Каталог джерел

Гетьман Юзеф Потоцький висловлює жаль з приводу нещодавніх подій у Львові та заявляє про притягнення до відповідальності заступника коменданта гарнізону, якщо той знехтував підтриманням порядку. Він повідомляє про повернення постійного коменданта полковника Камінського і просить міську владу про вибачливість та збереження спокою перед майбутніми королівськими судами.

Гетьман Юзеф Потоцький скеровує львівський магістрат до ґродського суду у цивільних суперечках із резидентом Влодком, а щодо звинувачень на адресу капітана Забродовського передає письмові пояснення офіцера. Водночас він попереджає, що якщо місто вимагатиме військового суду і не зможе довести провину капітана, самі обвинувачі зазнають суворого покарання за безпідставне приниження офіцерської честі.

Юзеф Потоцький надсилає ординанс, що забороняє розташування війська на землях шпиталю св. Станіслава, задовольняючи прохання деканату. Принагідно він сповіщає скорботну новину про кончину свого дядька, примаса Теодора Потоцького.

Гетьман Юзеф Потоцький коментує останні інциденти у львівському гарнізоні, відкладаючи судове розслідування на спокійніший час. Він також заспокоює міську владу, повідомляючи, що побоювання щодо скупчення чужих сил біля Городенки та Бучача виявилися безпідставними.

Великий гетьман коронний Юзеф Потоцький запевняє владу Львова у своїй прихильності, водночас пояснюючи, що через відсутність короля в країні неможливо видати рескрипти у спірних справах міста. Він декларує готовність докласти рішучих зусиль в інтересах магістрату відразу після щасливого повернення монарха до Речі Посполитої.

Великий гетьман коронний Юзеф Потоцький звертається до львівської влади у справі свого лікаря, доктора Морунського, вимагаючи справедливого поділу спадщини покійного Вишньовського. Він закликає швидко завершити суперечку відповідно до вже виданих із цього приводу королівських рескриптів.

Юзеф Потоцький наказує ротмістру Прушинському призупинити військову екзекуцію щодо Львова в обмін на письмове ручательство надати партію сукна у визначені терміни. Водночас наказує стягнути належну частку контрибуції з непокірних євреїв і залишатися в місті до моменту отримання всієї поставки.

Львівський каштелян Юзеф Потоцький просить міських радників якнайшвидше вирішити затяжну судову справу пана Барча з паном Нущинським. Він звертає увагу на виверти відповідача та на витрати, яких зазнає позивач в очікуванні на вирок.

Юзеф Потоцький звертається до президента Львова щодо подорожі східного князя, який прямує до польного гетьмана коронного в Підгірцях. Він просить міську владу надати йому коней до Глинян та забезпечити відповідним житлом у Львові.

Львівський каштелян Юзеф Потоцький рекомендує магістрату Львова утриматися від оприлюднення універсалу коронного підскарбія щодо монети та радить вислати делегата на генеральний сеймик до Судової Вишні для узгодження спільної позиції. При цьому він вважає неправомірними заяви скарбового писаря Красносельського про намір самостійно оголосити ці універсали.

Документ королівських комісарів, призначених Сигізмундом I для вирішення межових суперечок між королівськими маєтностями (Сарни, Моранці, Любині), орендованими Пйотром Кмітою, та володіннями братів Фредрів (Краковець, Гнійниця, Передвір). Містить трансумповані монарші мандати, а також звіт про проведення розмежувальних дій на місцевості біля річки Шкло.

Генерал подільських земель Миколай Потоцький звертається до бурмистра Львова з проханням про прихильне ставлення до свого замкового слуги Сем'яна у справі, що розглядається львівським міським судом. Він просить ретельно з'ясувати обставини згідно з правом та не карати слугу грошовим штрафом.

Імператор Йосиф II підносить радника Львівського трибуналу Анджея Северина з Долинян Долинянського разом із нащадками до стану вільних баронів Королівства Галичини та Володимирії. Документ затверджує привілеї, належні новому стану, титул «Вельможного», а також надає та описує розширений баронський герб.

Микола Василь Потоцький просить президента Львова підписати реєстр мулярів, поданий архітектором Урбаніком, та наказати цехмістрам вчасно вирядити їх на будівельні роботи. При цьому він запевняє у своєчасній оплаті ремісникам і висловлює свою вдячність.

Микола Василь Потоцький дякує магістрату міста Львова за надіслані вітання з нагоди Великодніх свят. У відповідь він висловлює райцям взаємні побажання гараздів, довголіття та благословення Воскреслого Христа.

Микола Василь Потоцький звертається до президента та магістрату Львова на захист ув’язненого сина та зятя, який переховується, свого покійного архітектора Бернарда Меретина, вимагаючи їхнього звільнення до часу розгляду апеляції. У разі відмови канівський староста погрожує надати їм особисту допомогу проти несправедливих дій міської влади.

Микола Василь Потоцький просить президента Львова наказати цехмістрам прислати сумлінних мулярів для будівельних робіт, які наступного літа вестиме архітектор Урбанік. Він запевняє у своєчасній оплаті праці ремісників і висловлює вдячність за надану допомогу.

Ядвіга з Тарлів Сенявська надає міщанам містечка Гієронімів орні землі та луки у визначених межах, продовжуючи слободу ще на шість років. Вона також надає їм право гурального промислу (викурювання горілки), проведення щотижневого торгу щочетверга, збуту пива до навколишніх сільських корчем та вільний випас худоби.

Михайло Потоцький вимагає втручання у справу невиданих невільників та єврея, взятого під поруку, наполягаючи на їхній видачі, поверненні шпигуна або селянина взамін. Він також повідомляє, що докладніші обставини справи розкриє пред'явник листа.

Михайло Потоцький звертається до президента Львова Рупінського з проханням позичити 500 червоних злотих на нагальні публічні потреби, гарантуючи їхнє швидке повернення з прибутків Коронного скарбу. Він також повідомляє про відправлення кількох людей для охорони скарбу та просить забезпечити їх провізією.

Волинський воєвода Михайло Потоцький застерігає владу Львова від самовільного ведення переговорів, листування та сплати викупів ворогу без погодження з польським командуванням. Він наказує місту негайно припинити ці дії під загрозою накладення в три- або чотириразовому розмірі вищих виплат за непослух.

Михайло Потоцький, воєвода волинський, висловлює солідарність із владою Львова щодо несправедливого канцлерського декрету, який порушує привілеї міста та коронні права. Він запевняє магістрат у намірі особисто заступитися перед королем і канцлером заради скасування невигідного вироку.

Король Владислав III Варненчик записує Петрові Дзику з Воєводзин суму 50 гривень у заставу на королівському селі Зушиці в Городоцькому повіті. Заставодержатель отримує село з усіма прибутками до часу виплати боргу, за умови охорони королівських мисливських угідь та особистого проживання в маєтку.

Чернігівський воєвода Пйотр Потоцький звертається до львівського райці Кіркора з проханням про справедливе й прихильне вирішення суперечки пані Стародубової з пані Ковальською. Він заявляє про особисту вдячність за прихильність до Стародубової та її дітей, одне з яких перебуває при ньому.

Імператор Фердинанд I підтверджує торговому містечку Рожнятів право на щорічне проведення семи ярмарків у визначені терміни. Застережено перенесення торгу на наступний буденний день у разі збігу з обов'язковим святом, а також наказано владі забезпечувати непорушність цього привілею.

Король Михайло Корибут Вишневецький затверджує два документи короля Яна Казимира, які захищають цех кравців у Львові від неправомірної конкуренції. Підтверджується заборона шити одяг і сукняні шапки та торгувати ними євреям, вірменам, кушнірам та особам з-поза цеху.

Гетьман Станіслав Потоцький висловлює застереження комендантові Високого замку у Львові через скарги міщан на неправомірні й обтяжливі військові екзекуції, які порушують гетьманські універсали. Він наказує припинити утиски бідного люду та повідомляє про з'ясування справи через присланого слугу Можейовського.

Гетьман Станіслав Потоцький наказує комендантові львівського Високого замку Даніелю Гутторфу припинити стягнення обтяжливих повинностей з міста та передмість Львова, посилаючись на доданий лист короля Яна Казимира. Монарх звелів звільнити заслужене місто від тягарів зимових постоїв і задовольнити потреби замкової залоги з ухвалених станами ланових податків.

Гетьман Станіслав Потоцький наказує ротмістрові Францішку Шеліговському нещадно придушувати бунти й сваволю у Львові, не зважаючи на жодні докори сумління. Він також повідомляє про дислокацію військ, наказує забезпечити фураж для підрозділу пана Альбарта та підготувати відправлення транспорту з амуніцією до Тлумача.

Станіслав Потоцький втручається у справу перед Александром Незабитовським у зв'язку зі скаргами Львова на незаконне стягнення податків і накладання військових тягарів. Гетьман наказує припинити утиски міщан, застерігаючи від заворушень, а також покликається на королівський універсал, що скасовує несправедливі ухвали сеймику.

Гетьман Станіслав Потоцький наказує підполковнику артилерії безжально придушувати заворушення у Львові, повідомляючи про швидке прибуття з військом для покарання бунтівників. Він також доручає підготувати спорядження боєприпасів до Тлумача та докласти зусиль для усунення нестачі в артилерійських упряжах.

Гетьман Станіслав Потоцький наказує військовим депутатам, які стягують гіберну в Руському воєводстві, припинити побори з підльвівських сіл, котрі мають правові імунітети та не підлягають юрисдикції королівщин. Будь-які спроби обкласти ці маєтності гетьман обіцяє розцінювати як особисту образу.

Король Август II підтверджує права та статути цеху сідлярів міста Львова, трансумуючи диплом короля Михайла Корибута Вишневецького від 1671 року. Водночас монарх розширює цехові привілеї, надаючи львівським ремісникам виняткове право оббивати коляски та карети.

Станіслав Потоцький, ловчий литовський, повідомляє магістрат і громаду Львова про запланований шлюб зі старшою дочкою волинського воєводи. Він звертається до адресатів із ґречним проханням ушанувати своєю присутністю вінчальну церемонію, призначену у Львові на 2 січня 1695 року.

Король Станіслав Август Понятовський затверджує та трансумує ординацію купецької конфратернії міста Львова, ухвалену львівським міським урядом, що охоплює 37 статей, які регулюють правила членства, торгівлю, організацію братської влади та захист прав львівських купців.

Текст становить збережений фрагмент літургійного манускрипту XV століття, що містить співи та читання, присвячені біблійній історії Якова та періоду Великого посту (вигнання торговців із храму). Аркуш було повторно використано як палітурку та доповнено у XVII столітті канцелярійними приписами.

Станіслав Потоцький, воєвода познанський, дякує владі Львова за надіслані привітання з нагоди свята Різдва Христового. Відповідаючи на ґречність, він висловлює райцям побажання всілякого благополуччя.

Познанський воєвода Станіслав Потоцький дякує львівській владі за вітання, надіслані з нагоди Великодніх свят. У відповідь він висловлює взаємні побажання всілякого благополуччя від Воскреслого Бога.

Документ є фрагментом богослужбової книги із записом читань і месальних співів, зокрема градуала, причастя (коммуніо) та оферторія. Містить уривки з псалмів та Євангелія від святого Матвія.

Збережений фрагмент аркуша з латинської літургійної книги містить уривки месових співів і псалмових віршів із рубриками. Текст включає, зокрема, формули офферторію та співів, призначених для будніх днів.

Стефан Потоцький дякує владі Львова за повідомлення про наближення міських виборів та сповіщає, що державні обов'язки не дозволяють йому прибути особисто. Своїм заступником він призначає львівського гродського суддю, доручаючи йому віддати голос за гідного кандидата.

Фрагмент латинської богослужбової книги з нотним записом на п'ятилінійниках, що містить співи на честь св. Івана Хрестителя та частину євхаристійної секвенції «Lauda Sion Salvatorem». Рукопис зберігся як макулатурний аркуш, удруге використаний для оправи.

Ксьондз Теодор Потоцький засвідчує коротку повагу Яну Станіславу Яблоновському, покликаючись на раніше викладені відомості. Водночас він перепрошує за стислість листа через цілковитий брак часу.

Ксьондз Теодор Потоцький звертається до Яна Станіслава Яблоновського з проханням підтримати клопотання свого родича й домочадця, пана Мілевського, щодо посади, пов'язаної з підляськими справами. При цьому він покликається на попередні заходи та заступництво під час сеймику.

Ксьондз Теодор Потоцький запевняє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського у своїй повазі та готовності до послуг, згадуючи про листування та внесення записів до поборових книг. Лист завершується вітаннями та формулами ввічливості, датованими з Варшави.

Єпископ Теодор Потоцький переконливо просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про втручання та підтримку у справі Хелмінського єпископства, скаржачись на брак засобів до існування. Він застерігає, що без допомоги адресата зазнає остаточного краху.

Ксьондз Теодор Потоцький скаржиться Янові Станіславу Яблоновському на труднощі в захисті честі свого походження від звинувачень у Римі, а також на пов'язані з цим величезні витрати й борги. Він також згадує про весілля, організоване белзьким воєводою, та про відсутність запрошення на нього.

Ксьондз Теодор Потоцький повідомляє руському воєводі про державні негаразди, зокрема про здачу Ельблонга та небезпеку під Торунем. Він наполегливо закликає адресата прибути й зарадити лихам Речі Посполитої та питанням юрисдикції.

Ксьондз Теодор Потоцький надсилає Яну Станіславу Яблоновському привітання з нагоди свята Різдва Христового та побажання процвітання родові. Він також сповіщає про подружні чвари белзької воєводини, обіцяючи незабаром приїхати до Львова й особисто розповісти про справи.

Теодор Потоцький виправдовується перед руським воєводою Яном Станіславом Яблоновським через неможливість негайного виїзду з причини наказу матері щодо спільного святкування руського Святвечора та справ, пов'язаних з унією. Він обіцяє вирушити негайно після богослужіння й надолужити цю затримку цілоденною службою.