Каталог джерел

Адам Миколай Сенявський інформує Яна Станіслава Яблоновського про поточні військові справи, козаків та перебіг земських сеймиків. Він також сповіщає про свій швидкий від'їзд до Варшави і висловлює сподівання зустрітися з адресатом.

Адам Миколай Сенявський перепрошує, що пише листа через секретаря через недугу, і критикує поведінку ксьондза Гомолінського та Серадзького воєводства щодо шведської загрози. Він також просить адресата оперативно передавати політичні новини щодо монарха та справи пана Огінського.

Миколай Єронім Сенявський доручає львівському райці Янові Зиверту розподілити 500 польських злотих, наданих із ласки королеви на викуп ув'язненої за борги Кшиштофової Бочковської. Половину суми належить виплатити військовому стражникові, а другу половину передати самій боржниці.

Гіларій Сіньйо звітує про вручення листів канцлеру та переказує його невдоволення через відсутність відповіді щодо квитівок. Він також інформує про перебіг судових справ у магдебурзькому суді та сповіщає про своє швидке повернення до Львова.

Антоній Сікорський дякує львівському магістрату за надіслану через візника діжечку риби. Він також складає від імені свого патрона подяку за дарунок риби, переданий до панської кухні.

Антоній Сікорський підтверджує отримання трьох цебриків риби, привезених зі Львова візником Лещинським, та повідомляє про їхній розподіл між своїм патроном, підканцлером коронним і собою. Від імені свого зверхника та власного висловлює магістрату вдячність за отриманий дарунок.

Антоній Сікорський квапить львівський магістрат терміново оформити та надіслати свідоцтво, про яке безупинно нагадує прусський міністр Бенуа. Він просить переглянути попередній лист разом із додатком і задовольнити прохання, аби уникнути подальших обтяжливих нагадувань.

Антоній Сікорський дякує магістрату Львова за дарунок — балійку риби, а також переказує подяку від імені свого патрона. Крім того, він повідомляє про доставлення другого цебра риби підканцлеру коронному.

Аудитор апостольської нунціатури Паоло Луїджі Сільва запевняє представника львівського магістрату в докладанні зусиль у дорученій йому справі та в пильнуванні того, щоб не було порушено міську юрисдикцію. Він також заявляє про повну готовність і надалі допомагати владі міста Львова.

Й. К. Г. Зімон надсилає колекторові Маю свій чинний контракт та довідку зі Львова для пред'явлення їх комісарові. Він цікавиться умовами укладення нового контракту на млин і просить повернути документи через пароха.

Львівський архієпископ Ян Скарбек звертається до президента та магістрату Львова з проханням зупинити страту й дарувати життя засудженому на смерть в'язневі, посилаючись на великодній час та християнське милосердя. За порятунок наверненого засудженого ієрарх висловлює міській владі свою вдячність і готовність до взаємних послуг.

Архієпископ Ян Скарбек рекомендує львівському магістрату кандидатуру кс. Чарковського на вакантну катедральну канонію після померлого кс. Русінського. При цьому він посилається на давніші прецеденти та роз'яснює питання папських булл, які регулюють заміщення бенефіцій.

Писар магдебурзького суду Ігнацій Скварчинський відкидає звинувачення пана Єнджейовського щодо незаконного стягнення зборів та відмови у видачі судових актів, просячи адресата про підтримку й протекцію. Він також повідомляє про неправомірні дії королівської комісії у справі спадкоємців Вєжбицьких, до чого свою дописку додає Й. К. Сольський.

Юзеф Скорупка Падлевський повідомляє львівський магістрат про готовність прибути до Львова на призначене белзьким воєводою відновлення засідань комісії. Він також підтверджує повернення підписаного повідомлення.

Павло Скотницький заявляє раді міста Львова про готовність особисто прибути до міста, якщо в цьому буде потреба. Він просить про термінову відповідь через спорядженого посланця, чи є його присутність необхідною, оскільки в іншому разі має намір вирушити безпосередньо на Підгір'я.

Делегати повідомляють міську владу Львова про своє прибуття до Варшави попри труднощі на заставах, а також про заходи перед коронними можновладцями й асесорами задля захисту міської юрисдикції. Вони сповіщають про проведену правничу нараду, сподівання на якнайшвидший розгляд справи та просять надіслати відомості щодо місії пана Дрешля.

Я. Скшетуський відкидає звинувачення львівської влади щодо незаконного захоплення міського валу і пояснює, що поставив паркан біля свого маєтку винятково для захисту схилу від осипання. Він висловлює готовність перенести огорожу відповідно до меж придбаної власності, щойно магістрат здійснить їх офіційне розмежування.

Я. Скшетуський звертається до влади Львова з проханням якнайшвидше призначити через підканцлера комісію для розслідування висунутих проти нього претензій. Він висловлює бажання якнайскоріше відбілити своє добре ім'я та відновити давні дружні взаємини з магістратом.

Ян Скшешовський звертається до президента Львова зі скаргою на сваволю міського слуги у маєтностях сілецького старости та просить звільнити безпідставно заарештованого підданця. Водночас він запевняє в готовності доправити його до суду на кожну офіційну вимогу міської влади.

Ян Скшешовський повідомляє президента Львова про свою хворобу, яка унеможливлює його особисту появу. Він звертається з проханням не розпочинати за його відсутності справу щодо юрисдикції селецького старости.

Службовий запис президента Львова Юзефа Весьоловського, що засвідчує надходження та передачу листа у міських справах від пана Скшешовського 22 червня 1757 року.

Станіслав Скшишовський звітує владі Львова про свої розшуки в книгах коронної канцелярії у Варшаві, здійснені за згодою канцлера задля віднайдення міських документів. Повідомляє про відсутність шуканих декретів у канцелярійних книгах, вказує на ймовірність їх внесення до земських актів і запевняє, що незабаром надішле засвідчені витяги після їх підписання канцлером.

Станіслав Словіковиць ділиться з владою Львова звістками про сприятливі рішення короля і сенату, ухвалені для Кракова. Водночас він заступається за слугу Гетманковського, просячи львівський магістрат виплатити належні йому гроші.

Ксьондз Юст Словіковський дякує владі Львова за дотеперішню опіку над донькою та родиною покійного брата Людвіка й просить про подальшу прихильність до них. Він заявляє про готовність віддячити місту за виявлену допомогу та повідомляє про звернення в цій справі пана Гардера.

Ян Сломінський дякує владі та станам міста Львова за надіслану провізію на період посту. Він висловлює вдячність і запевняє в готовності відповісти взаємністю на доброзичливість та послужити порадою в разі потреби.

Ян Сломінський дякує львівському бурмистрові та райцям за надісланий пісний провіант. Він також повідомляє про подання комісарів та отримання завіреного декрету у справі кармелітів.

Ян Сломінський радить владі Львова щодо заочного декрету та порозуміння з кармелітами у справі комісарів. Він також нагадує про судові збори й застерігає щодо знецінення червоних злотих у Варшаві.

Польний гетьман литовський Юзеф Богуслав Слушка дякує своєму племінникові, волинському воєводі Яну Станіславу Яблоновському, за пам'ять та владнання справи Стадницьких. Він також переказує вітання воєводині й запевняє у своїй незмінній прихильності та готовності до послуг.

Польний гетьман литовський Юзеф Богуслав Слушка пише до племінника, волинського воєводи Яна Станіслава Яблоновського, переповідаючи новини, отримані від дружини щодо пана генерала, та сповіщаючи про своє перебування у Виточі. Лист завершується запевненнями у пам'яті та поклонами для воєводиної.

Польний гетьман литовський Юзеф Богуслав Слушка вітає Яна Станіслава Яблоновського з поповненням у родині та описує дедалі глибшу політично-військову кризу в Литві, пов'язану із зайняттям Вільна та обтяжливими діями саксонських військ. Побоюючись політичних наслідків, автор наполегливо просить адресата негайно спалити листа.

Польний гетьман литовський Юзеф Богуслав Слушка пише до племінника, руського воєводи Яна Станіслава Яблоновського, про придворні справи у Варшаві, рекомендуючи надісланий мембріал та скарги полковника. У постскриптумі згадує про прибуття пана Глузиці, ділячись думками про скрутне становище в країні та передаючи вітання від дружини.

Миколай Сльонговський звітує руському воєводі про свої заходи у Гданську щодо отримання векселя на суму 6000 злотих із коштів гіберни. Він надсилає перший примірник векселя, отриманий від пані Матерової, та описує переговори стосовно зобов'язань пана Зеневи.

Александер Сміт повідомляє з Кенігсберга про тривале лікування ноги та про затримку судна з товарами Компанії через загрозу з боку турецьких піратів. Він також сповіщає про непевність щодо того, чи зможе судно з вантажем повернутися ще цього року.

Александер Сміт висловлює здивування відмовою повернути надіслані книжки та перелічує значні витрати, які він поніс на них. Натомість за утримані томи він просить адресата надіслати сувій добірного полотна або батисту на сорочки.

Францішек Смолька звертається до Александера Морґенбесса з проханням терміново надати докладні відомості про оцінку та стан маєтку Жужель, який має бути виставлений на торги. Він також розповідає про свою політичну поїздку до Відня й Пешта, зокрема про годинну конфіденційну бесіду з принцом Наполеоном та зустрічі з австрійськими й угорськими міністрами.

Францішек Смолька розповідає про залаштунки внесення до Крайового сейму пропозиції про відкликання галицьких послів із Державної ради у Відні. Описує спричинене цим обурення влади, реакцію депутатів та палку підтримку львів'ян.

Францішек Смолька розповідає Александеру Моргенбессу про бурхливу реакцію преси та послів Сейму на свою політичну пропозицію, а також про передачу її до комісії всупереч опору опонентів. Згадує також про виклик намісника Ґолуховського до Відня та публікацію власної біографії в «Tygodniku Lwowskim».

Францішек Смолька розповідає про нападки преси на його сеймову пропозицію та заявляє про намір розкрити власну політичну програму під час парламентських дебатів. Він також просить адресата ознайомитися з нововиданою німецькою мовою брошурою про польську справу та посприяти її поширенню.

Францішек Смолька відкриває Александрові Моргенбессу своє авторство анонімних політичних листів і роз'яснює власну позицію щодо ролі Австрії в поділах Речі Посполитої та польських справах. Він переконує, що відновлення Польщі незабаром стане для держав-загарбниць, а надто для Австрії та Німеччини, суворою політичною необхідністю, а не справою сентиментів.

Францішек Смолька надсилає Морґенбессу конфіскований номер «Дзєнніку Львовського», схований в іншому часописі, і заохочує його до газетної полеміки. Він також коментує загострення політичного конфлікту з урядом, заявляючи про рішучий опір діям міністерства.

Францішек Смолька аналізує політику уряду після розпуску частини крайових сеймів і застерігає від впливу централістів в Австро-Угорщині. Він закликає Александра Морґенбессера вплинути на прийдешні вибори на Буковині, щоб обрати послів, які підтримують федералістську державно-правову опозицію.

Якуб Собєський звертається до отця Адама Зборовського з проханням зазначити потреби, пов’язані з приготуванням поминального обіду. Він прагне гідно прийняти прибулих гостей, як личить високому становищу покійного.

Якуб Собеський повідомляє отця Адама Зборовського про призначення жалобного богослужіння на ранок вівторка. Лист завершують традиційні формули прощання та підпис підчашого коронного.

Якуб Собеський висловлює співчуття о. Адаму Зборовському після смерті батька та запевняє в сумлінному виконанні заповіту й збереженні майна. Водночас він виступає проти наміру поховати покійного поза цвинтарем, наполягаючи на гідному похованні в костелі у Львові.

Руський воєвода Якуб Собеський дякує львівським райцям за пильність і турботу про безпеку столиці руських земель. У відповідь на їхній лист він виряджає до Львова загін піхоти з наказом охороняти будинок Боруца та співпрацювати з міським магістратом.

Якуб Собеський висловлює співчуття львівським райцям через конфлікти з архієпископом та повідомляє про надсилання листа із закликом до миролюбного або судового розв'язання спору без насильства. Він також сповіщає про наказ видати позови проти євреїв.

Воєвода Якуб Собеський радить львівським райцям відмовитися від апеляції та укласти негласну фінансову угоду з євреями у справі крадіжки в костелі св. Станіслава. Він також звертає увагу на безпідставні претензії ксьондза Лукаша на конфісковану кам'яницю та просить належно розмістити шпитальний легат покійного замойського декана.

Ян Собеський нагадує руському воєводі Станіславу Яну Яблоновському про обіцянку залишити в компуті тридцять коней татарської корогви без зменшення панцерної корогви. Він закликає вирізнити вірних слуг з-поміж вояків, які юрмою домагаються військових посад після укладення миру.

Теофіла Собеська висловлює львівським райцям сусідську прихильність і, попри те що раніше купців не допустили до її кам'яниці, задовольняє прохання міста. Вона також повідомляє про направлення на місце свого підскарбія Зброжека для владнання цієї справи.

Гологірський парох А. Собецький звертається до львівського міського урядника з проханням роз'яснити та скасувати конфіскацію призначених на продаж церковних продуктів. Він нагадує про свої давні зв'язки з владою Львова та зазначає, що в разі невирішення справи мирним шляхом звернеться до впливових покровителів, зокрема до коронного ловчого.