Каталог джерел

Миколай Білецький визнає перед львівським земським судом борг у розмірі сімдесяти угорських флоринів перед львівським архієпископом Григорієм і віддає йому в заставу своє дідичне село Біла. Документ визначає суворі умови захисту володіння та негайного задоволення вимог кредитора у разі невиконання угоди.

Бєльський вимагає сплати 2600 злотих річного чиншу за палац біля Галицької брами. Орендар посилається на російський постій. Автор пропонує вирахувати податки, а решту повернути з міської скарбниці.

Августин Бєльський звертається до президента Львова Житкевича та міської влади з проханням виділити міського слугу й сурмача для публічного оголошення про вільне шинкування вина. Цей захід має протидіяти неправомірним заборонам, накладеним старшиною львівського кагалу, які завдають збитків земському скарбу.

Ян Вінярський повідомляє про заворушення в Торуні та неможливість дістати гроші на потреби воєводи, пропонуючи перевести вексель на три тисячі зі Львова до Гданська. Він також висловлює занепокоєння через відсутність кореспонденції з останньою поштою.

Автор обговорює ціни та сплав деревини, радить зробити ґданські закупівлі до конвокації. Повідомляє про підпал стодол зі збіжжям, а також про побиття жителів Сливиць і вимагання восьми підвід.

Ян Вінярський повідомляє Яна Яблоновського про успішне виведення саксонських вояків зі Швецького староства та про питання надсилання векселя на гіберну. Він також обіцяє надіслати реєстри цін на товари з Ґданська й радить негайно спорядити туди судна зі збіжжям через сприятливу кон'юнктуру.

Ян Вінярський повідомляє руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському про домовленості з паном Бартольді щодо позики в розмірі шести тисяч битих талерів за умови асигнації виплати з гіберни та чергових рат. Він також просить адресата ухвалити остаточне рішення щодо докучливого пана Сендзіцького та про отримання належної суми у розмірі двох тисяч.

Винярський пропонує взяти позику у 20 тисяч у Бартольді, виплатити її в Ґданську та переказати векселем до Варшави. Просить вирішити справу Сендзіцького, якого звинувачує в утисках людей і заборгованостях.

Королівські комісарі, призначені королем Сигізмундом I, провели розмежування та насипання межових курганів (копців) між королівськими селами в оренді (тенуті) Миколая Дідушицького та Миколая Одновського й володіннями митрополичої капітули у Львові. Рішення ухвалено на підставі пред'явленого документа про розмежування 1463 року та присяжних свідчень найстаріших свідків.

Поручник М. Забєлло, який заступає відсутнього бургграфа, просить президента Львова відкласти виконання декрету щодо пана Гнєвчинського та єврея-пазументника до повернення свого начальника. Він пояснює, що внесені в цій справі як депозит гроші перебувають у канцелярії бургграфа і сам він ними не розпоряджається.

Каєтан Забельський наводить розрахунок розподілу чиншу із сум, розміщених у перемишльських євреїв, і просить надіслати належні кошти, необхідні для будівельних робіт. Через обов'язки на будівництві він відмовляється від поїздки до Перемишля, радячи вжити судових заходів проти євреїв у консисторії.

Забельський пише адміністраторові шпиталю Святого Духа у Львові про квартальну виплату та ремонт. Він згадує термін 12 липня, кошти, залишені для отримання у директора, і пояснення директора, що він не виплатив їх через потребу в ремонті; Забельський повідомляє, що просив передати квартальну суму. В іншій справі він пише, що не займається другою «Zdziełka», не знає, хто має контракт, і не має щодо неї квитанцій. Деякі слова та зв’язок між цими справами залишаються непевними.

Завадський сповіщає воєводу про передачу асигнації до жупництва та про занепокоєння підданих у старостві, які неохоче сплачують чинші й такси за збіжжя. Він закликає надіслати накази командуванню корогви з вимогою зглянутися на зубожіле населення, а також згадує про поточні замкові та фінансові справи.

Автор листа рішуче відкидає звинувачення в нелояльності та ворожих висловлюваннях, передані паном Вігурою, посилаючись на традицію вірної служби своїх предків. Він звертається до розсудливості адресата з проханням не вірити наклепам, які поширюють негідні люди, і зберегти до нього свою прихильність.

Король Стефан Баторій підтверджує привілей короля Сигізмунда I від 1547 року, наданий львівським краячам сукна. Акт гарантує їм виключне право на роздрібну торгівлю та стриження сукна у Львові під загрозою конфіскації нелегального товару.

Ян Клішовський, королівський секретар, сповіщає владу Львова про своє заплановане весілля з Маріанною Коссаковською, донькою коморника Більської землі. Він звертається до райців із проханням про благословення та запрошує їх на урочистість, призначену у Варшаві на 22 листопада 1699 року.

Кам'янецький єпископ Франциск Антоній Кобельський заявляє про підтримку магістрату Львова в захисті міських прав і привілеїв, обіцяючи втрутитися після липневої капітули. Він радить міській владі здобути сприятливі вироки у справах шляхетських юридик, а також переймати досвід, виборений великими прусськими містами.

Анна Лещинська висловлює глибоке занепокоєння через нещастя, що спіткали її дім, запевняє брата в щирій любові та просить його берегти своє здоров'я, обіцяючи незабаром надіслати докладнішого листа. Лист також містить сердечні вітання для братової, короткий допис іншою рукою щодо майнових питань і честі, а також нотатки про від'їзд сенатора до Варшави.

Анджей Шимонович дякує Артуру Форбсу за надіслані артишоки, висловлюючи вдячність і приязнь. Він також повідомляє про більські кіри, які в Ярославі має забрати й оплатити челядник, що повертається з Гданська.

Представник міської влади Львова відповідає львівському хорунжому Бєльському на вимогу ув'язнити та покарати різками купця Анастасія. Він відмовляється застосовувати негайне покарання без попереднього розслідування, посилаючись на міське право та принцип заборони ув'язнення без законного судового вироку.