Каталог джерел

Король Август II підтверджує привілей короля Яна III Собеського 1690 року, що трансумує диплом Владислава IV про надання земель, вольностей і прав для василіянського монастиря в Домашівському Борі. Забезпечує ченцям володіння маєтком, а також право щорічного обрання ігумена та вільної торгівлі під час свят.

Александр Казимир Ожеховський пояснює Франциску Глоговському, що з огляду на обійману посаду та накази щодо оборони перед несподіваним татарським набігом не може відлучитися зі служби чи втрутитися в його справу. Він дякує за надісланий дружній лист і просить із розумінням поставитися до ситуації, яка не дозволяє йому залишити свій пост.

Райці міста Львова затверджують і вносять до міських книг десять порядкових артикулів цеху різників, які регулюють, зокрема, скликання суходенних сесій, визволення учнів, дисципліну та звичаї челяді, а також месальні фундації. Документ закріплює за міською владою апеляційну юрисдикцію та виключне право вносити подальші зміни до цехового статуту.

Александр Ожеховський повідомляє комендантові Львова про втечу трьох небезпечних в'язнів, які, ймовірно, прямують до міста. Він просить привести в готовність ратушну варту та оголосити винагороду за їхнє затримання.

Король Август II на прохання старшини та цеху пекарів міста Львова підтверджує та ратифікує привілеї й цехові артикули, надані попередніми польськими королями (зокрема Михайлом Корибутом Вишневецьким, Яном III Собеським, Яном Казимиром, Владиславом IV, Сигізмундом III, Стефаном Баторієм, Сигізмундом Августом, Сигізмундом I і Казимиром Ягеллончиком), разом з ухвалами Львівської міської ради, які регулюють, зокрема, правила випікання, скупки зерна та виключне право на продаж хліба.

Кс. Томаш Ормінський просить президента львівського сенату Кіркора підтримати його кандидатуру на вакантний після смерті каноніка Крупінського львівський канонікат. Запевняє у своїй довічній вдячності та доручає себе також прихильності решти членів сенату.

Папа Климент XI надає на десять років повний відпуст усім вірним, які у свято св. Войцеха відвідають парафіяльний костел під його посвятою за мурами Львова, приступлять до таїнств і помоляться в інтенціях Церкви.

Кам'янський підстароста Станіслав Ординець звертається від імені пана краківського до бурмистра та райців Львова з проханням позичити на три дні килими й опони для з'їзду вельможних гостей, зокрема роду Тенчинських. Автор листа обіцяє повернути позичені тканини неушкодженими одразу після завершення урочистостей.

Папа Климент XI повідомляє духовенство Львівської дієцезії про переведення єпископа Яна Скарбека на вакантну після смерті Миколая Поплавського архієпископську кафедру у Львові. Закликає клір до покори, пошани та послуху новому пастиреві.

Казимир Оранський пише до президента Львова Скроховського у справі суперечки з Яном Лукашевичем, що триває вже шість років через неналежно виготовлену діамантову аграфу. Попри відіслання спірного документа автор листа вимагає, щоб ремісник склав офіційну присягу щодо вартості коштовності в присутності сторони.

Казимир Оранський заявляє, що залишає Яну Лукашевичу два документи, які гарантують виконання роботи та відмову від фінансових претензій через тривале розслідування. Водночас він зобов'язується повернути їх за наказом президента й анулює попередні донесення.

Старшина цеху кравців у Кракові засвідчує, що Шимон Кубішовський із Жабна завершив чотирирічне навчання кравецтва у краківського майстра Томаша Рибальського та виконав усі цехові обов'язки. Укладачі рекомендують його іншим майстрам і цехам як навченого та чесного ремісника.

Підканцлер Анджей Ольшовський повідомляє львівський магістрат про кроки, вжиті королем для захисту міста, зокрема про направлення полковника Добчиця з частиною загонів для залоги. Він також радить найняти місцеві сили та сповіщає про прибуття монарха з посполитим рушенням.

Міська влада Львова, духовенство та капітула укладають пам'ятний меморіал на згадку про воєнні лихоліття, пожежі, моровиці й буревії, що вражали місто в 1672–1708 роках. Документ засвідчує ґрунтовну реставрацію шпиля ратушної вежі та фігури лева, здійснену під орудою райці Томаша Ґордона, та містить перелік тогочасних урядовців і молитву за порятунок Львова.

Францішек Ожеховський просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського взяти під опіку перемишльську єврейську громаду. Він звертає увагу на несправедливі щодо неї повторні судові процеси та нові декрети, винесені у вже вирішених раніше справах.

Король Август II Фрідріх (Сильний) підтверджує статути, права та давні привілеї, надані цеху львівських кравців магістратом Львова та наступними польськими монархами від Сигізмунда I до Яна III Собеського. Крім того, він зобов'язує ґродську та міську владу Львова неухильно їх дотримуватися та охороняти.

Перемишльський каштелян Самуель Ожеховський просить волинського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про посередництво та захист від звинувачень після трагічної загибелі пана Стшембьовського. Він запевняє у своїй цілковитій невинуватості, покликаючись на очевидців події, та домагається прихильності родичів покійного і гетьмана.

Король Август II затверджує статут кравецького цеху в Перемишлі, ухвалений у тридцяти одному артикулі й попередньо підтверджений міською владою. Документ визначає засади функціонування братства, права та обов’язки майстрів і учнів обох визнань — римо-католицького та грецького, а також захищає цех від сторонньої конкуренції.

Петро Ожґа нагадує львівським райцям про обов'язок збору чопового з напоїв за період від січня до червня 1649 року, а також про необхідність передачі реєстрів і коштів орендареві. Згадує також про податкові труднощі та збитки, спричинені тривалою війною.

Пйотр Ожга надсилає владі Львова проєкт протестації проти скликання сеймика в час татарської загрози разом із незапечатаними листами до канцлера й регента для ознайомлення. Він також повідомляє про свій виїзд на зустріч із гетьманом у Підгайцях і посилається на усні домовленості з паном Контським.

Петро Ожґа висловлює радість із приводу можливості захисту міських привілеїв і радить львівським райцям щодо вибору зручного терміну та процедури оголошення універсалу у львівському та жидачівському ґродських судах. Він також повідомляє про відправлення листів до львівського судді та підсудка для координації дій.

Король Август II підтверджує дарування та записи нерухомості, зокрема попаді Тетяни та Марини Славковської, на користь братства при церкві святої Параскеви на львівському Підзамчі. У документі згадано давніші фундаційні акти та правочини 1641 і 1645 років.

Підскарбій великий коронний Кароль Сєдльніцький звертається до влади Львова з проханням видати комісарові Дзьоловському групу євреїв, ув'язнених у міській ратуші за звинуваченням у карбуванні фальшивих тимфів в Олеську. Арештантів мають передати під конвой і перевезти до призначеного місця ув'язнення.

Король Август II підтверджує статут львівської конфратернії броварів і шинкарів, що визначає правила виготовлення, контролю та продажу пива й горілки. Документ також забороняє ремісникам інших цехів та мешканцям передмість самовільно виробляти напої й утримувати броварні.

Великий канцлер литовський Марціан Корибут Огінський запрошує бурмистра, райців та магістрат міста Львова на урочистість свого весілля з панною канцлерівною коронною, призначену на 4 березня у Варшаві. Він запевняє гостей у належному прийомі та почестях, а також засвідчує свою прихильність і готовність робити послуги.

Костянтин Мрозовицький, адміністратор sede vacante Львівської архідієцезії, затверджує дарування сіл Волосів та Цуцилів, здійснене Олександром і Казимиром Куропатвами на користь митрополичої капітули. На основі забезпечення цими маєтностями він засновує (еригує) новий канонікат фундації Куропатвів герба Яструбець, визначаючи месальні обов'язки каноніка та право патронату для родини фундаторів.

Францишек Оброцький застерігає президента Львова щодо запланованого розміщення кількох сотень піхотинців генерала Карнау в приміських селах, що загрожує їхньому повному розоренню. Він закликає до термінового дипломатичного втручання перед командуванням та скерування міського синдика для відвернення небезпеки.

Король Август II підтверджує привілей та цехові артикули, надані шевському цеху в Сокалі королем Яном Казимиром у 1662 році.

Самуель з Ободна Ободзінський звертається до львівського райці Мацея Гайдера з проханням про допомогу у справах, пов'язаних зі складанням рекогніції Теодором Мировицьким перед судом у Львові. Посилаючись на значну відстань між Білою Церквою та Львовом, він клопочеться про дотримання встановлених правових строків і прихильне вирішення справи.

Король Август II під час коронаційного сейму підтверджує й урочисто відновлює всі давні та нові права, привілеї, імунітети й маєтності міста Львова, надані його попередниками. Він також зобов'язується захищати міщан і міські маєтності від утисків урядовців та ґарантує непорушність міської юрисдикції.

Станіслав Нущинський скликає колег на термінову й конфіденційну нараду до ратуші на восьму годину, щоб запобігти несприятливим ускладненням із боку супротивника. З міркувань таємності автор планує викласти подробиці справи лише особисто під час засідання.

Документ підтверджує приєднання львівського братства Пресвятої Трійці до римського Архібратства Пресвятої Трійці Паломників і Реконвалесцентів та надає йому пов'язані з цим папські відпусти й привілеї. Умовою чинності приєднання є прийняття червоного габіту, здійснення визначених справ милосердя та доповнення посвяти братства.

Станіслав Нущинський скаржиться владі Львова на євреїв з юрисдикції коронної хорунжини, які через надумані претензії до майна його дружини незаконно захопили з торгу його коней, сани та овес. Автор просить про офіційне втручання, подання маніфесту про насильство або накладення арешту на борги винуватців, аби змусити їх звернутися до судового розгляду справи.

Львівський архієпископ Костянтин Липський затверджує та еригує фундацію Софії з Виджґів Клунської в розмірі 10 000 польських злотих, забезпечену на маєтностях Анджея Шимоновича. Дохід із цього капіталу призначено на відправлення мес про Страсті Господні за участю музичної капели, а також на освітлення вівтаря Пресвятої Трійці та розп'яття у львівській катедрі.

Президент Львова Юзеф Кушинський передає райцям прохання комісара Львівської землі позичити сто червоних злотих із шеляжного податку на приїзд радомського писаря для виконання трибунальського декрету. Львівські райці висловлюють свої думки, здебільшого підтримуючи надання позики за умови належної поруки її повернення.

Львівський архієпископ Константій Ліпський еригує та затверджує вівтарію при каплиці райців (літератів) у Львівській архікатедрі, засновану згідно з тестаментовим записом райці Станіслава Майдешевича на суму 10 000 польських злотих, забезпечених на кам'яниці Єлонковській. Документ визначає літургійні обов'язки бенефіціара, розподіл річного чиншу та надає право патронату Томашу Беллі та Михайлу Боїму, а після них — міській раді Львова.

Альберт Носовський, який навчається в Кракові, висловлює новорічні вітання владі Львова та дякує за колишню щедрість і меценатство, що уможливили його навчання. Водночас він просить про подальшу прихильність і фінансову допомогу в ході університетської освіти.

Король Ян III Собеський затверджує ординацію львівського магістрату від 1687 року для місцевого цеху хірургів. Документ визначає правила прийому майстрів, встановлює їхню сталу кількість у шістнадцять осіб і забороняє єврейським хірургам лікувати християн.

Генеральний обозний Війська Запорозького Тиміш Носач повторює вимогу до влади Львова про негайну передачу артилерійського спорядження, зокрема посторонків, шор і кульбак. Він призначає Кропивницького та Футкевича для отримання спорядження, звинувачуючи магістрат у зволіканні.

Тиміш Носач, генеральний обозний Війська Запорозького, просить бурмистра та райців Львова швидко й справедливо стягнути записаний у книгах борг після покійного батька свого челядника Кібицького. Натомість за виявлену справедливість він запевняє міську владу у своїй вдячності та готовності віддячити взаємністю.

Генеральний обозний Війська Запорозького Тиміш Носач поновлює прохання до влади Львова про стягнення боргу з ув'язненого міщанина Дзюрдзя на користь челядника Якуба Кибицького. Він наголошує, що самого лише взяття боржника під варту недостатньо і необхідна повна сплата боргу.

Король Ян III Собеський підтверджує привілей Сигізмунда III Вази 1612 року, що містить затвердження статуту цеху львівських хірургів 1611 року. Документ регулює питання прийняття та екзаменування нових майстрів, прав удів, обов'язків підмайстрів та учнів, а також заборони неправомірної конкуренції з боку партачів.

Львівський суфраган Захаріаш Новошицький описує урочистий в'їзд нового архієпископа до Львова, численні бенкети для райців та вірмен, а також стан ремонтних робіт в архієпископській кам'яниці та суперечки всередині капітули. У листі він також просить Зімницького, який перебуває у Варшаві, придбати індійського сукна й повідомляє про стан здоров'я його дружини.

Король Ян III Собеський підтверджує привілей Владислава IV від 1638 року, що закріплює маєтності, межі володінь і вольності монастиря св. Миколая в Домашівському Борі. Крім того, монарх надає василіянам право щороку вільно обирати ігумена на руський Новий рік.

Б. Новосілецький домагається у руського воєводи Яна Яблоновського виплати обіцяних грошей за поступлені та заставлені маєтності. Він також повідомляє про консультації щодо інвентаря і просить свого покровителя не допустити його майнового розорення.

Папа Інокентій XI надає капітулі та капітульним канонікам митрополичого костелу у Львові індульт, який дозволяє постійно носити фіолетову велику капу (cappa magna) зі шлейфом і каптуром та рокету під час усіх публічних і приватних літургійних та капітульних функцій. Документ було внесено до капітульних актів зі схвалення львівського архієпископа Константина Ліпського.

Коронний метрикант Я. Л. Новицький повідомляє львівського райцю про запланований миротворчий з'їзд із поспільством у Конських під патронатом великого коронного канцлера та радить депутатові спершу прибути до Варшави для отримання документів. Він також просить адресата забрати призначені для нього речі від комісара рогатинської старостини.

Й. Л. Новицький дякує владі Львова за надіслані солодощі, які надійшли неушкодженими згідно зі специфікацією. Він висловлює готовність віддячити й виконати будь-які конфіденційні прохання магістрату.

Я. Л. Новицький повідомляє львівських райців про передачу великому коронному канцлеру листа з вимогами міста. Він зазначає, що для прийняття остаточних рішень необхідне додаткове, усне представлення справи канцлеру.

Я. Л. Новицький дякує владі міста Львова за пам'ять та надіслані солодощі. При цьому він заявляє про готовність віддячити своїми послугами.