Каталог джерел

Король Владислав Ягайло урочисто обіцяє, що місто Львів разом із округом і Львівською землею ніколи не буде відокремлене чи надане жодному князеві або будь-якій іншій особі. Документ гарантує їх вічне збереження при монарху, королеві Ядвізі, їхніх нащадках та Короні Королівства Польського.

Король Владислав Ягайло надає місту Львову та його міщанам землі й ліси навколо міських ланів, звані обшарами, разом з усіма приналежностями та прибутками. Натомість міщани зобов’язуються постійно дбати про розбудову, укріплення та прикрашання міста.

Документ є нотаріальним інструментом, складеним нотаріусом Альбертом із Падви за наказом львівського архієпископа Яна з Ряшева на прохання алтариста Августина Каменера. Містить трансумпт привілею райців міста Львова від 1399 року про фундацію та забезпечення вівтаря Десяти тисяч мучеників і святих дів у львівській катедрі.

Спитко з Тарнова і Ярослава, діючи на прохання львівських райців, які виконували заповіт покійного міщанина Леонарда, бере під патронат фундований вівтар у львівській катедрі та забезпечує на його утримання щорічний чинш у розмірі десяти гривень із ярославського мита. Натомість він покладає на вівтарника суворі літургійні обов'язки, зокрема відправлення щотижневих мес за упокій душі фундатора та його близьких.

Миколай Дмитровський фундує та обдаровує парафіяльний костел Всіх Святих і Пресвятої Діви Марії в Чижках, надаючи йому землю, луки, право на рибний став, десятини й осепи від кметів. Водночас він застерігає за собою та своїми спадкоємцями право патронату і презентації плебана.

Рафал із Соботи засвідчує вирішення спору й укладення мирової угоди між райцями міста Львова та шляхтичами Станіславом Сулімовським, його братом Вичком і львівським бурграбієм Гримком із Богуславиць. На підставі рішення арбітрів потерпілим має бути виплачене відшкодування в розмірі 140 гривень.

Войцех та Станіслав із Сулимова засвідчують отримання від львівських райців і міщан 30 гривень відшкодування за побиття та завдані рани, присуджених за вироком третейського суду під головуванням львівського архієпископа Яна. Укладачі зобов'язуються відмовитися від будь-яких подальших претензій до міста та зберігати вічний мир.

Король Владислав Ягайло на прохання люблінського архідиякона Станіслава Ерпісски переводить село Годовицю, що належить до львівської пребенди св. Івана, з польського та руського права на німецьке магдебурзьке право. Документ надає жителям імунітет від судів земських урядників та визначає межі юрисдикції війта (сольтиса).

Король Владислав Ягайло дарує місту Львову зруйновану королівську лазню разом із ділянкою в обмін на щорічний чинш у розмірі 20 гривень. Крім того, він дозволяє райцям і місту зводити наступні лазні на праві власності без обов'язку сплачувати з них будь-які збори на користь монарха.

Папський нунцій Петро Вольфрам затверджує третейський вирок перемишльського єпископа Матея, що врегульовує спір щодо парафіяльних прав і доходів між плебаном Іваном Русином та львівськими монастирями домініканців і францисканців.

Король Владислав Ягайло підтверджує трансумований документ львівських лавників щодо дарування фільварку Голоско Катериною Циммерман своєму чоловікові Янушкові Тлумачу. Крім того, монарх надає Янушеві та його наступникам королівську пустку над річкою Брюховицею та сусідні луки.

Король Владислав Ягайло надає львівському міщанинові та збирачеві подимного податку Яншкові Толмачу та його спадкоємцям суконну комору у Львові з правом торгівлі та стриження (краяння) сукна. Крамницю звільнено від сплати щорічного чиншу до королівської скарбниці.

Генеральний руський староста Петро з Харбиновичів засвідчує мирову угоду та заяву шляхтича Станіслава Слідзеня із Сулимова, який підтвердив отримання від райців Львова відшкодування за поранення його та його брата. Натомість потерпілий зобов’язався відмовитися від будь-яких подальших суперечок і претензій до влади та жителів міста.

Міська влада, цехмістри та все поспільство Львова складають омаж і присягу на вірність королю Владиславу Ягайлу, а після його смерті — його синові Владиславу або дочці Ядвізі. Вони також зобов'язуються коритися королеві Софії та великому князю Вітовту як призначеним опікунам малолітнього королевича.

Король Владислав Ягайло надає львівському митнику, єврею Волчку, у довічне володіння пустку Вербіж над річкою Щирець із правом її заселення та заснування села. Обдарований отримує повноваження визначати слободу для прибулих поселенців, із обов'язком відбувати повинності, належні за руським правом.

Король Владислав Ягайло підтверджує привілей генерального старости Русі Спитка з Ярослава, що дозволяє львівському вірменину Атабею перенести та звести нову дерев'яну лазню у міському рові біля мурів Львова. Документ визначає умови будівництва та функціонування лазні з окремими входами для чоловіків і жінок, а також розмір оплат, що сплачуються замку та міській раді.

Король Владислав Ягайло звільняє мешканців Львова від загального обов’язку постачати підводи та коней. Застерігає лише повинність надавати віз [...] і не більше дванадцяти коней за давнім звичаєм під час перебування короля або королеви.

Папа Мартин V доручає сандомирському деканові оголосити про відлучення від церкви (екскомуніку) львівських міщан за напад на клірика Марка з Косцяна, доки вони не відшкодують збитків потерпілому та не вирушать до Апостольського Престолу по розгрішення. Він також наказує під загрозою церковних кар примусити можливих свідків події дати свідчення.

Король Владислав II Ягайло звільняє міщан та жителів Львова від обтяжливого обов'язку постачання коней і возів (підвід) для королівських урядовців. Єдиним винятком залишається обов'язок надати кухонний віз на час перебування королівського подружжя у Львові до місця першої ночівлі на зворотному шляху.

Король Владислав Ягайло надає своєму митникові Волчкові, єврею зі Львова, спадкове сойтівство в селі Вербіж разом із двома вільними ланами, корчмою та млином. Документ також переводить усе село з польського та руського права на німецьке (сьодське) право, вилучаючи його населення з-під юрисдикції земських судів.

Львівський архієпископ Ян Жешовський затверджує фундаційний привілей дідича Делієва Яна Коли, який наново зводить місцевий парафіяльний костел. Документ детально визначає надання ґрунтів, рибних ставів, десятини, а також повинності та збори на користь плебана й парафії.

Руський староста Ян Менжик із Домброви разом з асесорами підтверджує зречення та вічний продаж солтиства в селі Вербіж (Кєж), здійснений львівським митником, євреєм Волчком, на користь Яна Лінка зі Сморжа за суму 48 гривень. У документі трансумовано привілей короля Владислава Ягайла від 1407 року, який надав Волчкові зазначене солтиство та перевів село на шредське право.

Миколай з Михайлова, воєвода сандомирський і староста краківський, засвідчує, що шляхетний Михайло Довгий із Черлян зобов'язався сплатити львівським райцям борг краківського митника Марка в розмірі 45 гривень празьких грошів. Сплата має відбутися до свята св. Маргарити під загрозою договірної кари.

Король Владислав Ягайло засновує десять канонічних пребенд при кафедральному соборі у Львові, зобов'язуючи їхніх бенефіціарів до постійних молитов за благополуччя монарха та спочилих королев. На їхнє утримання він призначає річний дохід у розмірі 100 гривень, що виплачується щоквартальними частками порівну з соляних жуп у Дрогобичі та з львівського мита.

Маршалок Королівства Польського Ян з Олесниці вирішує суперечку щодо митних прибутків у селі Вербіж, затверджуючи повноваження львівського митника Волчка та відновлюючи його у володінні ними. Водночас він наказує Теодорику Бучацькому, його родичам та місцевим кметям припинити чинити подальші перешкоди у стягненні мита.

Король Владислав Ягайло надає львівському митрополичому катедральному костелу та місцевій капітулі сорок ланів землі й лісів, розташованих між Скниловом, Оброшином і Годовицею. Документ надає обдарованим повні права розчищати ґрунти, заселяти людей та вічно отримувати прибутки з наданої території.

Король Владислав Ягайло надає десятьом канонікам митрополичої капітули у Львові село Вербіж, яке каноніки викупили в єврея Волошона за суму 150 гривень, збільшену на королівське дарування в розмірі 50 гривень. Документ застерігає виключне право викупу маєтку королем або його наступниками за суму 200 гривень.

Король Владислав Ягайло надає десятьом канонікам катедрального костелу у Львові чотири вози солі щорічно з жуп у Дрогобичі. Надання є подякою за радісні вісті про перемогу над татарами, турками і волохами під Брацлавом.

Король Владислав Ягайло надає капітулі митрополичої церкви у Львові село Вербіж у Львівському повіті на утримання десяти новофундованих ним каноніків. Документ детально перелічує приналежності маєтку та дозволяє капітулі облаштувати став на річці Дністер.

Король Владислав Ягайло надає у вічну власність деканові та канонікам митрополичого костелу у Львові королівське село Вербіж у Руській землі та Львівському повіті разом із митом, мостовим збором і прилеглостями. Натомість він залишає за собою та наступниками лише щорічний чинш у розмірі двох грошів на день святого Мартина, зобов'язуючи капітулу молитися за благополуччя володаря, його синів і Королівства.

Станіслав із Давидова, львівський земський суддя, та Ян із Зимної Води, львівський підсудок, засвідчують, що Дорота, дружина Голомбка із Зембівки, добровільно квитувала свого батька Яна Зубрського з посагу та материнських дібр.

Львівські суддя та підсудок посвідчують, що шляхетна Ядвіга отримала від свого батька Яна Зубрицького належне матеріальне задоволення з батьківських і материнських маєтностей та зреклася щодо них будь-яких прав.

Документ підтверджує, що панна Катерина, донька Яна Зубрицького, добровільно зреклася перед львівським земським судом своїх прав на батьківські та материнські маєтності в селі Зубра на користь батька й рідного брата. Вона вчинила це на таких самих засадах, на яких раніше від своїх часток майна відмовилися її заміжні сестри.

Фридерик Гербуртович із Фельштина підтверджує купівлю будинку на вулиці Єврейській у Львові у Маргарити, вдови пана Миндельбея, зобов'язуючись сплачувати з нього всі податки та відбувати повинності нарівні з львівськими міщанами. Крім того, він заявляє, що в разі наміру продати цю нерухомість, її можна буде відчужити виключно на користь львівського міщанина.

Петро, кустош і адміністратор sede vacante Львівської архідієцезії, транссумує лист собору в Базелі та наказує духовенству дієцезії оголошувати зазначені в ньому відпусти, а також збирати кошти на унію з греками.

Львівські суддя та підсудок засвідчують, що Пашко з Бірави здійснив поділ батьківщини з братом Яном Зубрицьким і зрікся на його користь прав на село Зубра. Пашко зобов'язався не турбувати брата у володінні маєтком, на який Ян отримує повне й вічне право розпоряджання.

Михайло на прізвисько Зинко Сочевич, солтис у Чишках, за згодою дідича Яна Димитровського продає і надає кметю Янові на прізвисько Гарма Ланґетер солтиську корчму разом із пляцом, городом і лукою на магдебурзькому праві в обмін на щорічний чинш та визначені оплатні зобов'язання і повинності. Корчма звільняється від обов'язку військової виправи, яку бере на себе солтиство.

Львівський архієпископ Ян Одровонж підтверджує отримання 337,5 польської гривні із заповітного легату купця Миколая Гехта, переданого львівськими райцями. Цю суму він призначає на будівельні роботи при львівській катедрі та на забезпечення каноніків в обмін на відправлення двох щотижневих святих мес.

Король Владислав Варненчик надає Янові із Сєнна, підкоморію перемишльському та старості сандомирському, кам'яницю у Львові на вулиці Жидівській біля синагоги, що колись належала митнику єврею Волчку. Це надання здійснюється з повним правом власності навічно на знак визнання вірних заслуг і воєнних трудів у справах Угорського королівства.

Король Владислав III звільняє міщан і жителів Львова від сплати мита за всі ввезені товари, а особливо за рибу, аж до часу свого прибуття до міста. Правитель наказує львівському воєводі й старості Петрові Одровонжу зі Спрови та митникам неухильно дотримуватися наданого привілею.

Базельський собор поширює на львівського архієпископа Яна Одровонжа привілеї та духовні благодаті, надані раніше учасникам собору в 1438 році. Документ дозволяє йому обрати сповідника з повноваженням уділяти розгрішення від гріхів і цензур, застережених за Апостольським Престолом, замінювати обітниці та диспенсувати від канонічних перешкод (нерегулярностей).

Провізори будівництва кафедрального костелу у Львові засвідчують повний розрахунок львівських райців за сумою, призначеною в заповіті Миколая Гехта на будівництво храму. Сплата була здійснена готівкою та будівельними матеріалами, такими як цегла і вапно.

Петро Волчко із Клодна, підкоморій львівський, засвідчує здійснення вічного розмежування маєтностей львівського архієпископа (Дунаїв) та Миколая Гологірського (Віцинь). Документ встановлює й описує розташування межових курганів уздовж річки Дунаєць та прилеглих пагорбів.

Петро Одровонж зі Спрови, воєвода львівський, посвідчує, що шляхтич Ян Зубрський сплатив міщанинові з Городка Стефану суму 50 гривень за солтиство в селі Зубра. Обидві сторони склали узгоджені заяви перед львівським земським судом.

Ян із Чижова, намісник Королівства Польського, посвідчує, що Ян із Зубри призначив Миколая з Гологір опікуном своїх малолітніх синів та управителем усього маєтку аж до досягнення ними повноліття.

Документ лавників міста Львова засвідчує взаємні майнові розпорядження колишнього війта Миколая та його дружини Ядвіги на випадок смерті одного з подружжя. Запис охоплює, зокрема, половину будинку у Львові, рухоме й нерухоме майно, а також довічне володіння ставом у Замарстинові.

Базельський собор затверджує надання та інкорпорацію катедральної парафії у Львові разом із водяним млином і ланом землі під Високим замком на користь львівського катедрального капітулу, здійснені раніше архієпископом Яном Жешовським. Документ підтверджує права капітулу перед обличчям суперечки, спричиненої незаконним відібранням цих маєтностей наступним архієпископом Яном Одровонжем.

Документ скасовує новозапроваджене, безправне мито в Коломиї для львівських міщан та інших купців, а водночас регулює й підтверджує традиційні митні ставки, що стягуються у Снятині. Ян із Чижова наказує коломийському та снятинському старості Михайлові Мишлі неухильно дотримуватися цих постанов.

Король Владислав Варненчик підпорядковує іноземних та іногородніх купців у Львові виключно юрисдикції міського суду та підтверджує обов'язкове право складу товарів. Він також встановлює правила дійсності заповітів, складених львівськими міщанами, та вимогу продажу відписаного нерухомого майна протягом одного року.

Король Владислав Варненчик дозволяє міській владі та поспільству міста Львова звести нову школу в межах міських мурів при шпиталі костелу Святого Духа. Крім того, надає райцям виключне право призначати та усувати вчителів, а також здійснювати управління школою.