Каталог джерел

Король Владислав IV підтверджує декрет Сигізмунда III від 1607 року у суперечці між жителями Замарстинова та владою Львова. Згідно з вироком, належні місту шарварки магістрат може замінити на повинності в замарстинівському фільварку (дворі), якщо їхній обсяг не перевищує міських обов'язків.

Король Владислав IV розглядає спір щодо неповерненого боргу між ґданським міщанином Матеєм Фіком та львівським вірменином Габріелем Бернатовичем і підтверджує привілей Сигізмунда Августа, який звільняє вірмен від підсудності комісарським судам. На цій підставі монарх передає справу на розгляд належному вірменському суду у Львові.

Король Владислав IV затверджує статут цеху голкарів у Львові, що визначає правила прийому майстрів та учнів, виготовлення шедевру (майстерштика), а також захист від конкуренції партачів і чужоземних купців.

Король Владислав IV надає місту Львову навічно право стягувати збір, знаний як штукове або вузлове, з товарів іноземних купців, продовжуючи дію привілею Сигізмунда III з метою підтримки зруйнованих міських фінансів. Із доходів від цього мита король також призначає 200 польських флоринів щорічно на користь львівських бурмистра та райців.

Кардинал Ян Александр Липський відповідає владі Львова на прохання про заступництво проти королівського декрету, який наказує допускати міщан східного обряду до міських урядів, заявляючи про своє клопотання перед коронним підканцлером.

Кардинал Ян Александр Липський повідомляє магістрат Львова про передачу підканцлеру коронному міського проєкту з метою схилити короля до скасування рескрипту, що допускає русинів до міських урядів, застерігаючи від занепаду торгівлі та зубожіння міста.

Король Владислав IV підтверджує документ міської влади Львова від 1425 року щодо викорчовування лісових земель, локації села Кульпарків та надання двох вільних ланів Павлу Ґольтберґу разом із визначенням вольниці та судової юрисдикції.

Александр Фелікс Ліпський сповіщає Яна Яблоновського про смерть свого дядька, познанського єпископа Станіслава Яна Вітвіцького, і просить про протекцію перед великим гетьманом коронним Станіславом Яном Яблоновським щодо вакантної військової хоругви.

Король Владислав IV Ваза підтверджує та схвалює документ про заснування та надання права патронату над шпиталем св. Лазаря на львівському передмісті, виданий провізорами та старшими Братства Вервиці Пресвятої Діви Марії.

Король Владислав IV Ваза затверджує та підтверджує артикули й устрій цеху кравців міста Львова на прохання цехових майстрів.

Король Владислав IV підтверджує володарям ланів на львівському передмісті Клепарів їхні давні права, концесії та набуті ґрунти. Натомість покладає на них обов'язок сплачувати давні чинші на користь міської лонжерії, відбувати шарварок у розмірі одного дня на місяць, звозити матеріали для ремонту мурів та сплачувати жовнірщину.

Король Владислав IV підтверджує мешканцям підльвівських сіл і передмість Брюховичі, Голоско та Клепарів давні права, міські надання та декрет короля Сигізмунда Августа від 1559 року. Натомість покладає на них обов'язок сплачувати традиційні чинші до міської каси, відробляти шарварок, виконувати повинності на ремонт міських мурів та сплачувати жовнірщину.

Король Владислав IV підтверджує мешканцям підльвівської Білогорщі давні права, надання магістрату та декрет Сигізмунда Августа від 1559 року, що гарантує спокійне володіння ланами. Документ водночас визначає їхні постійні обов'язки на користь міста: сплату давніх чиншів до лонгерії, повинність одноденного шарварку на місяць та несення військових тягарів.

Король Владислав IV дозволяє мешканцям Галицького передмістя у Львові насипати вали та звести шанці за проєктом Яна Блетнера, а також визначає засади нагляду й фінансування робіт. На цю мету він призначає відумерлу спадщину (кадуки), дозволяє вільне варіння пива й меду та зобов'язує шляхту й духовенство, які володіють маєтностями на передмісті, брати участь у витратах на будівництво.

Король Владислав IV видає автентичний випис декрету 1634 року у суперечці між львівським магістратом і Колегією сорока мужів, яка представляє поспільство. Справа стосувалася неподання фінансових звітів про міські доходи й видатки, а також занедбання ремонту оборонних мурів.

Король Владислав IV Ваза підтверджує охоронні листи, видані гетьманом Станіславом Конєцпольським, канцлером Томашем Замойським та воєводою Янушем Тишкевичем для вірменського священника Криштофа Глушковича. Крім того, монарх зараховує його до королівських сервіторів, надаючи йому торговельні привілеї та вилучаючи з-під міської юрисдикції.

Король Владислав IV підтверджує конвенту домініканців Божого Тіла у Львові привілей на стягнення мита в дідичному селі Костеїв, первісно наданий Казимиром Ягеллончиком взамін за відправлення богослужінь за польських королів. Документ також підвищує дотеперішню ставку мита на пів гроша.

Львівський архієпископ Станіслав Гроховський затверджує фундацію нової прелатури схоластика при митрополичій кафедрі у Львові, здійснену королівським секретарем Яном Каролем Чолганським і забезпечену маєтностями Чолгани, Белеїв, Велдіж та іншими в Жидачівському повіті. Акт визначає право патронату роду Чолганських герба Сас, утримання схоластика, месальні обов’язки, а також кошти на капітульного трибунальського депутата та річне поминальне богослужіння.

Король Владислав IV Ваза затверджує фундацію конвенту реформатів під посвятою св. Роха на передмісті Львова. Монарх звільняє належні ченцям ґрунти від усіх державних і міських повинностей, надаючи їм церковний імунітет на вічні часи.

Молдавський господар Ґеорґе Штефан надсилає Яношу Кеменю звістки з-під Жванця про втечі козаків, татарсько-польські відносини та копії воєнного листування. Він також торкається питань угорських військ, фінансових розрахунків і поточних справ.

Король Владислав IV Ваза затверджує акт фундації та забезпечення схоластерії при митрополичій кафедрі у Львові, здійсненої священником Яном Каролем Чолганським із маєтностей у Жидачівському повіті та підтвердженої архієпископом Станіславом Гроховським і львівською капітулою. Монарх навічно поширює на надані села церковний імунітет.

Король Владислав IV Ваза підтверджує магістрату міста Львова право на вічне стягнення споконвічного торгового збору, відомого як півміркове. Дохід від цього податку призначається на ремонт і будівництво оборонних мурів міста.

Любомирська з прикрістю пояснює Яну Яблоновському, що його прохання надійшло на день пізніше, через що презентації вже були віддані. Водночас вона запевняє адресата у своїй прихильності та готовності зробити послугу в майбутньому.

Король Владислав IV звільняє вірмен, які мешкають у межах міських мурів Львова, від усіх митних зборів на товари та гроші, що ввозяться до Королівства або вивозяться за його межі. Ця пільга має діяти за умови внесення перевезених товарів до митних реєстрів аж до остаточного вирішення справи вальним сеймом.

Король Владислав IV наказує львівським купцям сплачувати прикордонне мито з увізних товарів, скасовуючи вірменський паушальний збір у дванадцять кіп, водночас звільняючи міщан від дотеперішніх заборгованостей і підтверджуючи їхнє звільнення від внутрішніх мит.

Аудитор Апостольського палацу Кшиштоф Відман видає декрет у спорі між львівською катедральною капітулою та орденом домініканців щодо управління майном шпиталю св. Лазаря у Львові. Акт формально сповіщає сторонам ухвалу про скасування чинної інгибіції на основі апеляційної процедури.

Тинецький абат Станіслав Юзеф Любомирський скаржиться руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському на сваволю та спустошення, заподіяні в монастирських маєтках полком великого коронного підскарбія. Він просить адресата про заступництво та сприяння виведенню війська з абатства, посилаючись на заборону апостольської нунціатури й уже сплачену гіберну.

Єжи Домінік Любомирський просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про заступництво у справі зарахування волоської корогви до компуту та виділення їй леж. При цьому він запевняє у своїй вірності та покликається на давню приязнь між їхніми родами.

Єжи Домінік Любомирський просить Яна Станіслава Яблоновського про заступництво у справі звільнення його маєтностей від державних повинностей та субвенцій. Він також торкається поточних правових і майнових питань, зокрема протестації та справи старости.

Руський воєвода Станіслав Любомирський висловлює жаль із приводу кровопролиття, а також зневаги Львова та парафіяльної школи людьми, які вважають себе вищими за закон. Він запевняє міську владу у своїй підтримці та обіцяє розповісти про заподіяну їм кривду шляхті, що зібралася на прошовицькому сеймику.

Руський воєвода Станіслав Любомирський квапить львівську владу передати матеріали слідства під юрисдикцію підвоєводського уряду та негайно звільнити з-під арешту постраждалу жінку, щоб вона могла висунути обвинувачення проти кривдника. Він застерігає радників: якщо вони й далі блокуватимуть процес за відсутності формального позивача, він буде змушений відпустити на волю в'язня, якого утримують уже двадцять тижнів.

Руський воєвода Станіслав Любомирський повідомляє владу Львова про розмову з міським писарем та надсилає універсал і лист до старости. Наказує райцям ретельно підготуватися та підтримувати повну готовність.

Руський воєвода Станіслав Любомирський виряджає до бурмистра та райців Львова брацлавського підчашого Зелінського з метою обговорення питань, пов'язаних із підготовкою оборони міста в небезпечний час. Він зобов'язує міську владу порозумітися з посланцем і виконати його рекомендації задля спільної безпеки.

Руський воєвода Станіслав Любомирський радить владі Львова утриматися від поспішного спорудження блокгаузів до прибуття залоги, зазначаючи, що укріплення будуть зведені блискавично разом із приходом його піхоти. Натомість він наказує райцям зосередитися на накопиченні запасів продовольства, пороху, куль та шанцевого інструменту.

Руський воєвода Станіслав Любомирський надсилає бурмистрові та раді міста Львова запитуваний відкритий лист до передміщан. Водночас він сповіщає про свій швидкий приїзд до Львова з метою особистого наведення належного ладу.

Францішек Лупіс повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про зусилля, докладені в Парижі задля отримання картин від художника де Труа. Він пояснює, що через затягування роботи майстром і свіжість полотен не зміг особисто їх забрати, але сподівається, що їх надішлють з наступним транспортом.

Ян Лампрехт підтверджує Яну Станіславу Яблоновському передачу кореспонденції королевича Якуба Собеського та відправлення листів каштеляна краківського до Рима. Він також пояснює причини попередньої затримки листування, викликаної відправленням львівської пошти.

Ян Лампрехт повідомляє воєводу Яна Станіслава Яблоновського про відправлення його листа до Олави та обіцяє якнайшвидше передати відповідь. Він також сповіщає про відкладення наради в кардинала Михайла Радзієвського та радить звернутися за докладнішими новинами до черкаського старости.

Документ установлює вількер кравецького цеху у Львові, докладно врегульовуючи правила функціонування господи, сплати внесків, робочого часу та гігієни праці, дисципліни, а також допоміжної каси для підмайстрів і челядників. Підтверджує первинні статті 1491/1501 років та їхнє офіційне поновлення цеховими старшинами у 1646 році.

Лянцкоронський повідомляє руського воєводу Яна Яблоновського про незгоду шляхти зі шведською війною та ухвалення інструкції, яка наказує вислати послів до короля Швеції з вимогою залишити Курляндію. У листі він також коротко згадує про поточні кадрові справи та смерть Йоанни.

Гетьман Станіслав Лянцкоронський повідомляє львівським радникам про догану панові Яницькому та накладення арешту на його платню через кривди, завдані передміщанам. Він також закликає міську владу заготувати взимку матеріали, необхідні для весняного будівництва фортифікацій замку та Львова.

Станіслав Лянцкоронський повідомляє владу Львова про королівський наказ асигнувати десять тисяч злотих із чопового на міські фортифікації. Він сповіщає про свій швидкий приїзд, нараду з урядовцями та розпорядження орендареві невідкладно виплатити цю суму магістрату.

Гетьман Станіслав Лянцкоронський сповіщає про свій приїзд до Львова для наради щодо нагального будівництва міських оборонних укріплень. Він наказує райцям підготувати матеріали, відшукати затверджені королем плани та найняти інженера Делакву.

Король Владислав IV підтверджує привілей короля Казимира Ягеллончика від 1476 року, що надає монастирю Тіла Господнього отців-домініканців у Львові право збору мита з купецьких возів у селі Костеїв у Львівській землі.

Король Ян Казимир на коронаційному сеймі підтверджує конвенту домініканців при костелі Божого Тіла у Львові привілей короля Владислава IV, що містить трансумпти давніших надань Сигізмунда I, Казимира Ягеллончика, Владислава Ягайла та князя Владислава Опольчика щодо земельних маєтностей, монастирської площі, юрисдикції та мит.

Тереза Мадалінська, велюнська хорунжина, сповіщає руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про несподівану смерть свого чоловіка. Вона просить адресата та його дружину взяти її під опіку й пам’ятати про неї в її сирітстві та горі.