Каталог джерел

Себастьян Рибчинський відповідає на лист зі скаргами на дії львівського магістрату, який не дотримується королівських прав і привілеїв. Він радить спрямувати скарги безпосередньо до коронного великого канцлера через своє посередництво, обіцяючи підтримку справи.

Себастьян Рибчинський дякує магістрату Львова за побажання одужання та коментує заяву канцлера про скликання судів у Львові. Він радить узгодити їхній термін із запланованим приїздом короля до Варшави, щоб уникнути зайвих витрат і поспіху.

Себастьян Рибчинський застерігає магістрат Львова щодо скарги вірменських суддів, поданої великому коронному канцлеру на райцівського писаря, який нехтує особистою присутністю в суді та послуговується некомпетентним помічником. Він радить спонукати урядовця до сумлінного виконання обов'язків або призначити здатного заступника, аби уникнути офіційного рескрипту та кадрових змін.

Якуб Рибінський запевняє владу Львова, що виніс справедливе рішення у її спорі з майором Шонгоффом, і висловлює здивування тим, що офіцер досі не підпорядкувався наказам. Він повідомляє про повторне зобов'язання майора шанувати міські імунітети та підтримувати гармонійні відносини з магістратом.

Александр Рембовський надсилає Францішеку Глоговському копію протестації, внесеної чесником, та повідомляє про отримання ремісії справи до Трибуналу. Радить щодо виклику свідків і проведення слідства (інквізиції) в таємниці від супротивної сторони.

Александр Рейдт підтверджує отримання листа від Артура Форбса та повідомляє про здійснення дорученої виплати грошей, яку записано на рахунок його кузена. Також згадує про нинішні важкі воєнні часи.

Мацей Казимир Регульський повідомляє владу Львова про призупинення розгляду міської справи з королівським скарбом у Радомському трибуналі та скерування її до реєктів. Він заявляє про готовність і надалі вести справу, радить надіслати уповноваженого представника, а також пропонує залучити юриста Ношкевича.

Князь Юрій Ракоці II обговорює поточні політичні та військові відносини з господарем Молдавії, татарську загрозу, а також питання посольств і придворних справ. Він також торкається теми моровиці, що лютує в Молдавії, та пересування військ у регіоні.

Юрій Ракоці доручає секретареві підготувати чернетку відповіді на лист палатина та радить порадитися з німецькими офіцерами. Він також торкається повідомлень стосовно Михайла Палки й наказує зберігати таємницю у веденні справ.

Францишек Раковський звітує президентові Львова про перебіг місії в Полонному щодо реалізації фуражних асигнацій, виданих для міста полковником Шураком. Через сумніви щодо автентичності підписів документи скеровано на розгляд фельдмаршала Голіцина, на чиє рішення автор очікує.

Вавжинець Францішек Раковський відповідає на наказ адресата і з готовністю береться надсилати вісті з Варшави. До листа він додає додаток із повідомленнями про поточні події.

Войцех Раковський дякує владі Львова за пам'ять і висловлює готовність допомагати в її справах. Він також повідомляє, що про позицію канцлера щодо продовження роботи комісії магістрат дізнається з окремого листа, і водночас висловлює сподівання на швидке та успішне врегулювання всіх суперечок за зразком ґданської угоди.

Войцех Раковський відповідає взаємністю на привітання владі Львова та повідомляє про відхилення єврейських домагань у Конських завдяки прихильній до міста позиції коронного підчашого та його дружини. Водночас він запевняє магістрат у своїй повсякчасній готовності підтримувати львівські справи.

Войцех Раковський запевняє львівську владу, що Коронна канцелярія не видасть жодних документів, які суперечили б справедливим вирокам коронного підчашого. Він також підтверджує отримання документів, необхідних для успішного спростування маніфесту, поданого євреями.

Київський єпископ Богуслав Радошевський повідомляє владу Львова про свої клопотання перед королем щодо заміщення вакантного місця у братській церкві унійним священнослужителем. З цією метою він виряджає архімандрита Касіяна Саковича, закликаючи райців підтримати кандидатуру, сприятливу для церковної унії.

Коронний віцепрокурор Александр Радзішевський повідомляє бурмистра Львова Якуба Юзефовича про претензії ксьондза-декана львівського на приміську луку. Він викладає питання надісланих свідчень, формальних умов щодо міських меж і понесених витрат.

Михайло Казимир Радзивілл дякує райцям міста Львова за надіслані привітання з нагоди минулих свят. У відповідь він висловлює взаємні побажання гараздів та здоров'я, засвідчуючи свою незмінну прихильність і готовність стати у пригоді.

Михайло Казимир Радзивілл дякує владі міста Львова за пам'ять та надіслані щорічні вітання. У відповідь гетьман висловлює взаємні побажання благополуччя і запевняє райців у своїй незмінній прихильності.

Кароль Радзивілл повідомляє львівський магістрат про неможливість особисто прибути на вибори президента та вказує пана Собельського кандидатом, призначеним на цю посаду. Він також доручає гродським урядникам офіційно оголосити цю номінацію під час виборів.

Львівський староста Кароль Радзивілл повідомляє магістрату міста Львова про визнання виборів президента недійсними через порушення давніх звичаїв та прерогатив старостинської влади. Для подальшого нагляду за цією справою він делегує гродського бурґграфа Фалібовського.

Кароль Радзивілл повідомляє львівський магістрат про направлення листа до ґродського підстарости з проханням справедливо й показово покарати заарештованих заколотників згідно з давнім правом і статутами. Це втручання має покласти край поширенню гультяйства та гарантувати безпеку мешканцям Львова.

Вармінський єпископ і підканцлер коронний Міхал Радзієйовський просить владу Львова прихильно поставитися до крамниці купця Бандінеллі після завершення ярмарку й не поширювати на нього обмеження, накладені на чужоземців. Натомість за прихильність до колишнього жителя міста автор листа обіцяє магістрату свою вдячність і підтримку.

Геронім Радзейовський повідомляє бурмистрові та львівським райцям про зусилля, спрямовані на якнайшвидше стягнення асигнати для повернення позичених містом коштів. Він просить владу Львова негайно вирядити до Ломжі уповноваженого представника з належною розпискою для отримання належної суми.

Геронім Радзейовський висловлює жаль з приводу образи його честі владою Львова та повідомляє про прибуття до Любліна для врегулювання фінансових справ. Він звертається до райців із проханням негайно вислати повноважних представників із відповідними дорученнями для проведення переговорів.

Станіслав Пясецький повідомляє Франциска Ґлоґовського про значну затримку жнив і сівби через нестачу обіцяних робітників, а також про неможливість закупівлі меду через брак коштів у орендаря Хаїма. Він також запитує про достовірні новини щодо воєнної загрози, щоб у разі потреби належним чином убезпечити зібране збіжжя.

Регент Реміґіан Пясецький надсилає владі Львова лист, адресований львівським бригідкам, заміщаючи у цій справі коронного референдаря. Він радить у ньому схилити черниць до згоди з містом зі збереженням міських прав.

Владислав Пшиємський пояснює волинському воєводі, що через бурхливий і складний перебіг сеймика в Сьроді не зміг порушити його справу. Він запевняє у своїй незмінній прихильності та радить надіслати листа до всієї майбутньої комісії, щоб успішно вирішити це питання там.

Павел Пшечковський погоджується на запропоновану суму дорожніх витрат, однак вимагає додатково забезпечити фураж приблизно для тридцяти коней та виплатити аванс для урядовців. Він повідомляє, що узгодить дату прибуття разом із підstarостою, і просить надсилати кореспонденцію на пошту в Перемишлі.

Ю. [Т.?] Пшездзецький дякує львівському магістрату за переданий міськими делегатами аванс у розмірі 30 червоних золотих за представництво інтересів міста. Він також висловлює сподівання на швидку виплату решти обіцяної винагороди.

Підскарбій коронний Ян Єжи Пшебендовський сповіщає про прибуття до Львова скарбового контрреєстратора Левінгстона для узгодження питань, пов'язаних із публічними доходами. Він просить магістрат якнайшвидше надати аудієнцію посланцеві та ухвалити сприятливе й остаточне рішення.

Ян Єжи Пшебендовський запевняє руського воєводу в регулярному відповіданні на листи та повідомляє про передачу грошей краківському каштеляну й заплановану сплату ґданських векселів. Він також порушує питання труднощів, пов'язаних із розташуванням військ та надмірним стягненням гіберни в Пруссії.

Мальборкський воєвода Ян Єжи Пшебендовський дякує львівським комісарам за попередні пільги та просить про повторне звільнення від гіберни знищеного пожежею містечка Кішпорк і двох затоплених сіл.

Коронний референдар Мацей Пстроконський заступається перед бурмистром і райцями Львова за тамтешніх євреїв, просячи про продовження укладеного з ними контракту. Він апелює до почуття справедливості та прихильності міської влади.

Перемишльський єпископ Мацей Пстроконський закликає бурмистра та райців Львова дійти згоди у справі між єзуїтами та львівськими євреями. Він просить адресатів підкоритися королівській волі, яку детально має їм переказати львівський підсудок.

Томаш Ф. Прохніцький дякує львівському магістрату за ласкаву пам'ять і запевняє у своїй відданості. Він заявляє про готовність представляти та підтримувати інтереси міста, якщо його справи зрештою дійдуть до королівського суду.

Т. Ф. Прохніцький дякує владі Львова за пам'ять та надіслані до Варшави солодощі. При цьому він висловлює свою вдячність і готовність надавати послуги магістрату на місці.

Якуб Претвич Гаврон, староста теребовлянський, надсилає владі Львова королівський лист та розписку за гроші, отримані за наказом монарха для низових козаків. Він просить адресатів владнати справу та видати відповідне засвідчення.

Канцлер Миколай Пражмовський наказує старості Яну Вольфу справедливо розподілити тягар забезпечення львівського гарнізону між усіма мешканцями незалежно від віросповідання та юрисдикції. Він звертає увагу на необхідність видавати пайки відповідно до фактичної кількості вояків і пильнувати військову дисципліну, щоб запобігти утискам убогих.

Великий коронний канцлер Миколай Пражмовський повторює своє прохання до влади Львова не чинити перешкод панові Потоцькому в отриманні чотирьох тисяч злотих із коронного скарбу. Запевняє у своїй прихильності до міста та додає, що доручив цю справу підскарбію коронному з метою виплати належної суми на найближчій комісії.

Великий коронний канцлер Миколай Пражмовський повідомляє владу Львова про запланований швидкий приїзд короля і наказує зробити всі необхідні приготування до цього візиту. Він також звертається з проханням про прихильність до приватних справ, які від його імені владнає метрикант Кушевич.

Ксьондз Миколай Пражмовський, єпископ луцький і великий канцлер коронний, заступається перед владою Львова за міщанина Замостя Пйотра Симсона, який має справу в тамтешньому уряді. Він просить прихильно поставитися до його звернень, запевняючи райців у своїй повсякчасній доброзичливості.

Єпископ Миколай Пражмовський вступається перед владою Львова за вдову пана Бандінеллі, від якої вимагають сплати податкових заборгованостей. Він закликає зарахувати її ймовірні борги у рахунок міського боргу, позиченого в її покійного чоловіка, або відтермінувати стягнення до часу виплати належних коштів із публічної скарбниці.

Єпископ Миколай Пражмовський повідомляє владу Львова про призупинення паном Беллі судового процесу щодо ратушного депозиту, вилученого на викуп міста. Він закликає райців вжити належних заходів для мирного задоволення претензій кредитора.

Канцлер Миколай Пражмовський відповідає на лист львівської міської влади щодо вимог, висунутих військовими зі Свяченого союзу, пояснюючи, що вирішення цієї справи належить виключно до компетенції короля. Водночас він заспокоює райців, висловлюючи переконання, що вояки не вдаватимуться до насильства чи дій на шкоду Речі Посполитій.

Великий коронний канцлер Миколай Пражмовський закликає владу та поспільство Львова терміново ухвалити податки на сплату міських боргів і заборгованих видеркафів перед духовенством та шпиталями. У разі опору громади він уповноважує магістрат самостійно накласти та стягнути збори, наказуючи водночас зберігати внутрішню згоду в місті.

Луцький єпископ і великий коронний канцлер Миколай Пражмовський гостро картає міську владу Львова за бездіяльність під час кривавого нападу на єврейський квартал. Він наказує ув'язнити винуватців, дозволити поховання жертв і захистити вцілілих, застерігаючи від поширення хвилі насильства на християн.

Якуб Потоцький, хмільницький староста, повідомляє львівських райців про своє майбутнє весілля з донькою львівського підкоморія, призначене на 13 січня 1704 року. Він запрошує їх узяти участь в урочистості, обіцяючи свою прихильність і вдячність.

Якуб Потоцький, хмільницький староста, просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про протекцію перед королем щодо надання однієї з вакантних хоругов, пояснюючи свою відсутність весіллям, яке триває в домі його матері. Лист доповнює приписка Александра Коссаковського, який повторює прохання про прихильність до клопотань старости.

Сильно пошкоджений, ілюмінований фрагмент документа, виданого в Перемишлі у XVII столітті місцевою міською владою. У фрагментарно збереженому тексті згадуються магістр богослов'я та особа на ім'я Лукаш.

Польний гетьман коронний Фелікс Казимир Потоцький запрошує волинського воєводу Яна Станіслава Яблоновського з дружиною на весільні урочистості своєї родички Єфрозини Гумецької з городельським хорунжичем Радецьким. Вінчання та весілля заплановано на масляну неділю в Сокальському замку.