Каталог джерел

Гетьман Станіслав Потоцький наказує комендантові львівського Високого замку Даніелю Гутторфу припинити стягнення обтяжливих повинностей з міста та передмість Львова, посилаючись на доданий лист короля Яна Казимира. Монарх звелів звільнити заслужене місто від тягарів зимових постоїв і задовольнити потреби замкової залоги з ухвалених станами ланових податків.

Гетьман Станіслав Потоцький наказує ротмістрові Францішку Шеліговському нещадно придушувати бунти й сваволю у Львові, не зважаючи на жодні докори сумління. Він також повідомляє про дислокацію військ, наказує забезпечити фураж для підрозділу пана Альбарта та підготувати відправлення транспорту з амуніцією до Тлумача.

Станіслав Потоцький втручається у справу перед Александром Незабитовським у зв'язку зі скаргами Львова на незаконне стягнення податків і накладання військових тягарів. Гетьман наказує припинити утиски міщан, застерігаючи від заворушень, а також покликається на королівський універсал, що скасовує несправедливі ухвали сеймику.

Гетьман Станіслав Потоцький наказує підполковнику артилерії безжально придушувати заворушення у Львові, повідомляючи про швидке прибуття з військом для покарання бунтівників. Він також доручає підготувати спорядження боєприпасів до Тлумача та докласти зусиль для усунення нестачі в артилерійських упряжах.

Гетьман Станіслав Потоцький наказує військовим депутатам, які стягують гіберну в Руському воєводстві, припинити побори з підльвівських сіл, котрі мають правові імунітети та не підлягають юрисдикції королівщин. Будь-які спроби обкласти ці маєтності гетьман обіцяє розцінювати як особисту образу.

Імператор Фердинанд I підтверджує торговому містечку Рожнятів право на щорічне проведення семи ярмарків у визначені терміни. Застережено перенесення торгу на наступний буденний день у разі збігу з обов'язковим святом, а також наказано владі забезпечувати непорушність цього привілею.

Король Владислав III Варненчик записує Петрові Дзику з Воєводзин суму 50 гривень у заставу на королівському селі Зушиці в Городоцькому повіті. Заставодержатель отримує село з усіма прибутками до часу виплати боргу, за умови охорони королівських мисливських угідь та особистого проживання в маєтку.

Чернігівський воєвода Пйотр Потоцький звертається до львівського райці Кіркора з проханням про справедливе й прихильне вирішення суперечки пані Стародубової з пані Ковальською. Він заявляє про особисту вдячність за прихильність до Стародубової та її дітей, одне з яких перебуває при ньому.

Ядвіга з Тарлів Сенявська надає міщанам містечка Гієронімів орні землі та луки у визначених межах, продовжуючи слободу ще на шість років. Вона також надає їм право гурального промислу (викурювання горілки), проведення щотижневого торгу щочетверга, збуту пива до навколишніх сільських корчем та вільний випас худоби.

Михайло Потоцький вимагає втручання у справу невиданих невільників та єврея, взятого під поруку, наполягаючи на їхній видачі, поверненні шпигуна або селянина взамін. Він також повідомляє, що докладніші обставини справи розкриє пред'явник листа.

Михайло Потоцький звертається до президента Львова Рупінського з проханням позичити 500 червоних злотих на нагальні публічні потреби, гарантуючи їхнє швидке повернення з прибутків Коронного скарбу. Він також повідомляє про відправлення кількох людей для охорони скарбу та просить забезпечити їх провізією.

Волинський воєвода Михайло Потоцький застерігає владу Львова від самовільного ведення переговорів, листування та сплати викупів ворогу без погодження з польським командуванням. Він наказує місту негайно припинити ці дії під загрозою накладення в три- або чотириразовому розмірі вищих виплат за непослух.

Михайло Потоцький, воєвода волинський, висловлює солідарність із владою Львова щодо несправедливого канцлерського декрету, який порушує привілеї міста та коронні права. Він запевняє магістрат у намірі особисто заступитися перед королем і канцлером заради скасування невигідного вироку.

Імператор Йосиф II підносить радника Львівського трибуналу Анджея Северина з Долинян Долинянського разом із нащадками до стану вільних баронів Королівства Галичини та Володимирії. Документ затверджує привілеї, належні новому стану, титул «Вельможного», а також надає та описує розширений баронський герб.

Микола Василь Потоцький просить президента Львова підписати реєстр мулярів, поданий архітектором Урбаніком, та наказати цехмістрам вчасно вирядити їх на будівельні роботи. При цьому він запевняє у своєчасній оплаті ремісникам і висловлює свою вдячність.

Микола Василь Потоцький дякує магістрату міста Львова за надіслані вітання з нагоди Великодніх свят. У відповідь він висловлює райцям взаємні побажання гараздів, довголіття та благословення Воскреслого Христа.

Микола Василь Потоцький звертається до президента та магістрату Львова на захист ув’язненого сина та зятя, який переховується, свого покійного архітектора Бернарда Меретина, вимагаючи їхнього звільнення до часу розгляду апеляції. У разі відмови канівський староста погрожує надати їм особисту допомогу проти несправедливих дій міської влади.

Микола Василь Потоцький просить президента Львова наказати цехмістрам прислати сумлінних мулярів для будівельних робіт, які наступного літа вестиме архітектор Урбанік. Він запевняє у своєчасній оплаті праці ремісників і висловлює вдячність за надану допомогу.

Документ королівських комісарів, призначених Сигізмундом I для вирішення межових суперечок між королівськими маєтностями (Сарни, Моранці, Любині), орендованими Пйотром Кмітою, та володіннями братів Фредрів (Краковець, Гнійниця, Передвір). Містить трансумповані монарші мандати, а також звіт про проведення розмежувальних дій на місцевості біля річки Шкло.

Генерал подільських земель Миколай Потоцький звертається до бурмистра Львова з проханням про прихильне ставлення до свого замкового слуги Сем'яна у справі, що розглядається львівським міським судом. Він просить ретельно з'ясувати обставини згідно з правом та не карати слугу грошовим штрафом.

Львівський каштелян Юзеф Потоцький просить міських радників якнайшвидше вирішити затяжну судову справу пана Барча з паном Нущинським. Він звертає увагу на виверти відповідача та на витрати, яких зазнає позивач в очікуванні на вирок.

Юзеф Потоцький звертається до президента Львова щодо подорожі східного князя, який прямує до польного гетьмана коронного в Підгірцях. Він просить міську владу надати йому коней до Глинян та забезпечити відповідним житлом у Львові.

Львівський каштелян Юзеф Потоцький рекомендує магістрату Львова утриматися від оприлюднення універсалу коронного підскарбія щодо монети та радить вислати делегата на генеральний сеймик до Судової Вишні для узгодження спільної позиції. При цьому він вважає неправомірними заяви скарбового писаря Красносельського про намір самостійно оголосити ці універсали.

Юзеф Потоцький наказує ротмістру Прушинському призупинити військову екзекуцію щодо Львова в обмін на письмове ручательство надати партію сукна у визначені терміни. Водночас наказує стягнути належну частку контрибуції з непокірних євреїв і залишатися в місті до моменту отримання всієї поставки.

Станіслав з Ходча, галицький староста, заставляє шляхетному Стефанові Хвалибоговичу із Сидзолович село Чайчиці та рибний став на річці Длоні за суму двадцять дві гривні. Заставодержатель має володіти цими маєтностями з усіма прибутками аж до повної виплати боргу.

Юзеф Потоцький передає міській владі Львова супліку заслуженого у війську та перед його домом пана Клодавського. Гетьман просить про справедливе й належне відшкодування завданих йому кривд.

Гетьман Юзеф Потоцький звертається до влади Львова із закликом не чинити кривд і взяти під опіку міщанина Мухницького, який перебуває під його протекцією. В обмін на виявлення до нього справедливості та прихильності він обіцяє місту незмінну підтримку в публічних і приватних справах.

Гетьман Юзеф Потоцький наказує владі Львова якнайшвидше розміняти триста червоних злотих на дрібну монету, необхідну для виплати платні солдатам. При цьому він запевняє магістрат, що ці гроші швидко повернуться до міста через львівських купців, які торгують у таборі.

Генерал-майор Вільгельм Мієр видає реверс президентові Львова Купінському, підтверджуючи отримання та обмін суми у триста червоних злотих згідно з листом региментаря.

Юзеф Потоцький просить владу Львова про прихильність до вірменського купця Григорія Фадилевича, який через залагодження його справ запізниться зі складанням присяги перед виборами суддів вірменської нації. Гетьман закликає не чинити йому через це перешкод і дозволити скласти присягу після виборів.

Гетьман Юзеф Потоцький звертається до влади Львова у справі тещі поручника Барти, яку безпідставно відсторонили від шинкарства та обклали надмірними податками. Він просить райців справедливо ставитися до жінки й припинити кривдити львівських міщан.

Гетьман Юзеф Потоцький висловлює жаль з приводу нещодавніх подій у Львові та заявляє про притягнення до відповідальності заступника коменданта гарнізону, якщо той знехтував підтриманням порядку. Він повідомляє про повернення постійного коменданта полковника Камінського і просить міську владу про вибачливість та збереження спокою перед майбутніми королівськими судами.

Гетьман Юзеф Потоцький скеровує львівський магістрат до ґродського суду у цивільних суперечках із резидентом Влодком, а щодо звинувачень на адресу капітана Забродовського передає письмові пояснення офіцера. Водночас він попереджає, що якщо місто вимагатиме військового суду і не зможе довести провину капітана, самі обвинувачі зазнають суворого покарання за безпідставне приниження офіцерської честі.

Юзеф Потоцький надсилає ординанс, що забороняє розташування війська на землях шпиталю св. Станіслава, задовольняючи прохання деканату. Принагідно він сповіщає скорботну новину про кончину свого дядька, примаса Теодора Потоцького.

Гетьман Юзеф Потоцький коментує останні інциденти у львівському гарнізоні, відкладаючи судове розслідування на спокійніший час. Він також заспокоює міську владу, повідомляючи, що побоювання щодо скупчення чужих сил біля Городенки та Бучача виявилися безпідставними.

Великий гетьман коронний Юзеф Потоцький запевняє владу Львова у своїй прихильності, водночас пояснюючи, що через відсутність короля в країні неможливо видати рескрипти у спірних справах міста. Він декларує готовність докласти рішучих зусиль в інтересах магістрату відразу після щасливого повернення монарха до Речі Посполитої.

Великий гетьман коронний Юзеф Потоцький звертається до львівської влади у справі свого лікаря, доктора Морунського, вимагаючи справедливого поділу спадщини покійного Вишньовського. Він закликає швидко завершити суперечку відповідно до вже виданих із цього приводу королівських рескриптів.

Одиниця являє собою пергаментну обкладинку документа без збереженого тексту запису. До обкладинки прикріплена мідна кустодія на зеленому шнурку з двома пошкодженими восковими печатками.

Юзеф Потоцький запрошує руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського на свята до Станиславова, щоб обговорити державні справи та запланований похід проти козаків. Він також повідомляє, що очікує на розвідувальні дані щодо пересування буджацької орди, і висловлює побоювання через обтяжливі військові контрибуції.

Незаповнений пергаментний бланк in blanco з канцелярійним написом та підвісною печаткою київського митрополита Михайла Рагози. Підготовлений документ мав послужити для пізнішого внесення тексту відповідного акта.

Львівський староста Йоахім Потоцький відповідає владі Львова на скарги щодо дій своїх офіціалістів, висловлюючи подив, що це питання не порушили під час його нещодавнього перебування в місті. При цьому він запевняє у повазі до міських прав і обіцяє особисто розглянути скарги та скасувати можливі зловживання після свого повернення.

Львівський староста Потоцький повідомляє владу Львова, що випередив їхнє прохання й доручив бурґрабію визначити відповідного кандидата на посаду президента міста. Він дякує райцям за те, що згодом запитали його думки, та засвідчує свою прихильність.

Львівський староста Потоцький звертається до магістрату Львова у зв'язку зі скаргою кагалу щодо спроб виселити євреїв із Руської вулиці всупереч королівському декрету. Він закликає міську владу не порушувати чинних прав і утриматися від суперечок до винесення остаточного комісарського рішення.

Львівський староста Йоахім Потоцький дякує магістрату Львова за повагу до прав і прерогатив старости під час заміщення посади президента. Він повідомляє, що доручить бургграфу від його імені призначити на цю посаду з-поміж райців особу здібну, заслужену та шановану всіма.

Генерал Потоцький вітає владу Львова з подоланням суперечок і відновленням ладу в управлінні містом. Він також повідомляє, що львівський ґродський бурґрабський уряд оголосить від його імені номінацію на посаду королівського проконсула з-поміж представлених кандидатів.

Львівський староста Йоахім Потоцький відповідає на лист міської влади Львова щодо майбутнього обрання проконсула. Він повідомляє, що дав розпорядження бурґрафу призначити від його імені гідного кандидата з-поміж представників міського кола.

Львівський староста Потоцький передає під юрисдикцію влади Львова звинувачену у проступку двірську служницю з проханням ув'язнити її та невідкладно покарати. Для пришвидшення розгляду справи й надання необхідних доказів він призначає своїх уповноважених.

Збережені пергаментні аркуші літургійного музичного рукопису (антифонарія) містять тексти та хоральні ноти бревіарних служб на свята, зокрема, святого Петра Мученика, святих апостолів Филипа та Якова, святого Антоніна Флорентійського, Знайдення Святого Хреста та святої Катерини Сієнської.

Александр Ян Потоцький просить гетьмана Станіслава Яна Яблоновського про заступництво перед королем, аби в його брата не відбирали корогву. Він нагадує про значні фінансові витрати та відданість брата з часів Віденського походу, закликаючи стати на захист його шляхетської честі.

Папа Пій XI, прихиляючись до прохання архієпископа Юзефа Більчевського, надає прелатам і канонікам Львівської митрополичої капітули латинського обряду право носіння прелатського строю з рубіновими відзнаками, фіолетового мантелету, а також персня поза відправою святої меси.