Каталог джерел

Король Сигізмунд III Ваза сповіщає магістрат Львова про невдалий замах на своє життя, вчинений Михайлом Пекарським, запевняючи, що зазнані поранення не загрожують його здоров'ю. Він наказує оголосити цю звістку мешканцям міста, щоб запобігти поширенню неправдивих чуток і можливим заворушенням.

Король Владислав Ягайло на прохання Івана із Зубри переводить його село Зубру з польського права на магдебурзьке. Документ вилучає жителів села з-під юрисдикції королівських урядників і надає повноту судової влади місцевому війтові (сольтису).

Король Сигізмунд III Ваза повідомляє про свій приїзд до Львова під час воєнного походу й наказує міській владі виділити супровід для королівського квартирмейстера. Водночас він забороняє міщанам приймати на постій і складувати припаси сановників без відома посланця монарха.

Після скарги членів міської громади та пояснень магістрату король наказує залагодити суперечки, дотримуватися привілеїв, декретів і третейських рішень. Доходи, надані місту нещодавнім привілеєм, мають служити спільному благу, а не приватній вигоді.

Волоський воєвода Мірча дозволяє купцям зі Львова, Польщі та Литви вільно торгувати у своїх володіннях після сплати належного мита. Дозвіл поширюється на обіг товарами із суворою забороною вивезення срібла.

Король Сигізмунд III Ваза відповідає на супліку львівських міщан, визнаючи їхні скарги достатньо роз'ясненими міським урядом. Він закликає владу міста та поспільство зберігати спокій і згідно дотримуватися чинних привілеїв, декретів і давніх звичаїв.

Король докоряє Львову за ненадіслання представників до сеймової комісії з встановлення цін. Аргументи, викладені в листі, належало представити через делегатів. Окремо запевняє про нагляд комісарів за поведінкою жовнірів і наказує владі дбати про безпеку міста.

Король призначає майно померлого бездітним слюсаря на завершення будівництва ратушної вежі. Вимагає використати кошти для загального добра і скласти звіт перед комісарами.

Король Сигізмунд III Ваза закликає белзького каштеляна Станіслава Жоравінського врегулювати межову суперечку між його маєтностями та містом Львовом. Він наказує йому, згідно з трибунальським декретом, посприяти беззбитковому та справедливому розмежуванню спірних земель.

Король отримує часті скарги львівських міщан на старосту Станіслава Боніфація Мнішека. Перш ніж приступити до виконання сеймових і задвірних декретів, він просить єпископа Ахація Гроховського наставити старосту та схилити його до згоди з містом, зі збереженням і примноженням міських вольностей згідно зі щойно наданим привілеєм.

Гнєзненський архієпископ Миколай Тромба як третейський суддя розв'язує майнові та правові суперечки між плебаном львівського парафіяльного костелу Яном Русином і радою та громадою міста Львова. Угода регулює взаємні фінансові претензії, участь у зведенні міських мурів та обов'язки, пов'язані з утриманням костелу.

Король наказує магістрату Львова пильно дотримуватися монетних універсалів. Він згадує євреїв, шотландців та інших осіб, що займаються грошовим промислом, яким заборонено всупереч законам обертати червоні золоті й талери або скуповувати їх для вивезення. Забороняє ввезення та збут указаної іноземної монети. Уряд має невідкладно карати винних; за недбалість або потурання порушенням відповідальність покладається на саму міську владу.

Король Владислав Ягайло надає місту Львову та його міщанам землі й ліси навколо міських ланів, звані обшарами, разом з усіма приналежностями та прибутками. Натомість міщани зобов’язуються постійно дбати про розбудову, укріплення та прикрашання міста.

Король Сигізмунд III Ваза інструктує свого посла Адама Кисіля перед повітовим сеймиком у Житомирі. Він закликає його схилити тамтешню шляхту до згоди з іншими воєводствами та до дій задля порятунку Вітчизни перед лицем нагальної державної потреби.

Документ є нотаріальним інструментом, складеним нотаріусом Альбертом із Падви за наказом львівського архієпископа Яна з Ряшева на прохання алтариста Августина Каменера. Містить трансумпт привілею райців міста Львова від 1399 року про фундацію та забезпечення вівтаря Десяти тисяч мучеників і святих дів у львівській катедрі.

Король очікує мирного залагодження суперечок між доктором Мартином Кампіаном, членом львівського магістрату, та урядами й приватними особами. Сторони мають спільно призначити доброчесних міщан, які приведуть справу до згоди без порушення прав міста. Король також повідомляє про окремий лист до львівського архієпископа.

На прохання русинів-уніатів та неуніатів король призначає генеральний синод у Львові на 28 жовтня 1629 року. Міська влада має гарантувати учасникам безпеку, запобігати заворушенням, співпрацювати з королівським посланцем і допомагати київському митрополитові. Їй належить завчасно визначити кватири та місця перебування для духовенства й решти учасників.

Король розглядає скаргу міщан Львова на люстраційних комісарів, які під приводом нової кварти накладають раніше невідомі тягарі та обов'язки на користь замку. Він роз'яснює, що люстрації підлягають маєтності старост і орендарів, а не міська власність та її доходи. Король наказує скасувати неправомірні обтяження або пояснити причини їхнього накладення, нагадуючи про попередні застереження.

Король реагує на скаргу львівських міщан щодо нових повинностей, внесених до люстрації. Він наказує не обтяжувати купців і ремісників понад закон, а також вилучити такі записи, попри те, що витяги з них уже видано старості.

Король дозволяє використати готівку з депозиту київського воєводи для покриття нестачі коштів на військо. Видача потребує забезпечення з боку комісарів та згоди коронного підкоморія як опікуна; коштовності та решта речей мають залишитися в депозиті.

Королевич приймає зброяра Станіслава Солтисовича до своїх слуг. Просить про прихильність міської влади, дозвіл на додатковий заробіток із шинкування та зниження чиншу за міську шліфувальню, роботу якої зупиняють спускання ставу, нестача води й ремонт греблі.

Королевич наказує видати Станіславу Казановському дві довірені місту гармати, просить про короткострокове позичення 200 ядер і потрібної кількості пороху, а також про допомогу в транспортуванні.

Войцех та Станіслав із Сулимова засвідчують отримання від львівських райців і міщан 30 гривень відшкодування за побиття та завдані рани, присуджених за вироком третейського суду під головуванням львівського архієпископа Яна. Укладачі зобов'язуються відмовитися від будь-яких подальших претензій до міста та зберігати вічний мир.

Король Владислав IV інструктує комісара щодо прикордонних переговорів із Московією, наказуючи виявляти непохитність перед вимогами московської сторони й водночас розважливість, щоб не загострювати суперечок до весни. Він також звертає увагу на проблему свавільного захоплення спірних урочищ, що давало московській стороні привід висувати скарги й погрози.

Король наказує старості надати деревину з лісів староства на палісади та рогатки. Він вимагає дієвої допомоги магістрату в збиранні внесків на фортифікацію також із мешканців шляхетських і духовних будинків.

Король Владислав Ягайло на прохання люблінського архідиякона Станіслава Ерпісски переводить село Годовицю, що належить до львівської пребенди св. Івана, з польського та руського права на німецьке магдебурзьке право. Документ надає жителям імунітет від судів земських урядників та визначає межі юрисдикції війта (сольтиса).

Король наказує повернути львівським євреям товари, привезені на ярмарок і вилучені магістратом, який не дочекався вирішення спору. До винесення вироку забороняє перешкоджати їхній торгівлі.

З огляду на загрозу з боку ворогів король виряджає до Львова артилерію зі спорядженням. Він просить про тимчасове зберігання пороху, ядер і спорядження в міському арсеналі, а також про виділення ділянки під власний арсенал згідно з планом Павла Гродзицького.

Король Владислав Ягайло дарує місту Львову зруйновану королівську лазню разом із ділянкою в обмін на щорічний чинш у розмірі 20 гривень. Крім того, він дозволяє райцям і місту зводити наступні лазні на праві власності без обов'язку сплачувати з них будь-які збори на користь монарха.

Король Владислав IV наказує владі Львова затримувати та арештовувати будь-які транспорти селітри, що вивозяться всупереч чинному законодавству й без королівського дозволу. Товар має залишатися під міською вартою аж до надходження подальших розпоряджень монарха.

Король Владислав Ягайло підтверджує привілей короля Казимира Великого від 1360 року для міста Львова, скасовуючи дотеперішнє правило рівного поділу майна після смерті чоловіка та запроваджуючи нові, детальні правила спадкування і зречення прав на добра між подружжям та їхніми родичами. Документ регулює правові питання щодо віна, привінку, поділу рухомого й нерухомого майна, а також процедури зречення майна перед гаєним судом.

Король рекомендує надати допомогу августинцям, які придбали ділянку колишнього монастиря черниць св. Катерини Сієнської за Галицькою брамою. Він вказує на отриману згоду архієпископа і просить про підтримку з боку міста та відсутність перешкод у будівництві.

Папський нунцій Петро Вольфрам затверджує третейський вирок перемишльського єпископа Матея, що врегульовує спір щодо парафіяльних прав і доходів між плебаном Іваном Русином та львівськими монастирями домініканців і францисканців.

Король переказує скаргу євреїв із передмістя на напади студентів та інших свавільних осіб, пограбування будинків, товарів і грошей. Наказує магістрату забезпечити порядок і зразково покарати винних.

Король Владислав IV Ваза напоумляє львівський магістрат у зв’язку зі скаргою тамтешніх вірмен, чиї права та привілеї, надані монархами, зазнають утисків. Він наказує міській владі непорушно зберігати вірменські свободи, а також утриматися від завдання їм будь-якої шкоди та створення перешкод.

Король Владислав Ягайло на прохання Влодка переводить його село Вербіж у Щирецькому повіті з польського та руського права на німецьке середське право. Документ звільняє мешканців села з-під юрисдикції королівських урядників і надає сольтисові повноту судової влади.

Місто має відправити до Варшави на 27 травня 1643 р. представників, які знаються на вартості іноземних товарів. Вони нададуть допомогу сеймовій комісії, що співпрацює з підскарбіями при встановленні цін.

Король засуджує виплату викупу за місто коштом маєтків відсутніх міщан. Він наказує розподілити витрати відповідно до достатку кожного й повернути майно Миколаю Боїму, наголошуючи, що питання конфіскації належить виключно до юрисдикції королівського суду.

Король Владислав Ягайло підтверджує трансумований документ львівських лавників щодо дарування фільварку Голоско Катериною Циммерман своєму чоловікові Янушкові Тлумачу. Крім того, монарх надає Янушеві та його наступникам королівську пустку над річкою Брюховицею та сусідні луки.

Король Ян Казимир висловлює здивування з приводу покарання ломжинського старости міською владою Львова за розтрату. Він повідомляє про надання йому залізного листа (ґлейту) та наказує магістрату відрядити до Любліна уповноважених для взаєморозрахунків і видачі квитанції.

Король Владислав II Ягайло надає львівському архієпископу Яну Жешовському та Львівській катедрі села Радшин і Здутин у Львівській землі на праві вічного володіння. Документ установлює вічне володіння та управління цими маєтностями з усіма приналежностями й прибутками.

Домініканці придбали будинок біля монастиря і хочуть з'єднати його з монастирським муром. Король вимагає від міста згоди, аргументуючи це тим, що добровільний дозвіл не порушить його привілеїв.

Король Ян Казимир наказує львівському підкоморію Петру Ожзі змусити орендаря Іцька негайно виплатити львівському магістрату 10 000 злотих із чопового податку. Монарх зазначає, що попри попередній рескрипт місто досі не отримало належних йому грошей.

Король Владислав Ягайло надає львівському міщанинові та збирачеві подимного податку Яншкові Толмачу та його спадкоємцям суконну комору у Львові з правом торгівлі та стриження (краяння) сукна. Крамницю звільнено від сплати щорічного чиншу до королівської скарбниці.

Король Ян Казимир доручає воєводі Станіславові Лянцкоронському очолити комісію, яка має прийняти від львівських міщан звіт щодо чопових коштів, призначених на фортифікації. Водночас монарх звільняє жителів Львова та підпорядкованих йому маєтностей від обов'язку виставляти піхоту на посполите рушення, наказуючи залишити людей на місці як міську залогу.

Король Ян Казимир дякує владі Львова за вірність короні та обіцяє відшкодування за зазнані воєнні збитки. Він також доручає організувати разом із губернатором зимовий одяг для дислокованих вояків, запевняючи про повернення витрачених коштів із державної скарбниці.

Перемишльський єпископ Ян разом із капітулою звільняє та квитує львівських райців і міщан від сплати боргу, взятого в покійного єпископа Матея, з огляду на передачу цих коштів безпосередньо королю Владиславу Ягайлу. Видавці грамоти зрікаються будь-яких подальших фінансових претензій і визнають попередні боргові зобов’язання нечинними та анульованими.

Король Ян Казимир наказує владі Львова організувати перевезення трьохсот залишених у місті списів та доправити їх до Любліна. Детальнішу інформацію щодо перевезення зброї та належних до неї прапорців має надати Криштоф Бернатович.

Міська влада, цехмістри та все поспільство Львова складають омаж і присягу на вірність королю Владиславу Ягайлу, а після його смерті — його синові Владиславу або дочці Ядвізі. Вони також зобов'язуються коритися королеві Софії та великому князю Вітовту як призначеним опікунам малолітнього королевича.

Король дякує Львову за опір військам семигородського воєводи та просить про позику в 100 000 злотих. Заставою мають стати митні доходи, взяті в оренду; подробиці повідомить підскарбій.