Каталог джерел

Документ містить завірений трансумпт процесуальних актів щодо апеляції та приєднання (adhesio), поданої повноважними представниками райців і хліборобів міста Львова проти вироку Римської курії, що зобов’язував сплачувати десятини плебану Янові Русину. Архієпископ Якуб Стрепа засвідчує автентичність поданих інструментів і видає їхній відпис разом із клопотанням про надання апостолів.

Лавники міста Львова посвідчують зречення та відчуження шевцем Павлом півлану ріллі біля гори св. Юра на користь львівського міщанина Кальтарноса. Продавець гарантував покупцеві та його правонаступникам непорушність володіння ґрунтом під міською юрисдикцією.

Король дякує Львову за опір військам семигородського воєводи та просить про позику в 100 000 злотих. Заставою мають стати митні доходи, взяті в оренду; подробиці повідомить підскарбій.

Петро Волчко із Клодна, підкоморій львівський, засвідчує здійснення вічного розмежування маєтностей львівського архієпископа (Дунаїв) та Миколая Гологірського (Віцинь). Документ встановлює й описує розташування межових курганів уздовж річки Дунаєць та прилеглих пагорбів.

Король Сигізмунд II Август здійснює трансумпт трьох давніших монарших привілеїв для Львова: Казимира Великого від 1368 р. (підтвердженого в 1389 р.) на 100 франконських ланів, Владислава Ягайла від 1415 р. на так звані обшари і Кривий Ліс та Владислава Варненчика щодо освоєння ланових надлишків над річкою Брюховицькою. Документ надає включеним актам повної та безсумнівної юридичної сили, рівної оригіналам.

Львівський архієпископ Фелікс Ліґенза підтверджує стан володіння маєтностями катедральної капітули та львівських вікаріїв, що охоплюють, зокрема, села, млини, сади та міські парцели. Силою ординарської влади він приєднує ці маєтності до церковного імунітету, гарантуючи їм повноту церковних прав і свобод.

Никодим Жабоклицький скаржиться Янові Яблоновському на ключника та сойтуса, які напали на підданих із Тарноґури, що везли сіль, і побили челядь. Каштелян просить покарати винних і наказати повернути награбоване майно.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує довічне надання ділянки землі на Горі Лева під Львовом, здійснене львівським старостою Миколаєм Гербуртом на користь неофіта Станіслава Татара. Користувач зобов'язується щорічно сплачувати чинш у розмірі десяти польських грошів на користь Львівського замку на свято святого Мартина.

Король Сигізмунд III Ваза дозволяє наверненому на католицизм Станіславу Татарину поступитися довічно утримуваним ґрунтом під Лисою горою (Горою Лева) на користь конвенту бенедиктинок у Львові. Монарх затверджує цю цесію та звільняє надану монастирю землю від річного чиншу на користь львівського замку.

Юрій з Горая Чурило разом із дружиною Софією поступаються млином у селі Годвишня разом із землею та прибутками Настці, удові мірошника Івашка Бурого, за суму 400 польських злотих. Вони застерігають собі право викупити й забрати млин у разі потреби за умови повернення зазначеної суми, звільняючи водночас мірошничку від більшості повинностей.

Король Владислав IV Ваза підтверджує та схвалює документ про заснування та надання права патронату над шпиталем св. Лазаря на львівському передмісті, виданий провізорами та старшими Братства Вервиці Пресвятої Діви Марії.

Король Ян Казимир на коронаційному сеймі підтверджує конвенту домініканців при костелі Божого Тіла у Львові привілей короля Владислава IV, що містить трансумпти давніших надань Сигізмунда I, Казимира Ягеллончика, Владислава Ягайла та князя Владислава Опольчика щодо земельних маєтностей, монастирської площі, юрисдикції та мит.

Львівська архикатедральна капітула надає подружжю Янові та Маріанні Ґодовським за емфітевтичним правом на 40 років три занедбані після пожежі ділянки на юридиці Святоянщина на Жовківському передмісті у Львові з дозволом на будівництво кам'яниці. Документ визначає розмір вступної плати, щорічного чиншу, а також умови відчуження та державних повинностей, а 1805 року був внесений до львівських міських книг.

Сарді повідомляє Яна Станіслава Яблоновського про передачу кореспонденції та про папську аудієнцію старости, яка закріпила визнання короля в Римі. Він також згадує про клопотання щодо коштів для посла та про від'їзд королеви до Гури та Козеніц.