Каталог джерел

Краківський війт і лавники на прохання львівського писаря Павла Щербича посвідчують чинний у Кракові звичай обрання колегії сорока мужів, до якого апелював королівський декрет для Львова. Згідно з краківською практикою, двадцятьох членів обирають цехмістри з-поміж купців, а ще двадцятьох визначають купці з-поміж цехової старшини за участі одинадцятьох лавників.

Документ трансумує та підтверджує сеймовий вирок короля Стефана Баторія, що вирішує суперечку між владою міста Львова та львівським старостою Миколаєм Гербуртом. Король обмежує кількість ремісників під старостинською юрисдикцією, забороняє утримувати шинки й заводити новий торг на підзамчому передмісті, а також підтверджує давні привілеї міщан щодо торгівлі сіллю та рибою, звільнення від мит і торгових зборів, а також випасу худоби й користування королівськими лісами.

Король Стефан Баторій затверджує статут цеху столярів у Львові, наданий у 1562 році міською радою, що містить двадцять три статті, які регулюють організацію ремесла, навчання професії та права майстрів і челядників. Водночас монарх зрівнює львівський цех столярів у правах із краківським цехом та забороняє партачам і позацеховим ремісникам займатися ремеслом і продавати вироби в місті та його околицях.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує десять статей статуту львівського цеху хірургів, які визначають, зокрема, правила здобуття майстерства, ведення практики, права вдів, а також оборонні та медичні обов'язки перед містом. Крім того, він наказує владі Львова допускати хірургів до міських засідань і нарад під загрозою значного грошового штрафу.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський затверджує пожертву 400 польських злотих, здійснену Габріелем Розеном із Рожнова на користь препозита та мансіонаріїв Львівської катедри. Фундацію було забезпечено у формі щорічного видеркафового чиншу в сумі 24 злотих на кам'яниці львівського аптекаря Ієроніма Ведельського в обмін на відправлення богослужінь і мес за душу жертводавця.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує привілей Стефана Баторія 1576 року, що трансумує документ Сигізмунда I Старого 1533 року для цеху кравців у Львові. Акт регулює устрій кравецького братства, питання зборів, майстерських іспитів, а також захист від позацехових ремісників.

Король Сигізмунд III Ваза роз'яснює привілей Стефана Баторія, уточнюючи правила торгівлі сукном, шинкування напоїв та ліміт дозволених вірменських ремісників у Львові. Документ підтверджує права обох націй на торгівлю, визначаючи вірменам межі кравецької, шинкарської та ремісничої діяльності під загрозою грошового штрафу.

Король Сигізмунд III Ваза вирішує спір між міською владою та вірменською громадою у Львові, встановлюючи ліміт спадкових вірменських будинків у сімдесят три та виключаючи з цього підрахунку церковні будівлі й шпиталь. Крім того, він наказує вірменам упродовж року перепродати будинки біля Ринку та крамницю католикам за умови відшкодування витрачених сум, забороняючи їм подальші трансакції в межах Ринку.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський затверджує статути й порядок богослужінь колегії мансіонаріїв львівського митрополичого костелу, що визначають їхні літургійні обов'язки, правила спільного життя та покарання за провини. Він також надає їм право ухвалювати подальші приписи за погодженням з ординарієм.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує угоду, укладену між міською радою та громадою Львова у справах управління фінансами, міських прибутків, порядку обрання і вакансій райців та торговельних прав. При цьому монарх вносить застереження щодо частоти зборів поспільства, контролю ввезених товарів та прав райців, які складають повноваження.

Львівський архієпископ Ян Замойський затверджує нову фундацію пребенди шостого мансіонарія при Львівській катедрі, встановлену аптекарем Мацеєм Ясліковським та його дружиною Мартою з Пайончків. Утримання мансіонарія забезпечено на половині кам'яниці Пайончковської у Львові сумою 400 польських злотих із річним видеркафовим чиншем у розмірі 24 злотих.

Львівська митрополича капітула затверджує третейське рішення, що вирішує суперечку між колегією катедральних вікаріїв та столярем Мельхіором Тершовичем за ґрунт Ставінське біля Краківської брами у Львові. Документ закріплює за вікаріями верховну власність, а за Тершовичем — право емфітевзису в обмін на щорічний чинш і зобов’язання збудувати два будинки.

Король Сигізмунд III Ваза затверджує подані йому цехові артикули братства котлярів із Галицького передмістя у Львові, що регулюють засади організації цеху, релігійні обов'язки, прийом учнів і підмайстрів (товаришів), права вдів, ремісничі стандарти та дисциплінарні покарання. Записи на звороті вказують на облату документа у львівських гродських актах, а згодом на його скасування через отримання без відома магістрату всупереч королівському декрету.

Документ встановлює стипендійну фундацію львівського каноніка Адама Лаврентія Лоєцького, засновану на щорічному видеркафовому чинші в 119 флоринів, забезпеченому доходами міста Львова, призначеному на навчання в Краківській академії двох убогих юнаків зі Львова. Вона визначає розмір виплат для студентів та їхнього університетського прецептора, покладає на стипендіатів молитовні обов'язки та призначає провізорів, які наглядатимуть за вічним функціонуванням запису.

Львівський райця Юрій Боїм разом із дружиною Ядвігою та родиною призначає суму 2100 флоринів, забезпечену на львівських кам'яницях, на утримання заснованої ним каплиці Пресвятої Трійці та Страстей Господніх біля катедрального цвинтаря у Львові. Документ визначає право патронату, правила управління фондом, обов'язки чотирьох священників на чолі зі сеньйором, порядок богослужінь і право поховання.

Король Сигізмунд III Ваза затверджує угоду, укладену перед королівськими комісарами між магістратом і поспільством трьох націй міста Львова щодо сплати міських боргів. Документ визначає розподіл фінансових обтяжень на суму понад 35 тисяч флоринів, а також строки сплати окремих часток із доходів і маєтностей міста.

Райці міста Львова вносять до своїх міських актів документ препозита белзького шпиталю кс. Мартина Стриковського про встановлення пребенди при шпитальному костелі в Белзі, забезпеченої, зокрема, на львівських кам'яницях та маєтностях під Белзом. Фундатор передає право патронату над цією пребендою після своєї смерті львівському магістрату.

Король Владислав IV підтверджує контракт емфітевтичного права, укладений у 1632 році між міською радою Львова та старшиною тамтешньої єврейської громади Ефраїмом Гомбрихтом. Угода стосується вічної оренди двох занедбаних міських нерухомостей — колишньої стайні (Маштарні) та воскобійні (Капниці) — в обмін на щорічний чинш у розмірі 600 польських флоринів, що сплачується на користь міста.

Король Владислав IV підтверджує давні привілеї польських монархів та статутні артикули цеху шевців міста Львова, що регулюють правила заняття ремеслом і обмежують діяльність партачів.

Король Владислав IV Ваза підтверджує та схвалює документ про заснування та надання права патронату над шпиталем св. Лазаря на львівському передмісті, виданий провізорами та старшими Братства Вервиці Пресвятої Діви Марії.

Документ засвідчує прийняття Миколая Байдуловича, вірменина родом із Сучави, до міського права Львова після складання присяги на вірність королю та місту. Міські райці звертаються до митників із проханням шанувати його міщанський статус та звільнити його разом із товарами від сплати будь-яких мит, зборів та оплат.

[Польською; переклад очікується] Król Władysław IV Waza zatwierdza akt fundacji i uposażenia scholasterii przy katedrze metropolitalnej we Lwowie, dokonanej przez księdza Jana Karola Czołhańskiego z dóbr w powiecie żydaczowskim, oraz potwierdzonej przez arcybiskupa Stanisława Grochowskiego i kapitułę lwowską. Monarcha włącza nadane wsie do immunitetu kościelnego na wieczne czasy.

Король Владислав IV звільняє вірмен, які мешкають у межах міських мурів Львова, від усіх митних зборів на товари та гроші, що ввозяться до Королівства або вивозяться за його межі. Ця пільга має діяти за умови внесення перевезених товарів до митних реєстрів аж до остаточного вирішення справи вальним сеймом.

Король Владислав IV наказує львівським купцям сплачувати прикордонне мито з увізних товарів, скасовуючи вірменський паушальний збір у дванадцять кіп, водночас звільняючи міщан від дотеперішніх заборгованостей і підтверджуючи їхнє звільнення від внутрішніх мит.

Король Владислав IV підтверджує привілей короля Казимира Ягеллончика від 1476 року, що надає монастирю Тіла Господнього отців-домініканців у Львові право збору мита з купецьких возів у селі Костеїв у Львівській землі.

Король Ян Казимир на коронаційному сеймі підтверджує конвенту домініканців при костелі Божого Тіла у Львові привілей короля Владислава IV, що містить трансумпти давніших надань Сигізмунда I, Казимира Ягеллончика, Владислава Ягайла та князя Владислава Опольчика щодо земельних маєтностей, монастирської площі, юрисдикції та мит.

Король Ян Казимир затверджує запис із радецьких книг міста Львова, що містить реформовані цехові артикули об'єднаного цеху токарів і поворозників, а також додаткові пункти, ухвалені міською радою, щодо ситарів і гребінників.

Король Ян Казимир затверджує внутрішню ординацію колегії львівських лавників, яка унормовує їхні судові та обрядові обов'язки, управління спільною скринькою і дисципліну членів під загрозою грошових штрафів та втрати права на обрання до міської ради.

[Польською; переклад очікується] Arcybiskup lwowski Jan Tarnowski zatwierdza fundację sędziego ziemskiego halickiego Stanisława z Głowna Głowińskiego, erygując prałaturę kantora oraz kanonikat Głowińskiego przy katedrze metropolitalnej we Lwowie. Nowe beneficja zostają uposażone dobrami wsi Młyniszcze i Zabłotowce w ziemi żydaczowskiej wraz z określeniem obowiązków liturgicznych i prawa patronatu.

Король Ян Казимир підтверджує давні привілеї цеху кравців у Львові та забороняє євреям, крамарям і кушнірам незаконно шити й продавати одяг та вовняні шапки під загрозою конфіскації товарів. Правитель наказує міській владі неухильно забезпечувати дотримання цехової монополії кравців.

Король Ян Казимир затверджує акт львівського старости Яна Мнішека, що підтверджує тестаментовий запис міщанина Семена Онуфрійовича про пожертвування фільварку на Підзамчі у Львові для спорудження церкви, монастиря св. Івана Богослова та друкарні. Документ звільняє заплановану фундацію від податків і міської юрисдикції та передає управління нею василіянам під проводом отця Симеона Семеновича.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує ординацію колегії лавничого суду міста Львова, ухвалену спочатку в 1618 році та затверджену Яном Казимиром у 1658 році. Цей акт санкціонує внутрішні статути, літургійні обов'язки та звичаї львівських лавників магдебурзького права.

Король Михайло Корибут Вишневецький затверджує для Стрілецького (Куркового) братства у Львові п’ять попередніх королівських привілеїв (зокрема Яна Казимира, Генріха Валуа та Сигізмунда III). Ці документи гарантують братству, серед іншого, стягнення збору під назвою «спасне» з перегону худоби, дохід із Самострільної вежі, ділянку на Галицькому передмісті під стрільбище, а також звільнення від податків.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує на прохання сеньйорів вірменської нації привілей Яна Казимира 1661 року, який зрівняв місто Львів та його громадян римо-католицького, вірменського і грецького обрядів у правах та прерогативах із Краковом і Вільном. Львівські міщани отримують і зберігають шляхетські права, зокрема право брати участь у королівських виборах, купувати земельні маєтності та мати сеймове представництво.

Документ увічнює повернення на вежу львівської ратуші бляшаного флюгера у вигляді лева — герба міста, скинутого бурею в часи воєнного лихоліття. Він містить нарис драматичних облог і бід Львова, подяку за порятунок, а також докладний перелік тогочасної міської влади, цехів і духовенства.

[Польською; переклад очікується] Król Jan III Sobieski zatwierdza przywilej Zygmunta Augusta z 1572 roku (transumowany przez królów Jana Kazimierza i Michała Korybuta Wiśniowieckiego), który zrównał mieszczan i przedmieszczan lwowskich obrządku greckiego w prawach miejskich, cechowych oraz handlowych z mieszczanami wyznania rzymskokatolickiego. W dokumencie zagwarantowano im m.in. dostęp do urzędów miejskich, swobodę rzemiosła, handlu i nabywania nieruchomości we Lwowie.

[Польською; переклад очікується] Król Jan III Sobieski zatwierdza i transumuje wcześniejsze przywileje królów polskich oraz właścicieli Jaworowa, braci Górków, regulujące ustrój, artykuły rzemieślnicze oraz organizację cechu kuśnierzy jaworowskich.

Юзеф Домбровський, сеньйор катедральної капели у Львові, підтверджує отримання від прокуратора капітули ксьондза Віттана суми 229 злотих як платні за квартал св. Матвія та надбавки на свято Успіння.

Король Ян III Собеський підтверджує привілей Сигізмунда III Вази 1612 року, що містить затвердження статуту цеху львівських хірургів 1611 року. Документ регулює питання прийняття та екзаменування нових майстрів, прав удів, обов'язків підмайстрів та учнів, а також заборони неправомірної конкуренції з боку партачів.

Король Ян III Собеський затверджує ординацію львівського магістрату від 1687 року для місцевого цеху хірургів. Документ визначає правила прийому майстрів, встановлює їхню сталу кількість у шістнадцять осіб і забороняє єврейським хірургам лікувати християн.

Костянтин Мрозовицький, адміністратор sede vacante Львівської архідієцезії, затверджує дарування сіл Волосів та Цуцилів, здійснене Олександром і Казимиром Куропатвами на користь митрополичої капітули. На основі забезпечення цими маєтностями він засновує (еригує) новий канонікат фундації Куропатвів герба Яструбець, визначаючи месальні обов'язки каноніка та право патронату для родини фундаторів.

Міська влада Львова, духовенство та капітула укладають пам'ятний меморіал на згадку про воєнні лихоліття, пожежі, моровиці й буревії, що вражали місто в 1672–1708 роках. Документ засвідчує ґрунтовну реставрацію шпиля ратушної вежі та фігури лева, здійснену під орудою райці Томаша Ґордона, та містить перелік тогочасних урядовців і молитву за порятунок Львова.

Старшина цеху кравців у Кракові засвідчує, що Шимон Кубішовський із Жабна завершив чотирирічне навчання кравецтва у краківського майстра Томаша Рибальського та виконав усі цехові обов'язки. Укладачі рекомендують його іншим майстрам і цехам як навченого та чесного ремісника.

Король Август II на прохання старшини та цеху пекарів міста Львова підтверджує та ратифікує привілеї й цехові артикули, надані попередніми польськими королями (зокрема Михайлом Корибутом Вишневецьким, Яном III Собеським, Яном Казимиром, Владиславом IV, Сигізмундом III, Стефаном Баторієм, Сигізмундом Августом, Сигізмундом I і Казимиром Ягеллончиком), разом з ухвалами Львівської міської ради, які регулюють, зокрема, правила випікання, скупки зерна та виключне право на продаж хліба.

Райці міста Львова затверджують і вносять до міських книг десять порядкових артикулів цеху різників, які регулюють, зокрема, скликання суходенних сесій, визволення учнів, дисципліну та звичаї челяді, а також месальні фундації. Документ закріплює за міською владою апеляційну юрисдикцію та виключне право вносити подальші зміни до цехового статуту.

Король Август II підтверджує Стрілецькому (Курковому) братству у Львові давні привілеї польських монархів, які регулюють доходи братства, податкові звільнення Куркового короля та організацію стрілецьких вправ. Він також наказує повернути зайняту коронною артилерією територію стрільбища (Цельштату) та встановлює щорічний порядок вправ із ручниць, гаківниць і гармат.

Король Август III затверджує Стрілецькому братству міста Львова давні привілеї та імунітети, надані й підтверджені його попередниками: Сигізмундом Августом, Генріхом Валуа, Сигізмундом III, Яном Казимиром, Михайлом Корибутом, Яном III Собеським та Августом II. Підтвердження охоплює, зокрема, збір мита, званого шпасне, частку в митних доходах, привілеї та податкові звільнення для куркового короля, порядок стрілецьких вправ, а також повернення зайнятого стрільбища (цельштату).

Документ врегульовує суперечку між владою Львова та колегією вікаріїв львівського катедрального собору, встановлюючи правила та розмір щорічної сплати мешного зерном заміськими міськими селами та грішми із земель лонгерії, а також виплату заборгованості. Угода затверджена львівським архієпископом Миколаєм Ігнатієм Вижицьким.

Король Август III затверджує статут інтролігаторської конфратернії у Львові, ухвалений міською радою 1740 року, який регулює організацію цеху, обов'язки майстрів і підмайстрів та захищає ремесло від конкуренції партачів.

Холмська ігуменя Юстина Партейнівна звертається до руського воєводи Яна Станіслава Яблоновського з покірним проханням звільнити монастир від податкових тягарів і військових попасів. Вона нагадує про давні обіцянки опіки над обителлю та просить про втручання, зважаючи на те, що черниці вже знесилені.