Каталог джерел

Керівництво римського архібратства при церкві Санта-Марія-сопра-Мінерва здійснює трансумпт булли папи Григорія XIII від 1573 року та на прохання львівського архієпископа надає містяться в ній відпусти Братству Пресвятого Сакраменту при катедрі у Львові. Документ підтверджує право членів львівського братства користуватися духовними привілеями, належними римському братству.

Папа Сикст V на прохання архієпископа Яна Димитра Соліковського та громади Львова збагачує міський герб, додаючи до зображення лева три пагорби та зірку з власного родового герба. Документ уповноважує міську владу вільно розміщувати й компонувати нову емблему залежно від потреб і обставин.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує та ратифікує на коронаційному сеймі всі права, привілеї, вольності, імунітети та давні звичаї, надані спільноті вірмен міста Львова його попередниками.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський разом із кафедральним капітулом надає своєму братові Войцеху Соліковському в довічне користування село Семиківці та передає йому в дванадцятирічну оренду село Марків. Натомість одержувач зобов'язується сплачувати щорічні платежі, утримувати господарські споруди, а також відновити й утримувати зруйнований повінню рибний став.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський разом із катедральною капітулою встановлює та наново фундує уряд війта в містечку Дунаїв, довіряючи його шляхтичу Мартину Жабці та його наступникам. Документ надає війтові юрисдикцію за магдебурзьким правом, а також упосаження, що включає два лани землі з луками, парцелу під війтівський двір, третій гріш із судових штрафів і право варити пиво та ловити рибу.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує довічне надання ділянки землі на Горі Лева під Львовом, здійснене львівським старостою Миколаєм Гербуртом на користь неофіта Станіслава Татара. Користувач зобов'язується щорічно сплачувати чинш у розмірі десяти польських грошів на користь Львівського замку на свято святого Мартина.

Король Сигізмунд III Ваза затверджує і трансумує акт комісії королівських ревізорів 1592 року, що встановлює проходження меж і насипання межових копців між королівським селом Сокільники, належним до Львівського староства, та міськими маєтностями Львова під назвою Кульпарків.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський затверджує пожертву 400 польських злотих, здійснену Габріелем Розеном із Рожнова на користь препозита та мансіонаріїв Львівської катедри. Фундацію було забезпечено у формі щорічного видеркафового чиншу в сумі 24 злотих на кам'яниці львівського аптекаря Ієроніма Ведельського в обмін на відправлення богослужінь і мес за душу жертводавця.

Львівський архієпископ Ян Димитр Соліковський затверджує дарування права патронату та володіння каплицею Святого Хреста у львівській катедрі, здійснене Станіславом Діровицем на користь райці Яна Шольца Вольфовича, а також затверджує та включає до церковного імунітету нову фундацію та чиншове забезпечення, встановлені для цієї каплиці Шольцом.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський призначає на вічні часи єпископські доходи з Кам'янки та Буська на відправлення львівською капітулою щорічних заупокійних богослужінь за упокій його душі. Це надання 1606 року формально затвердив архієпископ Ян Тарновський під час деканальної візитації.

Документ короля Сигізмунда III Вази встановлює та затверджує єдині ставки зборів, які стягує львівський магістрат із привезених грецьких, мальвазійських, угорських, моравських і далматинських вин. За взірцем краківських привілеїв монарх призначає ці доходи на утримання міського уряду, а також визначає покарання за недотримання приписів.

Львівські райці обмежують кількість членів цеху суконників до двадцяти осіб винятково католицького віросповідання, встановлюючи вимогу набуття міського громадянства для прийняття нового майстра. Крім того, вони зобов'язуються затверджувати внутрішні цехові ухвали (вількери) та вирішувати нерозв'язані суперечки між цеховими братчиками.

Король Сигізмунд III Ваза дозволяє наверненому на католицизм Станіславу Татарину поступитися довічно утримуваним ґрунтом під Лисою горою (Горою Лева) на користь конвенту бенедиктинок у Львові. Монарх затверджує цю цесію та звільняє надану монастирю землю від річного чиншу на користь львівського замку.

Король Сигізмунд III Ваза вирішує спір між міською владою та вірменською громадою у Львові, встановлюючи ліміт спадкових вірменських будинків у сімдесят три та виключаючи з цього підрахунку церковні будівлі й шпиталь. Крім того, він наказує вірменам упродовж року перепродати будинки біля Ринку та крамницю католикам за умови відшкодування витрачених сум, забороняючи їм подальші трансакції в межах Ринку.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський разом із катедральною капітулою надає своєму братові Войцеху Соліковському в довічне користування млин, став і панщину підданих у Семиківцях. Натомість одержувач зобов'язується утримувати об'єкти в належному стані та надалі служити на користь Церкви.

Папа Климент VIII сповіщає катедральний капітул у Львові про переведення філіппійського єпископа Яна на Львівську архієпископську кафедру, що звільнилася після смерті архієпископа Яна Димитра. Він наказує канонікам виявити новому ординарію повний послух і шану під загрозою затвердження церковних кар щодо непокірних.

Львівський архієпископ Ян Замойський затверджує нову фундацію пребенди шостого мансіонарія при Львівській катедрі, встановлену аптекарем Мацеєм Ясліковським та його дружиною Мартою з Пайончків. Утримання мансіонарія забезпечено на половині кам'яниці Пайончковської у Львові сумою 400 польських злотих із річним видеркафовим чиншем у розмірі 24 злотих.

Король Сигізмунд III Ваза приєднує препозитуру в Буську до відновленого при Львівській катедрі уряду архідиякона з метою забезпечення йому належного утримання. Водночас монарх відмовляється від королівського права патронату над цією препозитурою на користь львівського архієпископа та капітули.

Апостольський нунцій Клаудіо Рангоні папською владою затверджує акт архієпископа Яна Замойського про заснування посади архідиякона при львівській катедрі та інкорпорацію до неї препозитури в Буську. Він також підтверджує призначення на цю посаду першого архідиякона, доктора богослов'я Томаша Піравського.

Документ підтверджує реформовану та доповнену в 1611 році міською владою ординацію цеху хірургів у Львові. Король Сигізмунд III Ваза затверджує подані цехові артикули, які врегульовують, зокрема, правила здійснення професійної діяльності, майстерські іспити та функціонування братства.

Львівська митрополича капітула затверджує третейське рішення, що вирішує суперечку між колегією катедральних вікаріїв та столярем Мельхіором Тершовичем за ґрунт Ставінське біля Краківської брами у Львові. Документ закріплює за вікаріями верховну власність, а за Тершовичем — право емфітевзису в обмін на щорічний чинш і зобов’язання збудувати два будинки.

Король Сигізмунд III Ваза затверджує подані йому цехові артикули братства котлярів із Галицького передмістя у Львові, що регулюють засади організації цеху, релігійні обов'язки, прийом учнів і підмайстрів (товаришів), права вдів, ремісничі стандарти та дисциплінарні покарання. Записи на звороті вказують на облату документа у львівських гродських актах, а згодом на його скасування через отримання без відома магістрату всупереч королівському декрету.

Документ встановлює стипендійну фундацію львівського каноніка Адама Лаврентія Лоєцького, засновану на щорічному видеркафовому чинші в 119 флоринів, забезпеченому доходами міста Львова, призначеному на навчання в Краківській академії двох убогих юнаків зі Львова. Вона визначає розмір виплат для студентів та їхнього університетського прецептора, покладає на стипендіатів молитовні обов'язки та призначає провізорів, які наглядатимуть за вічним функціонуванням запису.

Рада міста Львова затверджує статут цеху котлярів, що визначає релігійні та організаційні обов'язки цехових братів, правила навчання учнів і прийняття челядників у майстри, а також порядок торгівлі та обробки міді.

Львівський райця Юрій Боїм разом із дружиною Ядвігою та родиною призначає суму 2100 флоринів, забезпечену на львівських кам'яницях, на утримання заснованої ним каплиці Пресвятої Трійці та Страстей Господніх біля катедрального цвинтаря у Львові. Документ визначає право патронату, правила управління фондом, обов'язки чотирьох священників на чолі зі сеньйором, порядок богослужінь і право поховання.

Король Сигізмунд III Ваза встановлює для міста Львова новий щорічний ярмарок, що припадає на свято св. Маргарити і триває три тижні, незалежно від давнього ярмарку на св. Агнесу. Документ гарантує купцям, які прибувають, свободу торгівлі та безпеку під захистом королівського глейту (залізного листа).

Каєтан Крісталліні пропонує владі Львова надіслати до Рима 100 дукатів для виплати вдові покійного Франциска Стефаноні в обмін на повернення міських документів. Він також пропонує свої юридичні послуги при Римській курії.

Король Сигізмунд III Ваза затверджує угоду, укладену перед королівськими комісарами між магістратом і поспільством трьох націй міста Львова щодо сплати міських боргів. Документ визначає розподіл фінансових обтяжень на суму понад 35 тисяч флоринів, а також строки сплати окремих часток із доходів і маєтностей міста.

Документ затверджує фундацію нового священника-мансіонарія та легати видеркафових чиншів на львівських кам'яницях, фундовані о. Кшиштофом Сікорським на користь колегії мансіонаріїв львівської катедри. Водночас він уточнює літургійні обов'язки бенефіціарів, а право патронату над фундованою пребендою передає львівському магістрату.

Львівська митрополича капітула та міська влада Львова затверджують продаж тогочасної резиденції препозита шпиталю св. Духа єзуїтам під будівництво колегіуму та придбання нової кам'яниці в Косьми Сальваго на вулиці Шевській за суму 10 800 польських флоринів. Нововкуплену будівлю переведено під церковний імунітет із застереженням щодо непорушності патронатних прав міста й капітули, а також заборони відкриття в ній шинку та заняття ремеслами.

Документ підтверджує угоду між митрополичою капітулою та радою міста Львова щодо купівлі кам'яниці Косьми Сальваго для помешкання препозита шпиталю Святого Духа в обмін на будинок, проданий єзуїтам, разом із вилученням нової посілості з-під міської юрисдикції та наданням їй церковного імунітету. Акт уточнює умови розпоряджання цією нерухомістю, а також засади збереження патронатських прав і можливого майбутнього обміну будівлі.

Апостольський нунцій Джованні Баттіста Ланчеллотті, на підставі повноважень від папи Урбана VIII, затверджує права патронату, фундацію та управління райців міста Львова шпиталем Святого Духа. Підтвердження ґрунтується на давніх королівських і архієпископських привілеях та папських буллах.

Папа Урбан VIII повідомляє львівського архієпископа про провізію Ремігіуша Конєцпольського на Холмське єпископство, яке звільнилося після переведення Мацея Лубенського до Познані. Водночас він закликає митрополита надати новому єпископу-суфрагану та ввіреній йому церкві доброзичливу підтримку й опіку.

Король Сигізмунд III Ваза надає стрілецькому братству у Львові вічне право стягувати збір із худоби, яку женуть та випасають купці, з метою відновлення його доходів, підірваних пожежами та моровицею.

Король Сигізмунд III Ваза надає місту Львову на вічні часи право стягнення зборів з товарів (так званого штукового або вузлового), а також із зерна, пива та меду. Доходи з цих зборів розподіляються: дві третини призначаються на міські потреби й укріплення, а одна третина — на винагороду за труди райцівського уряду.

Рада міста Львова під головуванням бурмистра Еразма Сикста затверджує та відновлює збірник із чотирнадцяти порядкових артикулів для цеху львівських шевців, спираючись на давні королівські привілеї та краківське право. Статут регулює, серед іншого, вимоги до майстрів, заборону партацтва, відносини з чинбарями та кордибанниками, питання яток, а також релігійно-цехові обов’язки цехових братів.

Папа Урбан VIII сповіщає духовенство та вірних міста й Львівської дієцезії про призначення Станіслава Гроховського на посаду львівського архієпископа після смерті Яна Анджея Прухніцького. Він закликає жителів прийняти нового пастиря з належною пошаною та коритися його пастирським настановам.

Папа Урбан VIII дозволяє номінанту Станіславу Ґроховському прийняти єпископську хіротонію (сакру) з рук будь-якого католицького єпископа, який перебуває в єдності з Апостольським Престолом, за умови попереднього складання присяги на вірність. Документ містить повний текст (роту) присяги, яку складає новопризначений львівський архієпископ.

Король Владислав IV підтверджує декрет Сигізмунда III від 1607 року у суперечці між жителями Замарстинова та владою Львова. Згідно з вироком, належні місту шарварки магістрат може замінити на повинності в замарстинівському фільварку (дворі), якщо їхній обсяг не перевищує міських обов'язків.

Король Владислав IV розглядає спір щодо неповерненого боргу між ґданським міщанином Матеєм Фіком та львівським вірменином Габріелем Бернатовичем і підтверджує привілей Сигізмунда Августа, який звільняє вірмен від підсудності комісарським судам. На цій підставі монарх передає справу на розгляд належному вірменському суду у Львові.

Король Владислав IV надає місту Львову навічно право стягувати збір, знаний як штукове або вузлове, з товарів іноземних купців, продовжуючи дію привілею Сигізмунда III з метою підтримки зруйнованих міських фінансів. Із доходів від цього мита король також призначає 200 польських флоринів щорічно на користь львівських бурмистра та райців.

Король Владислав IV підтверджує документ міської влади Львова від 1425 року щодо викорчовування лісових земель, локації села Кульпарків та надання двох вільних ланів Павлу Ґольтберґу разом із визначенням вольниці та судової юрисдикції.

Король Владислав IV Ваза підтверджує та схвалює документ про заснування та надання права патронату над шпиталем св. Лазаря на львівському передмісті, виданий провізорами та старшими Братства Вервиці Пресвятої Діви Марії.

Король Владислав IV підтверджує володарям ланів на львівському передмісті Клепарів їхні давні права, концесії та набуті ґрунти. Натомість покладає на них обов'язок сплачувати давні чинші на користь міської лонжерії, відбувати шарварок у розмірі одного дня на місяць, звозити матеріали для ремонту мурів та сплачувати жовнірщину.

Документ засвідчує прийняття Миколая Байдуловича, вірменина родом із Сучави, до міського права Львова після складання присяги на вірність королю та місту. Міські райці звертаються до митників із проханням шанувати його міщанський статус та звільнити його разом із товарами від сплати будь-яких мит, зборів та оплат.

Львівський архієпископ Станіслав Гроховський затверджує фундацію нової прелатури схоластика при митрополичій кафедрі у Львові, здійснену королівським секретарем Яном Каролем Чолганським і забезпечену маєтностями Чолгани, Белеїв, Велдіж та іншими в Жидачівському повіті. Акт визначає право патронату роду Чолганських герба Сас, утримання схоластика, месальні обов’язки, а також кошти на капітульного трибунальського депутата та річне поминальне богослужіння.

Папа Урбан VIII доручає канторові та кустошу перемиському забезпечити виконання остаточного судового рішення другої інстанції, яким львівській катедральній капітулі надано управління та права на шпиталь св. Лазаря у Львові в суперечці з львівськими домініканцями. Він наказує призначити протилежній стороні остаточний строк для доведення можливої апеляції, а в разі її відсутності — здійснити виконання рішення та визначити розмір судових витрат.

Аудитор Апостольського палацу Кшиштоф Відман видає декрет у спорі між львівською катедральною капітулою та орденом домініканців щодо управління майном шпиталю св. Лазаря у Львові. Акт формально сповіщає сторонам ухвалу про скасування чинної інгибіції на основі апеляційної процедури.

Папа Інокентій X сповіщає короля Владислава IV про переведення венденського єпископа Миколая на Львівське архієпископство, овдовіле після смерті архієпископа Станіслава. Він закликає монарха огорнути нового митрополита та довірену йому Львівську церкву королівською прихильністю й опікою.

Папа Іннокентій X надсилає новопризначеному львівському архієпископу Миколаю Кросновському митрополичий палій. Він зобов'язує єпископів познанського та кам'янецького урочисто вручити інсигнію та прийняти від архієпископа присягу на вірність Апостольському Престолу.