Каталог джерел

Провінціал францисканців Миколай із Карнева затверджує трансумований документ дарування львівського підкоморія Юрія Струмила з Дмошина. На підставі цього акта монастир францисканців у Львові отримує село Чижки разом із маєтностями в обмін на заснування каплиці та молитви за померлих.

Король Ян Казимир на знак визнання вірності та жертовності Львова під час воєн зрівнює місто та його громадян у правах, вольностях і шляхетських привілеях із Краковом і Вільном. Львівські міщани отримують право брати участь у королівських елекціях, бути присутніми на сеймах, а також вільно набувати у власність і посідати земельні маєтності.

Король Ян Казимир затверджує за монастирем домініканців у Львові право на власний водогін, трансумуючи привілей Сигізмунда III від 1628 року та документ львівського магістрату від 1613 року. Монарх підкреслює заслуги ченців, які утримували водозабір і постачали воду містянам під час ворожих нападів.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує на прохання сеньйорів вірменської нації привілей Яна Казимира 1661 року, який зрівняв місто Львів та його громадян римо-католицького, вірменського і грецького обрядів у правах та прерогативах із Краковом і Вільном. Львівські міщани отримують і зберігають шляхетські права, зокрема право брати участь у королівських виборах, купувати земельні маєтності та мати сеймове представництво.

Данило Богаченко, учень української гімназії в Станиславові, звертається до Наукового товариства ім. Шевченка у Львові з проханням надіслати белетристичні твори Івана Франка, Бориса Грінченка та Івана Тобілевича. На листівці також зазначено назви висланих йому книжок.

Адам Миколай Сенявський повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про заходи, вжиті Тшебуховським у сеймикових справах, та про очікування рішень щодо королівського посла. Він запевняє адресата у своїй незмінній відданості та просить про подальші розпорядження і новини.

Анджей Тшебицький пояснює Бєгановському обставини розподілу сенаторських вакансій і запевняє його в королівській обіцянці майбутньої каштелянії. Він також закликає його здійснити тиск на владу Львова, щоб та терміново передала аванс із міської оренди на платню піхоті, яка обороняє Кам'янець-Подільський.

Александр Фялковський звітує Яну Яблоновському про свої зусилля щодо схиляння та втримання перемишльського підкоморія на боці інтересів роду Яблоновських, обіцяючи йому, зокрема, коня від краківського воєводи. Також згадує про посольські справи та фінансову асигнацію для Чарнецького.

Стефан Чарнецький дякує владі Львова за привітання, закликає міщан до стійкої оборони проти військ Хмельницького та сповіщає про наближення союзницьких підкріплень. Він також повідомляє про відправлення сотні піхотинців під командуванням пана Подлевського й запевняє у своєму заступництві перед шляхтою щодо виплати місту чопового збору на оборонні потреби.

Стефан Чарнецький дякує райцям міста Львова за поздоровлення з нагоди щасливого прибуття та тріумфу над ворогом, приписуючи успіх божому заступництву та воєнному щастю короля. Заохочує міщан до подячних молитов за порятунок Львова та засвідчує свою прихильність.

Руський воєвода Стефан Чарнецький дякує владі Львова за вітального листа й застерігає про загрозу весняного нападу ворога на кордони Речі Посполитої. Він наказує негайно зміцнити міські фортифікації та радить звернутися до короля з проханням надіслати кваліфікованого військового інженера.

Руський воєвода Стефан Чарнецький звертається до бурмистра та магістрату Львова з проханням про швидке й справедливе вирішення справи поручника Мічинського. Цей вояк вимагає від удови львівського міщанина повернення грошей та речей, залишених на зберігання після угорського походу.

Руський воєвода Стефан Чарнецький закликає бурмистра та львівський магістрат поважати давні торговельні привілеї євреїв, підпорядкованих його юрисдикції. Він підкреслює важливість східної торгівлі та податків, які вони сплачують на користь Речі Посполитої.

Руський воєвода Стефан Чарнецький закликає бурмистра й райців Львова припинити зменшувати та затримувати належні йому за давнім звичаєм воєводські доходи. З табору під Буськом він вимагає поваги до свого уряду та непорушності прав, що належатимуть і його наступникам.

Руський воєвода Стефан Чарнецький дякує владі Львова за привітання, закликає до мужнього опору Хмельницькому й запевняє в швидкій допомозі союзників монарха. Він також повідомляє про відправлення сотні вишколеної піхоти під командуванням пана Подлевського та про забезпечення міських доходів із чопового податку на потреби оборони.

Стефан Чарнецький дякує владі Львова за привітання з нагоди прибуття в ці краї та здобутої перемоги над ворогом, приписуючи порятунок міста Божому Провидінню та воєнним діям. Він закликає райців до подячних молитов і запевняє у своїй вдячності та готовності й надалі виявляти прихильність.

Стефан Чарнецький дякує владі Львова за привітальний лист після повернення з військового походу та висловлює їм взаємні побажання. Перед обличчям загрози з боку ворогів він закликає терміново зміцнити фортифікації міста й радить звернутися до короля з проханням надіслати військового інженера.

Руський воєвода Стефан Чарнецький заступається перед бурмистром і магістратом Львова за поручника своєї корогви, пана Менжинського, який вимагає повернення залишених у місті речей і здобичі. Гетьман закликає припинити зволікання із судовим процесом і якнайшвидше винести справедливе виконавче рішення.

Руський воєвода Стефан Чарнецький звертається до бурмистра та магістрату Львова з проханням не перешкоджати євреям, підлеглим його юрисдикції, у веденні дрібної торгівлі. Він наголошує на давніх звичаях, відсутності шкоди для інших, а також на податках і тягарях, які євреї несуть на користь Речі Посполитої.

Руський воєвода Стефан Чарнецький докоряє владі Львова за затримання та спроби зменшення прибутків, належних йому за посадою. Він закликає бурмистра й райців шанувати його авторитет і права його наступників, вимагаючи змінити їхнє теперішнє ставлення.