Каталог джерел

Король Казимир Великий підтверджує дітям покійного львівського війта Матея спадкове право на млин під Львовом та село Малі Винники разом із фільварком, первісно надані їхньому дідові Бертольду князем Левом. Документ вилучає населення маєтку з-під юрисдикції суддів Руської землі, накладаючи обов'язок виставляти одного арбалетника на військові походи.

Король Казимир Великий надає мірошникові Конраду з Пруссії та його законним спадкоємцям третину спорудженого ним млина під Львовом разом із третьою частиною прибутків, регулюючи водночас частки покриття витрат на ремонт і підпорядковуючи його міському праву Львова.

Пріор монастиря домініканців Божого Тіла у Львові дає розписку львівським райцям в отриманні чотирьох брил воску, заповіданих монастирю за тестаментом міщанином Мартином із Вишні, і звільняє їх від будь-яких подальших претензій. Документ складено й засвідчено публічним нотаріусом Миколаєм із Битома у львівській ратуші.

Документ є нотаріальною копією вироку судді та комісара Апостольського Престолу, який вирішує спір щодо млина за містом на користь плебана львівського костелу Пресвятої Діви Марії проти влади та громади Львова. Він підтверджує виключне право костелу на згаданий млин і одержувані з нього доходи, а також ухвалює рішення про його повернення після неправомірного захоплення містом.

Ян із Тарнова, каштелян і староста львівський, вирішує спір між Димитрієм Вечерею з Ліснович та Яном, настоятелем костелу св. Івана на львівському передмісті. Він присуджує спірні борті, луки та чагарники в Ямному й над річкою Годовицею костелу св. Івана та селу Годовиця, накладаючи на Димитрія вічне мовчання.

Королева Польщі Ядвіґа підтверджує та поновлює грамоту колишнього старости руського Яна від 1371 року про надання села Годовиця у Львівському дистрикті каплиці св. Івана та монастирю василіян на передмісті Львова. Це надання було здійснене за упокій душі покійного Петра, колишнього власника цього маєтку.

Король Владислав Ягайло вирішує майнові та правові суперечки між львівськими міщанами та плебаном парафіяльного костелу у Львові Яном. Документ регулює питання оплат мешного, утримання та призначення очільника школи й захристянина, участі духовенства при складанні заповітів, прав на чинші з будинків та власності на млин Пресвятої Діви Марії.

Петро з Харбінович, галицький староста, засвідчує, що Агнешка, вдова галицького міщанина Павла Сікірки, передала галицькому архієпископу Якубу та його наступникам село Малий Більшів з усіма прибутками. Ці маєтності були назавжди включені до володінь Галицького архієпископства.

Лавники міста Львова засвідчують, що міщанин Ганько Гебамир разом із вдовою Родстока продали та законно поступилися галицькому архієпископу Якову та його наступникам міською ділянкою, що сусідить із його будинком, за суму одинадцять львівських гривень.

Галицький архієпископ Якуб затверджує львівському міщанинові Петру Штехеру зречення та передачу частки млина під Львовом разом із правом патронату й колації, здійснені Нарцизом із Клодна та Коженьова. Доходи з цієї частки млина мають призначатися на утримання та обслуговування заснованого вівтаря.

Король Владислав Ягайло переводить села Годовиця та Жидатичі, що належать галицькому офіціалу та госпітальнику львівському Якубу, з польського права на магдебурзьке. Надає сольтисам повну судову юрисдикцію над мешканцями, звільняючи їх з-під влади королівських урядників.

Документ містить завірений трансумпт процесуальних актів щодо апеляції та приєднання (adhesio), поданої повноважними представниками райців і хліборобів міста Львова проти вироку Римської курії, що зобов’язував сплачувати десятини плебану Янові Русину. Архієпископ Якуб Стрепа засвідчує автентичність поданих інструментів і видає їхній відпис разом із клопотанням про надання апостолів.

Галицький архієпископ Якуб трансумує та засвідчує буллу папи Григорія XI від 1374 року для братів Ордену Проповідників. Папський документ надає домініканцям, які вирушають на місії до невірних народів, та їхнім помічникам привілей обрання сповідника й отримання повного відпущення гріхів у годину смерті.

Миколай, перемишльський декан і суддя, субделегований за папським мандатом, викликає владу та жителів Львова до суду в Кракові у спорі з парохом Іваном Русином щодо церковних доходів. На звороті засвідчено вручення й оголошення позову у Львові в присутності галицького архієпископа Якова.

Король Владислав Ягайло надає Янові з Бирави та його законним спадкоємцям село Зубра у Львівській землі на праві вічного володіння. Натомість отримувач пожалування зобов'язується до військової служби з одним списом і двома лучниками, а піддані — до сплати звичних дотепер повинностей.

Арбітри Миколай, син Віґанда, та Миколай Пейсар мирно розв'язують суперечку щодо стягнення десятин, яка точилася між львівським плебаном Яном Русином та владою і громадою міста Львова. Документ склав і засвідчив публічний нотаріус Григорій з Лелова.

Львівський староста Флоріан з Коритниці засвідчує продаж половини дідицтва Зубри Станіславом на користь Яна із Зубри за суму вісімдесят кіп грошів. Із володіння цими маєтностями випливає обов'язок виставляти пішого лучника у військові походи.

Король Владислав Ягайло на прохання Івана із Зубри переводить його село Зубру з польського права на магдебурзьке. Документ вилучає жителів села з-під юрисдикції королівських урядників і надає повноту судової влади місцевому війтові (сольтису).

Документ посвідчує продаж і вічну поступку (резигнацію) села Освиця разом із дворищем Креблово Станіславом Ламбертовичем на користь сандомирського підстолія Петра Влодковича з Харбиновичів за 120 кіп руських грошей. Львівський староста Флоріан із Коритниці затверджує правочин та взяте продавцем зобов'язання юридично захистити покупця від можливих претензій з боку родичів.

Лавники міста Львова посвідчують, що коваль Якуб продав Янові Бреннеру частину своєї міської парцели за суму чотирнадцять кіп грошів. Документ гарантує покупцеві вічне й спокійне право на володіння, користування та вільне розпорядження придбаною землею.

Гнєзненський архієпископ Миколай Тромба як третейський суддя розв'язує майнові та правові суперечки між плебаном львівського парафіяльного костелу Яном Русином і радою та громадою міста Львова. Угода регулює взаємні фінансові претензії, участь у зведенні міських мурів та обов'язки, пов'язані з утриманням костелу.

Документ є нотаріальним інструментом, складеним нотаріусом Альбертом із Падви за наказом львівського архієпископа Яна з Ряшева на прохання алтариста Августина Каменера. Містить трансумпт привілею райців міста Львова від 1399 року про фундацію та забезпечення вівтаря Десяти тисяч мучеників і святих дів у львівській катедрі.

Миколай Дмитровський фундує та обдаровує парафіяльний костел Всіх Святих і Пресвятої Діви Марії в Чижках, надаючи йому землю, луки, право на рибний став, десятини й осепи від кметів. Водночас він застерігає за собою та своїми спадкоємцями право патронату і презентації плебана.

Лавники міста Львова підтверджують, що Йокуш Чипсер продав і поступився своїм наріжним будинком, розташованим навпроти цвинтаря Пресвятої Діви Марії, львівському міщанинові Петрові Чанферу. Продавець гарантував покупцеві повне право володіння нерухомістю в її давніх межах, а також захист від правових претензій.

Рафал із Соботи засвідчує вирішення спору й укладення мирової угоди між райцями міста Львова та шляхтичами Станіславом Сулімовським, його братом Вичком і львівським бурграбієм Гримком із Богуславиць. На підставі рішення арбітрів потерпілим має бути виплачене відшкодування в розмірі 140 гривень.

Войцех та Станіслав із Сулимова засвідчують отримання від львівських райців і міщан 30 гривень відшкодування за побиття та завдані рани, присуджених за вироком третейського суду під головуванням львівського архієпископа Яна. Укладачі зобов'язуються відмовитися від будь-яких подальших претензій до міста та зберігати вічний мир.

Гримко з Богуславиць засвідчує отримання від львівських райців і міщан десяти гривень півгрошів відшкодування за завдані рани, побиття та витрати на лікування, призначених йому за вироком третейського суду. Укладач грамоти від свого імені та від імені своїх близьких відмовляється від будь-яких подальших претензій і спорів щодо влади та мешканців Львова.

Документ посвідчує майнову угоду, укладену перед радою міста Львова між Миколаєм Солтисом та чотирма дітьми покійного Юрія Чепнера щодо поділу спадщини їхніх батьків. Вона визначає сплату грошових сум готівкою, воском і сукном, а також закріплює за дітьми кам'яницю на ринку та визначене рухоме майно.

Лавники міста Львова посвідчують зречення та відчуження шевцем Павлом півлану ріллі біля гори св. Юра на користь львівського міщанина Кальтарноса. Продавець гарантував покупцеві та його правонаступникам непорушність володіння ґрунтом під міською юрисдикцією.

Король Владислав Ягайло підтверджує трансумований документ львівських лавників щодо дарування фільварку Голоско Катериною Циммерман своєму чоловікові Янушкові Тлумачу. Крім того, монарх надає Янушеві та його наступникам королівську пустку над річкою Брюховицею та сусідні луки.

Король Владислав Ягайло надає львівському міщанинові та збирачеві подимного податку Яншкові Толмачу та його спадкоємцям суконну комору у Львові з правом торгівлі та стриження (краяння) сукна. Крамницю звільнено від сплати щорічного чиншу до королівської скарбниці.

Перемишльський єпископ Ян разом із капітулою звільняє та квитує львівських райців і міщан від сплати боргу, взятого в покійного єпископа Матея, з огляду на передачу цих коштів безпосередньо королю Владиславу Ягайлу. Видавці грамоти зрікаються будь-яких подальших фінансових претензій і визнають попередні боргові зобов’язання нечинними та анульованими.

Міська влада, цехмістри та все поспільство Львова складають омаж і присягу на вірність королю Владиславу Ягайлу, а після його смерті — його синові Владиславу або дочці Ядвізі. Вони також зобов'язуються коритися королеві Софії та великому князю Вітовту як призначеним опікунам малолітнього королевича.

Король Владислав Ягайло підтверджує привілей генерального старости Русі Спитка з Ярослава, що дозволяє львівському вірменину Атабею перенести та звести нову дерев'яну лазню у міському рові біля мурів Львова. Документ визначає умови будівництва та функціонування лазні з окремими входами для чоловіків і жінок, а також розмір оплат, що сплачуються замку та міській раді.

Рада міста Львова доручає міщанину Павлу Ґольдберґу викорчувати й заселити кметями міські ліси, звані відтинками (abschnit), розташовані між Зуброю, Сокільниками та Скниловом. Натомість за здійснення локації осадчий отримує вільні лани та шостий денарій із чиншів, а поселенцям надається шістнадцять років слободи.

Король Владислав Ягайло надає своєму митникові Волчкові, єврею зі Львова, спадкове сойтівство в селі Вербіж разом із двома вільними ланами, корчмою та млином. Документ також переводить усе село з польського та руського права на німецьке (сьодське) право, вилучаючи його населення з-під юрисдикції земських судів.

Львівський архієпископ Ян Жешовський затверджує фундаційний привілей дідича Делієва Яна Коли, який наново зводить місцевий парафіяльний костел. Документ детально визначає надання ґрунтів, рибних ставів, десятини, а також повинності та збори на користь плебана й парафії.

Руський староста Ян Менжик із Домброви разом з асесорами підтверджує зречення та вічний продаж солтиства в селі Вербіж (Кєж), здійснений львівським митником, євреєм Волчком, на користь Яна Лінка зі Сморжа за суму 48 гривень. У документі трансумовано привілей короля Владислава Ягайла від 1407 року, який надав Волчкові зазначене солтиство та перевів село на шредське право.

Миколай з Михайлова, воєвода сандомирський і староста краківський, засвідчує, що шляхетний Михайло Довгий із Черлян зобов'язався сплатити львівським райцям борг краківського митника Марка в розмірі 45 гривень празьких грошів. Сплата має відбутися до свята св. Маргарити під загрозою договірної кари.

Король Владислав Ягайло надає львівському митрополичому катедральному костелу та місцевій капітулі сорок ланів землі й лісів, розташованих між Скниловом, Оброшином і Годовицею. Документ надає обдарованим повні права розчищати ґрунти, заселяти людей та вічно отримувати прибутки з наданої території.

Король Владислав Ягайло надає у вічну власність деканові та канонікам митрополичого костелу у Львові королівське село Вербіж у Руській землі та Львівському повіті разом із митом, мостовим збором і прилеглостями. Натомість він залишає за собою та наступниками лише щорічний чинш у розмірі двох грошів на день святого Мартина, зобов'язуючи капітулу молитися за благополуччя володаря, його синів і Королівства.

Станіслав із Давидова, львівський земський суддя, та Ян із Зимної Води, львівський підсудок, засвідчують, що Дорота, дружина Голомбка із Зембівки, добровільно квитувала свого батька Яна Зубрського з посагу та материнських дібр.

Райці міста Львова засвідчують, що Ян зі Снятина поручився за свого пасинка Міхеліна щодо щорічної сплати чиншу Янові Зубрському з двох з половиною ланів у селі Зубра. Натомість власник села звільнив ці землі від будь-яких повинностей і панщини, за винятком королівських податків.

Львівські суддя та підсудок посвідчують, що шляхетна Ядвіга отримала від свого батька Яна Зубрицького належне матеріальне задоволення з батьківських і материнських маєтностей та зреклася щодо них будь-яких прав.

Документ підтверджує, що панна Катерина, донька Яна Зубрицького, добровільно зреклася перед львівським земським судом своїх прав на батьківські та материнські маєтності в селі Зубра на користь батька й рідного брата. Вона вчинила це на таких самих засадах, на яких раніше від своїх часток майна відмовилися її заміжні сестри.

Петро, кустош і адміністратор sede vacante Львівської архідієцезії, транссумує лист собору в Базелі та наказує духовенству дієцезії оголошувати зазначені в ньому відпусти, а також збирати кошти на унію з греками.

Львівські суддя та підсудок засвідчують, що Пашко з Бірави здійснив поділ батьківщини з братом Яном Зубрицьким і зрікся на його користь прав на село Зубра. Пашко зобов'язався не турбувати брата у володінні маєтком, на який Ян отримує повне й вічне право розпоряджання.

Король Владислав III Варненчик на вальному сеймі в Пйотркуві урочисто підтверджує, відновлює та затверджує всі дотеперішні права, вольності, імунітети та привілеї жителів Королівства Польського духовного і світського станів. Правитель зобов'язується непорушно дотримуватися прав, наданих його попередниками, та ефективно їх оберігати.

Львівський архієпископ Ян Одровонж підтверджує отримання 337,5 польської гривні із заповітного легату купця Миколая Гехта, переданого львівськими райцями. Цю суму він призначає на будівельні роботи при львівській катедрі та на забезпечення каноніків в обмін на відправлення двох щотижневих святих мес.

Король Владислав III записує своєму управителю і тенутарію Ланьці суму в сто гривень на селі Зубра у Щирецькому повіті. Заставодержатель та його нащадки мають користуватися селом з усіма прибутками та приналежностями до часу повного повернення боргу монархом або його наступниками.