Каталог джерел

Адміністратор Львівської архідієцезії о. Стефан Мікульський звертається до львівського магістрату з проханням надати належні приміщення для новохрещених євреїв, які масово помирають у тісноті та крайніх злиднях. Він застерігає міську владу від загрози спалаху моровиці та Божого гніву, водночас обіцяючи щотижневу фінансову допомогу для недужих із церковних коштів.

Мартин Мілевський виправдовує свою відсутність нагальними справами своєї пані та надає львівським райцям процесуальну пораду в спорі про маєтності з Гинками з Ратища. Він радить викликати до суду пана Іваницького як спільника сторони відповідача на той самий термін, що дозволить успішно виконати судове рішення.

Марцін Мілевський повідомляє львівським райцям про перебіг справ у Коронному трибуналі в Любліні, зокрема про спір із Рахвалом та позов щодо звільнення Кіндфляйша. Він радить заявити про непідсудність земського суду щодо міської юрисдикції та інформує про наближення завершення трибунальської каденції.

Томаш Місевський повідомляє владу Львова про спадкові права своєї дружини Анни з Боргоні на майно покійної Анни Шумерової. Він просить призупинити передачу спадщини Вацлаву Словіковському чи іншим особам доти, доки він не надасть власні докази походження по прямій лінії.

Томаш зі Смілової Волі Місєвський вимагає від львівського магістрату відповіді у справі спадщини по покійній тітці своєї дружини, пані Шомеровій. Він наголошує на першочерговому законному праві дружини на це майно і попереджає міську владу про наслідки подальшого ігнорування його листів.

Атаназій Мйончинський заступається перед проконсулом і консулами Львова за пана Лавришовича, посилаючись на його заслуги та королівські рескрипти. Він просить не порушувати його прав на житло принаймні до часу найближчого сейму.

Луцький староста Атанасій Мйончинський звертається до бурмистра та райців Львова щодо затяжного судового процесу вдови по Злоторовичу, на що скаржився королю її брат. Він вимагає пояснити причини зволікання, а також швидко й справедливо завершити справу без потреби залучати монарха.

Луцький староста Атаназій Мйончинський звертається до волинського воєводи Яна Яблоновського як до свого головного покровителя з покірним проханням про заступництво перед краківським можновладцем. Він пояснює своє занепокоєння фінансовими справами, після чого відсилає за подробицями до усної розповіді вирядженого чашника.

Анастасій Мйончинський повідомляє волинському воєводі Яну Яблоновському, що докладний звіт про перебіг сеймика йому особисто перекаже подавець цього листа. Він також запевняє адресата у своїй довічній вірності та просить про подальшу прихильність.

Каєтан Млодецький висловлює вдячність львівському магістрату за підтримку його кандидатури на посаду препозита львівської катедри на випадок вакансії. Просить райців про офіційний запис прихильних до нього голосів до радницьких книг.

Львівський староста Ян Мнішек повідомляє львівських райців, що розгляд їхніх скарг на бургграфа відкладає до свого повернення з Варшави. Водночас він запевняє магістрат у підтримці міського кандидата на посаду товмача та у повазі до традиційних прав міста в цій сфері.

Юзеф Мнішек, староста сяноцький, засвідчує послух розпорядженням руського воєводи Яна Станіслава Яблоновського і торкається питання публікації та терміну сеймикового універсалу. До листування додає вияви поваги та братерської прихильності.

Юзеф Вандалін Мнішек звертається до влади Львова з вимогою змусити ґданського купця Якуба Ватсона сплатити борг яворівському купцеві Мошку Міхлевичу перед тим, як покинути місто. Він застерігає, що в разі бездіяльності магістрат сам понесе фінансову відповідальність.

Юзеф Вандалін Мнішек просить владу Львова надати вакантне міське пробоство львівському єпископу-суфрагану кс. Єловицькому. При цьому він запевняє у своїй вдячності та готовності зробити послугу магістрату в майбутньому.

Полковник Анджей Моджевський запевняє владу Львова, що краківський воєвода наказав своїй волоській корогві залишити передмістя, оскільки не має наміру домагатися справедливості коштом убогих мешканців. Водночас він пояснює, що справу щодо суперечки та образ з боку львівського старости й пана Самоцького передано на розгляд королівської комісії.

Якуб Ігнацій Моджевський надсилає президентові Львова судові акти у справі про залишення Брамки та призначений огляд на місці, інструктуючи про необхідність виготовлення та внесення до книг (облятації) копій і відсилання оригіналів до Варшави. Він також просить виплатити регентові належні 24 червоні золоті за здійснені записи.

Якуб Ігнацій Моджевський радить президентові Львова утриматися від правових кроків до понеділка з огляду на можливість мирного врегулювання справи підстаростою. Водночас він рекомендує підготувати матеріали для можливої протестації, висловлюючи надію на уникнення судового процесу.

Констанція Мондравичівна докладно нагадує історію судових спорів та сприятливих королівських декретів, які гарантують домініканкам права на маєток після Кампіанів. Вона вимагає від адресата якнайшвидшого відшкодування збитків на спірних землях під загрозою внесення офіційної протестації.

Львівський каштелян Антоній Морський дякує бурмистрові та раді міста Львова за надіслані вітання з нагоди минулих Свят. Він висловлює взаємні побажання процвітання Львову, а також міцного здоров'я та довгих років життя адресатам.

Львівський каштелян Антоній Морський дякує бурмистрові, райцям і всьому магістрату Львова за пам'ять та доброзичливі слова. У відповідь він висловлює міській владі щирі побажання здоров'я, Божих ласк і всілякого добробуту в прийдешньому Новому році.

Львівський каштелян Антоній Морський дякує владі Львова за пам'ять і привітання з нагоди Нового року. У відповідь він висловлює побажання Божого благословення, здоров'я та благополуччя для всього міста й усіх членів магістрату.

Львівський каштелян Антоній Морський дякує міській владі Львова за надіслані вітання та взаємно віншує з Новим роком. Він бажає райцям, місту та всій Вітчизні процвітання, Божих дарів і міцного здоров'я.

Львівський каштелян Антоній Морський дякує райцям і бурмистрам Львова за надіслані віншування з нагоди прийдешнього Нового року. У відповідь він запевняє у своїй незмінній приязні та навзаєм зичить усілякого благополуччя.

Коронний референдар Ян Анджей Морштин повідомляє владу Львова про призначення королевою дати його весілля з Катериною Ґордон на 27 квітня 1659 року. Він просить надіслати міського делегата на весільну урочистість, засвідчуючи свою постійну прихильність і готовність виявляти місту послуги.

Войцех Мульдорфус інформує свого шваґра Войцеха Зімницького про справи, пов'язані з виконанням тестаментних легатів і фундації мансіонаріїв, просячи водночас про новини зі Львова та Константинополя. Повідомляє також про влаштування довіреного йому студента в замостській школі та організацію його подальшого навчання.

Войцех Мясковський надсилає львівським райцям суму 1043 червоних золотих і дрібні монети, які належать коронному підканцлеру, з проханням видати квитанцію. Він звертається з проханням терміново передати ці гроші разом із листуванням до рук о. Тшебінського у Варшаві.

Михайло Нагродзький повідомляє владі Львова про внесення до Декретової канцелярії кандидатур міських комісарів у процесі з пані Бжуховською. До листа додає список комісарів, призначених протилежною стороною.

Михайло Нагродський повідомляє владі Львова про перебіг підготовки випису комісарського декрету у справі з пані Бжуховською, де враховано регента Бжозовського. Засвідчує подальшу готовність до послуг і висловлює райцям побажання успіху та одностайності.

Михайло Нагродзький повідомляє президента Львова про отримання виклику на асесорські суди, однак відкладає свій виїзд до проведення консультацій та отримання звісток із двору канцлера. Він сповіщає про хворобу декретового писаря і просить про умовне надсилання асигнати на дорожні витрати.

Михайло Нагродський інформує львівський магістрат про поточні судові справи, зокрема про баніцію Моратовичів та оплату контумації. Він також повідомляє про тривання асесорських судів під час перебування короля у Варшаві та закликає міських депутатів якнайшвидше прибути.

Єжи Габріель Нешпоровський дякує львівським райцям за виявлену йому за посередництвом пана Гречини прихильність і запевняє, що його попередній лист не був наслідком корисливості. Водночас він засвідчує свою незмінну відданість, дружбу та готовність служити місту.

Коронний метрикант Я. Л. Новицький повідомляє львівського райцю про запланований миротворчий з'їзд із поспільством у Конських під патронатом великого коронного канцлера та радить депутатові спершу прибути до Варшави для отримання документів. Він також просить адресата забрати призначені для нього речі від комісара рогатинської старостини.

Й. Л. Новицький дякує владі Львова за надіслані солодощі, які надійшли неушкодженими згідно зі специфікацією. Він висловлює готовність віддячити й виконати будь-які конфіденційні прохання магістрату.

Я. Л. Новицький повідомляє львівських райців про передачу великому коронному канцлеру листа з вимогами міста. Він зазначає, що для прийняття остаточних рішень необхідне додаткове, усне представлення справи канцлеру.

Я. Л. Новицький дякує владі міста Львова за пам'ять та надіслані солодощі. При цьому він заявляє про готовність віддячити своїми послугами.

Львівський суфраган Захаріаш Новошицький описує урочистий в'їзд нового архієпископа до Львова, численні бенкети для райців та вірмен, а також стан ремонтних робіт в архієпископській кам'яниці та суперечки всередині капітули. У листі він також просить Зімницького, який перебуває у Варшаві, придбати індійського сукна й повідомляє про стан здоров'я його дружини.

Генеральний обозний Війська Запорозького Тиміш Носач повторює вимогу до влади Львова про негайну передачу артилерійського спорядження, зокрема посторонків, шор і кульбак. Він призначає Кропивницького та Футкевича для отримання спорядження, звинувачуючи магістрат у зволіканні.

Тиміш Носач, генеральний обозний Війська Запорозького, просить бурмистра та райців Львова швидко й справедливо стягнути записаний у книгах борг після покійного батька свого челядника Кібицького. Натомість за виявлену справедливість він запевняє міську владу у своїй вдячності та готовності віддячити взаємністю.

Генеральний обозний Війська Запорозького Тиміш Носач поновлює прохання до влади Львова про стягнення боргу з ув'язненого міщанина Дзюрдзя на користь челядника Якуба Кибицького. Він наголошує, що самого лише взяття боржника під варту недостатньо і необхідна повна сплата боргу.

Альберт Носовський, який навчається в Кракові, висловлює новорічні вітання владі Львова та дякує за колишню щедрість і меценатство, що уможливили його навчання. Водночас він просить про подальшу прихильність і фінансову допомогу в ході університетської освіти.

Президент Львова Юзеф Кушинський передає райцям прохання комісара Львівської землі позичити сто червоних злотих із шеляжного податку на приїзд радомського писаря для виконання трибунальського декрету. Львівські райці висловлюють свої думки, здебільшого підтримуючи надання позики за умови належної поруки її повернення.

Станіслав Нущинський скаржиться владі Львова на євреїв з юрисдикції коронної хорунжини, які через надумані претензії до майна його дружини незаконно захопили з торгу його коней, сани та овес. Автор просить про офіційне втручання, подання маніфесту про насильство або накладення арешту на борги винуватців, аби змусити їх звернутися до судового розгляду справи.

Станіслав Нущинський скликає колег на термінову й конфіденційну нараду до ратуші на восьму годину, щоб запобігти несприятливим ускладненням із боку супротивника. З міркувань таємності автор планує викласти подробиці справи лише особисто під час засідання.

Самуель з Ободна Ободзінський звертається до львівського райці Мацея Гайдера з проханням про допомогу у справах, пов'язаних зі складанням рекогніції Теодором Мировицьким перед судом у Львові. Посилаючись на значну відстань між Білою Церквою та Львовом, він клопочеться про дотримання встановлених правових строків і прихильне вирішення справи.

Францишек Оброцький застерігає президента Львова щодо запланованого розміщення кількох сотень піхотинців генерала Карнау в приміських селах, що загрожує їхньому повному розоренню. Він закликає до термінового дипломатичного втручання перед командуванням та скерування міського синдика для відвернення небезпеки.

Великий канцлер литовський Марціан Корибут Огінський запрошує бурмистра, райців та магістрат міста Львова на урочистість свого весілля з панною канцлерівною коронною, призначену на 4 березня у Варшаві. Він запевняє гостей у належному прийомі та почестях, а також засвідчує свою прихильність і готовність робити послуги.

Підскарбій великий коронний Кароль Сєдльніцький звертається до влади Львова з проханням видати комісарові Дзьоловському групу євреїв, ув'язнених у міській ратуші за звинуваченням у карбуванні фальшивих тимфів в Олеську. Арештантів мають передати під конвой і перевезти до призначеного місця ув'язнення.

Петро Ожґа нагадує львівським райцям про обов'язок збору чопового з напоїв за період від січня до червня 1649 року, а також про необхідність передачі реєстрів і коштів орендареві. Згадує також про податкові труднощі та збитки, спричинені тривалою війною.

Пйотр Ожга надсилає владі Львова проєкт протестації проти скликання сеймика в час татарської загрози разом із незапечатаними листами до канцлера й регента для ознайомлення. Він також повідомляє про свій виїзд на зустріч із гетьманом у Підгайцях і посилається на усні домовленості з паном Контським.

Петро Ожґа висловлює радість із приводу можливості захисту міських привілеїв і радить львівським райцям щодо вибору зручного терміну та процедури оголошення універсалу у львівському та жидачівському ґродських судах. Він також повідомляє про відправлення листів до львівського судді та підсудка для координації дій.