Каталог джерел

Ректор Краківського університету Казимир Ярмундович звертається до влади Львова з проханням докласти зусиль задля термінового ремонту занедбаної львівської Академічної школи в межах належного місту права патронату. Водночас він застерігає від негативних наслідків занедбання будівлі під час майбутньої церковної візитації для прав університету та магістрату.

С. В. Ярновський виправдовує перед дядьком свою відсутність на з'їзді тяжкою хворобою, посилаючись на свідчення посланця. Він заявляє про бажання якнайшвидше врегулювати рахунки та майнові справи через призначену особу після одужання.

Ян Ярошевич звертається до Артура Форбса з проханням справедливо скоригувати фінансовий розрахунок з огляду на збитки, понесені під час обміну золота й талерів, а також розпитує про коней та воза. У постскриптумі він наводить торговельні відомості про очікуваний аукціон Ост-Індійської компанії в Амстердамі та актуальні ціни на індиго.

Ярошовський дякує за прихильність і листування, згадує про лист Брауна та справу позики, якій присвячує подальшу частину листа. Передає вітання братовій та Альбрехту Форбсу. Деталі розрахунку та частина синтаксичних зв’язків прочитані непевно.

Священник Василь Яськевич клопоче перед представником львівського суду у справі ув'язненого чиншовика, кредитор якого вимагає повернення боргу дорогим взуттям замість грошей. Духовна особа просить звільнити боржника з-під варти за умови сплати щотижневих внесків готівкою.

Яскевич повідомляє про сплату у Варшаві 2028 флоринів [закінчення суми потребує перевірки]. Він розрахувався з челядником Форбса і видав документ на 1676 флоринів. Пояснює суперечку щодо терміну оплати, згадує ярославський та вроцлавський ярмарки, а також розрахунок за коверці, килими й пояси. Повідомляє про труднощі зі збутом золототканих поясів; частина товару може залишитися на зберіганні до подальших розпоряджень.

Юзеф Ястшембський надсилає львівському магістрату судовий позов проти львівського суфрагана, який свавільно ув'язнив міського урядовця. Він пояснює, що справа має розглядатися в Трибуналі, оскільки духовна особа з огляду на свій стан підлягає вищій юрисдикції.

Францішек Ястшембський повідомляє воєводі Яну Яблоновському про лист від королеви стосовно донативи й просить вказівок, чиє прізвище в ньому вписати. Він також доносить про судовий процес кам'янко-струмилівського старости Цетнера, який зазіхнув на честь воєводи, проте зрештою програв справу в суді.

Францішек Ястшембський дякує руському воєводі за доручення вести справи королеви, зазначаючи, що розпочне діяти після зустрічі з жидачівським ловчим Крогулецьким. Він також надає правничі поради щодо виконання кондемнати в процесі із сондецьким старостою та стосовно надсилання документів.

Францішек Ястшембський повідомляє руському воєводі Яну Яблоновському про призупинення справи ксьондза Рудецького в Люблінському трибуналі через інгібіційні листи львівського архієпископа. Він пояснює, що присутність підвоєводи більше не потрібна, а захист буде представлено, якщо справа перейде до судів воєводи.

Францішек Ястшембський повідомляє воєводі Яну Яблоновському про відмову священника Клосінського від судового процесу в Трибуналі через інтердикт львівського архієпископа та про відсутність загрози для справи на місці. Він радить продовжувати розгляд перед судом воєводи й обіцяє передати матеріали інквізиції через спеціального посланця від яворівських євреїв.

Яцентій просить воєводу Яна Станіслава Яблоновського виплатити сто талерів своєму вчителеві за минуле навчання та як завдаток на наступний рік, а також виділити кошти на власне харчування та одяг. Крім того, він повідомляє про нагоду вигідно придбати креслярські прилади й просить дозволу та коштів на їх купівлю.

Сенат і шляхта, зібрані на з'їзді в Кракові, наказують владі Львова передати гетьманові публічні кошти, віддані на зберігання до ратуші, для найму війська на оборону прикордоння. У разі відмови міські райці нестимуть відповідальність за будь-які збитки, яких зазнає Річ Посполита.

Коронні ради, зібрані на варшавській конвокації, наказують владі Львова видати коштовності Речі Посполитої, що зберігаються в місті, — корону та єдинорога — люблінському воєводі Яну Тарлу в рахунок боргу. Водночас вони звільняють магістрат від попереднього зобов’язання, яке вимагало повернути коштовності виключно сондецькому старості Станіславу Менжику.

Цехмістри різницького цеху у Львові просять міського писаря Павла Щербича, який перебуває у Варшаві, виклопотати в короля мандат із наказом львівському старості провести екзекуцію декрету проти євреїв. Різники скаржаться на бездіяльність старости й значні матеріальні збитки, що загрожують занепадом їхнього ремесла, заявляючи про готовність покрити всі канцелярійні витрати та щедро винагородити за допомогу.

Автори сповіщають із Варшави владу Львова про складний перебіг міських судових процесів перед королем, особливо суперечки з Монтелупі та справи Калуського, згадуючи про прихильність литовського канцлера та референдаря. Вони також звертають увагу на поранення львівського міського писаря, небезпеку на дорогах і необхідність пильнувати правові інтереси міста.

Зиґмунт Місаковський виправдовує затримку у сплаті боргу необхідністю стягнути кошти з боржників, а також просить надіслати залишену у Львові шаблю. До листа додано приписку Зиґмунта Плази із запевненням про швидке повернення власного боргу після повернення до Любачева.

Уршуля Давидовичова та Лазар Криштофович звертаються до міського писаря Войцеха Зімницького з проханням про правову допомогу й протекцію у спорі щодо опіки з Данієлем Голубовичем. Вони повідомляють про несприятливий для них вирок львівського війтівського суду та подання апеляції до короля, просячи залучити досвідченого правника й заступитися перед канцлером.

Королівські комісари звертаються до львівських райців із закликом припинити виселення під загрозою штрафів євреїв із Краківського передмістя, які орендують будинки в місті і чиї оселі було спалено задля оборони під час облоги. Вони нагадують про королівський привілей, заслуги євреїв в обороні Львова та застерігають щодо затримки в роботі комісії та збиранні податків у разі їх вигнання.

Ротмістри коронних військ, які стояли табором під Щирцем, закликають владу Львова негайно виплатити обіцяну винагороду без подальших зволікань і суперечок. Вони відкидають попередні безрезультатні запевнення магістрату, погрожуючи проведенням військових екзекуцій у львівських передмістях.

Ув'язнені в Кам'янці-Подільському львівські заручники скаржаться на брак засобів до існування та байдужість міської влади. Перед лицем погроз тортурами та ворожого наступу вони благають терміново надіслати гроші й виконати умови викупу.

Львівські заручники, які перебувають у Кам'янці-Подільському, скаржаться міській владі на нестачу коштів на прожиток, необхідність утримувати османську залогу та затримки з виплатою взятих боргів. Вони закликають негайно надіслати належні суми та вжити дієвих заходів для їхнього якнайшвидшого звільнення.

Львівські заручники, які перебувають у Кам’янці-Подільському, драматично описують свої злидні, втрату кредиту та загрозу ворожої помсти через затримку виплати зобов’язань. Вони благають владу Львова надіслати гроші на поточне утримання, подбати про їхні родини та терміново докласти зусиль для їхнього викупу.

Спадкоємці львівського райці Аттельмаєра звертаються з Кракова до міської ради Львова з проханням про допомогу та взяття під опіку занепалого маєтку померлого шваґра Кучанковича. Вони також повідомляють про відрядження до Львова Анни Аттельмаєр та Яцека Охоцького для врегулювання спадкових справ.

Автори листа просять Артура Форбса надати товарну підтримку у вигляді якісного сукна на суму 400 злотих, зобов'язуючись повернути ці кошти разом зі старим боргом на святого Якова. Вони запевняють у своїй платоспроможності завдяки заготовленому сіну для волів та повідомляють про відправлення підписаного боргового зобов'язання.

Лейпцизька торговельна компанія «Ауербах і Вінклер» надсилає Артуру Форбсу до Львова розрахунок на суму 107 флоринів. Купці також обіцяють надіслати цікаві товари на прийдешній ярмарок святого Михайла.

Купці Ауербах та Вінклер надсилають Артуру Форбсу рахунок за товари, отримані паном Есмюллером після ярмарку в Наумбурзі, та повідомляють про врегулювання асигнати на 119 талерів. Вони також висловлюють сподівання на задоволення клієнта доставленими товарами та на отримання незабаром більшого замовлення.

Лейпцизькі купці Коллер і Кюсснер підтверджують отримання часткових платежів від боржників Артура Форбса та подають рахунок за доставлені шовкові товари. Вони просять адресата оформити й надіслати боргове зобов'язання (облігацію) з терміном сплати на свято святого Михайла.

Купці з Лейпцига підтверджують Артуру Форбсу отримання переданих паном Оттмюллером 135 флоринів і зарахування їх на рахунок. Вони також торкаються питання нестачі товарів із ярмарку в Наумбурзі та дякують за наданий торговельний кредит.

Лейпцизькі купці Фляйшер і Кобер підтверджують отримання часткових виплат від пана Ціґлера та за боргом Бєльовського. Вони надсилають звірку рахунків, що демонструє дебетове сальдо, і просять про його сплату та надання квитанції.

Лейпцизька компанія «Фляйшер і Кобер» повідомляє Артура Форбса про відправлення відібраної партії замовлених адамашків через Міхаеля Дюмюллера та застерігає щодо подорожчання шовку в Італії. Лист також містить зведення поточних фінансових розрахунків, грошових переказів і подяку за співпрацю.

Лейпцизька спілка «Фляйшер і Кобер» підтверджує взаєморозрахунок за переданими Артуром Форбсом асигнатами та повідомляє про стан взаємних зобов'язань після Михайлівського ярмарку. Купці водночас висловлюють жаль через відсутність нових замовлень і просять не забувати про них під час наступних оборудок.

Лейпцизькі купці Фляйшер і Кобер пояснюють Артуру Форбсу питання щодо цін на відіслані товари та скасовують його заборгованість у розмірі 31 1/2 талера на знак подяки за допомогу у справі Бєловського. До листа вони додають витяг із рахунку, просячи про належне зарахування сум та сподіваючись на наступні замовлення.

Купці з Лейпцига відповідають Артуру Форбсу, що не можуть надати додаткову знижку на нідерландський оксамит через фіксовані ціни виробника. Водночас вони заявляють про готовність відшкодувати збитки у разі пошкодження товару або його повернення, просячи точніше описати пошкодження.

Лейпцизькі купці Фербер і Окер відповідають на претензії Артура Форбса щодо дефектів трьох поставлених сувоїв оксамиту. Вважаючи вимагану знижку надмірно завищеною, вони пропонують як компроміс знизити ціну на 20 рейхсталерів, щоб покласти край затяжній торговельній суперечці.

Представники фірми «Фербер і Окер» відповідають Артуру Форбсу на претензії щодо оксамиту, відсилаючи його до усних пояснень пана Тейлора. Вони висловлюють сподівання на мирне залагодження спору під час можливої особистої зустрічі в Лейпцигу, водночас зауважуючи, що вимагане відшкодування перевищує фактичні збитки.

Сень Лопатка та Стець Сидоров, піддані з Підкаменя, звертаються з покірним проханням до Миколая Потоцького про справедливість і виплату винагороди за роботу біля костелу домініканців. Вони скаржаться, що, на відміну від інших робітників, не отримали платні за все літо робіт, виконаних на власному харчі.

Франсуа Ґольденберґ та Крістіан Бем звертаються з проханням до львівського архієпископа Яна Скарбка врятувати від смертної кари ремісничого челядника, який у стані афекту вчинив ненавмисне вбивство шпагою. Заступники благають про пастирське милосердя та зупинення вироку суддів, наголошуючи, що обвинувачений перейшов із лютеранства в католицизм і шукає спасіння у вірі.

Спадкоємці покійного міського писаря Якуба Зачкевича просять львівський магістрат про підтримку й доведення до кінця справи належної їм спадщини. Вони також повідомляють про призначення Войцеха Голеновського своїм повіреним для отримання спадку.

Томаш Франкі та Францішек Ксаверій Сольський повідомляють про подорож до Любліна, а також про заплановані приїзди коронного гетьмана та архієпископа. Вони радять владі Львова терміново відремонтувати міські дороги та бруківку, щоб уникнути невдоволення вельмож.

Представники Львова у Варшаві повідомляють про вигідні для міста декрети комісії у справах з євреями та посесорами, а також про скасування спірних привілеїв. Вони попереджають про необхідність продовжити перебування через судовий процес і розрахунки з паном Нущинським.

Львівські делегати у Варшаві повідомляють Магістрату про заходи щодо міських торговельних привілеїв, пропінації та зусилля для виплати належних сум зі Скарбової комісії. Вони також інформують про продовження засідань сейму, новий офіційний курс монет і правила виплати давніх боргів.

Ян Дурбас та Ігнацій Вєжанський повідомляють львівський магістрат про відсутність рішення у міських справах через від'їзд канцлера з Варшави. Вони також надсилають знайдені паном Флосеровичем документи, що стосуються справи з отцем-суфраганом.

Львівські делегати Ян Дурбас та Іґнацій Вєжанський інформують магістрат про затягування свого перебування у Варшаві через очікування на рішення канцлера у справах, пов’язаних із російськими військами. Вони також повідомляють, що щодо коней, забраних із міського цейхгаузу полковником Коритовським, канцлер порадив виявити поблажливість з огляду на скрутні часи.

Ян Дурбас та Ігнацій Вєжанський повідомляють про свої заходи у Варшаві, що стосуються, зокрема, справи з паном Пясковським у Скарбовій комісії. Вони просять львівську владу надіслати резолюцію командування російських військ, розпорядження щодо підвід, а також відомості про розквартирування солдатів гарнізону.

Ян Дурбас та Ігнацій Вєжанський інформують магістрат Львова про звернення до великого коронного канцлера щодо постою російських військ, а також про поточні майнові та юридичні справи міста.

Львівські радники магістрату Каспар Тінц та Іґнац Новаковський відповідають на запит адвоката доктора Франка, уточнюючи топографічні питання та правовий стан лісів маєтків Вибранівка, Борисів і Бориничі. Вони посилаються на записи в табулярному витягу та на мирову угоду, укладену між графом Лосем і державною скарбницею.

Равський парох просить львівського міського писаря Войцеха Зімницького про допомогу у справі апеляції своїх родичів на вирок суду в Потиличу щодо прав на спірне поле. Він клопочеться про звільнення відповідачів від несправедливо накладеної присяги та врегулювання спору через повернення суми, первісно сплаченої за землю.

Офіцери гарнізону в Кам'янці-Подільському дякують семигородському генералу Яношу Кемені за запевнення в мирі та сусідській дружбі після повалення господаря Василя Лупула. Вони запевняють, що повідомлять про ці запевнення польського короля, а також гетьмана і подільського воєводу Станіслава Реверу Потоцького.

Олівський абат Міхал Антоній Гацький, нарікаючи на труднощі, пов'язані з подвійною елекцією та постоєм військ, надсилає руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському віншування з нагоди Різдва Христового та Нового року. Він бажає йому процвітання та жаданого заспокоєння ситуації в Речі Посполитій, доручаючи себе його ласці.