Каталог джерел

Король Казимир Великий надає мірошникові Конраду з Пруссії та його законним спадкоємцям третину спорудженого ним млина під Львовом разом із третьою частиною прибутків, регулюючи водночас частки покриття витрат на ремонт і підпорядковуючи його міському праву Львова.

Документ посвідчує купівлю дворища Вацлавом Дмитровичем у Василя Скибича, його брата Гинка та небожа Оленка за суму шість кіп грошей. Правочин було здійснено й затверджено в присутності львівського судді Якуша Блотишевського та численних свідків.

Руський староста Ян Кміта надає село Годовиця костелу св. Івана та монастирю св. Василія на передмісті Львова за упокій душі колишньої власниці. В обмін на передані маєтності та доходи духовенство зобов'язане відправляти меси.

Опольський князь і господар Руської землі Владислав Опольчик надає та підтверджує місту Львову сто франконських ланів разом із лісами, луками та річкою Полтвою, визначаючи їхні межі. Міщани та поселенці отримують десятирічну слободу від будь-яких чиншів і звичаєвих оплат, після закінчення якої вони будуть зобов’язані вносити щорічні платежі.

Опольський князь і господар Русі Владислав Опольчик надає київському єпископові Якову, а після його смерті — церкві св. Івана Хрестителя у Львові та василіянам, покинутий каноніцький двір і міські парцели. Надане нерухоме майно водночас звільняється від усіх податків, тягарів і повинностей на користь міста Львова.

Князь Владислав Опольчик надає Юшкові зі Скорниць у лен село Бибель та солецтво з дворищем у селі Добра Вода в Галицькій землі. Натомість отримувач зобов'язується нести військову службу з одним списом та одним лучником і сплачувати податок у розмірі двох празьких грошів із диму щочотири роки.

Князь Владислав Опольчик здійснює зі львівським міщанином Григорієм Штехером обмін ґрунтів у селі Малі Винники, усуваючи незручності, спричинені їхнім роздробленням за руським правом. Натомість ділянок Григорія, розташованих на горі та під горою, князь передає йому свої ріллі, луки та судочинство за річкою з правом спадкового володіння.

Князь Владислав Опольчик дякує жителям та урядникам Руської землі за дотеперішню вірність і звільняє їх від складеного йому омажу та присяги. Водночас він повертає їх під безпосереднє правління короля Людовіка Угорського.

Звістка про здобуття Кракова шведами; запевнення щодо союзу козаків, Москви та шведів, а також інформація про відрядження Миколая Гродзицького для перемовин.

Руський староста Емерик Бебек засвідчує продаж села Добровтрич у Львівському окрузі Михайлом Жабичем львівському міщанинові Емнедону та його синові Іванові за суму 60 гривень. Покупці набувають повне й спадкове право власності на маєток із правом подальшого розпоряджання ним.

Князь Владислав Опольчик надає шляхтичу Денгарту та його законним спадкоємцям село Дунаїв у Львівському дистрикті на спадковому праві разом з усіма приналежностями та прибутками. Документ визначає чиншові обов'язки на день святого Мартина, а також забезпечує імунітет і непорушність надань.

Князь Владислав Опольчик обіцяє мешканцям і містам Русі відшкодування за будь-які збитки у разі збройного нападу королеви Ядвіги та гарантує, що не призначить угорця намісником на цих землях. Він також визначає порядок мирного вирішення питання щодо прав королеви Польщі на Русь за участю обраних князів і вельмож Священної Римської імперії.

Король Владислав Ягайло підтверджує і трансумує документ короля Казимира Великого від 1368 року, яким Львову надаються сто франконських ланів німецького права та млин на річці Полтва. Крім того, підтверджує судові вольності львівських міщан і право на полювання в межах наданих земель.

Папа Боніфатій IX доручає перемишльському єпископу домогтися виконання санкцій і стримати галицького архієпископа Бернарда від неправомірних утисків влади та мешканців Львова в майновому спорі. Він також дозволяє зняти незаконний інтердикт і відпустити львівським міщанам накладені архієпископом церковні кари.

Король Владислав Ягайло надає теслі Адамові та його нащадкам третю мірку з королівського млина біля Галицької брами у Львові. Привілей є винагородою за сумлінну працю ремісника на королівських будівництвах і теслярських роботах.

Ян із Тарнова, воєвода сандомирський і староста руський, засвідчує продаж села Малехів у Львівському дистрикті львівським міщанином Петром на прізвисько Кльорк шляхтичеві Михайлові Ламбацькому. Відчуження відбулося за суму кіп грошей руської лічби з усіма правами та приналежностями.

Руський староста Гнєвош із Далевиць засвідчує угоду між Передбором та Станіславом, сином покійного Лемборжа, щодо прав на село Вошниця у Львівському дистрикті. Згідно з домовленістю, Передбір відмовляється від претензій на частину маєтку на користь Станіслава та його спадкоємців.

Наказ про невідкладне виконання судового рішення на користь львівських міщан щодо викупу третьої міри зимноводського млина та пов'язаної з нею нерухомості. Король забороняє подальше зволікання з екзекуцією через апеляції; прибуток має спрямовуватися на зміцнення оборони міста.

Сигізмунд III наказує владі Львова передати Якубу Претвичу, старості теребовлянському, зібрані в ратуші кварцяні гроші на платню низовим козакам. Він вимагає посприяти у швидкому виправленні та надати коней для перевезення грошей до Теребовлі.

Король Сигізмунд III Ваза дякує владі Львова за передачу кварцяних грошей теребовлянському старості Якубу Претвичу на платню (жолд) для низових козаків. Він також повідомляє про розпорядження скласти в королівській канцелярії асекураційний документ, що гарантує правову безпеку міста.

Королева Польщі Ядвіґа підтверджує та поновлює грамоту колишнього старости руського Яна від 1371 року про надання села Годовиця у Львівському дистрикті каплиці св. Івана та монастирю василіян на передмісті Львова. Це надання було здійснене за упокій душі покійного Петра, колишнього власника цього маєтку.

Король Сигізмунд III Ваза надсилає бурмистрові та райцям Львова вірчу грамоту для теребовлянського старости Якуба Претвича, вирядженого в невідкладних королівських і державних справах. Правитель наказує райцям виявити повну довіру до посланця та прихильно поставитися до викладених ним вимог.

Король Сигізмунд III Ваза заступається перед владою Львова за місцевих євреїв, які просять про продовження чинного торговельного договору з містом, термін дії якого добігає кінця. Монарх радить продовжити угоду, зазначаючи, що вона не завдасть шкоди ані міським правам, ані прибуткам.

Король Владислав Ягайло вирішує майнові та правові суперечки між львівськими міщанами та плебаном парафіяльного костелу у Львові Яном. Документ регулює питання оплат мешного, утримання та призначення очільника школи й захристянина, участі духовенства при складанні заповітів, прав на чинші з будинків та власності на млин Пресвятої Діви Марії.

Король Сигізмунд III Ваза наказує бурмистрові та раді Львова призначити посередників з-поміж райців для досягнення мирової угоди у суперечці щодо контрактів та взаємних розрахунків між вірменськими міщанами: Яном і Аведиком Бернатовичами та Захарієм Івашковичем. Згода має запобігти майновому розоренню сторін, проте не повинна порушувати чинності попередніх королівських декретів.

Повторне втручання проти осіб, які привласнили собі статус жовнірів і нападають на шляхетські та королівські маєтності. Король наказує адресатові взаємодіяти з Єжи Мнішеком; попередня вимога відшкодувати завдані кривди й розійтися не була виконана.

Наказ про взаємодію із сандомирським воєводою та львівським старостою проти озброєного угруповання, що здійснює набіги на шляхетські й королівські маєтки. Другий із двох збережених подібних примірників грамоти.

Наказ взаємодіяти із сандомирським воєводою та львівським старостою проти збройного угруповання, що нападає на шляхетські й королівські маєтності. Перший із двох збережених подібних примірників листа.

Король Сигізмунд III Ваза повідомляє владу Львова про призначення дати весілля з ерцгерцогинею Констанцією Австрійською на 30 жовтня 1605 року. Монарх закликає проконсула та райців надіслати міську делегацію на весільні урочистості до Кракова.

Сигізмунд III звинувачує міську владу в перешкоджанні угоді єзуїтів із євреями. Власники ґрунтів, які євреї хочуть викупити для єзуїтів, за словами короля, готові поступитися ними за належну плату, проте спротив міста блокує порозуміння. Король укотре вимагає довести угоду до кінця.

Король Сигізмунд III Ваза закликає бурмистра та райців Львова невідкладно завершити обмін земельними ділянками між єзуїтами та львівськими євреями. Представлення детальних пропозицій, що мають полегшити вирішення цієї справи, монарх доручив львівському земському судді Петрові Ождзі.

Сигізмунд III нагадує, що влада Львова сама підтримувала заснування єзуїтського колегіуму. Далі він дорікає їй у перешкоджанні справі та підбурюванні поспільства. Король висилає делегатів, які мають усунути перепони й розпочати фундацію; закликає до співпраці під загрозою королівської неласки.

Король закликає владу Львова виконати рішення арбітрів щодо заснування колегіуму єзуїтів. Він нагадує про згоду представників міста та власне затвердження угоди, вимагає припинити зволікання й представляє фундацію як окрасу міста.

Король нагадує про попередній мандат, який наказував виконати декрет у справі міста з єзуїтами та справедливо оцінити будинки, потрібні їм для будівництва на славу Божу і для навчання молоді. Обурений зволіканням, він вимагає негайного виконання декрету й застерігає від подальших заходів проти влади Львова.

Король Сигізмунд III Ваза наказує владі та громаді Львова терміново укріпити місто, а також заготувати запаси амуніції та продовольства перед небезпекою, що насувається. Він наказує узгоджувати всі оборонні заходи з гетьманом і старостою з огляду на свій невдовзі очікуваний приїзд.

Король Сигізмунд III Ваза закликає владу та мешканців Львова підготуватися до оборони перед навислою загрозою з боку поганського війська. Водночас він повідомляє про доручення головного командування й керівництва обороною львівському старості, наказуючи магістрату тісно з ним співпрацювати.

Король Сигізмунд III Ваза сповіщає магістрат Львова про невдалий замах на своє життя, вчинений Михайлом Пекарським, запевняючи, що зазнані поранення не загрожують його здоров'ю. Він наказує оголосити цю звістку мешканцям міста, щоб запобігти поширенню неправдивих чуток і можливим заворушенням.

Король Владислав Ягайло на прохання Івана із Зубри переводить його село Зубру з польського права на магдебурзьке. Документ вилучає жителів села з-під юрисдикції королівських урядників і надає повноту судової влади місцевому війтові (сольтису).

Король Сигізмунд III Ваза повідомляє про свій приїзд до Львова під час воєнного походу й наказує міській владі виділити супровід для королівського квартирмейстера. Водночас він забороняє міщанам приймати на постій і складувати припаси сановників без відома посланця монарха.

Флоріан із Коритниці, староста землі руської, засвідчує, що Ян Сиховський разом зі своєю дружиною Офанною продав село Сихів у Львівському окрузі Петрові з Харбіновиць за 50 кіп грошів. Покупець отримав повні права власності та розпорядження цим маєтком.

Король Сигізмунд III Ваза відповідає на супліку львівських міщан, визнаючи їхні скарги достатньо роз'ясненими міським урядом. Він закликає владу міста та поспільство зберігати спокій і згідно дотримуватися чинних привілеїв, декретів і давніх звичаїв.

Флоріан із Коритниці, львівський староста і віслицький каштелян, засвідчує продаж села Освиця разом із дворищем Юрія, званим Креблово Жечиці, здійснений сандомирським підстолієм Петром Влодковичем із Харбіновиць на користь Яна з Зубри за суму 120 кіп руських грошів.

Король докоряє Львову за ненадіслання представників до сеймової комісії з встановлення цін. Аргументи, викладені в листі, належало представити через делегатів. Окремо запевняє про нагляд комісарів за поведінкою жовнірів і наказує владі дбати про безпеку міста.

Документ посвідчує продаж і вічну поступку (резигнацію) села Освиця разом із дворищем Креблово Станіславом Ламбертовичем на користь сандомирського підстолія Петра Влодковича з Харбиновичів за 120 кіп руських грошей. Львівський староста Флоріан із Коритниці затверджує правочин та взяте продавцем зобов'язання юридично захистити покупця від можливих претензій з боку родичів.

Король призначає майно померлого бездітним слюсаря на завершення будівництва ратушної вежі. Вимагає використати кошти для загального добра і скласти звіт перед комісарами.

Король Сигізмунд III Ваза закликає белзького каштеляна Станіслава Жоравінського врегулювати межову суперечку між його маєтностями та містом Львовом. Він наказує йому, згідно з трибунальським декретом, посприяти беззбитковому та справедливому розмежуванню спірних земель.

Ян з Обіхова, генеральний староста руський, посвідчує продаж спадкового села Сихів сандомирським підстолієм Петром із Харбіновиць на користь Яна із Зубри за суму 130 кіп білих грошів. Покупець отримує село з усіма приналежностями і правами у вічне володіння.

Король Сигізмунд III Ваза інструктує свого посла Адама Кисіля перед повітовим сеймиком у Житомирі. Він закликає його схилити тамтешню шляхту до згоди з іншими воєводствами та до дій задля порятунку Вітчизни перед лицем нагальної державної потреби.

Король очікує мирного залагодження суперечок між доктором Мартином Кампіаном, членом львівського магістрату, та урядами й приватними особами. Сторони мають спільно призначити доброчесних міщан, які приведуть справу до згоди без порушення прав міста. Король також повідомляє про окремий лист до львівського архієпископа.

На прохання русинів-уніатів та неуніатів король призначає генеральний синод у Львові на 28 жовтня 1629 року. Міська влада має гарантувати учасникам безпеку, запобігати заворушенням, співпрацювати з королівським посланцем і допомагати київському митрополитові. Їй належить завчасно визначити кватири та місця перебування для духовенства й решти учасників.