Каталог джерел

Король Сигізмунд I Старий надає навічно канонікам митрополичого костелу у Львові третю мірку з королівського млина біля Галицької брами. Документ одночасно визначає обов'язки капітули та старости щодо покриття витрат на ремонт та утримання млина.

Король Сигізмунд I підтверджує, що площа за костелом францисканців, надана для розташування королівських військових гармат, є міською, а не замковою власністю. Монарх зобов'язується повернути цю ділянку львівським райцям одразу після облаштування іншого місця для артилерії.

Король Сигізмунд I вирішує суперечку між львівським старостою Миколаєм Одновським та владою Львова, присуджуючи спірний будинок на Краківському передмісті у власність міста. Документ підтверджує розташування будівлі на міській землі та передає її назавжди під міську юрисдикцію.

Король Сигізмунд I Старий звільняє львівських міщан і купців від обов'язку сплачувати мито в Коломиї, яке безпідставно стягувалося в період оренди тамтешніх королівських маєтностей Оттоном із Ходча. Привілей назавжди звільняє всі перевезені товари, зокрема рибу та збіжжя, дорогою туди й назад.

Король Сигізмунд I надає львівським міщанам вічне право шинкувати палене вино (горілку) в межах міста та на передмістях, а також стягувати з цього збори на міські потреби. Усім іншим станам і жителям забороняється продаж горілки без дозволу міської ради під загрозою конфіскації напою.

Король Сигізмунд I надає львівському архієпископу Бернарду та його наступникам пів гривні річного чиншу, який має виплачуватися на Різдво городоцьким старостою, як відшкодування за луки, зайняті під пасовище городоцького замку. Ця виплата встановлюється як вічне зобов'язання городоцького староства.

Король Сигізмунд I Старий надає львівській митрополичій капітулі село Гонятичі на праві спадкового володіння з детальним описом його меж. Окрім того, він звільняє село та його мешканців від усіх земських повинностей і військових походів, підпорядковуючи його церковному імунітету.

Львівська митрополичка капітула надає каноніку Миколаю Понятовському в довічне користування мурований будинок на вулиці Шкільній у Львові, зведений його власним коштом на капітульній землі. Натомість за понесені ним витрати капітула зобов'язується після його смерті щорічно відправляти заупокійні служби та меси за упокій його душі.

Король Сигізмунд I Старий вирішує суперечку між львівським старостою Миколаєм Одновським та львівською міською радою щодо процедури обрання райців. Документ встановлює, що першого райцю від імені монарха призначає староста з-поміж шести урядників, які мали засідати в раді на поточний рік, другого обирає рада, а третього — міське поспільство.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек підтверджує привілей митрополичої капітули, який надає каноніку Миколаю Понятовському довічне володіння будинком у Львові, зведеним ним власним коштом. Натомість капітула зобов'язалася щорічно після його смерті відправляти заупокійні богослужіння та меси за упокій його душі.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек переводить зі світського права під церковну юрисдикцію та імунітет села Гонятичі й Черкаси, млин перед Галицькою брамою та кам'яницю на вулиці Шкільній у Львові, які становили посаг львівської митрополичої капітули, наданий їй королем Сигізмундом I.

Львівські земські суддя та підсудок засвідчують запис із гродських книг 1510 року щодо викупу львівською митрополичою капітулою прав на королівське село Черкаси у Дмитра та Онишка за суму 200 гривень. Акт також підтверджує відмову від претензій попередніми володарями та законну інтромісію капітули у володіння цими маєтностями, здійснену возним.

Король Сигізмунд I Старий вирішує суперечку між Дмитром Тиравою та львівською катедральною капітулою, присуджуючи капітулі вічну власність на село Черкаси на підставі давнішого королівського дарування та факту викупу давньої застави. З огляду на доведення виплати заставної суми та відсутність інших правових титулів у претендента, король наказує Дмитру та його нащадкам вічно мовчати.

Король Сигізмунд I Старий на вальному сеймі в Кракові навічно надає місту Львову право стягувати торговий збір із кожного воза з товарами, наданий колись тимчасово королем Яном Ольбрахтом. Отримані в такий спосіб прибутки призначаються на відновлення та утримання міських укріплень.

Львівський підкоморій Войцех Старжеховський засвідчує насипання межових копців і правове встановлення меж між маєтностями львівської капітули (Жидатичі), Михайла Хоментовського (Дубляни) та Софії Гинкової (Сороки). За порушення недоторканності визначених меж сторони встановили вадій у розмірі ста гривень.

Король Сигізмунд I Старий, зваживши на розташування Львова на загроженому прикордонні та заслуги тамтешніх ремісників в обороні міських мурів, вилучає львівські цехи із загального наказу про касацію братств у Короні й урочисто підтверджує всі їхні дотеперішні права, статути та привілеї.

Король Сигізмунд I вирішує справу щодо спроби викупу Пекарського млина на передмісті Львова хірургом Яном Фрією. Монарх постановляє, що брат і сестра Михайло та Анна, діти покійного майстра Михайла, зберігають довічне право на володіння та оренду цього млина.

Король Сигізмунд I Старий на прохання міської влади та громади Львова підтверджує давній привілей Казимира Ягеллончика на щорічний вільний ярмарок у день св. Агнеси. Водночас монарх остаточно ліквідує та скасовує запроваджений раніше ярмарок на день св. Маргарити як невигідний і некорисний для міста.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує місту Львову два давні митні привілеї, які дозволяють збір мостового мита в розмірі одного гроша з навантаженого товарами воза та плати в розмірі двох денаріїв з купленого вола. Правитель мотивує своє рішення потребою зміцнення та підтримки обороноздатності прикордонного міста перед загрозою нападів ворогів.

Король Сигізмунд I Старий після розгляду спору з коломийським старостою Миколаєм Сенявським підтверджує належне львівським міщанам і купцям звільнення від сплати митних зборів у Коломиї при перевезенні власних товарів. Водночас він застерігає під загрозою стягнення мита про заборону перевозити під приводом цього привілею товари, що належать чужим особам.

Король Сигізмунд I Старий дозволяє владі Львова спорудити білильню на міських землях із застереженням, що доходи з неї призначатимуться виключно на зміцнення та ремонт міських фортифікацій. Монарх гарантує місту виняткове право на ведення такого підприємства в околиці, забороняючи спорудження конкуруючих білилень.

Папа Павло III повідомляє жителів міста та Львівської дієцезії про призначення Петра Стажеховського новим архієпископом після смерті архієпископа Бернардина. Він наказує вірним прийняти нового пастиря з належною пошаною та виявляти послух його повчанням і велінням.

Папа Павло III повідомляє катедральну капітулу у Львові про заміщення вакантної після смерті архієпископа Бернардина архієпископської кафедри та призначення на цю посаду Петра. Він наказує капітулі виявити новому ординарію послух і пошану під загрозою церковних кар.

Львівський земський суд здійснює трансумпцію та підтвердження привілеїв королів Казимира Ягеллончика та Сигізмунда I Старого для церкви св. Миколая перед містом Львовом. Документ підтверджує звільнення тамтешнього пресвітера, його наступників та самого монастиря від усіляких податків, данин і тягарів на користь корони.

Перемишльський каштелян і львівський староста Миколай Одновський посвідчує дарування підвоєводи Станіслава, який на випадок смерті передав своєму двоюрідному братові Мацею Гидеку власний будинок, фільварок із садом та права на судовий процес із єврейським мінцарем Шльомою. Документ визначає умови вічного володіння маєтком та встановлює вадіум під правовою санкцією.

Король Сигізмунд I Старий забороняє владі Львова відчиняти міські брами в нічний час на прохання шляхти та можновладців через воєнні загрози на прикордонні, допускаючи виняток лише у випадках нагальної та найвищої державної потреби. Водночас він забороняє будь-кому чинити тиск на райців під загрозою суворих королівських кар.

Король Сигізмунд I підтверджує місту Львову привілей князя Владислава Опольчика від 1378 року щодо передачі війтівства магдебурзького права разом із судовими штрафами та правил обрання війта міською радою.

Король Сигізмунд I вирішує суперечку між львівським старостою Миколаєм Сенявським та владою Львова, підтверджуючи давній звичай і порядок обрання райців та інших міських урядників. Він постановляє, що вакансії в міській раді можуть заміщуватися виключно з-поміж лавників без утручання старости, зі збереженням права монарха призначати одного з шести урядуючих райців.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує бурмистрові та райцям міста Львова виключне право обирати й призначати міських посередників і перекладачів (званих мейлярами і тлумачами) згідно з давнім звичаєм. Монарх забороняє королівським урядовцям втручатися в цю міську прерогативу під будь-яким приводом.

Король Сигізмунд I Старий наказує збирачам податків руських земель дотримуватися давнього звичаю щодо вірменських і руських священиків у Львові, згідно з яким вони сплачують публічні податки та несуть міські повинності разом і нарівні з іншими львівськими міщанами.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує львівським міщанам і купцям усіх обрядів привілей короля Олександра, який звільняє їх від будь-яких мит і зборів у всій державі. Після закінчення терміну оренди Тенчинських та за згодою Сигізмунда Августа монарх відновлює безумовну дію митного імунітету в митних коморах у Белзі, Холмі та Грубешеві.

Король Сигізмунд I Старий надає владі Львова будівлю міської ваги та стригальню сукна разом з усіма прибутками на потреби оборони та спільного блага міста. Привілей забороняє створення конкурентних приватних майстерень такого типу в місті та на передмістях під загрозою конфіскації.

Король Сигізмунд I надає місту Львову вічне та спадкове право на третю мірку з королівського солодового млина Зимна Вода за Краківською брамою, зберігаючи дві мірки для королівського скарбу. Документ скасовує будь-які можливі майбутні спроби викупу млина монархом або третіми особами та захищає права міщан.

Львівський архієпископ Петро Стажеховський здійснює облату й транссумпцію документа примаса Яна Латальського з бреве папи Павла III від 1538 року. Акт підтверджує вилучення братів жебручих орденів у Королівстві Польському з-під юрисдикції дієцезальних єпископів і забороняє порушувати їхні привілеї.

Король Сигізмунд I Старий дозволяє владі та міщанам Львова викупити солодовий млин, званий Зимноводським, з рук Софії, вдови львівського підкоморія Станіслава Гинка, та її синів. Доходи з млина мають бути призначені на спільні міські потреби та користі.

Король Сигізмунд I Старий на вальному сеймі в Кракові підтверджує та визнає непорушним привілей про надання місту Львову сіл Зубра та Сихів. Документ закріплює володіння цими маєтками за міською владою в умовах виконання статуту, що забороняв міщанам володіти земельними маєтками.

Король Сигізмунд I Старий на вальному сеймі в Кракові підтверджує та відновлює для бурмистра, райців і міщан Львова всі дотеперішні права, привілеї, вольності, імунітети та звичаї, надані місту попередніми монархами і ним самим.

Перед лавничим судом Львова лавник Андрій Єльонек за згодою міської влади продав перемишльському каштеляну Миколаю Гербурту Одновському ділянку за різницькими ятками під будівництво будинку для мансіонаріїв львівської катедри за 130 флоринів. Документ визначає умови міського імунітету для новозведеного духовного будинку та правила зведення межового муру.

Холмський земський суддя Фелікс Снопковський та підсудок Ян Ожаровський засвідчують здійснення обміну маєтками між руським воєводою і холмським старостою Яном із Тенчина та холмським єпископом. Предметом угоди був обмін села Гловичі на село Пшеворськ (Пшевали).

Миколай Одновський Гербурт з Фульштина, перемишльський каштелян і генеральний руський староста, фундує та забезпечує колегію п'яти мансіонаріїв при головному вівтарі Львівської катедри. Він забезпечує їхнє утримання на своїх маєтках Гряда і Грибовичі та покладає на них літургійні обов'язки, зокрема відправлення офіцію та меси про Пресвяту Діву Марію.

Король Сигізмунд I Старий затверджує відмову влади Любліна від судового позову проти Львова у справі затримання купців, які прямували на люблінські ярмарки. Монарх звільняє львівських міщан від будь-яких претензій, а також підтверджує львівське право складу та інші торговельні привілеї.

Король Сигізмунд I Старий надає місту Львову Пекарський млин разом із так званою третьою міркою та всіма прибутками за Краківською брамою, звільняючи його від можливості викупу монархом. Документ включає млин під виключну міську юрисдикцію магдебурзького права у Львові.

Король Сигізмунд I Старий здійснює пергаментне засвідчення акта 1533 року, який відкладає вирішення суперечки між Краковом і Львовом про право складу та свободу транзиту до найближчого вального сейму. До остаточного розгляду справи монарх наказує зберегти чинний стан володіння та юридичну силу привілеїв обох міст.

Король Сигізмунд I відкладає на десять років розгляд спору між Краковом і Львовом стосовно права складу товарів з огляду на необхідність ретельного дослідження привілеїв і допиту свідків. Доти він наказує дотримуватися умов, визначених у декретах 1533 та 1537 років.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує привілеї, які вилучають міщан і жителів Львова з-під юрисдикції шляхетських, земських та гродських судів. Усі їхні справи мають розглядатися виключно перед належним міським судом магдебурзького права під загрозою недійсності інших вироків.

Львівський архієпископ Петро Стажеховський затверджує фундаційний документ перемишльського каштеляна і генерального руського старости Миколая Гербурта Одновського, що засновує та забезпечує колегію з п’яти мансіонаріїв при головному вівтарі Львівської катедри.

Документ перемишльського підкоморія Станіслава Гербурта з Фульштина та перемишльського войського Мацея Богуського, який підтверджує проведення огляду на місці, визначення меж і насипання межових курганів (копців) між селами Бенькова Вишня, Ятвяги і Сихтаровичі та селом Мильчиці. Межову суперечку розглянуто на прохання дідичів згаданих маєтностей.

Король Сигізмунд I Старий вирішує суперечку на користь міста Львова, забороняючи передміщанам із Краківського передмістя та Підзамча шинкувати напої й вести вільну торгівлю. Документ підтверджує давніші декрети, обмежує дозволену кількість ремісників на передмісті визначеними квотами й накладає на передміщан вічне мовчання.

Король Сигізмунд I Старий надає місту Львову привілей, який встановлює, що львівські міщани не зобов'язані подавати та пред'являти свої права й документи перед жодними урядовцями чи комісарами, а виключно особисто перед королем та його наступниками в межах Королівства Польського.

Король Сигізмунд I Старий надає бурмистрові та райцям міста Львова вічне право патронату та презенти на препозитуру костелу і шпиталю Святого Духа у Львові. Документ покладає на львівського архієпископа обов'язок інвестувати кандидатів, висунутих міською владою, і застерігає непорушність цього права перед можливими коронними претензіями.