Каталог джерел

Король Владислав Варненчик підпорядковує іноземних та іногородніх купців у Львові виключно юрисдикції міського суду та підтверджує обов'язкове право складу товарів. Він також встановлює правила дійсності заповітів, складених львівськими міщанами, та вимогу продажу відписаного нерухомого майна протягом одного року.

Король Владислав III Варненчик наказує шляхті, зем'янам та особам духовного стану продати нерухомість, успадковану в межах міського права Львова, упродовж одного року під загрозою штрафу в розмірі 20 гривень. Ця постанова покликана запобігти руйнуванню міського майнового фонду та зменшенню повинностей, закріплених за міськими ділянками.

Король Казимир IV Ягеллончик підтверджує, що ухвалений владою та жителями Львова податок (циза) на нагальні потреби держави та прусської війни має добровільний характер і обмежується одним роком. Монарх зобов'язується королівським словом, що цей збір не перетвориться на постійну повинність і жодним чином не порушить привілеїв та вольностей міста.

Король Казимир IV Ягеллончик передає катедральній капітулі у Львові королівське село Кугаїв разом із повними імунітетами. Це надання є обміном на поле та ліс під Високим замком у Львові, раніше подаровані канонікам королем Владиславом Ягайлом.

Король Сигізмунд II Август підтверджує привілей короля Владислава III Варненчика від 1444 року, який зобов'язує шляхту та духовенство розпродати львівську нерухомість упродовж року львівським міщанам. Крім того, монарх запроваджує обов'язкову офіційну оцінку (таксацію) обтяжуваного майна магістратом під присягою та забороняє штучно завищувати заставні борги понад оцінену вартість.

Король Сигізмунд II Август затверджує трансумований документ міської ради Львова 1529 року, що містить статут і майстерські артикули об'єднаного цеху ковалів, слюсарів, мечників, котлярів, зброярів та голкарів. Правитель надає цеховим постановам юридичної сили на прохання старшин і цехових братів.