Каталог джерел

Михайло Рожицький скаржиться волинському воєводі на мостиського підстаросту та його дружину, закидаючи їм відмову у видачі дров, нищення будівель та переслідування його дружини. Він просить адресата про письмове дисциплінарне втручання щодо урядовця.

Флоріан Розвадовський повідомляє магістрат Львова про те, що переконав доктора Копінського призупинити розсилання офіційних повідомлень щодо комісії у справі Малехова. Він радить міській владі владнати суперечку шляхом приватного порозуміння, щоб уникнути збитків для міста та у гідний спосіб усунути першого комісара.

Антоній Ернст Розенау повідомляє Мацея Гайдера про переговори щодо сплати боргу та викупу застав у Львові, а також про чутки стосовно вступу доктора Вілька до духовного сану. Він запевняє адресата у своїй синівській відданості, просить про подальшу батьківську підтримку та передає вітання родині.

Шведський секретар військової комісії Ер. Роланд дякує львівським депутатам за намір подарувати йому турецьку шаблю під час сплати контрибуції в Ряшеві. Автор жалкує, що через від'їзд у гори проґавив нагоду особисто зустрітися та відповісти взаємною прихильністю.

Анджей Станіслав Рудзький повідомляє воєводу Яна Яблоновського про підготовку заїзду та кватир у Судовій Вишні перед сеймиком, а також про можливість винайняти маєточок каштеляна Фредра. Доповідає також про відправлення вина до Підкаменя та про труднощі з доставкою риби.

Анджей Станіслав Рудзький подає Яну Яблоновському детальний звіт про об'їзд пасік, збір зернових, ярмаркові ціни, а також про стан худоби й запасів вина в Мостиському старостві. До листа додається реєстр придаткових війтів (солтисів), які тримають вулики, разом із переліком очкового податку (десятини).

Томаш Саковський просить львівського писаря Войцеха Зімницького виклопотати у пана ксьондза легата листа з дозволом на прийняття священницьких свячень поза звичним часом, а також про звільнення від канонічних перешкод. Водночас він подає свої особисті відомості, зокрема вік і належність до єпархії, запевняючи про покриття всіх витрат.

Ян Сапега запевняє владу Львова у своїй відданості справі завершення міських фортифікацій та повідомляє про лист до короля з проханням надіслати інженера й виплатити кошти через підскарбія. Він звертається до райців із проханням якнайшвидше передати монархові доданий лист.

Сарді повідомляє руського воєводу про звістку, передану королю, згідно з якою Людовик XIV відмовився від втручання в польські справи та відкликав принца де Конті. Автор висловлює сподівання, що ця новина дозволить зміцнити мир у Речі Посполитій.

Сарді повідомляє Яна Станіслава Яблоновського про передачу кореспонденції та про папську аудієнцію старости, яка закріпила визнання короля в Римі. Він також згадує про клопотання щодо коштів для посла та про від'їзд королеви до Гури та Козеніц.

Сарді виправдовується перед Яном Станіславом Яблоновським за затримку з надсиланням газет, пояснюючи, що вони не надійшли поштою до Ґданська. Він також обіцяє передати листа жидачівському старості за найближчої нагоди.

Сарді повідомляє Яна Станіслава Яблоновського про особисте вручення його листа Флеммінгу та про відправлення кореспонденції до Рима. Він також сповіщає про відсутність згоди в Ловичі, де прибічники зловживають добротою короля.

Сарді повідомляє Яну Станіславу Яблоновському про надсилання газет, а також про прийняття англійського мирного посередництва імператором, царем і Венецією, щодо якого Польща досі не визначилася. Він також сповіщає про скоре прибуття британського посла Джорджа Степні та зазначає відсутність домовленостей щодо місця й часу проведення конгресу.

Реляція зі Щецина, яка інформує про від'їзд абата де Шатонефа до Парижа та про очікуване вигнання абата де Поліньяка за наказом короля Франції. Людовик XIV повністю полишив польські справи, натомість суперечку з Гданськом щодо відшкодування для Поліньяка має розв'язати король Данії.

Адресний аркуш листа Сарді, адресованого руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському у Львові.

Ксьондз Адам Сарновський заспокоює президента Львова, що король Ян III Собеський відправив настирливого прохача і готовий справедливо вислухати доводи міської влади. Він також запевняє, що надав монарху надіслані магістратом пояснення на захист міста.

Коронний референдар Станіслав Сарновський підтверджує отримання сьомої частини позики для короля та надсилає львівським райцям королівську асекурацію на повну суму семи тисяч злотих. Водночас запевняє у вдячності монарха та у власній готовності заступатися за місто.

Станіслав Сарновський дякує владі Львова за готовність підтримати королівську скарбницю позикою та повідомляє про призначення скарбового писаря для узгодження з орендарями мит умов її погашення. При цьому він наголошує на умові, щоб поточні доходи та королівські виплати не вираховувалися із забезпеченої суми.

Марцин Свежавський повідомляє владі Львова про стан міських справ, які ведуться у Варшаві, зокрема щодо прав руських ремісників та захисту привілеїв міста на підставі укладеного контракту. Він також підтверджує отримання переданої через синдика винагороди та засвідчує подальшу готовність надавати послуги.

Марцін Свежавський повідомляє Яна Зімницького про взяття до розгляду довіреної йому справи та попереджає про сплив остаточного строку для подання судових рішень і підтримання апеляції. Він просить якнайшвидше надіслати документи та кошти, необхідні для подолання перешкод.

Антоній Свідзінський вимагає від влади міста Львова негайного врегулювання належних йому фінансових претензій, уповноважуючи пана Фальковського отримати їх через свій від'їзд на сейм до Варшави. Натомість він пропонує підтримку інтересів міста на сеймі, водночас застерігаючи від наслідків у разі відмови у виплаті.

Войцех Свірзький звертається до бурмистра Львова з проханням стримати цеховиків від нападів на позацехового мечника, який мешкає в його садибі й не має коштів на вступний внесок до цеху. Автор нагадує, що регулярно сплачує чинш за міську землю, на якій розташована садиба, і просить залагодити цей конфлікт.

Ян Сєменський повідомляє владу Львова про направлення прохання про ласку до белзького старости та радить якнайшвидше домагатися підтримки у генерального регіментаря. Перед від'їздом до військового табору запевняє райців, що пам'ятатиме про справи міста.

Ян Семєнський дякує президентові Львова за побажання на Великий піст та повідомляє про кроки, зроблені для зменшення фінансового тягаря міста за січень. Він висловлює слова підтримки у знесенні негараздів і сповіщає про свій швидкий приїзд до Львова.

Ян Сєменський звертається до магістрату міста Львова з проханням надати вакантну після священника Вишньовського катедральну канонію отцю Пельчарському. Автор апелює до справедливості та покликається на багаторічні заслуги священнослужителя у митрополичій катедрі, а також на право патронату, належне міській владі.

Ян Сєменський закликає магістрат Львова надати письмове зобов'язання відзвітувати за легатом воєводи Матчинського, призначеним на очищення міських ровів, що дозволить зупинити судовий процес у Радомському трибуналі. Він нагадує про попередні податкові пільги, надані місту через його скруту, та радить врегулювати заборгованість із шеляжного податку на місці, у ґродському суді.

Ян Сєменський повідомляє магістрат Львова про призупинення позову в Радомському трибуналі у справі боргу після руського воєводи в обмін на надання надійного забезпечення (асекурації). Водночас він звинувачує міських райців в ухилянні від власних платежів і бездушному перекладанні податкового тягаря на найбідніших жителів.

Ян Сєменський підтримує клопотання священника Стриловського про вакантну львівську канонію після покійного священника Злоторовича, право надання якої належить львівському магістрату. Автор долучає своє заступництво до попередньої рекомендації белзького воєводи.

Юзеф Сераковський просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про дозвіл залишити при собі колишнього покоєвого, забезпечивши йому лише харчування. До прохання приєднується жінка з родинного оточення, заступаючись за слугу, якого колись цінував покійний.

Ельжбета Сенявська, яка представляє маєтності королеви-вдови Марії Казимири, подає магістрату Львова декларацію на дванадцять тисяч «полензовських заслуг», уступлену паном Брандтом як відшкодування за збитки в Калуському старостві. Авторка закликає якнайшвидше виплатити належні кошти, зобов'язуючись надати відповідну квитанцію.

Ельжбета Сенявська, яка завідує маєтностями королеви-вдови в Польщі, подає львівському магістрату декларацію на дванадцять тисяч поленсовських заслуг, призначених на відшкодування збитків у Калуському старостві. Вона звертається з проханням про якнайшвидше погашення заборгованості, гарантуючи видачу належних розписок.

Ельжбета Сенявська за підтримки чоловіка звертається до влади Львова щодо повернення шести римарських шкір, безпідставно вилучених у жовківського міщанина тамтешніми гарбарями. Вона просить розпорядитися повернути товар панові Анулевичу, посилаючись на колишню прихильність магістрату та обіцяючи вдячність.

Ельжбета Сенявська звертається до президента та магістрату Львова з проханням прийняти до міської громади сина покійного пана Ріокура, родиною якого вона опікується. Вона наголошує на чеснотах кандидата й висловлює свою вдячність міській владі за успішне вирішення справи.

Ельжбета Сенявська звертається до президента та магістрату Львова з проханням заблокувати плани кармелітів босих, які мають намір зайняти та замурувати публічну дорогу на Краківському передмісті. Вона наголошує, що цей тракт забезпечує зручний під'їзд до новозбудованого монастиря капуцинів, а його перекриття було б протиправним і шкідливим для міських валів.

Ельжбета Сенявська дякує львівському магістрату за колишню прихильність і засвідчує свою подальшу підтримку у справах міста. Вона повідомляє про своє звернення до чоловіка та коменданта Львова щодо зруйнованої громадської дороги, закликаючи міську владу довести цю справу до успішного завершення.

Миколай Єронім Сенявський доручає львівському райці Янові Зиверту розподілити 500 польських злотих, наданих із ласки королеви на викуп ув'язненої за борги Кшиштофової Бочковської. Половину суми належить виплатити військовому стражникові, а другу половину передати самій боржниці.

Гіларій Сіньйо звітує про вручення листів канцлеру та переказує його невдоволення через відсутність відповіді щодо квитівок. Він також інформує про перебіг судових справ у магдебурзькому суді та сповіщає про своє швидке повернення до Львова.

Антоній Сікорський дякує львівському магістрату за надіслану через візника діжечку риби. Він також складає від імені свого патрона подяку за дарунок риби, переданий до панської кухні.

Антоній Сікорський підтверджує отримання трьох цебриків риби, привезених зі Львова візником Лещинським, та повідомляє про їхній розподіл між своїм патроном, підканцлером коронним і собою. Від імені свого зверхника та власного висловлює магістрату вдячність за отриманий дарунок.

Антоній Сікорський квапить львівський магістрат терміново оформити та надіслати свідоцтво, про яке безупинно нагадує прусський міністр Бенуа. Він просить переглянути попередній лист разом із додатком і задовольнити прохання, аби уникнути подальших обтяжливих нагадувань.

Антоній Сікорський дякує магістрату Львова за дарунок — балійку риби, а також переказує подяку від імені свого патрона. Крім того, він повідомляє про доставлення другого цебра риби підканцлеру коронному.

Аудитор апостольської нунціатури Паоло Луїджі Сільва запевняє представника львівського магістрату в докладанні зусиль у дорученій йому справі та в пильнуванні того, щоб не було порушено міську юрисдикцію. Він також заявляє про повну готовність і надалі допомагати владі міста Львова.

Львівський архієпископ Ян Скарбек звертається до президента та магістрату Львова з проханням зупинити страту й дарувати життя засудженому на смерть в'язневі, посилаючись на великодній час та християнське милосердя. За порятунок наверненого засудженого ієрарх висловлює міській владі свою вдячність і готовність до взаємних послуг.

Архієпископ Ян Скарбек рекомендує львівському магістрату кандидатуру кс. Чарковського на вакантну катедральну канонію після померлого кс. Русінського. При цьому він посилається на давніші прецеденти та роз'яснює питання папських булл, які регулюють заміщення бенефіцій.

Писар магдебурзького суду Ігнацій Скварчинський відкидає звинувачення пана Єнджейовського щодо незаконного стягнення зборів та відмови у видачі судових актів, просячи адресата про підтримку й протекцію. Він також повідомляє про неправомірні дії королівської комісії у справі спадкоємців Вєжбицьких, до чого свою дописку додає Й. К. Сольський.

Павло Скотницький заявляє раді міста Львова про готовність особисто прибути до міста, якщо в цьому буде потреба. Він просить про термінову відповідь через спорядженого посланця, чи є його присутність необхідною, оскільки в іншому разі має намір вирушити безпосередньо на Підгір'я.

Делегати повідомляють міську владу Львова про своє прибуття до Варшави попри труднощі на заставах, а також про заходи перед коронними можновладцями й асесорами задля захисту міської юрисдикції. Вони сповіщають про проведену правничу нараду, сподівання на якнайшвидший розгляд справи та просять надіслати відомості щодо місії пана Дрешля.

Я. Скшетуський відкидає звинувачення львівської влади щодо незаконного захоплення міського валу і пояснює, що поставив паркан біля свого маєтку винятково для захисту схилу від осипання. Він висловлює готовність перенести огорожу відповідно до меж придбаної власності, щойно магістрат здійснить їх офіційне розмежування.

Я. Скшетуський звертається до влади Львова з проханням якнайшвидше призначити через підканцлера комісію для розслідування висунутих проти нього претензій. Він висловлює бажання якнайскоріше відбілити своє добре ім'я та відновити давні дружні взаємини з магістратом.

Ян Скшешовський звертається до президента Львова зі скаргою на сваволю міського слуги у маєтностях сілецького старости та просить звільнити безпідставно заарештованого підданця. Водночас він запевняє в готовності доправити його до суду на кожну офіційну вимогу міської влади.