Каталог джерел

Ігнацій Потоцький звертається до влади Львова з проханням про швидке й справедливе вирішення суперечки з львівським підсудком Лосем щодо придбаної кам'яниці Осмольської. В обмін на сприятливий перебіг справи запевняє магістрат у своїй вдячності та готовності надати допомогу.

Ігнацій Потоцький вимагає від президента Львова Францішека Лоншана де Бер'є фінансової компенсації за примусовий постій російського генерала та офіцерів у своїй кам'яниці. Він наголошує, що через зайняття будівлі зазнав збитків, оскільки не зміг здати її в оренду під час контрактів, а його дружина була змушена шукати інше житло.

Документ містить текст присяги на вірність Апостольському Престолу та папі Леву XIII, складеної Юзефом Вебером у зв'язку зі вступом на посаду львівського єпископа-суфрагана. У ній він зобов'язується захищати права Римської Церкви, зберігати послух папі та особисто здійснювати візити ad limina Apostolorum.

Антоній Потоцький просить полковника Коритовського відмовитися від розміщення коронних військ на старостинській юридиці у Львові. При цьому він покликається на рішення гетьмана, передане через старосту Браницького.

Папа Лев XIII призначає о. Фелікса Заблоцького, дотеперішнього декана, препозитом митрополичої капітули латинського обряду у Львові, вакантної після смерті о. Людвіка Чеховського. Документ покладає на бенефіціара обов'язок скласти визнання віри та присягу на дотримання статутів капітули.

Папа Лев XIII повідомляє про надання Феліксові Заблоцькому препозитури митрополичого костелу у Львові. Він наказує призначеним виконавцям прийняти присягу на вірність та ввести номінанта у володіння посадою з усіма належними правами й бенефіціями.

Анджей Потоцький просить владу Львова посприяти в поверненні значної суми грошей, яку викрали в новій львівській господі у станиславівського купця Лефтера. Натомість за справедливий і ретельний розгляд справи він обіцяє магістрату свою взаємну прихильність і готовність допомогти.

Папа Лев XIII повідомляє митрополичій капітулі латинського обряду у Львові про призначення Северина Моравського новим львівським архієпископом. Він наказує канонікам виявити ієрарху належний послух і повагу під загрозою затвердження канонічних покарань, накладених на непокірних.

Анджей Потоцький просить владу Львова внести до міських актів та за звичаєм оголосити мораторний лист, виданий Меншою коронною канцелярією для збіднілого львівського стригаля. В обмін на виконання цього службового обов'язку обозний коронний засвідчує магістрату свою подальшу прихильність і протекцію.

Анджей Потоцький звертається до львівських райців у справі ув'язненого челядника-шляхтича, який поранив когось, захищаючи свого пана. Автор висловлює здивування тим, що міська юрисдикція поширюється на шляхтича, і просить звільнити його з-під варти за умови примирення з потерпілою стороною.

Документ містить текст присяги на вірність і послух папі Пію IX та Апостольському Престолу, складеної препозитом львівського митрополичого костелу Каролем Мосінгом. У ній він зобов'язується, зокрема, до канонічного послуху, захисту прав і гідності папства та непорушності майна довіреного йому бенефіцію.

Р. Ц. Потоцька просить львівський магістрат надати міському писареві Зєткевичу дозвіл на короткочасний виїзд зі Львова у великодній період для залагодження її невідкладних справ. Вона пояснює, що урядовець з огляду на службові обов'язки відмовився залишати місто без офіційного дозволу влади.

Папа Пій IX призначає препозита львівської катедральної капітули Кароля Мессінга домашнім прелатом Його Святості, надаючи йому право носіння фіолетових шат і рокети та всі належні цьому уряду привілеї. Документ був підтверджений і надісланий адресатові львівським архієпископом Франциском Ксаверієм Вєжхлейським.

Пелагія Потоцька звертається до ректора львівського колегіуму єзуїтів із проханням виплатити Юзефу Кумановському належні кошти за фураж для російських військ із сіл Підтемне та Раковець. Вона пояснює, що уповноважила Кумановського стягнути кошти з боржників і врегулювати зобов'язання за її відсутності.

Папа Пій IX надає своєму таємному камергеру й дотеперішньому деканові митрополичої капітули у Львові, о. Каролю Мосінгу, вакантну препозитуру цієї ж капітули. Документ звільняє бенефіціара від вимоги мати певні наукові ступені, зобов'язуючи його попередньо скласти визнання віри.

Констанція Потоцька повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського, що через його відсутність у Львові передала свою справу через сина. Вона звертається з покірним проханням про прихильність та передає вітання воєводині й родині.

Констанція Потоцька сповіщає про приїзд чоловіка, який має особисто розповісти про скрутне становище, та бідкається через нещастя, що спіткали родину. Вона закликає зберігати взаємну єдність у роді перед лицем Божої волі й переказує вітання воєводиній.

Папа Пій IX наказує призначеним апостольським комісарам урочисто ввести Кароля Мосінга у володіння гідністю препозита львівського митрополичого капітулу латинського обряду після складення встановленої присяги на вірність. Документ зобов'язує передати номінантові всі належні цій гідності права, юрисдикцію та бенефіційні доходи під загрозою церковних кар для непокірних.

Теофіла Потоцька сповіщає Яна Станіслава Яблоновського про своє нещастя, спричинене хворобою чоловіка, та самотність у маєтку. Вона благає адресата переконати у Львові вислати до Галича людину, яка могла б надати їм допомогу, запевняючи в наданні для неї безпечного супроводу.

Тереза Потоцька запевняє волинського воєводу Яна Станіслава Яблоновського у своїй пам'яті та давній прихильності, передаючи водночас прохання чоловіка. Вона також шле вітання адресатові та його дружині.

Папа Пій IX повідомляє львівську митрополичу капітулу латинського обряду про переведення перемишльського єпископа Франциска Ксаверія Вежхлейського на архієпископську кафедру у Львові. Він наказує канонікам виявляти покірність, повагу та послух новому пастиреві під загрозою затвердження покарань, накладених на непокірних.

Ігуменя Елеонора Потоцька просить президента Львова Кароля Шмелінга захистити Стефана Ласковського від судових претензій лівського стольника Росновського щодо придбаної у монастиря кам'яниці. Вона наголошує, що Ласковський придбав нерухомість цілком законно та сплатив усі належні кошти, а тому не повинен зазнавати жодних судових вироків.

Папа Пій IX на прохання львівського архієпископа розширює привілей уживання понтифікальних відзнак для препозита і декана львівської митрополичої капітули латинського обряду. Документ дозволяє їм користуватися понтифікаліями за кожної згоди архієпископа, а не лише тричі на рік, як раніше встановив папа Григорій XVI.

Анна Потоцька повідомляє волинського воєводу Яна Яблоновського, що не має претензій до шкіпера за взяття його речей на свої судна. Вона додає, що, бажаючи зробити йому послугу, наказала перевезти цей вантаж власними кіньми безпосередньо до Львова.

Папа Пій IX повідомляє львівську митрополичу капітулу латинського обряду про призначення Лукаша Баранецького на посаду львівського архієпископа. Він наказує канонікам виявити новому ординарію належний послух і шану під загрозою затвердження церковних кар.

Анна Потоцька звертається до львівських райців із проханням про лагідніше ставлення до ув'язненого подружжя Бялковських та про їхнє звільнення під заставу (поруку). Вона також повідомляє про відмову від власних претензій до ув'язнених, зазначаючи, що справжній винуватець уже покараний.

Документ висвітлює історію заснування Закладу глухонімих у Львові, стан його фінансів і склад керівництва, а також увічнює початок спорудження нової будівлі інституту на Личакові у 1840 році.

Ксьондз Потемпський вимагає вивести хворих на чуму з належного йому будинку навпроти монастиря бернардинок, де їх розмістили за рішенням магістрату. Священник скаржиться на опоганення й забруднення будівлі та відсутність доходів, необхідних для сплати боргу, що тяжіє над нерухомістю, і просить вирішити цю проблему.

Папа Пій VII повідомляє митрополичу капітулу у Львові про призначення Анджея Алоїзія Анквича львівським архієпископом після смерті Каєтана Кіцького. Він наказує капітулі виявити новому пастиреві належний послух і підкоритися його розпорядженням.

Михайло Постемпський виправдовує свою відсутність на засіданні міської влади терміновим дорученням, покладеним на нього львівським каштеляном, і просить про прихильність магістрату. Він запевняє у своїх попередніх заслугах, а також згадує про понесені у зв'язку з ними витрати.

Документ є офіційним виписом із Метрики станів Галичини і Володимирії, що засвідчує декрет Шляхетського суду у Львові про доведене й безсумнівне шляхетство Григора, Петра, Василя та Івана Струтинських Ковалевичів. Підтверджує їхні шляхетські права та спадкове осідання у Станиславівському окрузі.

Войцех Портенс квапить львівського писаря Войцеха Зімницького щодо сплати боргу за п'ять бочок вина, надісланих рік тому. Він нагадує, що ризик транспортування покладався на одержувача, водночас висловлюючи готовність долучитися до витрат на стягнення відшкодування за заподіяну шкоду.

Львівська митрополича капітула надає подружжю Ігнатію та Катерині Гавліковським у тридцятирічний емфітевзис парцелю на Святоіванівській юридиці на Жовківському передмісті у Львові. Документ визначає умови оренди, зокрема сплату річного чиншу, сплату державних податків, а також застереження права першочергового викупу забудови для капітули.

Станіслав Понятовський звертається до львівського магістрату з проханням посприяти солдатам місцевого гарнізону в обміні червінців (червоних злотих), наголошуючи на користі від їхньої дислокації для безпеки й торгівлі в місті. Водночас він застерігає, що відсутність прихильності з боку міської влади змусить його перевести військо на інші зимові квартири.

Станіслав Понятовський повторює своє прохання до влади Львова про безперешкодний обмін червоних злотих солдатам розташованого в місті гарнізону. Він зазначає, що попри попередні запевнення магістрату військові й далі стикаються з труднощами під час розрахунків.

Станіслав Понятовський вимагає від влади Львова остаточного рішення щодо обміну дукатів (червоних злотих) для вояків за належним курсом. Він попереджає, що в разі відмови ухвалить рішення про виведення гарнізону з міста.

Станіслав Понятовський наказує комендантові гарнізону втрутитися, звернувшись до ректора єзуїтів та магістрату у зв'язку з нападами студентів на львівських євреїв. Він доручає привести цехи в стан готовності й у разі ескалації заворушень стріляти бойовими набоями.

Губернський маршалок шляхти та повітові дворянські депутати Волинської губернії підтверджують дворянське походження Юзефа, Варфоломія (Бартломея) і Михайла Зброжків, а також синів Юзефа герба Роля. Документ засвідчує внесення роду до шостої частини родовідної книги дворян Волинської губернії на підставі жалуваної грамоти імператриці Катерини II 1785 року.

Мацей Понятовський повідомляє львівським райцям, що король уже надав село Знесіння панові Лонцькому, тож це рішення неможливо цілком скасувати. Проте він радить місту якнайшвидше надіслати опис спірної гори, щоб вилучити її з пожалування та отримати на неї права за домовленістю з новим власником.

Ксьондз Мацей Понятовський запевняє владу Львова у своїй незмінній прихильності та готовності захищати права й підтримувати справи міста перед королем. Він декларує опіку на знак визнання непохитної вірності та заслуг львівських міщан перед монархом.

Львівська архикатедральна капітула надає подружжю Янові та Маріанні Ґодовським за емфітевтичним правом на 40 років три занедбані після пожежі ділянки на юридиці Святоянщина на Жовківському передмісті у Львові з дозволом на будівництво кам'яниці. Документ визначає розмір вступної плати, щорічного чиншу, а також умови відчуження та державних повинностей, а 1805 року був внесений до львівських міських книг.

Казимир Понятовський дякує владі Львова за поступку ділянки біля його палацу та заявляє про готовність вивчити й задовольнити фінансові претензії міста на суму дві тисячі злотих.

Підкоморій коронний Казимир Понятовський дякує владі міста Львова за надіслані вітання з нагоди Нового року. Він відповідає взаємністю на вияви прихильності, запевняючи у своїй готовності до послуг та бажаючи адресатам усіляких гараздів.

Коронний підкоморій Казимир Понятовський дякує владі Львова за надіслані новорічні привітання. Він висловлює взаємні побажання процвітання всьому магістрату та всім жителям міста, засвідчуючи свою прихильність.

Підкоморій коронний Казимир Понятовський дякує владі міста Львова за надіслані новорічні поздоровлення. У відповідь висловлює їм та всім жителям щирі побажання всілякого благополуччя.

Казимир Понятовський втручається перед владою Львова у справу щодо затяжного судового процесу про мідь, конфісковану в євреїв зі Стрия. Він закликає відкинути юридичні хитрощі та якнайшвидше винести справедливий вирок, вказуючи на збитки, яких зазнають його піддані, та втрати для власних прибутків.

Купець Карл Лоренц Вевер із Баборува засвідчує, що Йоганн Ніколаус Бозевіц пройшов у нього п'ятирічне навчання торгівлі прянощами та колоніальними товарами, і звільняє його від учнівства. Видавець підтверджує старанність, вірність і розважливість навченого підмайстра.

Князь Юзеф Понятовський повідомляє митника про наказ розшукати та повернути єврею Шаулю Гехту незаконно забраних коней, а також покарати винних. Він також запевняє в намірі забрати майно, залишене дезертирами, і в прагненні підтримувати добросусідську злагоду на кордоні.

Підполковник Б. Каменецький за наказом князя Юзефа Понятовського вимагає від цісарсько-королівської митної комори в Матчі видати коня дезертира, а також виплачує відшкодування єврею з Грубешова за втрачених коней. Він також просить, щоб у подібних випадках постраждалі надавали офіційні посвідчення про збитки.

Е. Вільямоз із жалем відхиляє запрошення князя Юзефа Понятовського та графа Забєлли на вечірню зустріч у товаристві пань Чарторийської та Потоцької через застуду й кашель. Він дякує за пам'ять і просить виголосити від його імені тост за здоров'я присутніх дам.