Каталог джерел

Наказ передати Янові Тарновському три фальконети з-поміж десяти королівських гармат, що зберігаються у Львові. Гармати, деформовані під час пожежі, мають упізнати гармаші.

Наказ видати Янові Тарновському три гармати для забезпечення королівського замку в Стрию. Одна з гармат описана вагою у два центнери.

Наказ дбайливо зберігати речі померлого турецького купця до подальших розпоряджень. Особи, які претендують на спадщину, мають надати королю лист від турецького правителя.

Наказ передати до рук Станіслава Орлика 3000 флоринів або ту суму, яку вдасться зібрати, з огляду на близький термін виплати платні найманцям, що служать на Поділлі. Король обіцяє повернути кошти до Великодня або раніше.

Після звістки про татарський напад на землі Русі та Поділля король виряджає Яна Тарновського й наказує магістрату передати йому менші гармати, зброю та порох. Сам він сповіщає, що невдовзі вирушить услід за ним.

Наказ про видачу Янові Тарновському трьох королівських гармат для замків у Любачеві та Стрию. Раніше вони були довірені місту Сигізмундом I під час походу проти молдавського воєводи на ім'я Богдан.

Наказ видати Янові Мелецькому чотири королівські гармати, які зберігаються у Львові, для зміцнення замку в Хмільнику перед нападом ворогів. Магістрат звільняється від відповідальності за ці гармати.

Король нагадує про два попередні накази щодо захисту вольностей і звільнень, наданих євреям із Туреччини за заступництвом турецького володаря. Він знову вимагає їх виконання, погрожує суворою реакцією та зобов'язує усунути причини для скарг або надати письмове пояснення через подавця листа.

Король визнає, що ділянка, раніше надана Іцку, належить не йому, а місту. Він звертається до влади Львова з проханням виділити королівському слузі половину ділянки з боку вулиці Жидівської у спадкове й вічне користування. Наказує відміряти її в присутності відрядженого коморника Якуба Щавінського[?] і обіцяє винагородити місто королівською ласкою.

Сигізмунд III наказує владі Львова передати Якубу Претвичу, старості теребовлянському, зібрані в ратуші кварцяні гроші на платню низовим козакам. Він вимагає посприяти у швидкому виправленні та надати коней для перевезення грошей до Теребовлі.

Король Сигізмунд III Ваза дякує владі Львова за передачу кварцяних грошей теребовлянському старості Якубу Претвичу на платню (жолд) для низових козаків. Він також повідомляє про розпорядження скласти в королівській канцелярії асекураційний документ, що гарантує правову безпеку міста.

Король Сигізмунд III Ваза надсилає бурмистрові та райцям Львова вірчу грамоту для теребовлянського старости Якуба Претвича, вирядженого в невідкладних королівських і державних справах. Правитель наказує райцям виявити повну довіру до посланця та прихильно поставитися до викладених ним вимог.

Король Сигізмунд III Ваза заступається перед владою Львова за місцевих євреїв, які просять про продовження чинного торговельного договору з містом, термін дії якого добігає кінця. Монарх радить продовжити угоду, зазначаючи, що вона не завдасть шкоди ані міським правам, ані прибуткам.

Король Сигізмунд III Ваза наказує бурмистрові та раді Львова призначити посередників з-поміж райців для досягнення мирової угоди у суперечці щодо контрактів та взаємних розрахунків між вірменськими міщанами: Яном і Аведиком Бернатовичами та Захарієм Івашковичем. Згода має запобігти майновому розоренню сторін, проте не повинна порушувати чинності попередніх королівських декретів.

Повторне втручання проти осіб, які привласнили собі статус жовнірів і нападають на шляхетські та королівські маєтності. Король наказує адресатові взаємодіяти з Єжи Мнішеком; попередня вимога відшкодувати завдані кривди й розійтися не була виконана.

Наказ про взаємодію із сандомирським воєводою та львівським старостою проти озброєного угруповання, що здійснює набіги на шляхетські й королівські маєтки. Другий із двох збережених подібних примірників грамоти.

Наказ взаємодіяти із сандомирським воєводою та львівським старостою проти збройного угруповання, що нападає на шляхетські й королівські маєтності. Перший із двох збережених подібних примірників листа.

Король Сигізмунд III Ваза повідомляє владу Львова про призначення дати весілля з ерцгерцогинею Констанцією Австрійською на 30 жовтня 1605 року. Монарх закликає проконсула та райців надіслати міську делегацію на весільні урочистості до Кракова.

Сигізмунд III звинувачує міську владу в перешкоджанні угоді єзуїтів із євреями. Власники ґрунтів, які євреї хочуть викупити для єзуїтів, за словами короля, готові поступитися ними за належну плату, проте спротив міста блокує порозуміння. Король укотре вимагає довести угоду до кінця.

Король Сигізмунд III Ваза закликає бурмистра та райців Львова невідкладно завершити обмін земельними ділянками між єзуїтами та львівськими євреями. Представлення детальних пропозицій, що мають полегшити вирішення цієї справи, монарх доручив львівському земському судді Петрові Ождзі.

Сигізмунд III нагадує, що влада Львова сама підтримувала заснування єзуїтського колегіуму. Далі він дорікає їй у перешкоджанні справі та підбурюванні поспільства. Король висилає делегатів, які мають усунути перепони й розпочати фундацію; закликає до співпраці під загрозою королівської неласки.

Король закликає владу Львова виконати рішення арбітрів щодо заснування колегіуму єзуїтів. Він нагадує про згоду представників міста та власне затвердження угоди, вимагає припинити зволікання й представляє фундацію як окрасу міста.

Король нагадує про попередній мандат, який наказував виконати декрет у справі міста з єзуїтами та справедливо оцінити будинки, потрібні їм для будівництва на славу Божу і для навчання молоді. Обурений зволіканням, він вимагає негайного виконання декрету й застерігає від подальших заходів проти влади Львова.

Король Сигізмунд III Ваза наказує владі та громаді Львова терміново укріпити місто, а також заготувати запаси амуніції та продовольства перед небезпекою, що насувається. Він наказує узгоджувати всі оборонні заходи з гетьманом і старостою з огляду на свій невдовзі очікуваний приїзд.

Король нагадує про привілей, який дозволяє його слузі Домініку Монтелюпі торгувати в усіх містах Корони і Великого князівства Литовського протягом цілого року. Влада Львова обмежує його на підставі власних прав і привілеїв. Король радить дійти згоди, не чекаючи на рішення королівського суду, і знову вимагає не забороняти Монтелюпі продавати як під час ярмарків, так і поза ними.

Король Сигізмунд III Ваза закликає владу та мешканців Львова підготуватися до оборони перед навислою загрозою з боку поганського війська. Водночас він повідомляє про доручення головного командування й керівництва обороною львівському старості, наказуючи магістрату тісно з ним співпрацювати.

Король Сигізмунд III Ваза сповіщає магістрат Львова про невдалий замах на своє життя, вчинений Михайлом Пекарським, запевняючи, що зазнані поранення не загрожують його здоров'ю. Він наказує оголосити цю звістку мешканцям міста, щоб запобігти поширенню неправдивих чуток і можливим заворушенням.

Король Сигізмунд III Ваза повідомляє про свій приїзд до Львова під час воєнного походу й наказує міській владі виділити супровід для королівського квартирмейстера. Водночас він забороняє міщанам приймати на постій і складувати припаси сановників без відома посланця монарха.

Після скарги членів міської громади та пояснень магістрату король наказує залагодити суперечки, дотримуватися привілеїв, декретів і третейських рішень. Доходи, надані місту нещодавнім привілеєм, мають служити спільному благу, а не приватній вигоді.

Король Сигізмунд III Ваза відповідає на супліку львівських міщан, визнаючи їхні скарги достатньо роз'ясненими міським урядом. Він закликає владу міста та поспільство зберігати спокій і згідно дотримуватися чинних привілеїв, декретів і давніх звичаїв.

Король докоряє Львову за ненадіслання представників до сеймової комісії з встановлення цін. Аргументи, викладені в листі, належало представити через делегатів. Окремо запевняє про нагляд комісарів за поведінкою жовнірів і наказує владі дбати про безпеку міста.

Король призначає майно померлого бездітним слюсаря на завершення будівництва ратушної вежі. Вимагає використати кошти для загального добра і скласти звіт перед комісарами.

Король Сигізмунд III Ваза закликає белзького каштеляна Станіслава Жоравінського врегулювати межову суперечку між його маєтностями та містом Львовом. Він наказує йому, згідно з трибунальським декретом, посприяти беззбитковому та справедливому розмежуванню спірних земель.

Король отримує часті скарги львівських міщан на старосту Станіслава Боніфація Мнішека. Перш ніж приступити до виконання сеймових і задвірних декретів, він просить єпископа Ахація Гроховського наставити старосту та схилити його до згоди з містом, зі збереженням і примноженням міських вольностей згідно зі щойно наданим привілеєм.

Король наказує магістрату Львова пильно дотримуватися монетних універсалів. Він згадує євреїв, шотландців та інших осіб, що займаються грошовим промислом, яким заборонено всупереч законам обертати червоні золоті й талери або скуповувати їх для вивезення. Забороняє ввезення та збут указаної іноземної монети. Уряд має невідкладно карати винних; за недбалість або потурання порушенням відповідальність покладається на саму міську владу.

Король Сигізмунд III Ваза інструктує свого посла Адама Кисіля перед повітовим сеймиком у Житомирі. Він закликає його схилити тамтешню шляхту до згоди з іншими воєводствами та до дій задля порятунку Вітчизни перед лицем нагальної державної потреби.

Король очікує мирного залагодження суперечок між доктором Мартином Кампіаном, членом львівського магістрату, та урядами й приватними особами. Сторони мають спільно призначити доброчесних міщан, які приведуть справу до згоди без порушення прав міста. Король також повідомляє про окремий лист до львівського архієпископа.

Спитко з Тарнова і Ярослава, діючи на прохання львівських райців, які виконували заповіт покійного міщанина Леонарда, бере під патронат фундований вівтар у львівській катедрі та забезпечує на його утримання щорічний чинш у розмірі десяти гривень із ярославського мита. Натомість він покладає на вівтарника суворі літургійні обов'язки, зокрема відправлення щотижневих мес за упокій душі фундатора та його близьких.

На прохання русинів-уніатів та неуніатів король призначає генеральний синод у Львові на 28 жовтня 1629 року. Міська влада має гарантувати учасникам безпеку, запобігати заворушенням, співпрацювати з королівським посланцем і допомагати київському митрополитові. Їй належить завчасно визначити кватири та місця перебування для духовенства й решти учасників.

Король розглядає скаргу міщан Львова на люстраційних комісарів, які під приводом нової кварти накладають раніше невідомі тягарі та обов'язки на користь замку. Він роз'яснює, що люстрації підлягають маєтності старост і орендарів, а не міська власність та її доходи. Король наказує скасувати неправомірні обтяження або пояснити причини їхнього накладення, нагадуючи про попередні застереження.

Король реагує на скаргу львівських міщан щодо нових повинностей, внесених до люстрації. Він наказує не обтяжувати купців і ремісників понад закон, а також вилучити такі записи, попри те, що витяги з них уже видано старості.

Король дозволяє використати готівку з депозиту київського воєводи для покриття нестачі коштів на військо. Видача потребує забезпечення з боку комісарів та згоди коронного підкоморія як опікуна; коштовності та решта речей мають залишитися в депозиті.

Королевич приймає зброяра Станіслава Солтисовича до своїх слуг. Просить про прихильність міської влади, дозвіл на додатковий заробіток із шинкування та зниження чиншу за міську шліфувальню, роботу якої зупиняють спускання ставу, нестача води й ремонт греблі.

Королевич наказує видати Станіславу Казановському дві довірені місту гармати, просить про короткострокове позичення 200 ядер і потрібної кількості пороху, а також про допомогу в транспортуванні.

Руський воєвода Анджей Одровонж і снятинський староста Михайло Бучацький забороняють свавільне перешкоджання проїзду купців, які перевозять худобу й товари між Волощиною та Львовом. Усі суперечки й претензії щодо арештованих тварин наказано передавати на розгляд до суду міської ради в Коломиї.

Король Казимир IV Ягеллончик передає катедральній капітулі у Львові королівське село Кугаїв разом із повними імунітетами. Це надання є обміном на поле та ліс під Високим замком у Львові, раніше подаровані канонікам королем Владиславом Ягайлом.

Королівський суд під головуванням Казимира Ягеллончика внаслідок скарги королівського прокуратора Миколая Бжимухи забороняє дідичам Куликова Яну та Петру Куликовським безпідставно стягувати мито з купців. Укладачі документа, львівські земські судді, засвідчують законне накладення на відповідачів вічного мовчання у цій справі.

Галицькі комісари засвідчують укладення угоди між львівським архієпископом Григорієм із Сянока та Миколаєм Карнковським із Медухи щодо спорудження, використання та ремонту греблі й рибних ставів між Библом і Медухою під заставою 600 гривень.

Представники львівського земського суду засвідчують здійснення правочину щодо частки та маєтності в селі Вовків на користь львівського архієпископа Григорія із Сянока. Запис стосується відчуження майна Миколаєм Вовківським.

Документ засвідчує, що Ян Кунат із Дзєнґлова продав і зрезиґнував на користь Яна, званого Янушем, із Малечковичів своє дідичне село Жидатичі у Львівському повіті за суму 250 гривень польської монети.