Каталог джерел

Міська влада, цехмістри та все поспільство Львова складають омаж і присягу на вірність королю Владиславу Ягайлу, а після його смерті — його синові Владиславу або дочці Ядвізі. Вони також зобов'язуються коритися королеві Софії та великому князю Вітовту як призначеним опікунам малолітнього королевича.

Король Владислав II Ягайло звільняє міщан та жителів Львова від обтяжливого обов'язку постачання коней і возів (підвід) для королівських урядовців. Єдиним винятком залишається обов'язок надати кухонний віз на час перебування королівського подружжя у Львові до місця першої ночівлі на зворотному шляху.

Король Владислав Ягайло засновує десять канонічних пребенд при кафедральному соборі у Львові, зобов'язуючи їхніх бенефіціарів до постійних молитов за благополуччя монарха та спочилих королев. На їхнє утримання він призначає річний дохід у розмірі 100 гривень, що виплачується щоквартальними частками порівну з соляних жуп у Дрогобичі та з львівського мита.

Львівський земський суддя Ґунтер із Сеняви та підсудок Ян із Високого посвідчують здійснення вічного поділу маєтностей, зокрема в Сихові та Жирівці, між рідними сестрами Катериною та Софією, дідичками із Зубри. Угода врегульовує поділ ланів, кметів, млинів, ставів і корчем.

Львівський земський суддя Ґунтер із Сеняви та підсудок Ян із Вишебиць засвідчують, що Софія, донька Яна Зубрського та дружина Яна Кната, продала свою спадкову частку в Зубрі та половину села Сихів Янові, війту із Сокільників, за суму 250 гривень. Продавчиня відмовилася від усіх прав на ці маєтності, допустила покупця до введення у володіння і зобов'язалася юридично захищати правочин.

Документ посвідчує здійснення перед львівським лавничим судом обміну нерухомості між Катажиною Бєчаркою та львівським райцею Станіславом Вільчеком і його дружиною Софією. За умовами угоди Бєчарка передає кам'яницю на львівському Ринку взамін за будинок подружжя Вільчеків, розташований на вулиці Пекарській.

Королівські комісари вирішують майновий спір між удовою та доньками покійного райці Яна Коснара та львівським підкоморієм Миколаєм Одновським. Справа стосується повернення 350 флоринів заставного боргу та повернення кам'яниці, розташованої на львівському Ринку.

Софія, вдова по Станіславові Гинку, підкоморію ленчицькому, дарує своєму двоюрідному братові Миколаєві Голомбку, підсудкові львівському, усю свою спадкову частку в селі Зимна Вода, за винятком частини, належної її синам. Документ засвідчує здійснення інтромісії та зобов'язання дарувальниці надати правовий захист обдарованому від будь-яких претензій.

Львівський підкоморій Войцех Старжеховський засвідчує насипання межових копців і правове встановлення меж між маєтностями львівської капітули (Жидатичі), Михайла Хоментовського (Дубляни) та Софії Гинкової (Сороки). За порушення недоторканності визначених меж сторони встановили вадій у розмірі ста гривень.

Король Сигізмунд I Старий дозволяє владі та міщанам Львова викупити солодовий млин, званий Зимноводським, з рук Софії, вдови львівського підкоморія Станіслава Гинка, та її синів. Доходи з млина мають бути призначені на спільні міські потреби та користі.

Король Сигізмунд II Август здійснює трансумпт і підтвердження чотирьох давніх королівських привілеїв для міста Львова, що стосуються, зокрема, права складу всіх товарів, заборони оминати львівський склад подільським і руським купцям, підпорядкування іноземних купців міському судочинству, а також правил складання заповітів та обігу нерухомості. Документ надає копіям цих привілеїв повну юридичну силу, рівну оригіналам.

Король Сигізмунд II Август вирішує спір між містом Львовом та спадкоємцями Казимира Гинка, наказуючи їм повернути документи й поступитися володінням третьою міркою Зимноводського млина перед Краківською брамою після виплати належної суми. Володар призначає возного земського для здійснення інтромісії на користь міста під заставою 1000 гривень та за допомогою львівського старости.

Король Стефан Баторій затверджує комісарський акт, що встановлює таксацію доходів і здійснює викуп третьої мірки Зимноводського млина на львівському передмісті сєрадзьким каштеляном Анджеєм Дембовським у спадкоємців Казимира Гинка за суму 4684 флорини. Надає Дембовському право спокійного володіння млином аж до часу можливого викупу його королем за ту саму суму.

Настоятель львівського конвенту тринітаріїв, бр. Ян від Різдва, звертається до влади Львова з проханням надати ділянку землі між міськими мурами та монастирем для будівництва нового храму, фундованого Зофією Клонською. Він запевняє, що зведення мурів не завадить публічному проходу, а ченці невпинно молитимуться за добробут міста.

Юрій з Горая Чурило разом із дружиною Софією поступаються млином у селі Годвишня разом із землею та прибутками Настці, удові мірошника Івашка Бурого, за суму 400 польських злотих. Вони застерігають собі право викупити й забрати млин у разі потреби за умови повернення зазначеної суми, звільняючи водночас мірошничку від більшості повинностей.

Документ затверджує фундацію нового священника-мансіонарія та легати видеркафових чиншів на львівських кам'яницях, фундовані о. Кшиштофом Сікорським на користь колегії мансіонаріїв львівської катедри. Водночас він уточнює літургійні обов'язки бенефіціарів, а право патронату над фундованою пребендою передає львівському магістрату.

Король Владислав IV підтверджує володарям ланів на львівському передмісті Клепарів їхні давні права, концесії та набуті ґрунти. Натомість покладає на них обов'язок сплачувати давні чинші на користь міської лонжерії, відбувати шарварок у розмірі одного дня на місяць, звозити матеріали для ремонту мурів та сплачувати жовнірщину.

Особистий аркуш для нотаток священнослужителя, що містить перелік відправлених месальних інтенцій, дрібні фінансові розрахунки (зокрема з дружиною органіста), а також нагадування щодо майнових справ.

Львівський архієпископ Ян Тарновський затверджує фундаційні записи братів Мартина та Матея Жеховських і урочисто еригує та забезпечує пребенду при костелі і шпиталі св. Варвари на передмісті Рогатина. Документ детально регулює літургійні обов'язки пребендаря, управління коштами вбогих, а також право патронату, що належить фундаторам, їхнім католицьким спадкоємцям у маєтку Кутче та рогатинському магістрату.

Перемишльський єпископ і коронний підканцлер Анджей Млодзейовський наказує львівському магістрату виконати декрет асесорських судів і відновити володіння Зофії Маєвської часткою маєтку Филиповича. Він підкреслює, що усунення її на користь кредиторів, які не мають правочинно доведених вимог, підриває авторитет королівського вироку.

Львівський архієпископ Костянтин Липський затверджує та еригує фундацію Софії з Виджґів Клунської в розмірі 10 000 польських злотих, забезпечену на маєтностях Анджея Шимоновича. Дохід із цього капіталу призначено на відправлення мес про Страсті Господні за участю музичної капели, а також на освітлення вівтаря Пресвятої Трійці та розп'яття у львівській катедрі.

Марцін Свежавський повідомляє Яна Зімницького про взяття до розгляду довіреної йому справи та попереджає про сплив остаточного строку для подання судових рішень і підтримання апеляції. Він просить якнайшвидше надіслати документи та кошти, необхідні для подолання перешкод.

Зофія Стерлінґова просить львівського райцю Мацея Гайдера заопікуватися залишеною у Львові торговельною яткою її покійного чоловіка, стягнути належні кошти та придбати провізію. Вона також висловлює готовність допомогти в пошуках зниклого годинника адресата.