Каталог джерел

Руський воєвода Анджей Одровонж і львівський суддя Ян Ґоломбек вирішують за королівським мандатом межовий спір між митрополичою капітулою у Львові та дітьми Вінцентія Лонки з Унятичів. На підставі давніших документів вони присуджують спірні межові знаки та маєтності села Вербіж капітулі, накладаючи на протилежну сторону обов’язок вічного мовчання.

Король Казимир IV Ягеллончик підтверджує давніші записи й надання львівських старост Яна з Тарнова та Яна Кміти з Вішнича щодо села Годовиця у Львівській землі на користь костелу св. Івана Хрестителя на передмісті Львова.

Король Сигізмунд I Старий на прохання міської влади Львова переносить щорічний ярмарок зі свята Святої Трійці на свято св. Маргарити, звільняючи прибулих купців від сплати мита. Водночас підтверджує проведення ярмарку на свято св. Агнеси зі збереженням чинного обов'язку сплати мита.

Король Сигізмунд I надає львівським міщанам вічне право шинкувати палене вино (горілку) в межах міста та на передмістях, а також стягувати з цього збори на міські потреби. Усім іншим станам і жителям забороняється продаж горілки без дозволу міської ради під загрозою конфіскації напою.

Король Сигізмунд I Старий на вальному сеймі в Кракові навічно надає місту Львову право стягувати торговий збір із кожного воза з товарами, наданий колись тимчасово королем Яном Ольбрахтом. Отримані в такий спосіб прибутки призначаються на відновлення та утримання міських укріплень.

Король Сигізмунд I Старий надає владі Львова будівлю міської ваги та стригальню сукна разом з усіма прибутками на потреби оборони та спільного блага міста. Привілей забороняє створення конкурентних приватних майстерень такого типу в місті та на передмістях під загрозою конфіскації.

Король Сигізмунд I надає місту Львову вічне та спадкове право на третю мірку з королівського солодового млина Зимна Вода за Краківською брамою, зберігаючи дві мірки для королівського скарбу. Документ скасовує будь-які можливі майбутні спроби викупу млина монархом або третіми особами та захищає права міщан.

Король Сигізмунд I Старий надає місту Львову привілей, який встановлює, що львівські міщани не зобов'язані подавати та пред'являти свої права й документи перед жодними урядовцями чи комісарами, а виключно особисто перед королем та його наступниками в межах Королівства Польського.

Король Сигізмунд I Старий здійснює вічне дарування спустілого села Оленчиці у Львівській землі на користь львівського архієпископа Петра Стажеховського та тамтешнього митрополичого костелу з метою збільшення доходів архієпископського столу. Документ вилучає село з-під монаршої юрисдикції та включає його в межі церковного імунітету.

Король Сигізмунд II Август підтверджує старшинам та громаді львівських вірмен усі права, привілеї, вольності, імунітети та давні звичаї, надані його попередниками, зокрема королем Сигізмундом I Старим.

Король Сигізмунд II Август підтверджує давній звичай стягнення міськими брамниками у Львові плати у вигляді одного поліна дров та в'язки сіна чи соломи з кожного воза і саней, що в'їжджають до міста. Натомість вартові брам зобов'язані підтримувати чистоту проїздів і забезпечувати зручний в'їзд до Львова.

Король Сигізмунд II Август скасовує давній львівський звичай, що позбавляв онуків права спадкування після дідусів і бабусь, та встановлює право представлення, яке зрівнює їх у поділі спадщини зі стриями й тітками. Крім того, він надає бурмистрові та львівським райцям повну владу вирішувати всі дотеперішні спадкові суперечки такого роду без можливості апеляції до короля.

Король Сигізмунд II Август затверджує вирок краківського вального сейму, який скасував позов шляхтича Васька Лагодовського проти міської влади Львова, поданий до ґродського суду. Документ підтверджує привілей, що вилучає львівських міщан з-під чужої юрисдикції, і наказує позивати їх виключно до міського суду.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує привілей Стефана Баторія 1576 року, що трансумує документ Сигізмунда I Старого 1533 року для цеху кравців у Львові. Акт регулює устрій кравецького братства, питання зборів, майстерських іспитів, а також захист від позацехових ремісників.

Руський воєвода Станіслав Любомирський висловлює жаль із приводу кровопролиття, а також зневаги Львова та парафіяльної школи людьми, які вважають себе вищими за закон. Він запевняє міську владу у своїй підтримці та обіцяє розповісти про заподіяну їм кривду шляхті, що зібралася на прошовицькому сеймику.

Руський воєвода Станіслав Любомирський квапить львівську владу передати матеріали слідства під юрисдикцію підвоєводського уряду та негайно звільнити з-під арешту постраждалу жінку, щоб вона могла висунути обвинувачення проти кривдника. Він застерігає радників: якщо вони й далі блокуватимуть процес за відсутності формального позивача, він буде змушений відпустити на волю в'язня, якого утримують уже двадцять тижнів.

Руський воєвода Станіслав Любомирський радить владі Львова утриматися від поспішного спорудження блокгаузів до прибуття залоги, зазначаючи, що укріплення будуть зведені блискавично разом із приходом його піхоти. Натомість він наказує райцям зосередитися на накопиченні запасів продовольства, пороху, куль та шанцевого інструменту.

Єжи Габріель Нешпоровський дякує львівським райцям за виявлену йому за посередництвом пана Гречини прихильність і запевняє, що його попередній лист не був наслідком корисливості. Водночас він засвідчує свою незмінну відданість, дружбу та готовність служити місту.