Каталог джерел

Ян Снопковський висловлює жаль з приводу конфлікту, спричиненого його братом Мархоцьким із львівськими райцями, і заявляє про готовність виступити посередником у суперечці. Він повідомляє про намір надіслати родичеві листа та просить міську владу поінформувати його про досягнуті домовленості.

Ян Снопковський звертається до львівських райців із закликом якнайшвидше залагодити суперечку, спричинену посіченням слуги пана Мархоцького. Він вимагає відшкодування для постраждалого челядника й ув’язнення нападника задля уникнення серйозніших конфліктів.

Ян Снопковський повідомляє львівським райцям, що пан Мархоцький доручив йому розсудити справу свого пораненого слуги. Автор закликає раду справедливо відшкодувати збитки потерпілому і відкидає виправдання райців про те, що їм нібито невідоме місце перебування нападника.

Войцех Семєнський засвідчує руському воєводі Яну Яблоновському готовність узяти участь разом зі шляхтою в запланованій урочистості. Він також обіцяє запросити від його імені місцевих достойників і сповіщає про майбутню зустріч у Мостиськах.

Ян Сєменський повідомляє Францішека Хвалковського про персональні дані офіцерів і радить йому щодо листування та прибуття до хоругви після Великодня. Він також запевняє адресата у своєму заступництві перед поручником на захист його честі й інтересів у таборі.

Ян Сєменський повідомляє владу Львова про направлення прохання про ласку до белзького старости та радить якнайшвидше домагатися підтримки у генерального регіментаря. Перед від'їздом до військового табору запевняє райців, що пам'ятатиме про справи міста.

Ян Семєнський дякує президентові Львова за побажання на Великий піст та повідомляє про кроки, зроблені для зменшення фінансового тягаря міста за січень. Він висловлює слова підтримки у знесенні негараздів і сповіщає про свій швидкий приїзд до Львова.

Ян Сєменський звертається до магістрату міста Львова з проханням надати вакантну після священника Вишньовського катедральну канонію отцю Пельчарському. Автор апелює до справедливості та покликається на багаторічні заслуги священнослужителя у митрополичій катедрі, а також на право патронату, належне міській владі.

Ян Сєменський закликає магістрат Львова надати письмове зобов'язання відзвітувати за легатом воєводи Матчинського, призначеним на очищення міських ровів, що дозволить зупинити судовий процес у Радомському трибуналі. Він нагадує про попередні податкові пільги, надані місту через його скруту, та радить врегулювати заборгованість із шеляжного податку на місці, у ґродському суді.

Ян Сєменський повідомляє магістрат Львова про призупинення позову в Радомському трибуналі у справі боргу після руського воєводи в обмін на надання надійного забезпечення (асекурації). Водночас він звинувачує міських райців в ухилянні від власних платежів і бездушному перекладанні податкового тягаря на найбідніших жителів.

Ян Сєменський підтримує клопотання священника Стриловського про вакантну львівську канонію після покійного священника Злоторовича, право надання якої належить львівському магістрату. Автор долучає своє заступництво до попередньої рекомендації белзького воєводи.

Ян Казимир Сєменський, не маючи змоги з'явитися особисто на податковий розрахунок, надсилає стольнику равському реєстри чверті через свого депутата. Він звертається з проханням про неупереджену і справедливу перевірку рахунків та виплату належних сум.

Ян Казимир Семенський виправдовує свою відсутність під час розрахунку з поборцею Тшцинським і надсилає підстолію равському зведені реєстри шести чвертей. Він просить адресата про неупереджений і справедливий розгляд під час перевірки рахунків та не брати до уваги виплати, здійснені іншим депутатам понад реєстри.

Львівський каштелян Юзеф Семінський вимагає від магістрату Львова вплинути на львівських торговців рибою, які порушили договір і збойкотували вилов у Вижнянському ключі. Він просить зобов’язати їх виконати умови контракту та відхилити їхні спірні вимоги щодо застосування ратушної міри.

Львівський каштелян Юзеф Семєнський клопочеться перед львівським магістратом за ксьондза Томаша Бесядовського. Посилаючись на його чесноти та рекомендації, він просить надати йому вівтарію Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, яка стала вакантною після ксьондза Мосціцького.

Львівський каштелян Юзеф Семенський звертається до влади Львова у справі єврея Левка, змушеного вироком комісії звільнити придбану кам'яницю. Він звертає увагу на те, що попередній власник повинен повернути Левкові гроші, сплачені за купівлю нерухомості.

Львівський каштелян Юзеф Семєнський заступається перед львівським магістратом за пароха костелу св. Лазаря, сина пані Мосціцької. Він просить надати йому бенефіцій у Зубрі після зречення попереднього адміністратора.

Єпископ-номінант Вацлав Ієронім Сєраковський дякує бурмистрові та раді міста Львова за прихильне сприйняття звістки про його номінацію на львівське архієпископство. Водночас він запевняє райців у своїй вдячності та готовності виконувати їхні побажання.

Перемишльський єпископ Вацлав Ієронім Сєраковський дякує владі міста Львова за надіслані привітання з нагоди Різдва Христового та Нового року. У відповідь він висловлює взаємні побажання гараздів, Божого благословення та успішного здійснення всіх задумів.

Львівський архієпископ Вацлав Ієронім Сєраковський пояснює магістрату Львова затримку з відповіддю на лист стосовно невиплаченого боргу Речі Посполитої перед містом. Він заявляє про готовність допомогти, однак зазначає, що це питання може бути вирішене виключно сеймом.

Львівський архієпископ Вацлав Ієронім Сєраковський висловлює бурмистрові та райцям міста Львова подяку за прихильність і складає побажання успіху та Божого благословення на Новий 1761 рік.

Львівський архієпископ Вацлав Ієронім Сєраковський відповідає міській владі Львова, закидаючи їй нещирість, неприхильність та зневагу до пастирської влади. Попри це, він висловлює новорічні побажання мудрості, пам'яті про речі остаточні та Божого благословення.

Львівський архієпископ Вацлав Ієронім Сєраковський дякує владі Львова за те, що вона не стала вносити скандальну справу до судових актів, а звернулася безпосередньо до нього. Він сповіщає про втручання каноніка Беньковського та догану каноніку Сєраковському, просячи магістрат владнати суперечку мирно й непублічно.

Архієпископ Вацлав Ієронім Сєраковський докоряє каноніку Леону за насильницькі дії проти регента Львова, на які поскаржився весь львівський магістрат. Він наказує йому невідкладно та мирно залагодити суперечку за допомогою каноніка Крейзера, погрожуючи в іншому разі судовим процесом і втратою прихильності.

Львівський архієпископ Вацлав Ієронім Сєраковський дякує міській владі Львова за надіслані привітання з нагоди свята Різдва Христового. У відповідь він надсилає райцям і бурмистрові пастирське благословення та побажання благополуччя й здоров'я на Новий рік.

Львівський архієпископ Вацлав Ієронім Сєраковський дякує владі міста Львова за надіслані вітання з нагоди світлого Христового Воскресіння. У відповідь він висловлює райцям пастирські побажання благополуччя, Божого благословення та довгих років міцного здоров'я.

Львівський архієпископ Вацлав Ієронім Сєраковський повторно звертається з проханням до влади міста Львова надати презенту на вакантну після отця Годуровського канонію своєму аудиторові, отцю Руському. Він запевняє, що забув попередню відмову, і висловлює взаємну прихильність до магістрату.

Львівський архієпископ Вацлав Ієронім Сєраковський дякує владі міста Львова за надіслані віншування з нагоди Великодня. У відповідь він висловлює взаємні побажання, просячи Воскреслого Христа про добробут і довголіття для адресатів.

Львівський архієпископ Вацлав Ієронім Сєраковський повідомляє владу Львова про прийняття виправленої презенти та інституювання ректора катедральної школи Подгаєцького на львівську канонію після покійного ксьондза Опцидовича. Висловлює задоволення з приводу з'ясування попередньої канцелярійської помилки та запевняє магістрат у своїй пастирській прихильності.

Львівський архієпископ Вацлав Єронім Сєраковський дякує бурмистрові та райцям міста Львова за надіслані святкові вітання. У відповідь він зичить Божого благословення, міцного здоров'я та всілякого особистого й спільного благополуччя.

Львівський архієпископ Вацлав Ієронім Сєраковський звертається до влади Львова на захист бургграфа свого палацу, якому райці нібито погрожували кривдою в обхід архієпископської юрисдикції. Він нагадує про належні йому привілеї та вимагає, щоб усі скарги на слугу спрямовували безпосередньо до нього.

Львівський архієпископ Вацлав Ієронім Сєраковський повідомляє львівський магістрат про прийняття ксьондзом Купінським коад'ютірії канонії. Він додає, що у зв'язку з цією успішно вирішеною справою вже надсилає відповідний лист до Рима.

Архієпископ Сєраковський повідомляє львівський магістрат про скасування покарання різками для волоцюги Юговського та відсилає його до Львова, наказуючи спонукати його повернутися до сім'ї та ремесла. Він також доручає провести слідство щодо звинувачень, які Юговський висуває проти своєї дружини.

Львівський архієпископ Вацлав Ієронім Сєраковський рекомендує магістрату міста Львова дотеперішнього провізора шпиталю Святого Духа, пана Зєнткевича. Спираючись на супліки підданих та заслуги у спорудженні костелу в Малехові, ієрарх просить залишити його на цій посаді на подальший час.

Архієпископ Вацлав Ієронім Сєраковський запевняє владу Львова у прозорості своїх дій щодо фундації покійного доктора Лінгєра. Він заявляє, що відповідно до закону всі кроки здійснюватимуться офіційним едиктальним шляхом із викликом зацікавлених сторін.

Львівський архієпископ Вацлав Єронім Сєраковський застерігає львівський магістрат від стягнення та розміщення легату покійного доктора Лінгєра на побожні цілі до офіційного затвердження заповіту церковною владою. Він застерігає міську владу від примушування вдови до виплати сум і спроб розмістити їх на обтяжених маєтках без належного забезпечення.

Львівський архієпископ Вацлав Ієронім Сєраковський повідомляє провізора шпиталю Святого Духа Бема про розпорядження, надане каноніку Александровичу, щодо вчинення правосуддя стосовно обвинуваченого священника. Він направляє адресата до згаданого сурогата, запевняючи в отриманні належного відшкодування за завдану кривду.

Ян Сєраковський повідомляє Станіславу Яну Яблоновському про спокійну ситуацію на прикордонні та відсутність татарської загрози, а також про заворушення під Ґданськом. Просить племінника про новини та про врахування його під час виплати заборгованої платні з огляду на наближення терміну сплати боргів.

Юзеф Сераковський просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про дозвіл залишити при собі колишнього покоєвого, забезпечивши йому лише харчування. До прохання приєднується жінка з родинного оточення, заступаючись за слугу, якого колись цінував покійний.

Ельжбета Сенявська, яка представляє маєтності королеви-вдови Марії Казимири, подає магістрату Львова декларацію на дванадцять тисяч «полензовських заслуг», уступлену паном Брандтом як відшкодування за збитки в Калуському старостві. Авторка закликає якнайшвидше виплатити належні кошти, зобов'язуючись надати відповідну квитанцію.

Ельжбета Сенявська, яка завідує маєтностями королеви-вдови в Польщі, подає львівському магістрату декларацію на дванадцять тисяч поленсовських заслуг, призначених на відшкодування збитків у Калуському старостві. Вона звертається з проханням про якнайшвидше погашення заборгованості, гарантуючи видачу належних розписок.

Ельжбета Сенявська за підтримки чоловіка звертається до влади Львова щодо повернення шести римарських шкір, безпідставно вилучених у жовківського міщанина тамтешніми гарбарями. Вона просить розпорядитися повернути товар панові Анулевичу, посилаючись на колишню прихильність магістрату та обіцяючи вдячність.

Ельжбета Сенявська звертається до президента та магістрату Львова з проханням прийняти до міської громади сина покійного пана Ріокура, родиною якого вона опікується. Вона наголошує на чеснотах кандидата й висловлює свою вдячність міській владі за успішне вирішення справи.

Ельжбета Сенявська звертається до президента та магістрату Львова з проханням заблокувати плани кармелітів босих, які мають намір зайняти та замурувати публічну дорогу на Краківському передмісті. Вона наголошує, що цей тракт забезпечує зручний під'їзд до новозбудованого монастиря капуцинів, а його перекриття було б протиправним і шкідливим для міських валів.

Ельжбета Сенявська дякує львівському магістрату за колишню прихильність і засвідчує свою подальшу підтримку у справах міста. Вона повідомляє про своє звернення до чоловіка та коменданта Львова щодо зруйнованої громадської дороги, закликаючи міську владу довести цю справу до успішного завершення.

Адам Миколай Сенявський висловлює Яну Станіславу Яблоновському свою повагу та повідомляє про накази щодо підвищення з данського війська. Він також просить про новини з пошти та відомості про політичні наміри у Великопольщі.

Адам Миколай Сенявський вітає Яна Станіслава Яблоновського з прийдешнім Великоднем і висловлює турботу про стан його здоров'я. Він обговорює розбіжності у повідомленнях про військово-політичну ситуацію, похід саксонських військ із Великопольщі та просить надіслати більш достовірні відомості.

Адам Миколай Сенявський повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про заходи, вжиті Тшебуховським у сеймикових справах, та про очікування рішень щодо королівського посла. Він запевняє адресата у своїй незмінній відданості та просить про подальші розпорядження і новини.

Адам Миколай Сенявський повідомляє Яна Станіслава Яблоновського про затримку свого виїзду через повернення дружини з богослужіння в Ярославі та анонсує зустріч у Львові. Він також сповіщає про напруженість і суперечки, що загрожують зривом найближчого сеймика, заявляючи про готовність допомогти їх залагодити.

Адам Миколай Сенявський вітає Яна Станіслава Яблоновського з прийняттям військового командування, водночас наголошуючи на нагальній потребі його присутності у Варшаві задля добра Речі Посполитої. Він також просить повідомляти вісті про можливі бунти у Волощині та Сербії.