Каталог джерел

Вільям Чалмер повідомляє купцеві Артуру Форбесу про передачу векселів правникові та оплату судового декрету задля примусового стягнення заборгованості з непоступливих боржників. Він також інформує про втручання Роберта Лоу та сповіщає про свій швидкий від'їзд із Любліна до Ґданська.

Стефан Чайковський повідомляє президента Львова про запізніле надходження судових документів, а також про високу вартість юридичних консультацій та проживання в Радомі. Він також попереджає, що отримання кондесценсії вимагатиме значних фінансових витрат, після чого сповіщає про свій швидкий від'їзд.

Стефан Чайковський підтверджує отримання 180 тимфів від львівського радника Ілашевича, призначених на радомську справу. Розписку складено у Львові у 1760 році.

Капітан фон Ціґлер, відряджений до Львова за наказом генерала фон Бісмарка для закупівлі припасів для царських військ, вимагає від міської влади надання просторіших шпихлірів. Він застерігає магістрат, що якщо закуплений провіант і фураж зіпсуються через тісноту в сховищах, повну відповідальність нестиме міська влада.

Капітан російської драгунії фон Ціґлер звертається до влади Львова щодо виконання наказу генерала Кейзера про передачу збереженого в мішках сіна. Він також звертає увагу на загрозу псування фуражу в разі зволікання.

Кшиштоф Цитваровський надсилає Артуру Форбесу боргове зобов'язання з порукою Доніка Аксетовича і просить надати в кредит партію сукна та інших тканин на суму 500 левкових талерів. Він зобов'язується сплатити борг до дня святого Якова 1688 року, заявляючи про отримання коштів від торгівлі волами.

Перед виїздом зі Львова священник К. Цєшковський звертається до проконсула Еляшевича з проханням про миролюбне та справедливе вирішення спору щодо ґрунту після його повернення. Він заявляє про готовність дійти згоди, водночас закликаючи зберігати спокій і утримуватися від ворожих дій підлеглих міській юрисдикції службовців.

Роберт Цєнь надсилає з Перемишля купцеві Артуру Форбсу суму 50 злотих, пояснюючи неможливість виплати більшої суми відсутністю торгів та розпорядженням свого пана. Він також повідомляє про спроби стягнути борг із Марка Давидовича Кшешовського.

Войцех Ценський вітає Яна Яблоновського з прийняттям командування над військом і бажає йому польної булави. Він також заявляє про готовність прибути на виклик до табору, пояснюючи можливе запізнення необхідністю зібрати провіант.

Войцех Ценський повідомляє Яна Яблоновського про отримані накази щодо концентрації хоругов під Щирцем та про труднощі з виступом у похід через невиплату воякам гіберни. Він просить запевнити у швидкій виплаті належних коштів і радить, щоб підстолина Яблоновська на час кампанії переїхала до Львова.

Францішек Цетнер дякує Яну Яблоновському за візит, що приніс розраду в жалобі, і просить його взяти участь у похоронних урочистостях, призначених на 30 березня у львівських реформатів. Про таку ж ласку присутності він звертається і до дружини адресата.

Людвіка з Цетнерів Потоцька звертається до президента Львова Яна Еліяшевича у справі міщанина Коха, якого козаки силоміць вивезли до Маріямполя, та закликає міську владу вжити правових заходів перед Скарбовою комісією. Авторка критикує бездіяльність магістрату, застерігає про загрозу безпеці всіх львів'ян і попереджає, що сповістить короля про недбалість очільників міста.

Александр Цетнер заступається перед владою Львова за свого брата, просячи про мирне врегулювання суперечки та виплату належних продовольчих стацій. Він наголошує, що через важкі часи вояки потерпають від голоду і без забезпечення не можуть вирушити до табору.

Александр Цетнер запевняє львівських райців, що після укладення угоди з його підрозділом їм не слід побоюватися збирання хліба військом. Він також повідомляє про втручання через свого поручника Поляновського та про намір переговорити з гетьманом.

Александр Цетнер закликає львівських райців видати призначене забезпечення для його хоругви, вказуючи на драматичне становище голодуючих солдатів. Він попереджає, що в разі подальшого ухиляння міста від повинностей справу остаточно вирішить гетьман.

Новий львівський староста Ян Цетнер повідомляє райців і мешканців Львова про заплановане на 1 червня 1676 року урочисте обіймання посади. Він звертається до них із проханням ушанувати урочистість в'їзду своєю присутністю, сподіваючись на їхню традиційну прихильність.

Белзький воєвода Ігнацій Цетнер дякує львівському магістрату за надіслані вітання з нагоди свята Воскресіння Господнього. Він висловлює взаємні побажання всім членам міської влади та запевняє у своїй незмінній прихильності.

Белзький воєвода Ігнацій Цетнер запевняє львівську владу у своїй підтримці міських постанов на сеймі та повідомляє про можливість безпечно витрачати кошти на очищення міста. Крім того, він рекомендує заслуги пана Барча, який активно обстоював інтереси Львова перед Скарбовою комісією.

Ольбрахт Худзенський звітує львівським райцям про перебіг судового процесу щодо пані Кампіанової та Ґросваєра, посилаючись на втручання Апостольського Престолу в питанні заповіту. Він також заявляє про готовність надалі самостійно представляти інтереси міста.

Якуб Хроновський перепрошує Мацея Гайдера за відсутність на родинному святі, пояснюючи це пізнім надходженням запрошення та хворобою дружини, у якої після подорожі стався викидень. Він висловлює жаль через затримку, передає запізнілі подарунки і висловлює найкращі побажання молодятам.

О. Томаш повідомляє руського воєводу про своє прибуття до Замостя, знесилення після прийому ліків та оборонні заходи, вжиті в маєтках через загальне занепокоєння. Він також згадує про труднощі з військом і запевняє адресата в повсякчасній молитовній пам'яті.

О. Томаш ТІ повідомляє руського воєводу про проблеми зі сплавом суден із майном, а також про затримку власної подорожі через негоду та поранення коней. Він сповіщає про швидкий виїзд із Замостя до Львова одразу після урочистостей на честь святого Станіслава Костки.

Автор передає руському воєводі супліку пані підскарбини від імені її брата референдаря, який скаржиться на руйнівний постій війська та просить про заступництво перед краківським каштеляном. Він також повідомляє про проїзд трибунальських депутатів через Замостя та про своє очікування на поліпшення стану доріг і заспокоєння настроїв перед виїздом до Львова.

Станіслав Хоментовський просить владу Львова виділити належні квартири офіцерам і воякам свого регіменту, який має стати гарнізоном у місті. Натомість воєвода висловлює вдячність і готовність надавати магістрату свою опіку та послуги.

Станіслав Хоментовський сповіщає руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про своє майбутнє вінчання з підканцлерянкою в Несвіжі. Він звертається з покірним проханням до адресата та його дружини вшанувати весільні урочистості своєю присутністю, запевняючи у незмінній вірності та готовності служити.

Марцін Хоментовський заступається перед руським воєводою Яном Яблоновським за свою сестру, подільську підкоморину, чиє Барицьке староство було зруйноване переходами та постоями військових хоругов. Він звертається з проханням узяти її під опіку та прихильно вислухати вирядженого до Яблоновського посланця.

Марцін Хоментовський заявляє про готовність поспішити на відновлення перемовин зі сконфедерованим військом після залагодження місцевих труднощів. Він пояснює питання підпорядкування ординансу на гіберну з добжинських маєтків і запевняє адресата у своїй відданості.

Кшиштоф Ходоровський запевняє львівських райців у своїй незмінній прихильності та готовності надати їм послугу. Він також повідомляє про відкладення на інший термін запланованої поїздки до Галича через справи, пов'язані з конфедерацією.

Князь Іван Хованський відмовляється припинити наступ московських військ без виразного царського наказу, однак гарантує королівським комісарам безпечний проїзд на переговори. Він також пояснює причини попереднього затримання польського посланця під час боїв за Берестейську фортецю.

Стефан Хмельницький звертається до львівських райців щодо повернення речей, переданих на зберігання його товаришем Стажицьким, які протиправно відмовляється віддати львівський міщанин. Він повідомляє про скерування пана Хоцимирського, який має задовольнити всі претензії кредиторів і забрати утримуване майно.

Станіслав Хмелецький висловлює Францішеку Глоговському святкові побажання та дякує за виявлені добродійства. Водночас він скаржиться на рідного брата адресата, який уникає повернення суми та виконання трибунальського декрету, змушуючи автора знову шукати справедливості в Трибуналі.

Ягнєшка Хмєльова запитує Анну Зімницьку про плани спільного паломництва до Ченстохови та просить попередити заздалегідь, щоб устигнути найняти візника. Вона також надає детальний розрахунок надісланих коштів за придбані товари та просить викупити речі, заставлені в пана Єзерського.

Ягнєшка Хмєльова просить Анну Зімницьку відіслати віз, а також припаси й особисті речі, поспіхом залишені у Львові, та купити китайку й оливу для черниць. Вона також торкається питання надсилання вина для пані докторової та поточних розрахунків і покупок.

Францішек Хвалковський повідомляє руського воєводу про те, що пан Стаміровський очікує на зустріч, про вісті із сеймику, пересування шведських військ та дипломатичні листи з Торуня. Також сповіщає про стан здоров’я львівського старости та фінансові питання, пов'язані з королевичами.

Францішек Хвалковський звертається до панцерного товариша Вольського з ґречним проханням узяти під опіку висланого пахолка й захистити його від кривди до прибуття до хоругви пана Семенського. Натомість за виявлену підтримку автор обіцяє пам'ять, вдячність і готовність віддячити послугою.

Францішек Хвалковський бідкається, що не має змоги особисто служити венденському хорунжому, тому виряджає до нього свого почтового з проханням про ласкавий прийом. Він запевняє в готовності приймати будь-які зауваження й напучення та висловлює бажання підтримувати постійне листування.

В. Хвалковський коротко пише синові Францішку, товаришеві панцерної корогви, докоряючи йому за відсутність листів, а також повідомляючи про зустріч із родичами та тяжку хворобу пані Карчевської. Він також передає вітання від домашніх та інформацію про поточні поштові справи.

Автор повідомляє синові про відступ саксонських і шведських військ із Великопольщі під Торунь та згадує нещодавню смерть підскарбія великого коронного Рафала Лещинського. Він також просить Францішека оточити братерською опікою молодшого родича Владислава, який прибуває, і влаштувати його на придворну службу.

Автор дякує синові Францішеку за надіслані листи й застереження, водночас просячи листуватися рідше через високу вартість пошти. Він також переказує поточні родинні новини, повідомляє про стан здоров'я близьких та про вирушення Казя й Владислава до Мальборка.

Якуб Калепінський повідомляє райцю Томаша Гордона про крадіжку коштовних оправ дзеркал та наповнення матраца, яку вчинив кравець, найнятий доглядачем його львівської кам'яниці. Просить вистежити винуватця, перевірити ремісників, котрі скуповують крадене срібло й кінський волос, а також звільнити з-під арешту дружину крадія.

Президент Нового Самбора Ян Функ звертається до магістрату Львова з проханням позичити міського ката для виконання смертного вироку щодо шляхтича, засудженого за вбивство, через відсутність екзекутора в Перемишлі. Натомість він відправляє посланця зі звичною оплатою в розмірі восьми польських злотих і засвідчує вдячність та готовність до взаємної допомоги.

Ув'язнений Ян Фридель звертається до президента Зєнкевича та всього львівського магістрату з покірним проханням про підтримку та прощення за його необачну втечу. Він благає про пораду й руку допомоги, які дозволили б йому безпечно повернутися до давнього уряду та реабілітуватися перед міською владою.

Якуб Максиміліан Фредро просить Войцеха Зімницького провести розрахунок заборгованості із золотарем Ґрюнвальдом на підставі контракту, що залишився після покійного брата, баківського єпископа. Він також передає лист до львівського архієпископа з проханням простити борг у сто злотих, узятий покійним.

Львівський каштелян Єжи Богуслав Фредро звертається до краківського каштеляна Фелікса Потоцького з проханням про допомогу в затриманні Марціна Васньовського, свого колишнього вихованця, засудженого Коронним трибуналом за замах на його життя. Фредро пропонує, щоб Потоцький написав приватного листа до свого родича, князя Януша Вишневецького, з метою відіслати злочинця, який служить у литовському війську, під якимось приводом до Львова, де його наздожене правосуддя.

Міхал Фредро заступається від імені лицарського кола перед львівськими райцями проти надмірного обкладання податками та обтяжливого постою послів у бідних галицьких передміщан. Він застерігає міську владу від здирництва збирачів податків і попереджає, що це питання буде порушено на найближчому сеймику.

Вільям Форбс надсилає із Замостя до Львова новорічні привітання Артуру Форбсу та просить його придбати і передати поштою один камінь доброї солоної риби. Водночас він запевняє, що поверне витрачені кошти зазначеному посередникові.

Вільям Форбс дякує кузенові Артуру за надіслану бочку соленої риби й просить його владнати розрахунок у Львові через Джона Арконговда. Лист завершується вітаннями від дружини та побажаннями всіляких гараздів близьким і друзям.

Вільям Форбс повідомляє свого кузена Артура Форбса про відправлення суми у понад 144 флорини через Джона Арконговда. Дякує за попередні добродійства і запевняє у своїй готовності до подальших послуг.

Артур Форбс звертається до Джона Мейтленда з проханням видати пред'явникові листа позначені номером 5 кошики, що знаходяться в його будинку.

Артур Форбс звітує про фінансові операції, виплати контрагентам і труднощі, пов'язані з пересиланням готівки під час пересування військ. Він також повідомляє про відправлення сукна та нюрнберзьких товарів, анонсуючи швидку торговельну зустріч у Кракові.