Каталог джерел

Наказ передати Янові Тарновському три фальконети з-поміж десяти королівських гармат, що зберігаються у Львові. Гармати, деформовані під час пожежі, мають упізнати гармаші.

Король Александр Ягеллончик надає бурмистрові, раді та місту Львову право вічного збору мостового в розмірі одного польського гроша з кожного навантаженого воза, що в'їжджає до міста. Отримані доходи міщани зобов'язані повністю спрямовувати на ремонт навколишніх публічних доріг і міських укріплень.

Миколай Бєґановський відповідає міській владі Львова на її скаргу стосовно шкідливих для міста сеймикових ухвал та ймовірної ролі в цьому брацлавського стольника. Він висловлює готовність виступити посередником у листуванні зі стольником і обіцяє особисто поговорити з львівським єпископом після прибуття до міста.

Король Сигізмунд I дозволяє владі Львова стягувати плату в розмірі півгроша з кожного воза втікачів, які рятуються в місті від ворожих нападів. Отримані кошти мають покрити витрати на очищення міста від багна й нечистот та ремонт міських мурів, валів і ровів.

Король Сигізмунд I дозволяє львівському підсудкові Янові Дідушицькому та його наступникам стягувати визначене мостове мито на сімнадцятьох переправах у маєтностях Дідушиці та Млиниці. В обмін на привілей збирання мита власники зобов'язуються постійно утримувати й ремонтувати дороги та мости.

Король Сигізмунд I Старий, зваживши на розташування Львова на загроженому прикордонні та заслуги тамтешніх ремісників в обороні міських мурів, вилучає львівські цехи із загального наказу про касацію братств у Короні й урочисто підтверджує всі їхні дотеперішні права, статути та привілеї.

Король Сигізмунд I Старий скасовує клаузули давніх привілеїв, які обтяжували міські лани чиншами та дозволяли різним націям мати окреме судочинство, звільняючи міщан від оплат і наказуючи судити всіх мешканців виключно за магдебурзьким правом перед львівським війтом.

Король Сигізмунд II Август підтверджує та відновлює всі дотеперішні права, привілеї, імунітети та маєтності, надані місту Львову його попередниками та ним самим. Водночас бере міщан та їхнє майно під королівську опіку, забороняючи накладати нові тягарі та порушувати межі міської юрисдикції.

Король Сигізмунд II Август підтверджує привілей свого батька Сигізмунда I Старого від 1546 року, який надає бурмистрові та райцям міста Львова вічне право патронату й презентації препозита костелу та шпиталю Святого Духа у Львові. Документ скасовує всі суперечні з цим надання й наказує львівському архієпископу інституювати кандидата, представленого міською владою.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський призначає на вічні часи єпископські доходи з Кам'янки та Буська на відправлення львівською капітулою щорічних заупокійних богослужінь за упокій його душі. Це надання 1606 року формально затвердив архієпископ Ян Тарновський під час деканальної візитації.

Київський митрополит Михайло Рагоза разом із руськими єпископами проголошують приєднання до єдності з Апостольським Престолом та укладення унії Руської церкви з Римською церквою в Бересті. Документ містить підписи та печатки ієрархів, а також пізніші провениєнційні й облаційні записи.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує привілей Стефана Баторія 1576 року, що трансумує документ Сигізмунда I Старого 1533 року для цеху кравців у Львові. Акт регулює устрій кравецького братства, питання зборів, майстерських іспитів, а також захист від позацехових ремісників.

Папа Іннокентій X сповіщає духовенство та люд Львівської дієцезії про піднесення Яна Тарновського до сану архієпископа-митрополита після смерті його попередника. Він наказує вірним підкоритися його пастирській владі та виявляти йому синівську пошану й послух.

Львівський архієпископ Ян Тарновський затверджує фундацію Олександра Зборовського та канонічно еригує костел і монастир св. Мартина кармелітів давньої обсервації разом зі шпиталем для хворих вояків-шляхтичів на Краківському передмісті у Львові. При цьому він забезпечує доходи й утримання ордену, а також непорушність прав місцевої парафії.

Львівський архієпископ Ян Тарновський підтверджує та схвалює пожертву в розмірі шести тисяч польських злотих, записану владою міста Львова з майна покійного райці Мацея Гейдера на користь Братства Найсвятішого Тіла Христа при львівській катедрі.

Львівський архієпископ Ян Тарновський затверджує фундацію галицького земського судді Станіслава з Гловна Гловінського, еригуючи прелатуру кантора та канонікат Гловінського при митрополичій кафедрі у Львові. Нові бенефіції забезпечуються маєтностями сіл Млинище та Заболотівці в Жидачівській землі з визначенням літургійних обов’язків і права патронату.

Король Ян Казимир на знак визнання вірності та жертовності Львова під час воєн зрівнює місто та його громадян у правах, вольностях і шляхетських привілеях із Краковом і Вільном. Львівські міщани отримують право брати участь у королівських елекціях, бути присутніми на сеймах, а також вільно набувати у власність і посідати земельні маєтності.

Львівський архієпископ Ян Тарновський на прохання місцевого пароха засновує та затверджує Братство Пресвятого Тіла Христового при парафіяльному костелі в Комарні. Документ визначає папські відпусти, а також статути й обов’язки членів братства, укладені за зразком римських та львівських правил.

Львівський архієпископ Ян Тарновський затверджує фундаційні записи братів Мартина та Матея Жеховських і урочисто еригує та забезпечує пребенду при костелі і шпиталі св. Варвари на передмісті Рогатина. Документ детально регулює літургійні обов'язки пребендаря, управління коштами вбогих, а також право патронату, що належить фундаторам, їхнім католицьким спадкоємцям у маєтку Кутче та рогатинському магістрату.

Львівський архієпископ Ян Тарновський здійснює ерекцію, наділення маєтностями та юридичне затвердження препозитури при каплиці Пресвятої Діви Марії (Домагаличівській) при львівській катедрі, об'єднуючи фундації та грошові легати на загальну суму 10 200 польських злотих. Документ визначає месальні обов'язки препозита і двох священників, розподіл прибутків від чиншів, а також установлює почергове право патронату між архієпископом і львівським магістратом.

Львівський архієпископ Ян Тарновський підтверджує та схвалює фундацію Яна Собеського, забезпечену на маєтку Блудів, ерегуючи конвент і шпиталь боніфратрів при костелі св. Лаврентія у Львові. Документ інкорпорує костел до утримання ченців, а також врегульовує питання церковного імунітету та непорушності прав місцевої парафії.

Папа Климент X повідомляє вірних міста та Львівської дієцезії про переведення кам'янецького єпископа Альберта на посаду львівського архієпископа, вакантну після смерті архієпископа Яна. Він наказує вірним прийняти нового пастиря з належною пошаною та бути слухняними його розпорядженням.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує на прохання сеньйорів вірменської нації привілей Яна Казимира 1661 року, який зрівняв місто Львів та його громадян римо-католицького, вірменського і грецького обрядів у правах та прерогативах із Краковом і Вільном. Львівські міщани отримують і зберігають шляхетські права, зокрема право брати участь у королівських виборах, купувати земельні маєтності та мати сеймове представництво.

Краківський каштелян Ян Тарновський просить владу Львова видати три гармати, залишені в місті під час колишнього походу проти молдавського господаря Богдана. Він пояснює, що за королівським наказом це озброєння має бути доправлене до визначених замків.

Підканцлер Ян Тарновський повідомляє владу Львова про скарги тамтешніх євреїв на кривди та загрозу безпеці, яких вони зазнають. Він пояснює, що затримав видання офіційних королівських мандатів, сподіваючись, що райці самі припинять утиски й забезпечать єврейській громаді спокій.

Підканцлер коронний Ян Тарновський повідомляє бурмистра та раду Львова про затвердження королем міського вироку у справі про поранення брамника. Водночас він закликає райців виявити християнське милосердя та пом'якшити покарання засудженому.