Каталог джерел

Валентій Урбановський повідомляє руському воєводі про марне очікування в Торуні на поручника для отримання асигнати та врегулювання фінансових справ. Він також інформує про домовленості, досягнуті з паном Бартольді та паном Вінарським щодо виплати й погашення суми частинами в Ґданську.

Валентій Урбановський повідомляє про повернення з Торуня до Свеця й заявляє про готовність перевезти гроші власними кіньми. Він також інформує, що кошти від пана Бартолді очікують на перерахунок у Гданську, де пан Вінарський чекає на подальші розпорядження.

Войцех Урбановський повідомляє руського воєводу про справи, пов'язані з неврученим листом до мечника, та про заплановану його братом закупівлю сукна під Лешном. Він також сповіщає про згасання місцевих заворушень і відступ прибічників принца де Конті після вступу на посаду нового каліського воєводи.

Войцех Урбановський виправдовується перед руським воєводою за нерегулярне листування, спричинене подорожжю, і переказує почуті чутки про нібито бунт краківського каштеляна проти короля. Він також пояснює стан виконання доручених йому справ, зокрема закупівлі кробського сукна, та сповіщає про свій швидкий приїзд.

Войцех Урбановський сповіщає Францішка Квалковського про відправлення трьох скринь із документами до Львова та про заходи щодо зміни місця вирушення хоругви з Мостиськ. Він також торкається питань фінансових розрахунків, труднощів із позикою від пана Гродзицького та повідомляє про стан здоров’я домашніх і коней.

Войцех Урбановський виправдовує хворобою відсутність листа від спільного покровителя, дякує адресатові за надіслані сірку й залізо та обговорює кравецькі справи. Також передає низький уклін від дам, які перебувають у Підкамені, зокрема від панни Чаплічанки.

Стефан Урбановський повідомляє Яну Яблоновському про настрої навколо прийдешнього сеймику та засідань Радомської комісії. Він також сповіщає про клопоти з норовистим братом Валентієм, який після сварки з батьком знайшов у нього прихисток, і просить у разі потреби видати нову довіреність.

Стефан Урбановський звітує руському воєводі Яну Яблоновському про скарбові справи та бурхливий перебіг сеймику в Познані. Повідомляє про протестації рокошан, блокування зачитування листів магнатів та відвернений шабельний напад на познанського воєводу.

Стефан Урбановський повідомляє воєводі Яну Яблоновському про фінансові питання, отримання асигнацій та про від'їзд свого брата. Він розповідає про підготовку до сеймику, пересування військ, політичні настрої та суперечки з протестантами, які домагаються нових конституцій.

Міхал Урбанський повідомляє владі Львова про успішне вирішення доручених трибунальських справ і застерігає від надання позик і товарів військовим. Крім того, він порушує питання коштів на ремонт приміських доріг і мурів, сповіщаючи про свій виїзд на судовий з'їзд у Літовищах.

Замойський магістрат за дорученням єпископа-ординарія звертається до влади Львова з проханням з'ясувати долю Альберта Вітковського, який сім років тому покинув дружину Маріанну Глінкевичівну. Влада Замостя просить провести опитування серед львівських ремісників і повідомити, чи розшукуваний живий і чи перебуває в місті.

Станіслав Усман звертається до бурмистра Львова з проханням з'ясувати справу срібла жовківського костелу, забраного зі львівського архіву під час турецької облоги. Він повідомляє про особисту зацікавленість короля Яна III Собеського у поверненні коштовностей і просить зібрати відомості від львівських райців.

Василь Устрицький просить львівський магістрат передати справу пана Крупінського проти пані Домінікової з синами та священника Стефана Вишинського до суду першої інстанції. Він обґрунтовує це необхідністю допиту місцевих свідків, доставлення яких до Львова призвело б до втрати часу та значних труднощів.

Мацей Юзеф Устрицький повідомляє Яна Яблоновського про невдачу своїх клопотань при королівському дворі у Кракові та дякує за опіку, яку той надавав досі. Він просить воєводу виявити терпіння й утриматися від раптового відібрання оренди в Лашках, обіцяючи зустрітися особисто під час з'їзду у Львові.

Мацей Юзеф Устрицький просить Яна Яблоновського не віддавати оренду маєтку іншій особі до оголошеної комісії, зазначаючи, що раптове відібрання оренди завдасть йому відчутних збитків. Він заявляє про готовність особисто порозумітися і надалі тримати оренду на повне задоволення воєводи.

Мацей Юзеф Устрицький пояснює руському воєводі, що через свою відсутність не знав про спробу розквартирування війська в Ляшках за гетьманською асигнацією. Він запевняє, що негайно віддав розпорядження не чинити перешкод діям офіціала воєводи.

Мацей Юзеф Устрицький повідомляє руського воєводу Яна Яблоновського про прибуття до Ляшок солдатів по гіберну та на постій, що є надто великим тягарем для місцевої громади. Скаржачись на брак прибутків через селянські бунти, автор просить про виплату обіцяної компенсації за озимину.

Примас Якуб Уханський висловлює підтримку львівським міщанам, які протестують проти нав'язуваних шляхтою каптурових судів, і радить твердо стояти на своєму спротиві. Він також запевняє, що надіслав листа до руського воєводи з проханням захистити міські права до обрання нового монарха.

Кшиштоф Фабритц повідомляє Артура Форбса, що довірені йому три сувої полотна все ще перебувають у Варшаві через брак візників. Він запевняє, що відішле товар до Ярослава за першої слушної нагоди, щойно його отримає.

Ротмістр Фаленський від імені сконфедерованого війська закликає львівських райців особисто прибути до табору під Щирцем із підготовленими грошима замість того, щоб вести переговори через посередників. Він обіцяє, що після сплати належної суми негайно видасть ординанс із наказом солдатам залишити зайняті території.

Людвік Фантуччі висловлює радість з приводу одужання Мацея Гайдера після перенесеної хвороби та надсилає йому в дарунок атлас на знак вдячності за львівську гостинність. Він також повідомляє, що в їхній спільній справі більше немає потреби вживати подальших заходів через заяву пана Замойського, та розпитує про стан справи пана Садомського.

Йоганн Фарквар повідомляє Артура Форбса про труднощі зі стягненням заборгованості з боржників та про сподівання на швидкі виплати від пана Окреша та Йонеля Люста після повернення капітана Чамберса із сеймику. Також сповіщає про очікування на прибуття пана Робертса і про листи та копії документів, передані через посланців.

Йоганн Фарквар повідомляє Артура Форбса про від'їзд пана Роберта на візитацію та передає листи, що надійшли зі Львова й Самбора. Він також переказує прохання пана Ярсарського якнайшвидше відіслати посилку до Львова.

Купецький рахунок Артура Форбса від квітня 1687 року у Львові, що підсумовує його дебіторську та кредиторську заборгованість від торгівлі вином, шафраном, продовольством, а також за позиками і транспортними витратами. Запис містить баланс боргу та витяг із попередніх транзакцій, зареєстрованих у Перемишлі та Львові в 1686 році.

Йоганн Фаркгар звітує про торговельні операції з саф'яном і воском та організацію перевезень до Вроцлава і Ґданська. Він також повідомляє про наростання конфлікту краківського магістрату та єпископа з лютеранами, яким загрожує вигнання з міста або спалах бунту.

Йоганн Фарквар інформує Артура Форбса про краківські вексельні розрахунки, продаж сап'яну та успішне отримання партії лейпцизьких товарів. Він також згадує про звернення до короля у справі ув'язненого пана Ніколаєва та передає прохання шведського резидента.

Йоганн Фарквар повідомляє Артура Форбса про успішне отримання вантажу від візника та складні цінові переговори з шевцями, які купують сап'ян. Він також сповіщає про торговельні дії конкурентів, листування від купців і королівські розпорядження щодо краківського магістрату.

Йоганн Фаркгар повідомляє Артура Форбса про від'їзд пана Роберта на богослужіння та надсилає замість нього додані листи і три газети для адресатів у Ярославі та у Львові.

Катажина Фелькерзамб сповіщає свого брата, Яна Яблоновського, про передачу його листа королеві Марії Казимирі та про отримання її заступництва перед кам'янецькою пані. Через ослаблене здоров'я монархиня не змогла особисто відповісти, однак передала воєводі щирі вітання.

Ян Теодорович просить Артура Форбса терміново надіслати до Клужа засвідчене львівським магістратом та грецькими купцями свідоцтво про борг убитого Мартона Ліпія. Вдова покійного відмовляється визнати зобов'язання через відсутність збереженого боргового розписку (скрипту).

Фестенбург звертається до бургомістра Львова з проханням тимчасово і безоплатно прийняти до притулку убогу Козловську, яка очікує на звільнення постійного місця. Він пояснює, що її поточне харчування й утримання в цей час забезпечує пан Гутовський.

Ректор Краківської академії Станіслав Філіпович повідомляє владу Львова про дисциплінарний вирок, винесений ксьондзу Малецькому за непослух, запевняючи у непорушності міських прерогатив. Він також заявляє, що доручив тимчасове управління ксьондзу Опейдовичу, і висловлює готовність прислати іншу особу замість неприйнятого пана Янкевича.

Ельжбета з Радзивіллів Фірлей оплакує смерть свого чоловіка, називаючи цю втрату ударом не лише для неї, а й для всього суспільства. Вона звертається до руського воєводи Яна Станіслава Яблоновського та його дружини з проханням прибути на похоронні урочистості до Любліна.

Александр Фялковський звітує Яну Яблоновському про свої зусилля щодо схиляння та втримання перемишльського підкоморія на боці інтересів роду Яблоновських, обіцяючи йому, зокрема, коня від краківського воєводи. Також згадує про посольські справи та фінансову асигнацію для Чарнецького.

Флеммінг, уроджена Літольфф фон Едлерсберг, просить львівського управителя про дозвіл на регулярні візити й можливі ночівлі Зофії Пшеслевічової за відсутності чоловіка, який перебуває в Бродах. Авторка ручається за бездоганну поведінку жінки, посилаючись на багаторічну службу її доньки у спільної знайомої.

Й. Флосерович дякує магістрату та громаді міста Львова за несподіваний дарунок у вигляді риби та білужини. Він висловлює вдячність і заявляє про готовність віддячити за слушної нагоди.

Й. Флосерович підтверджує львівському магістрату отримання листа та грошей, переданих через посланця Бенцдорфа, у справі проти львівського суфрагана ксьондза Ґловінського. Він запевняє у готовності захищати честь міста перед нунціатурою у визначений процесуальний строк.

Й. Флосерович повідомляє львівський магістрат про надсилання позову з інгібіцією проти львівського суфрагана, який безпідставно закидав місту образу честі. Він також запевняє у готовності й надалі захищати права магістрату в разі вжиття консисторією подальших заходів.

Й. Флосерович повідомляє львівський магістрат про відправлення інгибіції та отримання правових засобів із нунціатури у справі проти львівського суфрагана. Він обіцяє внести запис до актів у призначений термін і просить надіслати список комісарів на випадок потреби провести розслідування на місці.

Й. Флосерович надсилає завірений випис декрету на комісію у справі з отцем львівським суфраганом та підтверджує сплату канцелярійного мита. Він також запевняє у своїй готовності надавати подальшу правову допомогу в цій справі.

Й. Флосерович приймає довіреність та платню від львівського магістрату, застерігаючи можливість підвищення винагороди у разі більшої кількості справ. Він також повідомляє про внесення до магдебурзького реєстру справи проти львівських євреїв і про намір домогтися призначення комісарів або ухвалення заочного вироку.

Я. Флосерович повідомляє львівський магістрат про вручення листа великому канцлеру коронному та обіцяє простежити за судовою справою проти львівських євреїв у реєстрі засідань.

Я. Флосерович відраджує львівському магістрату домагатися від Нунціатури заборони будівництва для домініканців через побоювання образити великого коронного канцлера, який дозволив роботи до винесення вироку. Проте він запевняє в майбутньому відшкодуванні місту, відсилаючи за подробицями до присутнього у Варшаві синдика через непевність щодо терміну відновлення асесорських судів.

Й. Флосерович повідомляє львівський магістрат про труднощі із внесенням справ до належного реєстру Асесорського суду через відсутність відомостей про їхній предмет. Він зазначає, що з'ясує подробиці безпосередньо у делегатів міста після їхнього прибуття до Варшави й лише тоді виконає всі формальності.

Й. Флосерович інформує владу Львова про нову справу з реєстру ув'язнених, порушену патрицієм Пйотром Латиною. Він також повідомляє про зупинення провадження за власні кошти, щоб запобігти ухваленню заочного вироку проти міста.

Автор дякує за річну платню та обіцяє клопотатися про скасування мандатів, виданих на користь львівських євреїв після відновлення засідань асесорських судів. Він також зобов'язується своєчасно повідомляти про перебіг справи.

Автор дякує президентові Львова за нагадування про його заборговану платню та запевняє у своїй повсякчасній турботі про інтереси міста. Він також повідомляє про намір втрутитися в Апостольській нунціатурі задля скасування процесу у справі Кубішевських і Пашкевичів та повернення її до міської юрисдикції.

Автор підтверджує отримання міського маніфесту проти ксьондзів Вонсрашинського та Лубішевського й обіцяє негайно надати репліку на закиди протилежної сторони, затриману досі через хворобу опонента. Принагідно він також домагається виплати заборгованої за два роки платні за сумлінне пильнування судових реєстрів.

Юзеф Флосерович повідомляє львівський магістрат про сприятливий вирок нунціатури, яка скасувала консисторський процес у спорі зі священниками Ватрашинським і Лубішевським, захистивши міську юрисдикцію. Водночас автор повторює прохання про виплату заборгованої за три роки платні за свої послуги.

Юзеф Флосієрович відсилає львівському магістрату документи у справі зі священниками Лубішевським і Ватрашинським. Він також повідомляє про труднощі з реалізацією асигнати на 540 злотих у пана Куровського, який призупинив виплату до з'ясування справи з її видавцем.