для занять, а нова зала дозволить належно навчати й виховувати синів львівських міщан.

Папа Климент XIV надає на десятирічний період повний відпуст на свята Зачаття та Різдва Пресвятої Діви Марії, а також часткові відпусти на інші богородичні свята вірним, які відвідують парафіяльний костел св. Миколая в Лопатині. Документ застерігає про недійсність благодаті у разі стягнення будь-якої плати за її видання чи оголошення.

Львівський генеральний офіціал Криспін Цєшковський затверджує апостольський лист, що надає відпусти парафіяльному костелу в Лопатині на богородичні свята, і дозволяє його публічне оголошення.

Примас Габріель Подоський дякує президентові та магістрату Львова за надіслані новорічні віншування. Він відповідає взаємними побажаннями щастя та засвідчує прихильність і готовність сприяти суспільному благу й процвітанню міста.

Примас Габріель Ян Подоський дякує бурмистрові та райцям Львова за надіслані новорічні привітання. Він висловлює взаємні побажання процвітання міській владі та мешканцям міста й заявляє про готовність підтримувати їхні справи.

Папа Пій VI надає на десятирічний термін повний відпуст вірним, які відвідують парафіяльний костел Пресвятої Трійці в Підгайцях у престольне свято та в неділі за звичайних умов. При цьому застерігається безоплатність видання бреве під загрозою втрати ним юридичної сили.

Миколай Подоський висловлює задоволення належним управлінням маєтком, наказуючи позичити надлишки зерна біднішим селянам і захищати їх від кривд. Він також нагадує про необхідність терміново й ретельно підготувати вози, волів і провіант для потреб військового табору.

Документ є виписом із Метрики станів Королівств Галичини та Володимирії, що підтверджує легітимацію шляхетства братів Шимона, Теодора, Романа та Григорія Тучапських. Свідоцтво складено та засвідчено у Львові 1784 року.

Станіслав Подчаський сповіщає Яна Яблоновського про нічний напад волоських вояків на замок в Острозі та важке поранення пана Шмоневського. Він також звітує про поточне управління маєтком, визначення продовольчих пайків і платні, а також про збитки, завдані людьми сандецького старости.

Станіслав Подчаський сповіщає воєводі Яну Яблоновському про припинення свавілля військових, укладення вигідного орендного договору та потребу зміни управителя білоцерківських маєтностей. Повідомляє також про розташування драгунів, відправлення хутра, пожежу в селі та питання транспортування купленого жита.

Римський імператор Йосиф II підносить тогочасні львівські навчальні заклади до рангу повноцінного університету з чотирма факультетами та гімназією, зрівнюючи його в правах з іншими університетами монархії. Документ також визначає підпорядкування вищої школи крайовій владі та затверджує офіційні герби й печатки університету і окремих факультетів.

Імператор Франц I перетворює львівський ліцей на повноправний університет під назвою Universitas Francisca, регламентуючи устрій навчального закладу, склад академічного сенату та повноваження факультетів щодо надання докторських ступенів. Документ також містить детальний геральдичний та іконографічний опис новостворених печаток університету та окремих факультетів.

Г. Полетилова заступається перед президентом Львова за свого лакея Василя, просячи наказати тамтешньому пекарю негайно повернути належний борг.

Римський імператор Йосиф II дозволяє місту Львову проводити щорічний чотиритижневий ярмарок, що розпочинається першого понеділка після свята Трьох Царів. Водночас він наказує владі охороняти цей привілей і суворо забороняє місту стягувати будь-які збори з учасників ярмарку.

Абат де Поліньяк пояснює волинському воєводі рідше листування своєю хворобою після смерті короля Яна III Собеського, заявляє про прагнення якнайшвидше повернутися до обов'язків та висловлює шану пані воєводині.

Абат де Поліньяк повідомляє волинському воєводі про надходження важливих звісток щодо подій у Жовкві, а також про сприятливі, хоч і таємні новини з Франції. Він обіцяє повідомити більше подробиць за наступної нагоди та передає вітання родині адресата.

Абат де Поліньяк сповіщає волинського воєводу про поліпшення свого здоров'я та про сприятливий для нього перебіг сеймиків, які не змусили його виїхати з Варшави. Він також повідомляє про укладення миру в Савої, що позбавляє держави коаліції можливості для диверсії.

Абат де Поліньяк відсилає волинського воєводу до паралельного листа, адресованого великому гетьману коронному, і закликає до співпраці під час елекції нового монарха. При цьому він заявляє про глибоку прихильність до Речі Посполитої та турботу про її внутрішній спокій і міжнародний авторитет.

Абат де Поліньяк коментує в листі справу військової конфедерації та заходи курфюрста Баварії щодо здобуття польської корони, застерігаючи перед ворожими інтригами. Він запевняє адресата у своїй лояльності, спростовує чутки про таємні контакти з бунтівниками та закликає до взаємної довіри.

Ректор і керівництво Львівського університету засвідчують, що Флоріан Мінасевич, катехит шкіл вірменського монастиря та цензор книг, виконав усі академічні вимоги й захистив богословські тези, і надають йому ступінь доктора богослов'я разом із пов'язаними з ним привілеями.

Марія Понінська просить президента Львова Юзефа Веніно представити магістрату справу щодо надання воскобійні на час прийдешніх контрактів. При цьому вона запевняє, що негайно виведе звідти коней і залишить після себе лад, щойно місто розпочне розбирання споруди.

Імператор Франц II дозволяє проводити два щорічні ярмарки в селі Малехів, яке є власністю львівського шпиталю Святого Духа. Доходи від торгових і ярмаркових зборів призначаються на підтримку цього шпиталю та догляд за бідними й хворими.

Владислав Понінський, підконюший коронний, закликає владу Львова сплатити заборгованість, накопичену під час перебування шведських військ під містом. Він наголошує, що тягар повернення міського боргу не може лягати виключно на вірменського суддю Юська Байкадовича, який виступив особистим поручителем.

Владислав Понінський повідомляє владу Львова про досягнуте в шведського короля звільнення міста від накладених контрибуцій та сповіщає про прибуття королівського дворянина. Він закликає магістрат до вдячності та прихильного розгляду висловлених вимог.

Папа Пій VI уділяє повний відпуст вірним, які відвідують митрополичий костел у Львові у восьму неділю після Тіла Христового та в день, визначений ординарієм. Архієпископ Каєтан Кіцький промульгував папський документ, призначивши цей додатковий день відпусту на урочистість Святих Апостолів Петра і Павла.

Князь Юзеф Понятовський просить графа де Бригідо видати паспорт і надати розпорядження галицьким митницям щодо пропуску п'ятнадцяти куплених у Галичині коней до Варшави для виїздки, а згодом — до цісарської армії.

Купець Карл Лоренц Вевер із Баборува засвідчує, що Йоганн Ніколаус Бозевіц пройшов у нього п'ятирічне навчання торгівлі прянощами та колоніальними товарами, і звільняє його від учнівства. Видавець підтверджує старанність, вірність і розважливість навченого підмайстра.

Князь Юзеф Понятовський повідомляє митника про наказ розшукати та повернути єврею Шаулю Гехту незаконно забраних коней, а також покарати винних. Він також запевняє в намірі забрати майно, залишене дезертирами, і в прагненні підтримувати добросусідську злагоду на кордоні.

Підполковник Б. Каменецький за наказом князя Юзефа Понятовського вимагає від цісарсько-королівської митної комори в Матчі видати коня дезертира, а також виплачує відшкодування єврею з Грубешова за втрачених коней. Він також просить, щоб у подібних випадках постраждалі надавали офіційні посвідчення про збитки.

Е. Вільямоз із жалем відхиляє запрошення князя Юзефа Понятовського та графа Забєлли на вечірню зустріч у товаристві пань Чарторийської та Потоцької через застуду й кашель. Він дякує за пам'ять і просить виголосити від його імені тост за здоров'я присутніх дам.

Львівська архикатедральна капітула надає подружжю Янові та Маріанні Ґодовським за емфітевтичним правом на 40 років три занедбані після пожежі ділянки на юридиці Святоянщина на Жовківському передмісті у Львові з дозволом на будівництво кам'яниці. Документ визначає розмір вступної плати, щорічного чиншу, а також умови відчуження та державних повинностей, а 1805 року був внесений до львівських міських книг.

Казимир Понятовський дякує владі Львова за поступку ділянки біля його палацу та заявляє про готовність вивчити й задовольнити фінансові претензії міста на суму дві тисячі злотих.

Підкоморій коронний Казимир Понятовський дякує владі міста Львова за надіслані вітання з нагоди Нового року. Він відповідає взаємністю на вияви прихильності, запевняючи у своїй готовності до послуг та бажаючи адресатам усіляких гараздів.

Коронний підкоморій Казимир Понятовський дякує владі Львова за надіслані новорічні привітання. Він висловлює взаємні побажання процвітання всьому магістрату та всім жителям міста, засвідчуючи свою прихильність.

Підкоморій коронний Казимир Понятовський дякує владі міста Львова за надіслані новорічні поздоровлення. У відповідь висловлює їм та всім жителям щирі побажання всілякого благополуччя.

Казимир Понятовський втручається перед владою Львова у справу щодо затяжного судового процесу про мідь, конфісковану в євреїв зі Стрия. Він закликає відкинути юридичні хитрощі та якнайшвидше винести справедливий вирок, вказуючи на збитки, яких зазнають його піддані, та втрати для власних прибутків.

Губернський маршалок шляхти та повітові дворянські депутати Волинської губернії підтверджують дворянське походження Юзефа, Варфоломія (Бартломея) і Михайла Зброжків, а також синів Юзефа герба Роля. Документ засвідчує внесення роду до шостої частини родовідної книги дворян Волинської губернії на підставі жалуваної грамоти імператриці Катерини II 1785 року.

Мацей Понятовський повідомляє львівським райцям, що король уже надав село Знесіння панові Лонцькому, тож це рішення неможливо цілком скасувати. Проте він радить місту якнайшвидше надіслати опис спірної гори, щоб вилучити її з пожалування та отримати на неї права за домовленістю з новим власником.

Ксьондз Мацей Понятовський запевняє владу Львова у своїй незмінній прихильності та готовності захищати права й підтримувати справи міста перед королем. Він декларує опіку на знак визнання непохитної вірності та заслуг львівських міщан перед монархом.

Львівська митрополича капітула надає подружжю Ігнатію та Катерині Гавліковським у тридцятирічний емфітевзис парцелю на Святоіванівській юридиці на Жовківському передмісті у Львові. Документ визначає умови оренди, зокрема сплату річного чиншу, сплату державних податків, а також застереження права першочергового викупу забудови для капітули.

Станіслав Понятовський звертається до львівського магістрату з проханням посприяти солдатам місцевого гарнізону в обміні червінців (червоних злотих), наголошуючи на користі від їхньої дислокації для безпеки й торгівлі в місті. Водночас він застерігає, що відсутність прихильності з боку міської влади змусить його перевести військо на інші зимові квартири.

Станіслав Понятовський повторює своє прохання до влади Львова про безперешкодний обмін червоних злотих солдатам розташованого в місті гарнізону. Він зазначає, що попри попередні запевнення магістрату військові й далі стикаються з труднощами під час розрахунків.

Станіслав Понятовський вимагає від влади Львова остаточного рішення щодо обміну дукатів (червоних злотих) для вояків за належним курсом. Він попереджає, що в разі відмови ухвалить рішення про виведення гарнізону з міста.

Станіслав Понятовський наказує комендантові гарнізону втрутитися, звернувшись до ректора єзуїтів та магістрату у зв'язку з нападами студентів на львівських євреїв. Він доручає привести цехи в стан готовності й у разі ескалації заворушень стріляти бойовими набоями.

Документ є офіційним виписом із Метрики станів Галичини і Володимирії, що засвідчує декрет Шляхетського суду у Львові про доведене й безсумнівне шляхетство Григора, Петра, Василя та Івана Струтинських Ковалевичів. Підтверджує їхні шляхетські права та спадкове осідання у Станиславівському окрузі.

Войцех Портенс квапить львівського писаря Войцеха Зімницького щодо сплати боргу за п'ять бочок вина, надісланих рік тому. Він нагадує, що ризик транспортування покладався на одержувача, водночас висловлюючи готовність долучитися до витрат на стягнення відшкодування за заподіяну шкоду.