Каталог джерел

Львівський купець прянощів Михайло Стрийський передає Артуру Форбосу 250 злотих на сплату боргу та мідницю через пана Левка. Водночас він просить терміново надіслати замовлений шафран двох ґатунків перед запланованою поїздкою на ярмарок до Стрия.

Д. Штоффельн відповідає на лист президента та магістрату Львова, заявляючи, що порушене питання утисків не належить до його компетенції. Він радить міській владі шукати справедливості, звернувшись до своїх безпосередніх зверхників.

Капітан Стечкевич звертається до президента Львова з проханням заарештувати осіб, які подали неправдивий донос щодо смерті дівчини на фільварку його дружини. Він пояснює, що вона померла з природних причин унаслідок двотижневої лихоманки та проносу, попри наданий їй належний догляд.

Асесор Й. Ф. Стеткевич відповідає на заклик львівського магістрату щодо розрахунку за давніми заборгованостями, нагадуючи про попередній королівський декрет і про припинення торговельної діяльності після вступу на посаду в 1744 році. Він вказує на зазнані збитки та судовий процес щодо захопленого маєтку, закликаючи міську владу до порозуміння й просячи не завдавати йому подальших прикрощів.

Ректор Краківської академії о. К. Стемпковський направляє президентові Львова ліценціата права, рекомендованого на посаду міського синдика. Він також висловлює сподівання, що кандидат належним чином виконуватиме свої обов'язки відповідно до очікувань міської влади.

Казимир Станкевич звертається до президента Львова від імені потужицького старости щодо спору з нечесним орендарем Александром Конарським, який утік з орендованої крамниці, вчинивши розбій і завдавши збитків. Він просить від імені старости про справедливий розгляд справи та прихильність до його резидента Антонія Цеглярського.

Львівський підчаший Марцін Стаміровський відповідає львівським райцям на лист щодо торговельних суперечок та обміну (фримарку) волами. У заплутаних і збережених лише фрагментарно поясненнях він згадує, зокрема, про оборудки, пов'язані з белзьким воєводичем і підкоморієм.

Антоній Стаміровський виправдовує свою затримку в дорозі до Львова недугою, поганим станом доріг та необхідністю відвідати овдовілу родичку в Замості. Він сповіщає про прибуття на 22 лютого, пропонує зустрітися в маєтку каштеляна Коропатницького та згадує про задоволення послів перебігом переговорів.

Антоній Стаміровський повідомляє воєводу Яна Яблоновського про запланований виїзд гетьмана в Україну та просить заступництва перед королевичевими офіціалістами у справі контракту белзької воєводини на Куликівський ключ. Адже від успіху цієї угоди залежить виплата зобов'язань і продаж маєтку Мальчиці.

Антоній Стаміровський запевняє Яна Яблоновського у своїй незмінній прихильності та повідомляє про перебування в Любліні й нездужання напередодні масниці. Він пояснює, що через від'їзд на нараду детальний звіт про події надасть лише після щасливого повернення до Львова.

Антоній Стаміровський, галицький підстолій, повідомляє про успішне завершення сватання до львівської підкоморянки та запрошує адресата на весільну урочистість, призначену на 5 травня. При цьому він засвідчує свою вдячність і готовність віддячити послугою.

Антоній Стаміровський перепрошує Францішека Глоговського за те, що не може виконати його прохання про надання ярового збіжжя на посів, пояснюючи це необхідністю докуповувати його у Львові для власних потреб у Мостівському старостві. Водночас він запевняє у своїй прихильності та готовності стати у пригоді в майбутньому.

Миколай Стадницький виряджає ксьондза Новицького до Франциска Глоговського у певній справі з проханням зробити послугу. Водночас він висловлює жаль через скрутне становище, довіряючи залагодження справи своєму посланцеві.

Миколай Стадницький повідомляє Франциску Глоговському про перебіг розмов із Її Милістю Добродійкою, яка підтверджує свої обіцянки та прихильність до його дому. Він обговорює питання претензій, пов'язаних із масляними розвагами (запустами), і прагне владнати справу без зайвих зволікань.

Миколай Стадницький висловлює Францішеку Глоговському співчуття у відповідь на отриманий лист. Він також заявляє про готовність діяти в Немирові та перейти до обговорення поточних справ.

Тереза Стадницька повідомляє волинського воєводу Яна Стадницького про заплановане на 20 січня в Немирові одруження своєї доньки з паном Балем. З цієї нагоди вона сердечно запрошує адресата разом із дружиною на весільні урочистості.

Тереза Стадницька дякує Франциску Глоговському за виявлену прихильність і коментує звістку з листа ломжинського підстолія. Покладаючись на Божу волю, вона повідомляє, що терпляче чекає на щасливе повернення сина.

Єжи Ставецький перепрошує Францішека Глоговського за те, що угода не відбулася, і просить його знову приїхати до Белза для укладення контракту. Він також згадує пана Виджгу, який теж хотів би дійти з адресатом згоди.

Ян Сохацький надсилає табулярний витяг і просить адресата про посередництво перед коморником Франком або Білоруським у поданні клопотання про викреслення обтяжень із табулярної книги будинку. Він пояснює свою відсутність у Львові хворобою та судовим процесом із дружиною й пропонує за допомогу винагороду з суми, належної йому від графа Цвертса.

Лавнича колегія відповідає львівському магістрату, що питання ремонту доріг і водогонів належить до обов'язків міських економів, щодо яких вона не має дисциплінарної влади, хоча й наказала їм діяти ретельно. Водночас лавники просять допомоги в заповненні урядових вакансій, пропонуючи схилити або примусити докторів медицини увійти до складу міської влади.

Єпископ-номінат краківський Каєтан Солтик дякує бурмистрові та львівським райцям за надіслані молитви й привітання з нагоди Різдва Христового та Нового року. У відповідь він висловлює взаємні вітання, бажаючи міській владі щедрого Божого благословення та всілякого процвітання.

Єпископ-номінат краківський Каєтан Солтик дякує віцебурмистрові та райцям Львова за пам'ять, святкові побажання й привітання з нагоди призначення на краківське єпископство. Він запевняє міську владу у своїй незмінній вдячності та прихильності.

Краківський єпископ Каєтан Солтик дякує владі Львова за надіслані люб'язності з нагоди минулих свят і нового року. У відповідь він висловлює райцям та всьому місту взаємні побажання всілякого благополуччя на прийдешні роки.

Краківський єпископ Каєтан Солтик дякує львівському магістрату за надіслані привітання з нагоди Нового року. У відповідь він висловлює взаємні побажання, зичачи райцям повноти Божого благословення на цей і наступні роки.

Краківський єпископ Каєтан Солтик із вдячністю відповідає на новорічні привітання, надіслані львівським магістратом. Він взаємно бажає всіляких гараздів із Божим благословенням та засвідчує свою прихильність.

Краківський єпископ Каєтан Солтик дякує владі Львова за надіслані великодні привітання. У відповідь він висловлює свою повагу та бажає Божого благословення всім членам магістрату.

Краківський єпископ Каєтан Солтик дякує владі міста Львова за надіслані новорічні привітання. У відповідь він запевняє райців у своїй незмінній прихильності та висловлює їм взаємні побажання всілякого благополуччя.

Краківський єпископ Каєтан Солтик дякує львівському магістрату за різдвяні привітання та підтримує його зусилля щодо збереження прав Краківської академії на призначення ректора тамтешньої академічної колонії, яким загрожують дії львівського архієпископа. Він заявляє про намір звернутися з письмовим клопотанням до ієрарха, а в разі потреби — особисто долучитися до спору як канцлер і візитатор університету.

Архієпископ Ян Димітр Соліковський висловлює глибоке обурення з приводу свавілля та насильства, від яких потерпають мешканці та духовенство Львова. Він закликає міську владу негайно повідомити гетьманів і каштеляна, обіцяючи своє особисте заступництво та підтримку в сенаті.

Станіслав Соболевський повідомляє владу Львова про крадіжку майна вартістю п’ятнадцять тисяч злотих, вчинену в його варшавській кам’яниці. Він просить магістрат підтримати відправлених у погоню слуг у затриманні злодія, який утік до Львова, та в поверненні викрадених речей.

Гологірський парох А. Собецький звертається до львівського міського урядника з проханням роз'яснити та скасувати конфіскацію призначених на продаж церковних продуктів. Він нагадує про свої давні зв'язки з владою Львова та зазначає, що в разі невирішення справи мирним шляхом звернеться до впливових покровителів, зокрема до коронного ловчого.

Теофіла Собеська висловлює львівським райцям сусідську прихильність і, попри те що раніше купців не допустили до її кам'яниці, задовольняє прохання міста. Вона також повідомляє про направлення на місце свого підскарбія Зброжека для владнання цієї справи.

Ян Собеський нагадує руському воєводі Станіславу Яну Яблоновському про обіцянку залишити в компуті тридцять коней татарської корогви без зменшення панцерної корогви. Він закликає вирізнити вірних слуг з-поміж вояків, які юрмою домагаються військових посад після укладення миру.

Руський воєвода Якуб Собеський дякує львівським райцям за пильність і турботу про безпеку столиці руських земель. У відповідь на їхній лист він виряджає до Львова загін піхоти з наказом охороняти будинок Боруца та співпрацювати з міським магістратом.

Якуб Собеський висловлює співчуття львівським райцям через конфлікти з архієпископом та повідомляє про надсилання листа із закликом до миролюбного або судового розв'язання спору без насильства. Він також сповіщає про наказ видати позови проти євреїв.

Воєвода Якуб Собеський радить львівським райцям відмовитися від апеляції та укласти негласну фінансову угоду з євреями у справі крадіжки в костелі св. Станіслава. Він також звертає увагу на безпідставні претензії ксьондза Лукаша на конфісковану кам'яницю та просить належно розмістити шпитальний легат покійного замойського декана.

Якуб Собєський звертається до отця Адама Зборовського з проханням зазначити потреби, пов’язані з приготуванням поминального обіду. Він прагне гідно прийняти прибулих гостей, як личить високому становищу покійного.

Якуб Собеський повідомляє отця Адама Зборовського про призначення жалобного богослужіння на ранок вівторка. Лист завершують традиційні формули прощання та підпис підчашого коронного.

Якуб Собеський висловлює співчуття о. Адаму Зборовському після смерті батька та запевняє в сумлінному виконанні заповіту й збереженні майна. Водночас він виступає проти наміру поховати покійного поза цвинтарем, наполягаючи на гідному похованні в костелі у Львові.

Францішек Смолька звертається до Александера Морґенбесса з проханням терміново надати докладні відомості про оцінку та стан маєтку Жужель, який має бути виставлений на торги. Він також розповідає про свою політичну поїздку до Відня й Пешта, зокрема про годинну конфіденційну бесіду з принцом Наполеоном та зустрічі з австрійськими й угорськими міністрами.

Францішек Смолька розповідає про залаштунки внесення до Крайового сейму пропозиції про відкликання галицьких послів із Державної ради у Відні. Описує спричинене цим обурення влади, реакцію депутатів та палку підтримку львів'ян.

Францішек Смолька розповідає Александеру Моргенбессу про бурхливу реакцію преси та послів Сейму на свою політичну пропозицію, а також про передачу її до комісії всупереч опору опонентів. Згадує також про виклик намісника Ґолуховського до Відня та публікацію власної біографії в «Tygodniku Lwowskim».

Францішек Смолька розповідає про нападки преси на його сеймову пропозицію та заявляє про намір розкрити власну політичну програму під час парламентських дебатів. Він також просить адресата ознайомитися з нововиданою німецькою мовою брошурою про польську справу та посприяти її поширенню.

Францішек Смолька відкриває Александрові Моргенбессу своє авторство анонімних політичних листів і роз'яснює власну позицію щодо ролі Австрії в поділах Речі Посполитої та польських справах. Він переконує, що відновлення Польщі незабаром стане для держав-загарбниць, а надто для Австрії та Німеччини, суворою політичною необхідністю, а не справою сентиментів.

Францішек Смолька надсилає Морґенбессу конфіскований номер «Дзєнніку Львовського», схований в іншому часописі, і заохочує його до газетної полеміки. Він також коментує загострення політичного конфлікту з урядом, заявляючи про рішучий опір діям міністерства.

Францішек Смолька аналізує політику уряду після розпуску частини крайових сеймів і застерігає від впливу централістів в Австро-Угорщині. Він закликає Александра Морґенбессера вплинути на прийдешні вибори на Буковині, щоб обрати послів, які підтримують федералістську державно-правову опозицію.

Александер Сміт повідомляє з Кенігсберга про тривале лікування ноги та про затримку судна з товарами Компанії через загрозу з боку турецьких піратів. Він також сповіщає про непевність щодо того, чи зможе судно з вантажем повернутися ще цього року.

Александер Сміт висловлює здивування відмовою повернути надіслані книжки та перелічує значні витрати, які він поніс на них. Натомість за утримані томи він просить адресата надіслати сувій добірного полотна або батисту на сорочки.

Миколай Сльонговський звітує руському воєводі про свої заходи у Гданську щодо отримання векселя на суму 6000 злотих із коштів гіберни. Він надсилає перший примірник векселя, отриманий від пані Матерової, та описує переговори стосовно зобов'язань пана Зеневи.

Польний гетьман литовський Юзеф Богуслав Слушка дякує своєму племінникові, волинському воєводі Яну Станіславу Яблоновському, за пам'ять та владнання справи Стадницьких. Він також переказує вітання воєводині й запевняє у своїй незмінній прихильності та готовності до послуг.